Рішення

від 15.09.2016 по справі 910/12064/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2016Справа №910/12064/16 Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Островській О.С.

розглянувши справу № 910/12064/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сігма Ліфт Сервіс»;

до 1) комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація-107

Голосіївського району»;

2) комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового

фонду Голосіївського району м. Києва»;

про стягнення 170 294,57 грн.

Представники сторін:

від позивача: Сич Є.Ю., довіреність б/н від 09.09.2014р.;

від відповідача-1: Лєгостаєв І.В., довіреність № 08-Д від 12.01.2016р.;

від відповідача-2: Макусь Н.П., довіреність № 431-3311 від 11.08.2016р.

обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сігма Ліфт Сервіс» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до 1) комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація-107 Голосіївського району» та 2) комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» про стягнення 170 294,57 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору № 010314 від 05.03.2014р. у визначений строк не розрахувався за виконані роботи, внаслідок чого виникла заборгованість загалом у сумі 125 741,60 грн., за прострочення оплати якої нараховані 30 825,64 грн. - пені, 3431,20 грн. - 3% річних та 10 296,13 грн. - інфляційні втрати. Разом з тим, з огляду на укладення між позивачем та відповідачем-2 договору поруки № 74 від 30.04.2015 р., згідно з умовами якого поручитель поручається за виконання відповідачем-1 грошових зобов'язань за договором № 010314 від 05.03.2014р., які виникнуть у період з 01.05.2015р. по 30.06.2015р., позивач просить суд стягнути з відповідача-2 солідарно 73 023,76 грн. основного боргу, за прострочення оплати якого нараховані пеня в сумі 18 346,11 грн., 3% річних - 2084,36 грн. та інфляційні втрати в сумі 5577,03 грн. в рахунок виконання зобов'язань за договором поруки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2016р. порушено провадження у справі № 910/12064/16 та призначено її розгляд на 04.08.2016р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2016р. суд відклав розгляд справи на 01.09.2016р., у зв'язку з неявкою повноважних представника відповідача-1 та неподанням витребуваних судом доказів.

29.08.2016р. через загальний відділ діловодства суду від представника відповідача-2 надійшло доповнення до відзиву на позовну заяву, а 30.08.2016р. - клопотання про витребування у позивача розрахунків щодо заборгованості, інфляційних втрат та 3% річних, які належить саме до сплати відповідачем-2.

31.08.2016р. через загальний відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи витребуваних судом доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2016р. суд, на підставі ч. 3 статті 69 ГПК України, продовжив строк вирішення спору та відклав розгляд справи на 15.09.2016р., у зв'язку з неподанням витребуваних судом доказів.

14.09.2016р. через загальний відділ діловодства суду від представника позивача отримано витребувані судом докази.

У судовому засіданні 15.09.2016р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог.

Представник відповідача-2 проти позову заперечував з підстав, наведених у відзиві та доповненні до відзиву, стверджуючи про часткову сплату боргу.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.03.2014р. між позивачем (за договором підрядник) та відповідачем-1 (за договором - замовник) було укладено договір № 010314 на технічне обслуговування ліфтів, відповідно до умов п.1.1 якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе організацію і виконання робіт з технічного обслуговування ліфтів, які розташовані в житлових будинках, що знаходяться на обслуговування замовника.

Умовами п.2.2 договору визначено, що вартість робіт з технічного обслуговування ліфтів за договором визначена у відповідності до розрахунків згідно додатку № 1, узгодженого сторонами, та на день його укладення складає:

- за один календарний місяць 33 442,07 грн., крім того ПДВ 20% в розмірі 6688,41 грн., разом 40 130,48 грн.

Умовами п.2.3 договору встановлена можливість зміни вартості робіт з технічного обслуговування, а саме, вартість робіт з технічного обслуговування ліфтів може бути змінена в сторону її збільшення або зменшення по узгодженню сторін у випадках запровадження нових законодавчих і нормативних актів, які впливають на вартість технічного обслуговування і ремонту ліфтів, при необхідності урахування інфляційних факторів, при внесенні змін в обсяги і склад робіт, при умові відображення суми збільшення у вартості складової плати за утримання будинків та прибудинкових територій.

