Рішення

від 19.09.2016 по справі 910/13189/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.2016Справа № 910/13189/16

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Шкоденко Ю.О., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою BEV Associates Ltd.

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перспективні інвестиції 2008"

про звернення стягнення на предмет застави

за участю представників:

від позивача:Фесик К.О., Строкань О.В. - представники за довіреністю б/н від 22.02.2016 р. від відповідача:Кондибенко О.В.- представник за довіреністю б/н від 01.08.2016 р.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернулось BEV Associates Ltd. з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перспективні інвестиції 2008" (далі - ТОВ "Перспективні інвестиції 2008") про звернення стягнення на предмет застави шляхом переведення права вимоги на статутний капітал.

У обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення Компанією "Mainlux S.A." умов кредитного договору № 2.2.9-06/17 від 10.11.2006 р., укладеного між Акціонерним товариством "Parex Banka" (правонаступником якого Акціонерне товариство "Reverta") та Компанією "Мainlux S.А.", в частині повернення кредиту, внаслідок чого та в силу договору відступлення права вимоги № CL-8/2015 від 31.08.2015 р. у BEV Associates Ltd. виникло право на звернення стягнення на предмет застави за договором застави корпоративних прав від 30.04.2009 р.

У позові BEV Associates Ltd. просить у рахунок погашення кредитної заборгованості Компанії "Mainlux S.A." в сумі 25 000 000, 00 євро за кредитним договором № 2.2.9.-06/17 від 10.11.2006 року звернути стягнення на предмет застави згідно договору застави корпоративних прав від 30.04.2009 р., а саме - на корпоративні права в статутному капіталі Приватного підприємства "Сіріус-Альфа" (далі - ПП "Сіріус-Альфа"), що належать на праві власності ТОВ "Перспективні інвестиції 2008", встановивши спосіб реалізації предмету застави шляхом переведення частки учасника у статному капіталі ПП "Сіріус-Альфа" на користь BEV Associates Ltd. за вартістю, визначеною у договорі застави корпоративних прав від 30.04.2009 р.

У судовому засіданні представники позивача підтримали та обґрунтували свої позовні вимоги, просили їх задовольнити.

Представник відповідача, не заперечуючи виникнення у позивача права на заставу, позов не визнав з підстав спливу строків позовної давності, просив відмовити у його задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що 10.11.2006 року між Акціонерним товариством "Parex Banka", правонаступником якого Акціонерне товариство "Reverta", (банк) та Компанією "Мainlux S.А." (клієнт) був укладений кредитний договір № 2.2.9.-06/17.

Згідно з п. 2.1 кредитного договору банк видає клієнту кредит в розмірі 25 000 000,00 євро з плаваючою відсотковою ставкою, передбаченою п. 1.4.1 кредитного договору, а клієнт отримує, використовує кредит та здійснює повернення кредиту, сплату банку процентів та інших платежів, передбачених договором, у відповідності з умовами даного договору.

Відповідно до п. 1.5.3 кредитного договору сплата кредитних платежів здійснюється щоквартально (1 лютого, 1 травня, 1 серпня, 1 листопада) рівними платежами здійснюючи перший такий платіж 1 лютого 2010 року. Термін закінчення розрахунків за кредитним договором сторонами був встановлений до 10.11.2011 року (п. 1.5.4 кредитного договору).

З матеріалів справи вбачається, що внаслідок порушення позичальником умов зазначеного договору № 2.2.9.-06/17 від 10.11.2006 року, рішенням господарського суду міста Києва від 17.09.2012 р. у справі № 5011-33/6578-2012, яке набрало законної сили, було стягнуто з Компанії "Мainlux S.А." заборгованість з кредиту в сумі 25 531 527,44 євро.

Факт наявності заборгованості у вказаному розмірі згідно з приписами ст. 35 ГПК України суд вважає встановленим у іншій господарській справі, а тому вказана обставина повторному доведенню не підлягає.

Отже, у судовому засіданні встановлено, що на час розгляду даної справи у позичальника - Компанії "Мainlux S.А." існує заборгованість за кредитним договором № 2.2.9.-06/17 від 10.11.2006 року у сумі неповернутого кредиту 25 000 000,00 євро.

Також судом встановлено, що з метою забезпечення зобов'язань за вказаним кредитним договором 30.09.2009 року між АТ "Parex Banka", правонаступником якого АТ "Reverta", (заставодержатель) та ТОВ "Перспективні інвестиції 2008" (заставодавець) був укладений договір застави корпоративних прав (далі - договір застави).

