Ухвала

від 06.09.2016 по справі 808/442/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

06 вересня 2016 рокусправа № 808/442/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.

суддів: Коршуна А.О. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Трахт К.О.

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комунарському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС України у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 травня 2016 року

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Інвест - Пак" до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС України у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 18.09.2015 №0001142203,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 19 травня 2016 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 18.09.2015 №0001142203, винесене Державною податковою інспекцією у Комунарському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС України у Запорізькій області відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Інвест - Пак".

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що факт порушення контрагентами-постачальниками продавця своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти".

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем (Державною податковою інспекцією у Комунарському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС України у Запорізькій області) подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що відносно постачальника ТОВ «Орінака» в товарно-транспортних накладних не зазначено найменування організації, що виконувала навантажувальні операції, спосіб навантаження (вручну, механізований тощо), найменування механізму, яким здійснювалось навантаження, витрачений час тощо. Вважає, що податкові накладні, виписані з номенклатурою товару «стрічка поліпропіленова з липким шаром» підприємствами-постачальниками не виписувалися, не встановлено походження товару, отже господарські операції не виконувалися, а документальне оформлення господарських операцій здійснено формально. Щодо контрагента позивача ТОВ «Сімо Трейд» зазначено, що єдиним постачальником ТОВ «Сімо Трейд» є Товариство «Транс.Легд.Груп», однак, свідоцтво платника ПДВ цього підприємства анульовано 13.08.2015 року з причини відсутності за місцезнаходженням; податкова декларація з ПДВ за травень 2015 року цим підприємством не надавалася. Щодо контрагента позивача ТОВ «Оптіма Плюс ЛТД» внесено запис про відсутність за місцезнаходження при цьому, за травень 2015 року чисельність працюючих складає 1 особа. Щодо ТОВ «Мілтен Сейл» зазначеного, що доставка товару від цього контрагента здійснювалася позивачем, однак до перевірки позивачем не надано документів. Які б підтверджували перебування водія у м. Дніпропетровську, а пункт відправки товару в товарно-транспортній накладній не відповідає податковій адресі. Вважає, що зазначені обставини підтверджують відсутність господарських операцій.

В запереченнях проти апеляційної скарги зазначено, що існує повне документальне підтвердження реальності операцій між позивачем та його контрагентами. Висновки Акта перевірки базуються виключно на сумнівному стані контрагентів позивача, що суперечить законодавству України та рішенням Європейського суду. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та в задоволенні позову відмовити. Надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін. Надав пояснення аналогічні, викладеним в запереченнях проти апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ "ТД "ІНВЕСТ-ПАК" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні фінансово - господарських відносин з ТОВ "ОРІНАКА" за травень 2015 р., ТОВ "ОПТІМА ПЛЮС ЛТД" за березень 2015 рік, ТОВ "МІЛТЕН СЕЙЛ" за період травень 2015 рік, за результатами якої складено акт перевірки від 08.09.2015 №2212/08-27-2203/38664852. За висновками Акта перевірки встановлені порушення: пп.14.1.36, п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.3, ст.198. п.200.1. п.200.2, ст.200 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 77 691 грн. за травень 2015 року. За результатами перевірки винесене податкове повідомлення-рішення від 18.09.2015 №0001142203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 116536,50 грн., у тому числі: за основним платежем - 77691грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -38 845,50 грн.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції до даних правовідносин правильно застосував норми Податкового кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Даючи оцінку правовідносинам, щодо даної справи, слід вказати, що відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території У країни, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на внесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного період) визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів послуг, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів ( у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Обов'язковою умовою включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) в складі ціни за товари (роботи, послуги), відповідно до пункту 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, є наявність податкової накладної, виданої продавцем. Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими; з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми ПДВ лише за умови відсутності податкової накладної на момент перевірки.

