Постанова

від 09.03.2016 по справі 804/14902/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2016 р. Справа № 804/14902/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіТурлакової Н. В. при секретаріРешетнік А.М. за участю: представника позивача представника відповідача Кондрашової В.О. Копань А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СКФ Іларт» до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СКФ Іларт» до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Новомосковської ОДПІ від 06.02.2015 року № 0000212201 (форма «Р»).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що в період з 26.12.2014 року по 30.12.2014 року відповідачем було проведено позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «СКФ Іларт» (код ЄДРПОУ 37029795) щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Тесса-Буд» (код ЄДРПОУ 39189884) за вересень 2014 року. За результатами даної перевірки складено акт №759/221/01/37059795 від 31.12.2014 року, згідно з висновками якого, підприємством завищено податковий кредит за березень 2014 року по взаємовідносинам з ТОВ «Тесса-Буд», оскільки податковий кредит сформований платником податків за договором, який носить ознаки нікчемного правочину. Між тим, позивач вважає такі висновки безпідставними, оскільки у нього наявні всі необхідні документи, що підтверджують фактичне надання послуг з будівництва за договором № 18 від 09.09.2014 р., Зазначені документи були надані позивачем посадовим особам податкового органу в ході перевірки, про те, не враховані ними під час проведення перевірки. За таких обставин вважають, що винесене за результатами перевірки податкове повідомлення-рішення, є протиправним і підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала, письмових заперечень до суду не надавала. Суду пояснила, що в ході перевірки позивача було встановлено порушення ним ст.203, ст.215, ст.216 та ст.228 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а також відсутність об'єктів оподаткування при отриманні послуг від ТОВ «Тесса-Буд» у березні 2014 року, які підпадають під визначення ст.185, п.198.6 ст.198 ПКУ. Враховуючи факт відсутності реального здійснення господарської операції, первинні документи, надані позивачем не можуть братись до уваги. За таких обставин вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариства з обмеженою відповідальністю «СКФ Іларт» зареєстроване 17.03.2010 року виконавчим комітетом Новомосковської міської ради Дніпропетровської області та перебуває на податковому обліку у Новомосковській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, є платником ПДВ.

На підставі наказу Новомосковській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 26.12.2004 РОКУ № 805 та відповідно до пп. 78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ «Тесса-Буд» (код ЄДРПОУ 39189884) за вересень 2014 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 30.12.2014 року №759/221/37059795.

За висновками вказаного акту, перевіркою встановлено порушення п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі - ПК України) - завищено податковий кредит за рахунок включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у вересні 2014 року від ТОВ «Тесса-Буд» (код ЄДРПОУ 39189884) на суму ПДВ 18 880,56 грн., в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 18 880,56 грн.

За змістом вказаного акту, підставою для наведених висновків слугувала інформація, отримана з ДПІ у Печерському районі ДФС у м. Києві, відповідно до якої підрядник ТОВ «Тесса-Буд» має стан - 9 (направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням), вид діяльності будівництво житлових і нежитлових будівель, декларація за вересень 2014 року «не визнана як податкова», а іншої звітності паротягом усієї діяльності ТОВ «Тесса-Буд» до податкових органів не надавались. Відповідно не надавались податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку» за формою 1 ДФ, внаслідок чого немає інформації про кількісний склад працівників, суми нарахованого доходу, суми виплаченого доходу, суми утриманого податку, дати прийняття тав звільнення з роботи найманих працівників. Відсутня інформація про основні фонди, наявність обладнання та будівельних машин та механізмів, що згідно відомостей ресурсів були залучені для виконання робіт. Подані накладні на реалізацію в адресу ТОВ «Тесса-Буд» в Єдиному реєстрі податкових накладних не зареєстровані.

На підставі вказаного акту перевірки податкоим ораном прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.02.15 року № 0000212201, яким позивачу визначена до сплати сума за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 28 320,84 грн., з яких 18 880,56 грн. основний платіж, 9 440,28 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Таким чином, податковий орган вважає, що операції між ТОВ «Тесса-Буд» до ТОВ «СКФ Іларт» не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів, надання робіт/послуг. Неможливо простежити ланцюг придбання послуг у зв'язку з відсутністю виконавця даних послуг. Отже, не підтверджується факт надання послуг та подальшої реалізації в адресу ТОВ «СКФ Іларт», так як наслідок не підтверджується реальність здійснення господарської операції.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 09.09.2014 року між ТОВ «СКФ Іларт» та ТОВ «Тесса-Буд» укладено договір підряду № 18.