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2.2 договору застави для забезпечення повного і своєчасного виконання Компанією "Мainlux S.А." (боржником) своїх зобов'язань, визначених, зокрема, кредитним договором № 2.2.9.-06/17 від 10.11.2006 року, заставодавець надає заставодержателю у заставу найвищого пріоритету (застава) належні йому на праві власності корпоративні права у Приватному підприємстві "Сіріус-Альфа" до закінчення періоду забезпечення. Протягом терміну дії цього договору предмет застави залишається у володінні заставодавця.

Сторони погодились, що станом на дату укладення цього договору заставна вартість предмету застави становить вартість активів ПП "Сіріус-Альфа", яка складає 24 844 500, 00 грн. (п. 2.6 договору застави).

Згідно з п. 2.2.6 договору застави за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити свої вимоги та відшкодувати витрати у повному обсязі, які визначаються на момент фактичного задоволення, зокрема: вимоги за основним зобов'язанням, включаючи сплату відсотків, комісій, неустойки, основної суми боргу, а також будь-якого збільшення цієї суми, передбаченої договором.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 договору застави заставодавцю надаються права та повноваження у примусовому порядку у випадку настання дефолту здійснити свої права за цим договором або чинним законодавством, через суд або не звертаючись до нього. За умови дотримання пункту 4.2 договору застави заставодержатель має право вимагати, щоб заставодавець передав право власності, володіння та контролю щодо корпоративних прав за ціною, що відповідає ринковій вартості згідно висновку, погодженого між сторонами оцінювача, відповідно до процедури звернення стягнення, визначеної у договорі.

При цьому заставодержатель зобов'язаний надіслати як заставодавцю, так і боржнику повідомлення про звернення стягнення за формою, наведеною в додатку А до цього договору, та у інший спосіб, що вимагається на той момент чинним законодавством. Якщо упродовж 30 днів від дати повідомлення про звернення стягнення, заставодавець або боржник не погасить повністю заборговану суму забезпечених зобов'язань (через скорочення строку платежу чи у інший спосіб) або у інший спосіб не виконає забезпечені зобов'язання, заставодержатель матиме право звернути стягнення на предмет застави у порядку, передбаченому у договорі.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та залишається чинним в якості забезпечення повного виконання забезпечених зобов'язань до повного погашення боржником забезпечених зобов'язань у відповідності з умовами кредитних договорів (п. 2.1 договору застави).

У судовому засіданні встановлено, що на виконання вищевказаних умов договору, враховуючи, що позичальник (Компанія "Мainlux S.А.") свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, 14.11.2011 р. кредитор - Акціонерне товариство "Parex Banka" звернулось до боржника та майнового поручителя - ТОВ "Перспективні інвестиції 2008" з повідомленням № 2.-08/495 про настання події дефолту та вимогою про сплату заборгованості у строк до 15.12.2011 р. за кредитним договором № 2.2.9.-06/17 від 10.11.2006 року. Також 28.12.2011 р. за № 2.-08/697 та 09.05.2012 р. за № 2.5.1.1.-02/395 кредитор направляв боржнику та заставодавцю повторні вимоги про негайну сплату кредитної заборгованості. Проте, вимоги банку залишені позичальником та заставодавцем без відповіді та задоволення.

У подальшому, як встановлено судом, Акціонерне товариство "Parex Banka" було змінене на Акціонерне товариство "Reverta", про що внесено запис у Реєстр підприємств Латвійської Республіки (рішення № 6-12/65776 від 10.05.2012).

31.08.2015 року Акціонерне товариство "Reverta" (яке є правонаступником АТ "Parex Banka" (цедент)) та BEV Associates Ltd. (цесіонарій) уклали договір відступлення прав (цесії) № CL-1/2015 (далі - договір цесії), за яким цедент відступив цесіонарію права вимоги, що виникли із кредитного договору № 2.2.9.-06/17 від 10.11.2006 року (п. 1.6 договору цесії), укладеного між Акціонерним товариством "Parex Banka" та BEV Associates Ltd.

