Ухвала

від 22.02.2017 по справі 347/724/15-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

У х в а л а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2017 рокум. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Гримич М.К., Ткачука О.С., Фаловської І.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом Косівського споживчого товариства до ОСОБА_4, третя особа - Територіальний центр соціального обслуговування Косівської районної державної адміністрації, про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - на рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 29 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 вересня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2015 року Косівське споживче товариство звернулось до суду із вказаним позовом до ОСОБА_4, посилаючись на те, що впродовж 2012-2013 років Територіальним центром соціального обслуговування Косівської районної державної адміністрації неналежно виконувалися договори купівлі-продажу в частині оплати Косівському споживчому товариству вартості поставленого товару. Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 22 серпня 2014 року відмовлено у задоволенні позову Косівського споживчого товариства до Територіального центру соціального обслуговування Косівської РДА про стягнення суми боргу за оплату товарів, з огляду на те, що товар отримувала ОСОБА_4, яка надала директору Косівського споживчого товариства Данильцеву В.М. розписку про зобов'язання сплатити борг у сумі 53 269 грн.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_4 борг у сумі 53 269 грн, 13 104 грн 18 коп. інфляційних втрат та 3 % річних.

Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 29 червня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 вересня 2016 року, позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Косівського споживчого товариства в особі голови правління Данильціва В.М. заборгованість у розмірі 67 879 грн 31 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 2 ст.1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до положень ст.ст. 526, 525 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 працювала завідуючим відділом матеріальної допомоги Косівського територіального центру соціального обслуговування та відповідала за прийом товарів поставлених Косівським споживчим товариством.

27 березня 2010 року ОСОБА_4 написала розписку, згідно з якою вона зобов'язувалась повернути голові Косівського споживчого товариства ДанильцівуВ.М. борг в сумі 53 269 грн до 18 квітня 2014 року.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, встановивши фактичні обставини справи, на підставі доказів, поданих сторонами, що належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), врахувавши висновки і мотиви, з яких скасовано рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 04 серпня 2015 року та рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 15 вересня 2015 року, обґрунтовано виходив із того, що ОСОБА_4, всупереч написаної розписки, у встановлений строк не повернула Косівському споживчому товариству в особі голови Данильціва В.М. борг в сумі 53 269 грн, у зв'язку із чим дійшов висновку про стягнення вказаної суми з урахуванням інфляційних втрат та 3 % річних.

Колегія суддів не погоджується з доводами касаційної скарги, оскільки, як видно з постанови Вищого господарського суду України від 16 грудня 2014 року, відповідно до розписки, складеної ОСОБА_4 27 березня 2014 року, як фізичною особою, остання зобов'язалась особисто повернути позивачу кошти у сумі 53 269 грн. Вказані обставини відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України є преюдиційним та доказуванню не підлягають.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - відхилити.

Рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 29 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: М.К. Гримич

О.С.Ткачук

І.М.Фаловська