Рішення

від 22.09.2016 по справі 910/12936/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.2016Справа №910/12936/16 За позовом Комунального підприємства "Київський метрополітен"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ангел-2001"

про стягнення 3 760,97 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність)

від відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3 (довіреність)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Київський метрополітен" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ангел-2001" (відповідач) про стягнення 3 760,97 грн. заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № В-67-10 на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання та обслуговування орендованого нерухомого майна від 16.07.2010, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 3 232,40 грн. У зв'язку із простроченням грошового зобов'язання, позивачем нараховані 3% річних у розмірі 35,08 грн. та 493,49 грн. - пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2016 порушено провадження у справі № 910/12936/16 та призначено її до розгляду на 02.08.2016.

29.07.2016 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

02.08.2016 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та документи по справі.

У поданому відзиві відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що дія договору № В-67-10 на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання та обслуговування орендованого нерухомого майна від 16.07.2010 припинилася 29.03.2015, у зв'язку із закінченням строку дії основного договору - договору оренди. Враховуючи закінчення строку дії договору, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судове засідання 02.08.2016 представник позивача не з'явився, витребуваних документів не надав.

В судове засідання 02.08.2016 з'явились представники відповідача та подали клопотання про продовження розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2016 розгляд справи №910/12936/16 відкладено на 08.09.2016 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

08.09.2016 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про продовження строку вирішення спору та відкладення розгляду справи, а також документи по справі.

08.09.2016 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про дослідження доказів, у якому відповідач просить суд дослідити п. 6.5 договору № В-67-10 від 16.07.2010 на предмет припинення зазначеного договору в разі закінчення терміну оренди, а також дослідити договір оренди № 247 від 03.05.2012, копію листа позивача № 266-НЗ від 23.03.2016 та судове рішення у справі № 910/2267/16.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2016 продовжено строк вирішення спору у справі № 910/12936/16, розгляд справи відкладено на 22.09.2016 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

21.09.2016 через відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення по справі щодо періоду виникнення заборгованості (1 квартал, та 2-4 квартал 2015), періоду прострочення виконання грошового зобов'язання (з 21.01.2016 по 31.05.2016) та щодо строку дії договору № В-67-10 від 16.07.2010.

У судовому засіданні 22.09.2016 представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Враховуючи те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, в судовому засіданні 22.09.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

16.07.2010 між Комунальним підприємством "Київський метрополітен" (далі - балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ангел-2001" (далі - орендар) укладено договір № В-67-10 на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання та обслуговування орендованого нерухомого майна (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого балансоутримувач забезпечує утримання об'єктів оренди відповідно до переліку, який є невід'ємною частиною договору (додаток №1) за цінами, визначеними в узагальненому розрахунку щомісячних витрат балансоутримувача на утримання та обслуговування орендованого нерухомого майна, а орендар відшкодовує балансоутримувачу зазначені витрати.

Відповідно до п. 2.2 Договору, орендар здійснює платіж по відшкодуванню витрат з утримання об'єкта оренди щоквартально не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним кварталом на підставі виданих балансоутримувачем розрахунків.

Згідно із п. 2.3 Договору, розмір відшкодування витрат з утримання об'єктів оренди визначається відповідно до затвердженого узагальненого розрахунку витрат балансоутримувача на утримання та обслуговування орендованого нерухомого майна, який є невід'ємною частиною цього договору, і який переглядається балансоутримувачем у випадку офіційних змін цін, тарифів, заробітної плати, тощо та загальної площі об'єктів оренди, вказаній в додатку №1 до цього договору, і фактичного використання орендарем об'єктів оренди. На момент укладання цього договору розмір відшкодування витрат із врахуванням ПДВ складає 276,24 грн. на місяць.

Пунктом 2.4. Договору сторони погодили, що остаточний розрахунок витрат балансоутримувача з утримання об'єктів оренди проводиться станом на 31 грудня та складається акт звіряння розрахунків.

У відповідності до пп. 3.1.5. п. 3.1., пп. 3.1.6. п. 3.1. Договору, оплата і нарахування зобов'язань після І кварталу 2010 року проводиться поквартально відповідно до розділу 2 даного договору.

Орендар, відповідно до пп. 3.2.1 п. 3.2. Договору, зобов'язався до 05 числа місяця, наступного за звітним кварталом самостійно отримувати рахунок (розрахунок) по відшкодуванню витрат та не пізніше 20 числа здійснювати платіж на поточний рахунок балансоутримувача.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що за несвоєчасно перераховані платежі орендар сплачує на користь балансоутримувача пеню в розмірі 0,5% від розміру несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Договір, згідно із п. 6.1, укладено строком на календарний рік і діє по 31.12.2010 включно. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. (п. 6.4 Договору).

Додатком №1 до Договору сторони узгодили перелік об'єктів, які перебувають в користуванні орендаря, а саме: станція (перехід) "Видубичі", площею 11,40 кв.м.

Відповідно до розрахунку та рахунку на оплату №6424 від 31.12.2015, вартість витрат балансоутримувача на утримання та обслуговування орендованого нерухомого майна за 2-4 квартали 2015 року та донарахування за 1 квартал 2015 року становить 3 232,40 грн.

За розрахунком позивача, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором, заборгованість становить 3 232,40 грн.