Також 31.08.2015 р. Акціонерне товариство "Reverta" (первісний заставодержатель) та BEV Associates Ltd. (новий заставодержатель) уклали договір відступлення права вимоги № CL-8/2015 (далі - договір відступлення права вимоги), за яким первісний заставодержатель відступив, а новий заставодержатель прийняв усі права та обов'язки первісного заставодержателя за договором застави корпоративних прав у ПП "Сіріус-Альфа" від 30.04.2009 р., укладеного між Акціонерним товариством "Parex Banka" та BEV Associates Ltd. (п. 1.1 - 1.4 договору відступлення права вимоги).

Відступлені права вважаються відступленими (переданими) первісним заставодержателем і набутими (прийнятими) новим заставодержателем з моменту підписання цього договору і скріплення його печатками сторін (п. 2.5 договору відступлення).

Відповідно до п. 2.2 договору відступлення новий заставодержатель ознайомлений, що заставна вартість предмета застави на дату укладення договору застави складала вартість активів ПП "Сіріус-Альфа" у сумі 24 844 500, 00 грн.

Згідно з п. 8.1 цього договору всі спори, що виникають із нього або пов'язані з ним, вирішуються шляхом переговорів між сторонами. Якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується у судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до діючого законодавства України.

Таким чином, у відносинах застави позивач (BEV Associates Ltd.) замінив первісного заставодержателя (кредитора) - Акціонерного товариства "Parex Banka" (Акціонерного товариства "Reverta"), у зв'язку з чим набув прав останнього.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Згідно зі ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Отже, виходячи з приписів закону та умов договору відступлення права вимоги, укладеного між позивачем та АТ "Reverta", судом встановлено, що до BEV Associates Ltd. перейшло право вимоги до ТОВ "Перспективні інвестиції 2008" за договором застави корпоративних прав від 31.04.2009 р., що забезпечував виконання кредитного договору № 2.2.9.-06/17 від 10.11.2006 року, та позивач набув прав заставодержателя.

У судовому засіданні встановлено, що 21.05.2016 р. позивач звернувся до відповідача, як заставодавця за договором застави, із вимогою № 2-у про погашення заборгованості, що виникла за кредитним договором. У цій же вимозі BEV Associates Ltd. повідомило ТОВ "Перспективні інвестиції 2008", що у випадку невиконання даної вимоги буде реалізоване право на звернення стягнення на корпоративні права в уставному капіталі ПП "Сіріус-альфа" відповідно до умов договору застави корпоративних прав від 30.04.2009 р.

У відповідь на вказану вимогу відповідач листом № 1/06 від 17.06.2016 р. повідомив позивача, що останнім не дотримано вимог п. 4.2 договору застави в частині форми направленого йому повідомлення про звернення стягнення на предмет застави, у зв'язку з чим BEV Associates Ltd. звернулось до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті та перевіряючи доводи сторін, суд виходив з такого.

Згідно зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Заставою є спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом, якою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо (ст. 1, 3 Закону України "Про заставу").

Згідно з ч.ч. 1 - 3 ст. 4 Закону України "Про заставу" предметом застави можуть бути майно та майнові права. Предметом застави може бути майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення. Предметом застави може бути майно, яке стане власністю заставодавця після укладення договору застави, в тому числі продукція, плоди та інші прибутки (майбутній урожай, приплід худоби тощо), якщо це передбачено договором.

Відповідно до ст. 572 Цивільного кодексу України, Закону України "Про заставу" в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Частиною 1 статті 20 Закону України "Про заставу" передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Так само згідно зі ст. 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону України "Про заставу" звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

Згідно зі ст. 23 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом.

Як вбачається з п. 4.1 договору застави, сторони погодили, що у випадку настання дефолту (будь-якого невиконання основного зобов'язання за кредитним договором) заставодавцю надаються повноваження здійснити свої права у примусовому порядку за цим договором або чинним законодавством, через суд або не звертаючись до нього (крім випадків, коли це вимагається чинним законодавством).

На підставі наведених приписів закону та умов договору, зважаючи на факт наявності заборгованості в сумі 25 000 000,00 євро у позичальника - Компанії "Мainlux S.А." та враховуючи, що позивач (заставодержатель) набув право на одержання задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави, суд прийшов до висновку, що вимоги про звернення стягнення на майнові права, надані майновим поручителем, є обґрунтованими.

Разом з тим, представник відповідача у судовому засіданні заявив клопотання про застосування строків позовної давності до позовних вимог. Свою заяву відповідач обґрунтував тим, що перебіг позовної давності для позивача, як правонаступника прав та обов'язків первісного кредитора - АТ "Parex Banka" розпочався з часу звернення останнього до боржника та майнового поручителя з вимогою (від 09.05.2012 р.) про сплату заборгованості за кредитним договором № 2.2.9.-06/17 від 10.11.2006 р., а саме - з 16.05.2012 р. (з дня виконання вимоги).