Відповідно до пункту 3.1 договору, підрядник взяв на себе зобов'язання, серед іншого, забезпечувати безперебійну та безпечну роботу ліфтів на об'єктах замовника (пп.3.1.1), своєчасно та кваліфіковано виконувати комплекс робіт по технічному обслуговуванню та ремонту ліфтів (п.3.1.2), здійснювати контроль за виконанням замовника обов'язків згідно вимогам Правил безпечної експлуатації ліфтів (пп. 3.1.11) та інше.

Умовами п.4.1 договору сторони погодили, що в кінці поточного місяця підрядник подає замовнику акти виконаних робіт із зазначенням їх вартості. Оформлення акту виконання робіт замовник здійснює до 25 числа поточного місяця, а всі зупинки ліфтів з вини Підрядника за період з 26 числа до кінця місяця враховуються при оформленні акту у наступному місяці.

Замовник підписує акти за фактично виконані обсяги роботи, засвідчує підпис печаткою і у триденний строк повертає один підписаний примірник актів підряднику (п. 4.2 договору).

При цьому, згідно умов п. 4.3 договору, замовник на підставі підписаних актів зобов'язаний оплатити виконані роботи не пізніше 25-го числа наступного місяця.

Відповідно до п.8.1 договору, останній набуває чинності з 01.04.2014р. і діє до 31.12.2015р. Якщо за два місяці до закінчення строку договору жодна зі сторін не заявить про припинення його дії, то він вважається продовженим на наступний рік із обов'язковим підтвердженням обсягів робіт.

Як встановлено судом, на виконання умов договору позивачем були виконані роботи з технічного обслуговування ліфтів загалом на суму 594 502,50 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт, а також видатковими накладними, підписаними уповноваженими представниками сторін, без будь-яких зауважень зі сторони відповідача-1, копії яких містяться в матеріалах справи, а оригінали досліджено судом у судовому засіданні, а саме:

- акти за травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2014 року на загальну суму 324 505,48 грн.;

- видаткові накладні № 00000031 від 24.11.2014р. на суму 22 133,00 грн., № 00000036 від 24.11.2014р. на суму 1296,00 грн., № 00000037 від 28.11.2014р. на суму 989,02 грн., № 00000038 від 28.11.2014р. на суму 4409,00 грн., № 00000040 від 26.12.2014р. на суму 5425,06 грн., на загальну суму 34 252,08 грн.;

- акти за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень 2015 року на загальну суму 235 744,94 грн.

Станом на 28.07.2015р. актом звірки взаєморозрахунків сторонами визначено заборгованість відповідача-1 перед позивачем за виконані роботи за договором № 010314 від 05.03.2014р. у сумі 126 278,52 грн.

Однак, відповідач-1 в порушення взятих на себе зобов'язань за виконані роботи розрахувався частково.

Враховуючи, що відповідач-1 повну вартість виконаних робіт на суму 125 741,60 грн. позивачу не оплатив, останній просить стягнути з відповідача-1 вказану заборгованість в судовому порядку.

Таким чином, заборгованість відповідача-1 перед позивачем за виконані роботи за договором № 010314 становить 125 741,60 грн.

Крім того, 30.04.2015р. між позивачем, в якості кредитора, відповідачем-2, в якості поручителя, та відповідачем-1, в якості боржника, було укладено Договір поруки № 74 (далі - Договір поруки), відповідно до п.1.1 якого поручитель зобов'язується солідарно відповідати перед кредитором за виконання боржником зобов'язань щодо організації і виконання робіт з технічного обслуговування ліфтів з 01.05.2015р. по 30.06.2015р. за договором на технічне обслуговування ліфтів від 05.03.2014р. № 010314 (далі - Основний договір), укладеним між кредитором та боржником.

Умовами п.3.1 договору поруки передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником зобов'язань щодо оплати технічного обслуговування ліфтів, які виникнуть, починаючи з 01.05.2015р. до 30.06.2015р., за Основним договором у розмірі, що відповідає вартості технічного обслуговування ліфтів та інших зобов'язань, починаючи з 01.05.2015р., що виникнуть протягом вказаного періоду за Основним договором.

За умовами п.6.1 договору поруки, у разі невиконання боржником зобов'язання за основним договором за технічне обслуговування ліфтів, починаючи з 01.05.2015р., кредитор має право звернутися з вимогою про виконання зобов'язання в частині оплати за технічне обслуговування ліфтів, починаючи з 01.05.2015р. до поручителя.

Оскільки виконані за вищевказаним договором роботи відповідач-1 не оплатив у повному обсязі, позивач 23.09.2015р., 05.10.2015р. неодноразово рекомендованими листами, направляв відповідачам вимоги про сплату боргу загалом у сумі 126 278,52 грн. Проте, відповідач-1 такі вимоги залишив без відповіді та задоволення, а відповідач-2 у своєму листі за вих. № 431-19/7 від 16.07.2015р. повідомив, що у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем відповідач-2 не має можливості провести оплату за виконані роботи.

За таких обставин, з урахуванням укладеного договору поруки, позивач просить суд стягнути 73 023,76 грн. з відповідача-2 внаслідок невиконання відповідачем-1 свого обов'язку по оплаті виконаних робіт у період з 01.05.2015р. по 30.06.2015р. за основним договором за актами здачі-прийняття робіт № 00000168 від 31.05.2015р. на суму 37 194,03 грн. та № 00000204 від 30.06.2015р. на суму 35 829,73 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень частини першої статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За умовами частини другої статті 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач-2 у відзиві на позовну заяву зазначив про часткове погашення боргу (за рахунок належних відповідачу-2 коштів, які надійшли через КП «ГІОЦ» від споживачів житлово-комунальних послуг після розщеплення) по оплаті робіт, виконаних позивачем у травні-червні 2015 року в сумі 27 236,58 грн., які були перераховані відповідачем-2 відповідачу-1. Також відповідач-2 зазначає, що невиконання останнім своїх зобов'язань перед позивачем сталося не з вини відповідача-2, оскільки позивач не повідомляв про зміну своїх банківських реквізитів.

Судом встановлено, що відповідач-1 у порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати виконаних робіт з технічного обслуговування ліфтів, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем за виконані роботи загалом у розмірі 125 741,60 грн., що також не було спростовано представником відповідача-1 в засіданні суду, зокрема, відповідачем-1 не надано суду доказів оплати виконаних робіт у розмірі 125 741,60 грн.

Відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель зобов'язується перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (стаття 554 Цивільного кодексу України).

До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, у тому числі й ті, що забезпечували його виконання (стаття 556 Цивільного кодексу України).

Судом відхилено твердження відповідача-2 про часткову сплату боргу за виконані в травні-червні 2015 року роботи в сумі 27 236,58 грн. з огляду на наступне.

Позивач вказує на те, що перераховані на його рахунок грошові кошти в сумі 27 236,58 грн. були спрямовані на погашення заборгованості по оплаті виконаних робіт за попередній період, оскільки сума 27 236,58 грн. по розщепленню з житлово-комунальних послуг КП «ГІОЦ» від мешканців будинку була отримана без зазначення конкретного призначення платежу.

Так, згідно наданих позивачем виписок банку ПАТ «Банк «Юнісон» від 22.06.2016р. з рахунку позивача за період з 01.06.2014р. по 14.07.2016р. вбачається, що дійсно, грошові кошти, розщеплені ГП «ГІОЦ», перераховують останнім з призначенням платежу «за ліфти», без конкретного зазначення періоду, в якому роботи виконувались, та без зазначення номеру та дати відповідного договору.

Відтак, матеріали справи не містять доказів, що грошові кошти в сумі 27 236,58 грн. були перераховані позивачу саме в рахунок погашення заборгованості по оплаті робіт, виконаних у травні-червні 2015 року.

Також суд відхиляє твердження відповідача-2 про відсутність вини останнього у невиконанні обов'язку щодо оплати робіт з посиланням на те, що 28.04.2016р. ПАТ «Банк «Юніон», в якому у позивач було відкрито поточний рахунок, віднесено до категорії неплатоспроможних, з огляду на те, що прострочення виконання зобов'язання з оплати робіт за основним договором триває з липня 2015 року, тобто задовго до запровадження у вказаному банку тимчасової адміністрації, що у свою чергу, не перешкоджало відповідачам здійснювати оплати виконаних робіт.