Згідно умов договору ТОВ «Тесса-Буд» (підрядник) зобов'язується у порядку та на умовах, які визначені у договорі, на свій ризик виконати за замовленням ТОВ «СКФ Іларт» (замовник) технічне переоснащення схеми 2 «ЦОФ» Павлоградська Головний корпус для Філіалу «ЦОФ Павлоградська» ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» у відповідності з умовами наступного договору, а замовник зобов'язується у порядку та на умовах визначених у даному договорі прийняти та оплатити всказану роботу.

Роботи передбачені наступним договором повинні бути виконані у строгої відповідності до документації, яка є невідємною частиною договору.

Місце виконання робіт Філіал «ЦОФ Павлоградська» ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», розташованої за адресою Дніпропетровська область, Павлоградський район, с. Вербки, вул.. Шахтарська, буд. 8.

Роботи виконуються із матеріалів підрядника та замовника. Підрдник для виконання послуг самостійно забезпечує себе засобами малої механізації та вантажно-транспортними механізмами.

На підтвердження існування зазначених взаємовідносин та правомірності формування податкового кредиту позивачем подані до суду:

- договір підряду від 09.09.2014 р. № 18;

- довідки про вартість виконаних робіт за вересень 2014 року;

- акти приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2014 року;

- податкову накладну № 559 від 30.09.2014 року;

- податкову накладну № 557 від 30.09.2014 року;

- податкову накладну № 558 від 30.09.2014 року;

- банківську виписку, що підтверджує часткову сплату по договору підряду;

- оборотно-сальдову відомость по рахунку 631.

Вирішуючи спір по суті суд вважає за необхідне зазначити, що порядок формування платником податкового кредиту за спірний період за вказаними господарськими взаємовідносинами визначений приписами Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі - ПК України).

Згідно з п. 14.1.36 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. За змістом п. 22.1. ст. 22 ПК України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

За змістом приписів п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно з п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу). Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця (отримувача робіт/послуг) належно оформленої та виданої податкової накладної при умові, що товари (роботи/послуги) в подальшому будуть використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

На підстави наведених законодавчих положень суд доходить до висновку, що при складанні податкової звітності, в тому числі і з ПДВ, з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання товарів (робіт/послуг) повинні бути в наявності первинні документи, що підтверджують здійснення платником податку відповідних господарських операцій, тобто наявність об'єкту оподаткування, в тому числі отримання позивачем таких товарів (робіт/послуг) та використання їх у господарській діяльності позивача, а також належним чином оформлені податкові накладні.

На підставі викладеного суд зазначає, що факт реальності виконання господарських зобов'язань та отримання позивачем від ТОВ «Тесса-Буд» робіт/послуг підтверджується наявними в матеріалах справи: копіями актів приймання виконаних будівельних робіт, довідками про вартість виконаних будівельних робіт, податковими накладними.

Також, судом встановлено, що розрахунки за вище зазначені господарські операції були проведені в безготівковій форму, про що свідчать наведені вище та наявні в матеріалах справи виписки по особовому рахунку у банку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV (далі - Закон № 996) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Згідно зі ст. 3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Приписами ст.9 Закону № 996 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Судовим оглядом первинних документів, складених за взаємовідносинами позивача з ТОВ «Тесса-Буд» на підставі вищенаведеного Договору, не встановлено їх невідповідності приписам Закону №996.

Як вбачається з матеріалів справи, платником ПДВ - ТОВ «Тесса-Буд» були виписані на адресу позивача податкові накладні, на підставі яких позивачем сформований податковий кредит в сумі 19 085,00 грн. за період - вересень 2014 року. Факт наявності таких податкових накладних був встановлений і відповідачем в ході проведення перевірки позивача, про невідповідність такої податкової накладної приписам ПКУ відповідачем не зазначено, а судом в ході розгляду справи не встановлено. За даними податкового органу на час виконання спірних господарських взаємовідносин та виписки податкових накладних, сторони були зареєстровані у встановленому законом порядку платником податку на додану вартість.