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Цивільного Кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року у п. 4.2 Постанови "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання (абзац другий частини п'ятої статті 261 ЦК України), тобто після закінчення: або передбаченого частиною другою статті 530 ЦК України семиденного строку від дня пред'явлення вимоги; або передбаченого іншим актом цивільного законодавства чи договором іншого пільгового строку, в який боржник має виконати зобов'язання. Виняток з цього правила становлять випадки, коли із закону або з договору випливає обов'язок негайного виконання зобов'язання: у такому разі перебіг позовної давності починається від дня пред'явлення вимоги кредитором.

За змістом ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

З урахуванням цього суд вважає, що дійсне право на звернення за кредитним договором та договором застави у Акціонерного товариства "Рагех Banka" виникло з дня пред'явлення майновому поручителю вимоги про погашення кредитної заборгованості та протягом 7 днів (ст. 530 ЦК України), а закінчилось - відповідно 16.05.2015 р.

У свою чергу, позивач просив поновити строк позовної давності, посилаючись на те, що про своє право на звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача предмета застави він дізнався лише 31.08.2015 року, тобто з моменту укладення з АТ "Рагех Banka" договору цесії за кредитним договором № 2.2.9.-06/17 від 10.11.2006 року та договору уступки права вимоги за договором застави корпоративних прав від 30.04.2009 р.

Вирішуючи питання про поновлення строків позовної давності, суд виходив з того, що оскільки діюче законодавство не передбачає переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності, тому дане питання віднесено до компетенції суду, який безпосередньо розглядає спір.

До висновку про поважність причин пропущення строку позовної давності можна дійти лише після дослідження усіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі. При цьому, поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять неможливим або утрудненим своєчасне пред'явлення позову.

Отже, розглянувши клопотання позивача про поновлення строку позовної давності, суд вважає його обґрунтованим та зазначає, що позивач, будучи правонаступником всіх прав та обов'язків первісного кредитора, не був обізнаний до 31.08.2015 р. про своє порушене право та не міг бути про нього обізнаним, оскільки цього права ще не набув, тому своєчасне подання ним позову до суду було неможливим.

Таким чином, суд вважає, що лише з моменту укладення договору відступлення права вимоги за договором застави (31.08.2015 р.) до позивача перейшли відповідні права та обов'язки заставодержателя за договором застави, у тому числі й право на звернення стягнення, про що також свідчить п. 2.5 договору уступлення права вимоги. З урахуванням вказаного суд поновлює позивачу строк позовної давності з 31.08.2015 р. та виходить з того, що BEV Associates Ltd. звернулося до суду з позовом у межах строку позовної давності (19.07.2016 р.).

З огляду на поновлення терміну позовної давності суд не приймає до уваги також посилання відповідача на рішення Ризького міжнародного третейського суду від 09.05.2012 р., що на його думку додатково свідчить про пропуск позивачем строків позовної давності.

Стосовно тверджень відповідача про недотримання позивачем форми вимоги під час звернення до нього у позасудовому порядку, суд враховує, що відповідно до пункту 4.2 договору застави для звернення стягнення на предмет застави у позасудовому порядку заставодержатель зобов'язаний надіслати як заставодавцю, так і боржнику повідомлення про звернення стягнення за формою, наведеною в додатку "А" до цього договору (повідомлення про звернення стягнення).

Зі змісту вказаного положення договору вбачається, що такий порядок повідомлення заставодержателя та боржника про порушення основного зобов'язання застосовується виключно для позасудового звернення стягнення на предмет застави. Однак, позивач обрав судовий спосіб захисту порушених прав, керуючись при цьому загальними нормами законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Конституційний Суд України у рішенні від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 зазначив, що кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

При цьому відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень" використання позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не позбавляє права боржника, обтяжувача або третіх осіб звернутися до суду.

Отже, суд виходить з того, що здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту.

Як вже зазначалось, заставодержатель має право задовольнити вимогу, забезпечену заставою.

При цьому необхідно мати на увазі, що звернення стягнення та порядок реалізації заставленого майна слід здійснювати з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про заставу", Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень".