Внаслідок прострочення грошового зобов'язання позивачем нараховані 3% річних у розмірі 35,08 грн. та пеня у розмірі 493,49 грн. за загальний період з 21.01.2016 по 31.05.2016.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено судом, згідно із наявними в матеріалах справи розрахунком, рахунком на оплату №6424 від 31.12.2015, Актом надання послуг № 6424 від 31.12.2015 заборгованість відповідача перед позивачем з відшкодування витрат на утримання та обслуговування орендованого нерухомого майна за 2-4 квартали 2015 року, а також донарахування за 1 квартал 2015, становить 3 232,40 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив, що дія договору № В-67-10 на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання та обслуговування орендованого нерухомого майна від 16.07.2010 припинилася 29.03.2015, у зв'язку із закінченням строку дії основного договору - договору оренди.

На підтвердження своїх обґрунтувань відповідач стверджує, що п. 6.1 Договору встановлено, що договір укладено строком на календарний рік і діє по 31.12.2010 включно. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. (п. 6.4 Договору).

Відповідно до п. 6.5 Договору, його дія припиняється внаслідок, зокрема, закінчення терміну оренди.

На думку позивача, п. 6.5 договору відсилає до договору оренди, в разі закінчення якого припиняє свою дію і договір № В-67-10 на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання та обслуговування орендованого нерухомого майна від 16.07.2010.

Оскільки позивач листом № 266-НЗ від 23.03.2016 повідомив позивача про закінчення строку дії договору оренди саме з 29.03.2015, то, за твердженням позивача, договір № В-67-10 від 16.07.2010 припинив свою дію 29.03.2015, а тому нарахування витрат за період 2-4 квартал 2015 є неправомірним, у зв'язку з закінченням договору.

Суд дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, відхиляє доводи відповідача, з огляду на наступне.

Так, умовами п. 6.5 Договору передбачено, що його дія припиняється внаслідок, зокрема, закінчення терміну оренди.

Частиною 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 12.04.2016 у справі № 910/2267/16 встановлено, що оскільки орендодавець фактично заперечив проти продовження терміну дії договору оренди № 247 від 03.05.2012, про що повідомив орендаря у встановлені законом строки, Договір про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва в оренду № 247 припинив свою дію 29.03.2015 у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Однак, суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем об'єкта оренди по Акту приймання-передачі після закінчення строку дії договору № 247 від 03.05.2012.

Тобто, після закінчення строку дії договору № 247 від 03.05.2012 відповідач не повернув об'єкт оренди та продовжує ним користуватися, тобто фактично користується об'єктом оренди без письмового укладення договору.

Фактичне користування об'єктом оренди припиняється з моменту підписання між сторонами акта приймання-передачі об'єкта з оренди.

Таким чином, оскільки фактичне користування об'єктом оренди не припинилося, то договір № В-67-10 від 16.07.2010 не припинив свою дію саме 29.03.2015, оскільки фактично оренда об'єкта триває без належних правових підстав.

Більше того, суд зазначає, що договір № В-67-10 від 16.07.2010 є самостійним договором на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання та обслуговування орендованого нерухомого майна.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. (п. 6.4 Договору).

Листом від 18.01.2016 за вих. № 44-НЗ позивач повідомив відповідача, що договір № В-67-10 від 16.07.2010 закінчився 31.12.2014 та на новий термін продовжуватися не буде.

Тобто, після закінчення строку дії договору оренди протягом одного місяця позивач, на виконання п. 6.4 Договору, повідомив відповідача про закінчення дії договору.

Враховуючи встановлені вище обставини, суд дійшов висновку, що строк дії Договору № В-67-10 на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання та обслуговування орендованого нерухомого майна від 16.07.2010 закінчився 31.12.2015.

Отже, твердження відповідача про закінчення строку дії договору 29.03.2016 спростовуються доводами, наведеними вище та відхиляються судом як необґрунтовані.

Таким чином, в порушення взятих на себе зобов'язань згідно із п. 2.2., п. 2.4., пп. 3.2.1 п. 3.2. Договору відповідач не відшкодував позивачу витрати на утримання та обслуговування орендованого нерухомого майна за 2-4 квартали 2015 року та донарахування за 1 квартал 2015, у зв'язку з чим заборгованість перед позивачем становить 3 232,40 грн.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки, відповідач, в порушення вищезазначених норм законодавства та умов договору, не здійснив оплату витрат балансоутримувача на утримання та обслуговування орендованого нерухомого майна в повному обсязі та доказів оплати невиконаного зобов'язання у сумі 3 232,40 грн. не надано, то позовні вимоги про стягнення 3 232,40 грн. заборгованості визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивачем, також, заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 35,08 грн. та пеню у розмірі 493,49 грн.

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати наданих послуг та виконаних робіт передбачена п. 5.2. Договору.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, що полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування грошовими коштами, що підлягають до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунки пені та 3% річних, надані позивачем, суд встановив, що останні є арифметично невірними.

За розрахунком суду, здійсненим за загальний період з 21.01.2016 по 31.05.2016 розмір пені становить 490,87 грн., розмір 3% річних - 35,07 грн., а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

При цьому, суд зазначає, що в силу приписів ч. 7 ст. 180 ГК України, закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Відповідно до ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищенаведене, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд задовольняє позовні вимоги Комунального підприємства "Київський метрополітен" частково.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ангел-2001" (02140, м. Київ, вул. Гмирі Бориса, буд. 3, кв. 159, код 31610795) на користь Комунального підприємства "Київський метрополітен" (03056, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 35, код 03328913) заборгованість у розмірі 3 232,40 грн., 3% річних у розмірі 35,07 грн., пеню у розмірі 490,87 грн. та судові витрати у розмірі 1 377,04 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 27.09.2016.

Суддя С.О. Турчин