Ухвала

від 22.09.2016 по справі 826/7723/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2016 року м. Київ К/800/48185/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого:Маслія В.І. (суддя-доповідач)

Суддів: Черпіцької Л.Т., Кравцова О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Непідприємницького товариства "Корпоративний недержавний пенсійний фонд "Корпоративний стандарт" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 липня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року у справі за позовом Непідприємницького товариства "Корпоративний недержавний пенсійний фонд "Корпоративний стандарт" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про визнання протиправним і скасування розпорядження, зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2015 року Непідприємницьке товариство «Корпоративний недержавний пенсійний фонд «Корпоративний стандарт» звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг № 681 від 09 квітня 2015 року про виключення позивача із Державного реєстру фінансових установ та анулювання свідоцтва про реєстрацію фінансової установи, а також зобов'язати скасувати запис у Державному реєстрі фінансових установ щодо виключення позивача і поновити його у статусі фінансової установи.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 20.07.2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.10.2015 року, в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, Непідприємницьке товариство «Корпоративний недержавний пенсійний фонд «Корпоративний стандарт» звернулось з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Заперечуючи проти касаційної скарги Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Відповідачем було встановлено, що до Непідприємницького товариства «Корпоративний недержавний пенсійний фонд «Корпоративний стандарт» протягом останніх вісімнадцяти місяців не надходять пенсійні внески.

Так, згідно службової записки від 03 лютого 2015 року № 41-14/3-14 до Непідприємницького товариства «Корпоративний недержавний пенсійний фонд «Корпоративний стандарт» протягом 2013 року та 9-ти місяців 2014 року не надходили пенсійні внески, станом на 30 вересня 2014 року у позивача відсутні учасники пенсійного фонду та пенсійні активи.

Зазначені обставини стали підставою для прийняття оскаржуваного розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 09 квітня 2015 року № 681 яким Непідприємницьке товариство «Корпоративний недержавний пенсійний фонд «Корпоративний стандарт» було виключено з Державного реєстру фінансових установ у зв'язку з ненадходженням пенсійних внесків до Фонду протягом вісімнадцяти місяців та анульовано свідоцтво про реєстрацію фінансової установи серії ПФ № 68.

Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідача, Непідприємницьке товариство «Корпоративний недержавний пенсійний фонд «Корпоративний стандарт» звернулося до суду з даним позовом.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач протягом вісімнадцяти місяців не отримував пенсійних внесків, що у відповідності до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» є підставою для прийняття рішення про скасування реєстрації пенсійного фонду як фінансової установи.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з доводами судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» у редакції, що діє з 19 липня 2012 року, у разі невиконання вимог частин першої і другої цієї статті протягом вісімнадцяти місяців з дня реєстрації пенсійного фонду як фінансової установи та/або у разі ненадходження пенсійних внесків до пенсійного фонду протягом цього строку Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, приймає рішення про скасування реєстрації зазначеного пенсійного фонду як фінансової установи та подає позов до суду про ліквідацію такого пенсійного фонду.

Тобто, положеннями частини 5 зазначеної статті встановлено два випадки, у яких реєстрація пенсійного фонду як фінансової установи підлягає скасуванню:

- невиконання вимог частин першої і другої цієї статті протягом вісімнадцяти місяців з дня реєстрації пенсійного фонду як фінансової установи;

- ненадходження пенсійних внесків до пенсійного фонду протягом цього строку.

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 розділу XVIII Положення про Державний реєстр фінансових установ, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28.08.2003р. № 41 виключення недержавного пенсійного фонду з Реєстру та анулювання Свідоцтва здійснюються у разі невиконання вимог частин першої і другої статті 12 Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення" та/або ненадходження пенсійних внесків до пенсійного фонду протягом вісімнадцяти місяців.