Так, згідно зі ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень" звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень" обтяження рухомого майна реєструються в Державному реєстрі в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно зі статтею 12 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень" взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом. Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. На підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом.

Як вбачається з витягів з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 50064760 предмет застави зареєстрований на праві власності за ТОВ "Перспективні інвестиції 2008" (відповідачем) та перебуває на час розгляду справи у вказаному реєстрі під обтяженням позивача.

Також слід зазначити, що відповідно до ст. 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються:

- загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження;

- опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача;

- заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

- спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону;

- пріоритет та розмір вимог інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, які підлягають задоволенню з вартості предмета забезпечувального обтяження;

- початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.

Вирішуючи питання про спосіб звернення стягнення на заставлене майно, суд приймає до уваги, що право вибору конкретного способу звернення стягнення на предмет застави належить заставодержателю, який визначає його самостійно в порядку та на умовах, визначеному чинним законодавством України та договором.

Зокрема, згідно з ч. 2 ст. 23 Закону України "Про заставу" в момент виникнення права звернення стягнення на предмет застави заставодержатель набуває право вимагати в судовому порядку переводу на нього заставленого права, про що у договорі містилась домовленість сторін та про що просив у позові новий заставодержатель.

Відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України суди повинні розглядати питання про можливість застосування звернення стягнення на предмет застави у спосіб, заявлений у позовній вимозі.

Отже, виходячи з положень чинного законодавства та умов договору застави, суд встановлює спосіб реалізації предмета застави у даному випадку - шляхом переведення права власності ТОВ "Перспективні інвестиції 2008" у статному капіталі Приватного підприємства "Сіріус-Альфа" на користь позивача.

Щодо початкової вартості предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації суд враховує, що за договором застави корпоративних прав від 30.04.2009 р. заставна вартість предмету застави становить 24 844 500, 00 грн., чого не заперечував і відповідач при вирішенні питання стосовно ціни заставленого майна під час розгляду справи.

За таких обставин суд визначає заставну вартість предмету застави корпоративних прав у статутному капіталі Приватного підприємства "Сіріус-Альфа" за ціною 24 844 500, 00 грн. на підставі договору застави корпоративних прав від 30.04.2009 р.

З урахуванням викладеного, зважаючи на встановлені обставини у справі та вимоги чинного законодавства, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги BEV Associates Ltd. підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 49 ГПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32 - 35, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов BEV Associates Ltd. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перспективні інвестиції 2008" про звернення стягнення на предмет застави задовольнити.

У рахунок погашення кредитної заборгованості Компанії "Mainlux S.A." за кредитним договором № 2.2.9.-06/17 від 10.11.2006 року в сумі 25 000 000 (двадцять п'ять мільйонів) євро 00 євроцентів перед BEV Associates Ltd. (506 Hamburg Turnpike, Suite 204, Wayne, NJ 07470, штат Нью-Джерсі, Сполучені Штати Америки, реєстраційний номер 0100840050) звернути стягнення на предмет застави згідно договору застави корпоративних прав від 30.04.2009 р., а саме - на корпоративні права у статутному капіталі Приватного підприємства "Сіріус-Альфа" (01133, м. Київ, бул. Л. Українки/вул. Кутузова, 19/16 А, ідентифікаційний код 32852316), що належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Перспективні інвестиції 2008" (01001, м. Київ, вул. Заньковецької, 4, кім. 2, ідентифікаційний код 36184270), встановивши спосіб реалізації предмету застави шляхом переведення права власності учасника у статному капіталі на користь BEV Associates Ltd. (506 Hamburg Turnpike, Suite 204, Wayne, NJ 07470, штат Нью-Джерсі, Сполучені Штати Америки, реєстраційний номер 0100840050) із заставною вартістю 24 844 500 (двадцять чотири мільйони вісімсот сорок чотири тисячі п'ятсот) грн. 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перспективні інвестиції 2008" (01001, м. Київ, вул. Заньковецької, 4, кім. 2, ідентифікаційний код 36184270) на користь BEV Associates Ltd. (506 Hamburg Turnpike, Suite 204, Wayne, NJ 07470, штат Нью-Джерсі, Сполучені Штати Америки, реєстраційний номер 0100840050) витрати по сплаті судового збору у розмірі 206 700 (двісті шість тисяч сімсот) грн. 00 коп.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні в присутності представників сторін 19 вересня 2016 року.

Повний текст рішення підписаний 26 вересня 2016 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.