Ухвала

від 21.09.2016 по справі 815/7219/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/7219/14

Категорія: 6.1 Головуючий в 1 інстанції: Андрухів В. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого - судді Скрипченка В.О.,

суддів Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Сівєлькіної С.Є.,

представника третьої особи ВКФ «Лісс» Сафарової А.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Заступника прокурора Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом Заступника прокурора Одеської області до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, треті особи на стороні відповідача Виробничо-комерційна фірма «Лісс» (у вигляді ТОВ) та Департамент ДАБІ в Одеській області, про скасування реєстрації декларації,-

В С Т А Н О В И В:

23 грудня 2014 року Заступник прокурора Одеської області звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, третя особа на стороні відповідача - виробничо-комерційна фірма «Лісс» (у вигляді ТОВ), про скасування реєстрації, проведеної Інспекцією ДАБК в Одеській області 27.03.2014 року за №ОД 142140860420, декларації про готовність об'єкта до експлуатації щодо реконструкції нежитлового приміщення кафе-бару без зміни геометричних розмірів, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, подану ВКФ «Лісс» (у вигляді ТОВ).

В обґрунтування позову зазначено, що в ході проведення прокурорської перевірки дотримання вимог земельного та містобудівного законодавства в діяльності Інспекції ДАБК України в Одеській області виявлена декларація про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрована Інспекцією ДАБК України в Одеській області 27.03.2014 р. за №ОД 142140860420 щодо реконструкції нежитлового приміщення кафе-бару без зміни геометричних розмірів, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Перевіркою достовірності даних, зазначених директором ВКФ «Лісс» (у вигляді ТОВ) у вказаній декларації, встановлено, що останнє на підставі свідоцтва про право власності від 21.10.2008 р., зареєстрованого 26.12.2011 року у КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості», володіло павільйоном загальною площею 85,2 кв.м., розташованим за вищевказаною адресою. Позивач стверджує, що директором ВКФ «Лісс» (у вигляді ТОВ) ОСОБА_3 у вказану декларацію про готовність нібито реконструйованого зазначеного об'єкту нерухомості без зміни геометричних розмірів внесено недостовірні дані, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, а саме: в декларації зазначено, що проектна документація щодо реконструкції об'єкту нерухомості розроблена ОСОБА_4, що не відповідає дійсності, оскільки згідно пояснень останньої від 08.09.2014 р., вона не розробляла проектну документацію за адресою реконструкції та договір на здійснення авторського нагляду з ВКФ «Лісс» (у вигляді ТОВ) не укладала. Також позивач стверджує, що згідно свідоцтва про право власності від 21.10.2008 р., у власності ВКФ «Лісс» (у вигляді ТОВ) перебувало нерухоме майно (павільйон), яке складалось з приміщення під літерою «А» загальною площею 85,2 кв.м., при цьому, за результатами проведеної ВКФ «Лісс» (у вигляді ТОВ) реконструкції вказаного об'єкту нерухомості нібито без зміни геометричних розмірів, підприємством насправді поруч з будівлею під літерою «А» було збудовано нову нежитлову будівлю під літерою «Б», про що зазначено у технічному паспорті від 31.03.2014 р. Таким чином, позивач вважає, що площа зайнятої земельної ділянки нерухомим майном ВКФ «Лісс» (у вигляді ТОВ) склала 235 кв.м, про що також зазначено у вказаному технічному паспорті. Крім того, позивач, посилаючись на інформацію, отриману від Держземагенства в Одеській області та Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, зазначає, що ВКФ «Лісс» (у вигляді ТОВ) на підставі договору тимчасового користування землею та на умовах оренди було передано земельну ділянку загальною площею 166 кв.м., яка розташована за вищевказаною адресою, на 10 років. Проте термін дії цього договору сплинув 16.06.2011 року. Тому позивач вважає, що у ВКФ «Лісс» (у вигляді ТОВ) на момент будівництва з 24.03.2014 року відсутні документи, що посвідчують право користування відповідною земельною ділянкою. У зв'язку з тим, що ВКФ «Лісс» (у вигляді ТОВ) провело реконструкцію власного нерухомого майна, фактично збудувавши інше приміщення, тобто, змінивши його геометричні розміри, ВКФ «Лісс» (у вигляді ТОВ) повинно було отримати відповідні правоустановчі документи на земельну ділянку, що останнім зроблено не було. Таким чином, на думку позивача, директором ВКФ «Лісс» (у вигляді ТОВ) ОСОБА_3 у декларацію про готовність об'єкта до експлуатації внесено завідомо недостовірні дані щодо відсутності обов'язку зазначати інформацію про документ, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою. У зв'язку з виявленими фактами, 08.09.2014 р. прокуратурою області до Інспекції ДАБК в Одеській області направлено вимогу щодо проведення перевірки, за результатами якої Інспекцією ДАБК в Одеській області видано наказ від 19.09.2014 року №124 «СК» про скасування реєстрації вказаної декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Разом з цим, прокуратурі області з Єдиного державного реєстру судових рішень стало відомо, що Інспекцією ДАБК в Одеській області при прийнятті вказаного наказу були допущені формальні порушення вимог законодавства, а саме: безпосередньо Інспекцією ДАБК в Одеській області не була проведена перевірка достовірності даних, вказаних у декларації, в результаті чого постановою Одеського окружного адміністративного суду від 03.11.2014 р. по справі №815/5794/14 дії Інспекції ДАБК в Одеській області щодо скасування реєстрацій зазначеної декларації визнано протиправними та скасовано наказ від 19.09.2014 р. №124 «СК» про скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації. З огляду на викладені обставини, прокурор вважає, що реєстрація декларації про готовність вищезазначеного об'єкта до експлуатації підлягає скасуванню у теперішній час в судовому порядку.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року у задоволенні адміністративного позову Заступника прокурора Одеської області було відмовлено.