Провівши системний аналіз зазначених норм, колегія суддів приходить до висновку, що у даному випадку мова йде про альтернативні умови для настання юридичних наслідків для фінансової установи, які можуть наступити як разом так і окремо. Законодавець в даному випадку відлік 18 місяців ненадходження пенсійних внесків до пенсійного фонду не ставить в залежність від дня реєстрації пенсійного фонду.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що реєстрація пенсійного фонду як фінансової установи підлягає скасуванню у разі ненадходження пенсійних внесків до пенсійного фонду протягом будь-яких вісімнадцяти місяців, що передують прийняттю відповідного розпорядження, а не лише протягом вісімнадцяти місяців з дня реєстрації пенсійного фонду як фінансової установи.

З огляду на зазначене, доводи позивача про можливість скасування реєстрації пенсійного фонду як фінансової установи лише у разі ненадходження пенсійних внесків протягом вісімнадцяти місяців з дня початку діяльності фонду є необгрунтованими.

Що стосується доводів касаційної скарги стосовно неможливості застосування до Непідприємницького товариства «Корпоративний недержавний пенсійний фонд «Корпоративний стандарт» наслідків, встановлених частиною 5 статті 12 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення», оскільки воно було зареєстроване як фінансова установа до прийняття ст. 12 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» у новій редакції, колегія суддів зазначає наступне.

Непідприємницьке товариство «Корпоративний недержавний пенсійний фонд «Корпоративний стандарт» було включене до реєстру фінансових установ 26 квітня 2006 року, в свою чергу зміни до ст. 12 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» набули чинності 19 липня 2012 року.

Дійсно, на час реєстрації позивача у реєстрі фінансових установ, ст. 12 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» діяла у редакції, яка не передбачала скасування реєстрації пенсійного фонду як фінансової установи у зв'язку з ненадходженням пенсійних внесків протягом певного періоду.

Разом з тим, оскаржуване розпорядження винесене відповідачем 09 квітня 2015 року. Тобто, на час виникнення спірних правовідносин була чинна редакція частини 5 статті 12 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення», положення якої передбачали скасування реєстрації пенсійного фонду як фінансової установи у зв'язку з ненадходженням пенсійних внесків протягом певного періоду. Тобто, відповідачем положення зазначеної статті були застосовані у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

Враховуючи викладене колегія суддів вважає необґрунтованими доводи позивача про порушення принципу дії закону в часі.

Стосовно доводів позивача щодо порушення відповідачем порядку фіксації правопорушень законодавства про фінансові послуги, визначеного Положенням про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги, що затверджене розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 20 листопада 2012 року № 2319, колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

Положення про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги, визначає порядок провадження у справах про порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг (справи про правопорушення), механізм прийняття рішень Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про застосування заходів впливу та їх оскарження.

Відповідно до п. 1.11, пп. 7 п. 2.1, абз. 3 п. 2.8 зазначеного Положення перед застосуванням заходу впливу у вигляді виключення учасника ринку фінансових послуг з Державного реєстру фінансових установ посадова особа Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг зобов'язана скласти акт про виявлення порушення, номер та дату якого зазначити у розпорядженні про застосування заходу впливу.

В свою чергу, чинне законодавство передбачає, що виключення учасника ринку фінансових послуг із Державного реєстру фінансових установ може відбуватися як у зв'язку із вчиненням ним правопорушення, так і внаслідок настання певних обставин.

Так, ненадходження пенсійних внесків до пенсійного фонду протягом вісімнадцяти місяців та проведення ліквідації пенсійного фонду є обставинами, з якими Закон пов'язує виключення недержавного пенсійного фонду із реєстру фінансових установ, в свою чергу зазначені обставини за своїм змістом не є правопорушенням у розумінні вищевказаного Положення. Тобто, в даному випадку у відповідача були відсутні підстави для складення акту про правопорушення та вчинення інших дій, передбачених Положенням про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовані до них норми матеріального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

За таких обставин підстав для задоволення касаційної скарги судова колегія не вбачає.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Непідприємницького товариства "Корпоративний недержавний пенсійний фонд "Корпоративний стандарт" - відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: