Ухвала

від 22.09.2016 по справі 347/724/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 347/724/15-ц

Провадження № 22-ц/779/1808/2016

Категорія 20

Головуючий у 1 інстанції Гордій В.І. В. І.

Суддя-доповідач Пнівчук О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Пнівчук О.В.

суддів: Беркій О.Ю., Соколовського В.М.

секретаря Бойчука Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Косівського споживчого товариства до ОСОБА_2, третя особа: Територіальний центр соціального обслуговування Косівської районної державної адміністрації про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Косівського районного суду від 29 червня 2016 року,-

в с т а н о в и л а :

У квітні 2015 року Косівське споживче товариство звернулось до суду із вказаним позовом, свої вимоги позивач мотивував тим, що впродовж 2012-2013 років Територіальним центром соціального обслуговування Косівської районної державної адміністрації неналежно виконувалися договори купівлі-продажу в частині оплати Косівському СТ вартості поставленого товару.

Посилаючись на те, що рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 22 серпня 2014 року відмовлено в позові Косівського СТ до Територіального центру СО Косіської РДА про стягнення суми боргу за оплату товарів, та що товар отримувала посадова особа Територіального центру СО Косівської РДА - ОСОБА_2 яка надала директору Косівського СТ розписку про зобов'язання сплатити борг у сумі 53 269 грн, позивач просив суд стягнути з неї суму указаної заборгованості та 13 104 грн 18 коп. інфляційних витрат та 3 % річних.

Рішенням Косівського районного суду від 29 червня 2016 року позов Косівського споживчого товариства задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Косівського споживчого товариства в особі голови правління Данильціва В.М. заборгованість у розмірі 67 879, 31 грн. та сплачений судовий збір у розмірі 680 грн.

На дане рішення представник ОСОБА_2- ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу.

Представник апелянта зазначив, що позивачем не доведено факту поставки товару до Територіального центру СО Косівської РДА, а тому ні в даної установи, ні безпосередньо в ОСОБА_2 не виникало боргового зобов»язання.

Судом не доведено хто був ініціатором додаткової поставки товару Косівським споживчим товариством. Акти взаємозвірок та окремі накладні, на які посилається позивач, жодного юридичного значення не мають, оскільки не відображені у звітній документації та за ними не здійснювалось жодної поставки товарів.

Письмова розписка, яка була написана ОСОБА_2 не має жодного підґрунтя, оскільки ніякої заборгованості у ОСОБА_2 перед Косівським споживчим товариством немає.

Суд не з»ясував чому ОСОБА_2 писала розписку директору Косівського споживчого товариства за борг що нібито виник перед Косівським споживчим товариством, в той час коли борг мала повернути Данильцеву В.М.

Посилаючись на зазначені обставини, апелянт просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити Косівському споживчому товариству в особі директора Данильцева В.М. у задоволенні позову про стягнення боргу з ОСОБА_2 та задовольнити зустрічний позов ОСОБА_2 про визнання недійсною та скасування розписки від 27.03.2014 року.

В судовому засідання апеляційного суду представник апелянта ОСОБА_3 підтримав доводи апеляційної скарги з наведених в ній мотивів.

Представник Косівського споживчого товариства заперечив вимоги апеляційної скарги, посилаютьсь на обґрунтованість висновків суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що між сторонами виник спір щодо виконання відповідачем ОСОБА_2 обов»язку по поверненню боргу відповідно до написаної нею боргової розписки.

Постановляючи рішення про задоволення вимог позивача про стягнення боргу, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач всупереч написаної розписки у встановлений строк не повернула Косівському СТ в особі голови Данильцева В.М. борг в сумі 53269 грн.

З таким висновком погоджується колегія суддів з огляду на наступне.

Згідно ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 2 ст.1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до положень ст.ст. 526, 525 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 працювала завідуючим відділом матеріальної допомоги Косівського територіального центру соціального обслуговування та відповідала за прийом товарів поставлених Косівським споживчим товариством.