Здійснивши аналіз зазначених норм податкового законодавства, а також наведених фактів господарських операцій між позивачем та ТОВ «Тсса-Буд», суд приходить до висновку про наявність у позивача права на податковий кредит за операцією з ТОВ «Тесса-Буд» за договором від 09.09.2014 року № 18.

Окремо суд зауважує, що позиція Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області з приводу порушення позивачем положень ЦК щодо недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків ґрунтуються виключно на інформації, отриманої від ДПІ у Печерському районі м. Києва, відповідно до якої у ТОВ «Тесса-Буд» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, основні фонди, будівельні машини, а отже укладені ним угоди мають ознаки нікчемності.

Суд не приймає наведені доводи податкового органу до уваги з огляду на наступне. Порядок дій органів державної податкової служби України під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань визначений статтями 19-1 та 20 Податкового кодексу України. Аналіз положень зазначених законодавчих актів дає підстави вважати, що станом на дату складання відповідачем у спірних правовідносинах акту перевірки податкові органи не були наділені законодавцем ані повноваженням на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають закону, ані повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст.ст.202,203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України. Крім того, за змістом ст.215 ЦК України, нікчемним правочином визнається лише той правочин, недійсність якого встановлена законом. У такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Зокрема, ст.228 ЦК України (в редакції чинній з 01.01.11) визначено, що правочин, який порушує публічний порядок, тобто такий який був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, є нікчемним, а відтак визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. За змістом ч.3 ст.228 ЦК України правочин, при здійсненні якого недодержуються вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, може бути визнаний недійсним судом.

З наведених приписів слідує, що законодавець з 01.01.11 року виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних, тобто таких, які можуть бути визнані недійсними виключно судом.

Щодо доводів відповідача, які ґрунтуються на судженнях ДПІ у Печерському районі м. Києва про відсутність у ТОВ «Тесса-Буд» необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність основних фондів, відсутність обладнання, будівельних машин та механізмів, відсутність за місцезнаходженням, що на його думку унеможливлює сам факт здійснення господарської діяльності ТОВ «Тесса-Буд», а отже доводить відсутність юридичного змісту правочину укладеного між позивачем та зазначеним контрагентом, суд зауважує, що такі доводи, за належним їх документальним підтвердженням, можуть служити доказами фіктивності або удаваності цього правочину (ст.234, 235 ЦК України) при оспорюванні його в судовому порядку, але не є підставами для визнання його нікчемним.

Фактів спрямованості правочину між позивачем та його контрагентом ТОВ «Тесса-Буд» на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, ОДПІ не наводиться. Рішення суду про визнання зазначеного правочину недійсним через недодержання вимог щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, моральним засадам, податковим органом до суду не надано, в акті перевірки про наявність такого рішення не зазначено, а судом на виконання ст. 11 КАС України доказів існування такого рішення не виявлено. За викладених обставин висновки акту перевірки щодо порушення позивачем положень ЦК України та відсутність об'єктів оподаткування суду не доведені.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про те, що фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентом ТОВ «Тесса-Буд», правомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Відповідачем правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення від 06.02.2015 року № 0000212201, належними чином не доведено. Висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними належними та допустимими доказами і носять характер суб'єктивних припущень, відтак податкове повідомлення-рішення, прийняте податковим органом на підставі таких висновків є таким, що порушує права та інтереси позивача.

Беручи до уваги наведене, оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення від 06.02.2015 року № 0000212201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 28 320,84 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 18 880,56 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 9 440,28 грн., підлягає визнанню противоправним та скасуванню.

Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві, є будь-які фактичні дані, на підставі яких, суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Статтею 86 вищевказаного Кодексу, зазначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішені справи по суті, суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю, або частково.

З огляду на сукупність викладених обставин, з урахуванням вимог чинного законодавства, суд доходить висновку про необхідність задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Виходячи з цього, сплачений позивачем судовий збір, що підтверджується платіжним дорученням, яке міститься в матеріалах справи, підлягає компенсації з Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 69, 70, 71, 86, 94, 122, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СКФ Іларт» до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.02.2015 року № 0000212201, прийняте Новомосковською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СКФ Іларт» судові витрати у сумі 182,70 (сто вісімдесят дві гривні сімдесят копійок) грн.

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст.254 КАС України.

Відповідно до ст.186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Н.В. Турлакова