При цьому, згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Матеріалами справи підтверджено, що

між ТОВ "ТД "ІНВЕСТ-ПАК" (Покупцем) та контрагентом ТОВ "Орінака" (Постачальником) укладено договір поставки товару від 19.05.2015 №19/05-1. Згідно з наданими до перевірки первинними документами (видатковими та податковими накладними), загальна вартість придбаного у ТОВ "Орінака" товару (стрічка клейка, стрічка поліпропіленова, тощо) становить 176664,10 грн., у т.ч. ПДВ 29444,02 грн. Розрахунки за товар здійснювались у безготівковій формі, заборгованість між підприємствами відсутня. Податок на додану вартість по податковим накладним, отриманим від ТОВ "Орінака", включено ТОВ "ТД "ІНВЕСТ-ПАК" до складу податкового кредиту у податковій декларації з ПДВ за травень 2015 року у сумі 29444,02 грн.;

між ТОВ "ТД "ІНВЕСТ-ПАК" (Покупцем) та ТОВ "Оптіма Плюс ЛТД" (Постачальником) укладено договір поставки товару від 25.05.2015 №25/05. Згідно з наданими до перевірки первинними документами (видатковими та податковими накладними), загальна вартість придбаного у ТОВ "Оптіма Плюс ЛТД" товару (стрічка клейка, стрічка поліпропіленова, тощо) становить 164488,97 грн. у т.ч. ПДВ 27414,83 грн. Розрахунки за товар здійснювались у безготівковій формі, заборгованість між підприємствами відсутня. Податок на додану вартість по податковим накладним, отриманим від ТОВ "Оптіма Плюс ЛТД" включено ТОВ "ТД "ІНВЕСТ-ПАК" до складу податкового кредиту у податковій декларації з ПДВ за травень 2015р. у сумі 27414,83 гривень.

При цьому, на підставі аналізу податкової звітності та інформаційних баз даних, по ТОВ "ОПТІМА ПЛЮС ЛТД" податковим органом зазначено, що підприємство знаходиться на обліку у ДПІ у Голосіївському районі ГУ ЦФС у м.Києві, обліковий стан 8.до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, основний вид діяльності 46.69-оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням. Інформація щодо основних засобів відсутня - підприємство зареєстровано у січні 2015р. Повідомлення за формою 20-ОПП про об'єкти оподаткування (або об'єкти пов'язані з оподаткуванням. або через які проводиться діяльність) підприємством не надавалось. Розрахунки 1 ДФ за 1 та 2 квартал 2015р. до ДПІ не надавалися. Відповідно до звіту про суми врахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за травень 2015р. чисельність працюючих складає 1 особа. Директором, головним бухгалтером та засновником ТОВ "ОПТІМА ПЛЮС ЛТД" є Євмененко Людмила Георгіївна, яка водночас є директором, головним бухгалтером та засновником на іншому підприємстві - ТОВ "СПЕЦ БІЗНЕС ГРУП" (39656643, зареєстрована в ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м.Києві). Свідоцтво платника ПДВ анульоване 25.08.2015 за причиною відсутність за місцезнаходженням. Податкова декларація з ПДВ за травень 2015 року не визнана як податкова. Основними постачальниками, за рахунок якого сформовано податковий кредит у травні 2015 року, є :

а) ТОВ "Бадріо" (код за ЄДРПОУ 39727064) знаходиться на обліку в ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві, обліковий стан 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, основний вид діяльності - 45.31 - оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів. Інформація щодо основних засобів та чисельності працюючих відсутня. Аналізом ЄРПН встановлено, що адресу на ТОВ "Бадріо" податкові накладні протягом 2015р. підприємствами - постачальниками не виписувались.

б) ТОВ "Еліт Груп ЛТД" (код за ЄДРПОУ 39651823), знаходиться на обліку у ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м.Києві, обліковий стан 8 - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, основний вид діяльності - 45.31 - оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів. Інформація щодо основних засобів, чисельності працюючих на підприємстві відсутня. Свідоцтво платника ПДВ анульоване 07.07.2015р. Податкова декларація з ПДВ за травень 2015 року до ДПІ не надавалася. За аналізом ЄРПН зазначено, що на адресу ТОВ "Еліт Груп ЛТД" податкові накладні підприємствами - постачальниками не виписувались.

Ґрунтуючись на вказаних даних податковий орган зробив висновок про проведення ТОВ "Оптіма Плюс ЛТД" транзитних фінансових операцій, направлених на надання податкової вигоди тертім особам. Тому перевіркою не підтверджено поставку товарів ТОВ "Оптіма Плюс ЛТД" в адресу ТОВ "ТД "ІНВЕСТ-ПАК" у травні 2015 р. на суму 164488.98 грн., в т.ч. ПДВ 27414,83 грн.