Підставою звернення Косівського споживчого товариства в особі голови Данильціва В.М., до ОСОБА_2 стала написана останньою розписка від 27 березня 2010 року, згідно якої вона зобов'язувалась повернути голові Косівського споживчого товариства Данильціву В.М. борг в сумі 53 269 грн. до 18 квітня 2014 року. (а.с. 95 т. 1).

Згідно акту взаєморозрахунків від 16 січня 2014 року складеного за участі однієї сторони представника Косівського СТ Данильціва В.М. та другої сторони - ТЦО - проведено звірку розрахунків за період з січня 2013 року по грудень 2013 року в результаті якої залишок боргу ТЦО становив суму 53881,52 грн., який погоджено та підписано сторонами в тому числі і ОСОБА_2 (а.с. 84).

Встановлено, що Косівське СТ неодноразово направляло вимоги до Косівського ТЦ про погашення заборованості по поставкам товару.

Допитаний в суді першої інстанції керівник Косівського ТЦ соціального обслуговування Филищук Ю. пояснив, що підставою написання боргової розписки відповідачем ОСОБА_2 виникло в зв'язку із тим, що саме вона відповідала за товаро-матеріальні цінності.

Згідно договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність - ОСОБА_2 ознайомлена із своїми посадовими обов'язками щодо матеріальної відповідальності за ввірені їй матеріальні цінності та ведення обліку і представлення в установленому порядку товарно-грошових та інших звітів про рух та залишок доручених їй матеріальних цінностей.

Обставин щодо виникнення боргу в зазначеній позивачем сумі відповідач ОСОБА_2 не спростовувала, а її доводи про те, що боргова розписка написана нею під тиском чи впливом інших обставин , в судовому засіданні не підтверджені належними доказами.

Таким чином, відповідач ОСОБА_2 фактично визнала борг перед позивачем в сумі 53269,00 грн., який виник внаслідок неналежного виконання Територіальним центром СО Косіської РДА обов»язків в частині оплати Косівському СТ вартості поставленого товару, що підтверджується розпискою ОСОБА_2, як особи відповідальної за товаро-матеріальні цінності.

Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.

Так, згідно ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Досліджуючи боргову розписку ОСОБА_2, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідач взяла на себе зобов»»язання по поверненню боргу, який виник внаслідок неналежного виконання Територіальним центром СО Косівської РДА обов»язків по оплаті за поставлений товар що підтверджується як актом взаємозвірки так і самим текстом розписки ОСОБА_2, як посадової особи, на яку покладено матеріальну відповідальність за незабезпечення ввірених їй підприємством матеріальних цінностей та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог позивача щодо стягнення з ОСОБА_2 боргу з врахуванням індексу інфляції в сумі 67879 грн. 31 коп.

Посилання апелянта на те, що позивачем не доведено факту поставки товару до Територіального центру СО Косівської РДА, а тому ні в даної установи, ні безпосередньо в ОСОБА_2 не виникало боргового зобов»язання не заслуговують на увагу, оскільки наявність боргу підтверджена як актом взаємозвірки, який підписала відповідач як посадова особа та згодом надана нею розписка про визнання боргу у сумі 53269 грн.

Відсутність належних бухгалтерських документів в Територіальному центрі СО Косіської РДА щодо підтвердження отримання товару не дає підстав для висновку, що такий товар позивачем не постачався, оскільки такий борг фактично визнано відповідачем ОСОБА_2, як особи відповідальної за товаро-матеріальні цінності.

Колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції розглянув справу в межах заявлених позовних вимог позивача, дав належну правову оцінку зібраним доказам по справі та постановив рішення з дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду, а тому підстав для його скасування не Встановлено.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2- ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Косівського районного суду від 29 червня 2016 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуюча: О.В. Пнівчук

Судді: О.Ю. Беркій

В.М. Соколовський