Ухвала

від 15.09.2016 по справі 815/171/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2016 року м. Київ К/800/34213/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Веденяпіна О.А.

Островича С.Е.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24.03.2015

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2015

у справі № 815/171/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл»

до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл») звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Суворовському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області) про скасування податкового повідомлення-рішення від 31.10.2014 №0003532203.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 24.03.2015, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2015, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В зв'язку з цим касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ «Гранд Стройгефест», ТОВ «О.Л.Д. Транс» та ТОВ «Промторг-Холдинг» за період з 01.01.2014 по 31.08.2014, за результатами якої 23.10.2014 складений акт №3846/1584-22-03.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог: п.198.1 - п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.2, п.201.4, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України), в результаті чого занижений ПДВ за лютий-квітень 2014 року на 3042221,00 грн.

На думку податкового органу, в резульнаті неможливості підтвердити реальність операцій по поставці товару від ТОВ «О.Л.Д. Транс» та ТОВ «Промторг-Холдинг», позивачем безпідставно включено до податкового кредиту суму ПДВ за лютий-квітень 2014 року.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.10.2014 №0003532203, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 3042221,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 1521111,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з наступних обставин, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Судами встановлено, що 01.02.2014 між позивачем та ТОВ «О.Л.Д.Транс» укладено договір купівлі-продажу №324С, відповідно до якого ТОВ «О.Л.Д.Транс» зобов'язується поставити сільськогосподарську продукцію (насіння соняшнику), згідно умов СРТ - на склад, зазначений покупцем.

Протягом лютого-березня 2014 року ТОВ «О.Л.Д.Транс» поставило позивачу насіння соняшнику на загальну суму 7092920,00 грн., в т.ч. ПДВ - 983819,56 грн., що підтверджується видатковими та податковими накладними на повну вартість поставки. Оплата за поставлений товар здійснювалась у безготівковій формі, що підтверджується актом перевірки.

11.04.2014 між позивачем та ТОВ «Промторг-Холдінг» укладено договір №0451114, відповідно до якого останній зобов'язується поставити сільгосппродукцію - соняшник врожаю 2013-2014 роках за умовами СРТ - на склад, зазначений покупцем. До цього часу позивач співпрацював з цим контрагентом на підставі укладених 06.03.2014 та 11.03.2014 контрактів по поставці такої ж продукції (насіння соняшнику врожаю 2013 року).

На підтвердження виконання умов контрактів та договору у березні - квітні 2014 року позивачем надані видаткові та податкові накладні на суму поставки за контрактами - 916803,28 грн., в т.ч. ПДВ - 152800,54 грн., за договором - 10233600,00 грн., в т.ч. ПДВ 1705600,00 грн. Оплата товару позивачем здійснена в безготівковій формі, що підтверджується актом перевірки.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У пункті 198.6 наведеної норми визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата (нарахування) ПДВ, у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Крім того, як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містити достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Згідно із ст. 1 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі по тексту - Закон №996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивачем включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені в ціні товарів, на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виписаних на його адресу особами, які мають статус платників податку на додану вартість.

Фактичне виконання спірних договорів підтверджується належним чином оформленими видатковими та податковими накладними; оплата за поставлений товар здійснювалась у безготівковій формі.

Єдиною підставою для висновку податкового органу про непідтвердження реальності вчинених операцій позивача з ТОВ «О.Л.Д. Транс» та ТОВ «Промторг-Холдинг» стала податкова інформація про відсутність у контрагентів-постачальників об'єктів оподаткування по операціям з продажу товарів, в т.ч. за лютий - квітень 2014 року, яка викладена в акті ДПІ у Печерському районі м.Києва від 04.06.2014 №1557/26-55-22-02/38149168 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Промторг-Холдінг», в зв'язку із відсутністю підприємства за юридичною адресою, а також в акті Криворізької північної ОДПІ від 14.07.2014 №78/04-83-22-01/37271547 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «О.Л.Д.Транс», висновки якого ґрунтуються на ненаданні останнім первинних документів, які підтверджують факт виробництва продукції рослинництва врожаю 2013 року.

Суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що наявність податкової інформації про порушення контрагентами позивача податкового законодавства є недостатньою для визнання законним рішення про зменшення позивачу податкового кредиту за рахунок сум по господарським операціям з цими контрагентами.

До того ж за результатами здійснених заходів щодо контрагентів-постачальників, було зібрано «Податкову інформацію» щодо неможливості проведення зустрічної звірки», якою встановлено, що ТОВ «Промторг-Холдінг» задекларував податкові зобов'язання по контрагенту ТОВ «Олімпекс Купе інтернешнл» у березні-квітні 2014 року в повному обсязі, ТОВ «О.Л.Д. Транс» - задекларував податкові зобов'язання по операціям поставки з позивачем за лютий-березень 2014 року - частково на суму 486150,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем надані документи про наявність на праві власності нежитлових приміщень та споруд «Універсального перегрузочного комплексу на причалах № 3 і № 4» в м.Одесі, копії первинних документів по правочину позивача з ТОВ «Відродження», якій здійснював у березні 2014р. переробку соняшника та виготовлення соняшникової олії, яка в подальшому експортована на підставі контракту з компанією «Орексим Трейдинг Лимитед».

Отже, наведені обставини спростовують доводи відповідача щодо неспроможності позивача отримати від ТОВ «О.Л.Д. Транс», ТОВ «Промторг-Холдинг» сільгосппродукцію та зберігати її, а також підтверджують використання її позивачем у власній господарській діяльності.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24.03.2015 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2015 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)О.І. Степашко Судді (підпис)О.А. Веденяпін (підпис)С.Е. Острович