Також матеріали справі підтверджують, що між ТОВ "ТД "ІНВЕСТ-ПАК" (Покупцем) і ТОВ "Мілтен Сейл" (Постачальником) укладено договір поставки товару від 02.02.2015 №02/02/15. Згідно з наданими до перевірки первинними документами (видатковими та податковими накладними), загальна вартість придбаного у "Мілтен Сейл" товару (стрічка клейка, стрічка поліпропіленова, тощо) становить 124990,52 грн., у т.ч. ПДВ 27414,83 грн. Розрахунки за товар здійснювались у безготівковій формі, заборгованість між підприємствами відсутня. Податок на додану вартість по податковим накладним, отриманим від ТОВ "Мілтен Сейл", включено ТОВ "ТД "ІНВЕСТ-ПАК" до складу податкового кредиту у податковій декларації з ПДВ за травень 2015 року, у сумі 20831,75 грн., ТОВ "ТД "ІНВЕСТ- ПАК" надано товарно-транспортну накладну на перевезення товару від ТОВ "Мілтен Сейл" до ТОВ "ТД "ІНВЕСТ-ПАК" №Р74 від 12.05.2015.

Слід зазначити, що актом перевірки встановлено, що доставка товару здійснювалась Товариством "ТД "ІНВЕСТ-ПАК" (позивачем), при цьому, до перевірки підприємством не надано документів, що підтверджували перебування водія у м.Дніпропетровську. Пунктом навантаження у товарно-транспортних накладних зазначено м. Дніпропетровськ, вул. Войцеховського, але у видаткових та податкових накладних та згідно Автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів "Картка платника" ТОВ "Мілтен Сейл" має податкову адресу: Київська обл. Києво - Святошинський район м.Боярка. Тобто, пункт відправки товару не відповідає податковій адресі. Документи, які свідчать про наявність будь-якого зв'язку між ТОВ "Мілтен Сейл" та зазначеним пунктом відправки товару відсутні. Документів, які б підтверджували рух товарів з адреси постачальника до м.Дніпропетровська та/або про належність цієї адреси до підприємства ТОВ "Мілтен Сейл", не надано.

Використовуючи аналіз податкової звітності та інформаційних баз даних по ТОВ "Мілтен Сейл" податковим органом встановлено, що підприємство знаходиться на обліку у ДПІ у Києво- Святошинському р-ні ГУ ДФС у Київській області, обліковий стан платника 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, основний вид діяльності - 46.15 - діяльність посередників у торгівлі меблями, господарськими товарами, залізними та іншими металевими виробами. Інформація щодо основних засобів та чисельності працюючих на підприємстві відсутня. Аналізом ЄРПН встановлено, що в адресу ТОВ "Мілтен Сейл" податкові накладні з номенклатурою товару: стрічка поліпропіленова з липким шаром підприємствами - постачальниками не виписувались. Отже, податковий орган користуючись аналізом зареєстрованих податкових накладних в адресу ТОВ "Мілтен Сейл" не встановив походження товару, який в подальшому ТОВ "Мілтен Сейл" поставлено на адресу ТОВ "ТД "ІНВЕСТ-ПАК" (позивача), та дійшов висновку, що дані обставини свідчать лише про документальне оформлення операцій з придбання та поставки товарів (послуг), а саме без здійснення господарської операції.

Слід звернути увагу, що основним постачальником ТОВ "Мілтен Сейл" (контрагента позивача), за рахунок якого сформовано податковий кредит у травні 2015року на суму ПДВ 794439,76 грн., є ТОВ "Компанія "Атлантік". По ТОВ "Компанія "Атлантік" податковим органом встановлено, що підприємство знаходиться на обліку у ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві, обліковий стан платника 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, основний вид діяльності - надання в оренду й експлуатація власного чи орендованого нерухомого майна. Згідно податкової декларації з ПДВ за травень 2015 року ТОВ "Компанія "Атлантік" не декларує податкові зобов'язання в адресу підприємств, декларація надана з нульовими показниками. Інформація щодо основних засобів відсутня. Декларація з податку на прибуток та фінансова звітність за 2014р. підприємством не надавались. Чисельність працюючих на підприємстві згідно розрахунку 1 ДФ за 2 квартал 2015р. складає 1 особа. Перевіряючими зроблено висновок, що виходячи з наявних даних та матеріалів, вбачається проведення ТОВ "Мілтен Сейл" транзитних фінансових операцій, направлених на надання податкової вигоди тертім особам. Отже, за висновками податкового органу, перевіркою не підтверджено поставку товарів ТОВ "Мілтен Сейл" в адресу ТОВ "ТД "ІНВЕСТ-ПАК" у травні 2015р. на суму 124990,52 грн., в т.ч. ПДВ 20831,75 гривень. Тому, ТОВ "ТД "ІНВЕСТ-ПАК" безпідставно завищено податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Мілтен Сейл" за травень 2015 року на суму ПДВ 20831,75 грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції, що законодавчі норми не ставлять в залежність відсутність транспортних документів на перевезення вантажу (товару) з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість, а зазначені документи є обов'язковими у разі оподаткування операцій за договором перевезення, а не договору купівлі - продажу, який було укладено позивачем із його контрагентом. Правилами податкового обліку не передбачено обов'язкового складання та обліку товарно-транспортних накладних для підтвердження факту приймання - передачі товару від одного контрагента іншому. Зазначені накладні можуть вважатись обов'язковими для відображення факту транспортування товару, а факт передачі товару підтверджується звичайною видатковою накладною. Транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, отже, при наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документу, як товарно-транспортна накладна, не може бути підставою для невизнання витрат з придбання товарно-матеріальних цінностей.

Слід зазначити, що незначні порушення, допущені в процесі складення первинних документів, недоліки при їх оформленні, не можуть бути належними і допустимими доказами безтоварності (фіктивності) господарських операцій, оскільки в сукупності з іншими доказами та документами підтверджується здійснення господарських операцій.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що в акті перевірки податковим органом зазначено, що контрагенти позивача не знаходяться за місцезнаходженням, інформація щодо наявності основних засобів, чисельності працюючих на підприємствах відсутня, податкова звітність не надавалась протягом більш як року.

З цього приводу, на думку колегії суддів апеляційної інстанції суд першої інстанції правильно зазначив, що чинним податковим законодавством України не передбачено відповідальності покупця за неправомірні дії постачальника товарів (робіт, послуг) або його контрагентів щодо декларування своїх зобов'язань. Відповідно, платник податку не може бути позбавлений права на податковий кредит, що був задекларований тільки на підставі того, що будь-якою особою в ланцюгу постачання товарів було несвоєчасно або не в повній мірі задекларовані податкові зобов'язання з ПДВ по даним операціям.

Крім того, Законом закріплено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України). З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже - дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Згідно з частиною 2, 3 ст.215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Недійсними правочини можуть вважатися лише за умови доведеності фактів, що і свідчать про нікчемність даного правочину. Нікчемність правочину має бути встановлена виключно законом, а не актом перевірки, незважаючи на те, які факти в цьому акті відображені. Акт перевірки, у будь-якому разі, є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, і не є рішенням суду. Відповідач не надав доказів визнання спірного правочину недійсним (постанови суду, вироку суду, тощо).

Крім того, на думку колегії суддів апеля2ційної інстанції, суд першої інстанції правильно зазначив, що позивач не може відповідати за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, оскільки поняття "добросовісний платник", яке вживається в сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а самого платника не наділено повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому він не може володіти інформацією щодо виконання контрагентом податкових зобов'язань. Отже, за умови не встановлення податковим органом наявності замкненої схеми руху грошових коштів, яка могла б свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для отримання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнати негативних наслідків у результаті дій інших осіб, що перебувають за межами його впливу (дана позиція, також висловлена в рішеннях рішення Європейського суду з прав людини у справах: "Інтерсплав" проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес АД" проти Болгарії (2009 рік. заява № 3991/03) і "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03, постанові ВАСУ від 11.02.2015 в справі №К/9991/77465/11).

У разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на податковий кредит, у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови і має податкові накладні, які є документальним підтвердженням розміру податкового кредиту.

Разом з тим, факт порушення контрагентами-постачальниками продавця своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе: що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти", натомість, обставин, що дають підстави для даного висновку не встановлені.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що обставини, зазначені в Акті перевірки, не створюють підстав для висновку про непідтвердження реальності здійснення операції платника податків та, відповідно, завищення задекларованого податкового кредиту в травні 2015 року у сумі 77691 грн.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комунарському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС України у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 травня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: Ю.В. Дурасова

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: Л.П. Туркіна