Ухвала

від 17.01.2017 по справі 804/14902/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

17 січня 2017 рокусправа № 804/14902/15 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чепурнова Д.В.

суддів: Сафронової С.В. Мельника В.В.

за участю секретаря судового засідання: Царьової Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СКФ Іларт до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ СКФ Іларт звернулося до суду з вищевказаним позовом в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Новомосковської ОДПІ від 06.02.2015 року № НОМЕР_1 (форма Р ).

В обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність висновків податкового органу щодо не встановлення факту реальності господарських операцій з ТОВ Тресса-Буд , враховуючи той факт що податковим органом не було взято до уваги наявність усіх первинних документів що підтверджують реальність вказаних операцій.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 березня 2016 року позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням Новомосковська ОДПІ подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила постанову суду скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначає, що в ході проведеної перевірки встановлено відсутність реального підтвредження господарських операцій з отримання будівельних робіт від ТОВ Тресса-Буд , що позбавляє позивача права на формування податкового кредиту.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, а тому відповідно до ст. 41 КАС України фіксування судового засідання не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що податковим органом проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ Тесса-Буд (код ЄДРПОУ 39189884) за вересень 2014 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 30.12.2014 року №759/221/37059795, яким встановлено порушення п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі - ПК України) - завищено податковий кредит за рахунок включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у вересні 2014 року від ТОВ Тесса-Буд (код ЄДРПОУ 39189884) на суму ПДВ 18 880,56 грн., в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 18 880,56 грн.

Підставою для висновків щодо порушення норм податкового законодавства позивачем слугувала інформація, отримана з ДПІ у Печерському районі ДФС у м. Києві, відповідно до якої підрядник ТОВ Тесса-Буд має стан - 9 (направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням), вид діяльності будівництво житлових і нежитлових будівель, декларація за вересень 2014 року не визнана як податкова , а іншої звітності паротягом усієї діяльності ТОВ Тесса-Буд до податкових органів не надавались. Відповідно не надавались податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою 1 ДФ, внаслідок чого немає інформації про кількісний склад працівників, суми нарахованого доходу, суми виплаченого доходу, суми утриманого податку, дати прийняття та звільнення з роботи найманих працівників. Відсутня інформація про основні фонди, наявність обладнання та будівельних машин та механізмів, що згідно відомостей ресурсів були залучені для виконання робіт. Подані накладні на реалізацію в адресу ТОВ Тесса-Буд в Єдиному реєстрі податкових накладних не зареєстровані.

Податковий орган вважає, що операції між ТОВ Тесса-Буд до ТОВ СКФ Іларт не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів, надання робіт/послуг. Неможливо простежити ланцюг придбання послуг у зв'язку з відсутністю виконавця даних послуг. Отже, не підтверджується факт надання послуг та подальшої реалізації в адресу ТОВ СКФ Іларт , так як наслідок не підтверджується реальність здійснення господарської операції.

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.02.15 року № НОМЕР_1, яким позивачу визначена до сплати сума за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 28 320,84 грн., з яких 18 880,56 грн. - основний платіж, 9 440,28 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Так у перевіряємий період, а саме 09.09.2014 року між ТОВ СКФ Іларт та ТОВ Тесса-Буд укладено договір підряду № 18.

За умовами договору ТОВ Тесса-Буд (підрядник) зобов'язується у порядку та на умовах, які визначені у договорі, на свій ризик виконати за замовленням ТОВ СКФ Іларт (замовник) технічне переоснащення схеми 2 ЦОФ Павлоградська Головний корпус для Філіалу ЦОФ Павлоградська ПАТ ДТЕК Павлоградвугілля у відповідності з умовами договору, а замовник зобов'язується у порядку та на умовах визначених у даному договорі прийняти та оплатити вказану роботу.

Місце виконання робіт Філіал ЦОФ Павлоградська ПАТ ДТЕК Павлоградвугілля , розташованої за адресою Дніпропетровська область, Павлоградський район, с. Вербки, вул.. Шахтарська, буд. 8.

Роботи виконуються із матеріалів підрядника та замовника. Підрядник для виконання послуг самостійно забезпечує себе засобами малої механізації та вантажно-транспортними механізмами.

За наслідками виконання умов договору складені довідки про вартість виконаних робіт за вересень 2014 року за формою. КБ-3; акти приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2014 року за формою КБ-2в; податкова накладна № 559 від 30.09.2014 року; податкова накладна № 557 від 30.09.2014 року; податкова накладна № 558 від 30.09.2014 року; оборотно-сальдову відомість по рахунку 631.

Позивач розрахувався за виконані роботи у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ТОВ Тресса-Буд , що підтверджується банківською випискою.

Відповідно до ст.185, ст. 188-189, ст.198, 201 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів, місце надання яких знаходиться на митній території України; поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість; платник податків зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту Покупця.

Підпунктом 198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 даного кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст.198 ПКУ вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

У відповідності до приписів п.201.1, п.201.4., п.201.10, ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний виписати податкову накладну у двох екземплярах та надати покупцю податкову накладну, що має містити визначені за законом певні реквізити, у т. ч. ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні.

Відповідно до п.п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що наявність у позивача, податкових та видаткових накладних по господарськими операціями, що перевірялися, а також відповідних розрахункових документів, дані яких враховані та відображені у бухгалтерському та податковому обліку позивача повністю підтверджують законність нарахування ТОВ СКФ Іларт відповідних сум прибутку, валових витрат, нарахування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, а також підтверджують факт здійснення господарських операцій позивача з придбання у контрагента послуг на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних послуг були включені до податкового кредиту.

Вказані первинні документи відповідають ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні

Відповідно до п.200.1-200.4 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті і перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг, а залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкцій.

Висновками перевірки та судом першої інстанції не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту, від'ємного значення ПДВ та на подальше отримання бюджетного відшкодування.

Реальність господарських операцій по вказаному у перевірці контрагенту підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, розрахунковими документами, актами виконаних робіт, довідками про вартість будівельних робіт.

Надані послуги пов'язуються з основним видом діяльності позивача, а саме будівельна діяльність.

Посилання податкового органу на відсутність у контрагента позивача можливостей для надання послуг в силу відсутності основних засобів та персоналу не може свідчити про нереальність угод через те, що укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі надання послуг та поставки товару, податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит та на формування валових витрат в залежності від того, за яких ресурсів (власних або залучених) надавалися послуги або здійснювалася поставка товару постачальником.

Зазначені факти свідчать на користь висновку суду першої інстанції щодо підтвердження реальності спірної господарської операції, крім того відсутність деяких документів, а так само помилки в їх заповненні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, в той час як з інших даних вбачається фактичний рух активів та зміна у капіталі позивача у зв'язку з його господарською діяльністю.

Згідно висновків акту перевірки правочини, вчинені позивачем, відповідач кваліфікує як такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків, а отже визнає їх нікчемними. Проте, за приписами ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Між тим, відповідач не наведено посилань на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. Таким чином, відповідач невірно застосовує норми чинного законодавства України в частині кваліфікації вчинених позивачем правочинів.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанцій про те, що відповідачем не підтверджено правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 березня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Д.В. Чепурнов

Суддя: С.В. Сафронова

Суддя: В.В. Мельник