Враховуючи вищевикладене, суд встановив, що відповідач-1 свої зобов'язання по оплаті робіт виконав неналежним чином, що призвело до виникнення боргу станом на день звернення позивача з позовом до суду в сумі 125 741,60 грн. У зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача-1 основного боргу по оплаті робіт у сумі 125 741,60 грн. підлягають

Відповідно до частини першої статті 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Таким чином, позовна вимога щодо стягнення солідарно з відповідача-2 за виконані в травні-червні 2015 року роботи в сумі 73 023,76 грн. в рахунок виконання зобов'язань за договором поруки є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем-1 своїх зобов'язань за договором №010314 від 05.03.2014р. у сумі 125 741,60 грн., позивач просить суд стягнути з відповідача-1 пеню в сумі 30 825,64 грн., яка нарахована за період з 26.07.2015р. по 21.06.2016р., 3% річних у сумі 3431,20 грн. та 10 296,13 грн. - інфляційні втрати, які нараховані за період з 26.07.2015р. по 21.06.2016р.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем-2 своїх зобов'язань за договором №010314 від 05.03.2014р. та договором поруки на суму 73 023,76 грн., позивач просить суд стягнути з відповідач-2 солідарно пеню в сумі 18 346,11 грн., яка нарахована за період з 26.06.2015р. по 26.12.2015р., 3% річних у сумі 2084,36 грн. та 5577,03 грн. - інфляційні втрати, які нараховані за період з 26.06.2015р. по 21.06.2016р.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Умовами пункту 5.1 договору передбачено, що при порушення строку оплати за виконані роботи, указаного в п.5.3 договору, замовник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування пені стосовно відповідача-1, визнав його обґрунтованим частково, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача-1 пені підлягають задоволенню повністю в сумі 30 825,64 грн., згідно розрахунку позивача, який судом перевірено та який є арифметично вірним.

Також, відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування пені стосовно відповідача-2, визнав його обґрунтованим, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення солідарно з відповідача-2 пені підлягають задоволенню повністю в сумі 18 346,11 грн.

Крім того, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати інфляційних та річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Таким чином, оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача-2 3% річних та інфляційних втрат ґрунтується на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач-2 є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання, тому позовні вимоги позивача в частині солідарного стягнення з відповідача-2 3% річних підлягають задоволенню згідно уточненого розрахунку суду в сумі 2081,52 грн. (з урахуванням того, що у 2016 році 366 днів), а вимога в частині стягнення інфляційних втрат підлягає задоволенню згідно уточненого розрахунку суду у сумі 5419,83 грн.

Вимога про стягнення з відповідача-1 3% річних та інфляційних втрат підлягає задоволенню частково, згідно з уточненим розрахунком суду, в сумі 3426,31 грн. - 3% річних (з урахуванням того, що у 2016 році 366 днів) та 10 024,06 грн. - інфляційні втрати, з урахуванням встановленого вище судом частково задоволення позовних вимог щодо відповідача-1.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідачів, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація-107 Голосіївського району» (01033, м. Київ, вул. Тарасівська, 23/25; код ЄДРПОУ 35509619) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сігма Ліфт Сервіс» (04114, м. Київ, вул. Дубровицька, 28; код ЄДРПОУ 36146408) 125 741 грн. 60 коп. - основного боргу, 30 825 грн. 64 коп. - пені, 3426 грн. 31 коп. - 3% річних та 10 024 грн. 06 коп. - інфляційні втрати. та 2550 грн. 27 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

3. Стягнути солідарно з комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сігма Ліфт Сервіс» (04114, м. Київ, вул. Дубровицька, 28; код ЄДРПОУ 36146408) 73 023 грн. 76 коп. основного боргу, 18 346 грн. 11 коп. - пені, 2081 грн. 52 коп. - 3% річних, 5419 грн. 83 коп. - інфляційних втрат та 1483 грн. 07 коп. - витрат по сплаті судового збору.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 20.09.2016р.

Суддя А.І. Привалов