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням Заступник прокурора Одеської області подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити його адміністративний позов повністю.

Третя особа ВКФ «Лісс» надіслала до апеляційного суду заперечення, у якому зазначила про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї представника третьої особи ВКФ «Лісс» Сафарової А.Ф., вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області 27.03.2014 р. зареєстровано за №ОД 142140860420 декларацію про готовність об'єкта до експлуатації з реконструкції нежитлового приміщення кафе-бару без зміни геометричних розмірів за адресою: АДРЕСА_1, замовник - виробничо-комерційна фірма «Лісс».

Листом від 08.09.2014 р. за №05/3-2075 вих-14 Прокуратура Одеської області звернулася до Інспекції ДАБК в Одеській області, в якому зазначено, що 27.03.2014 р. Інспекцією ДАБК в Одеській області за №ОД 14214086042 зареєстровано декларацію про готовність реконструйованого нежитлового приміщення кафе-бару без зміни геометричних розмірів за адресою: АДРЕСА_1, до експлуатації. ОСОБА_5 проект вищевказаної реконструкції не виконувала, авторській нагляд не здійснювала, відповідний договір з ВКФ «Лісс» в особі ОСОБА_3 не укладала, у зв'язку з чим у вказаній декларації зазначено недостовірні дані, що є підставою для її скасування та притягнення винної особи до відповідальності. Враховуючи наведене, з метою поновлення державних інтересів та у зв'язку з необхідністю вжиття відповідних заходів реагування представницького характеру, Прокуратура Одеської області просила Інспекцію ДАБК в Одеській області в строк до 08.09.2014 р. вжити відповідні вичерпні заходи реагування, у тому числі, щодо скасування реєстрації зазначеної декларації.

На підставі зазначеного листа Прокуратури Одеської області Інспекцією ДАБК в Одеській області 19.09.2014 р. прийнято наказ №124 ОС, яким скасовано реєстрацію декларації від 27.03.2014 р. №ОД 142140860420 про готовність об'єкта до експлуатації з реконструкції нежитлового приміщення кафе-бару без зміни геометричних розмірів за адресою: АДРЕСА_1, замовник - Виробничо-комерційна фірма «Лісс» (код ЄДРПОУ - 21013774) з повідомленням Відділу дозвільних документів та ліцензування Інспекції ДАБК в Одеській області.

Даний наказ Інспекції ДАБК в Одеській області Виробничо-комерційна фірма «Лісс» у вигляді ТОВ оскаржила до суду.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 03.11.2014 р. по адміністративній справі №815/5794/14, яка набрала законної сили 14.11.2014 р., визнано протиправними дії Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області з прийняття Наказу від 19.09.2014 р. №124 «СК» «Про скасування декларації про готовність об'єкта до експлуатації»; визнано протиправним та скасовано Наказ від 19.09.2014 р. №124 «СК» «Про скасування декларації про готовність об'єкта до експлуатації».

Вказаною постановою суду від 03.11.2014 р. було встановлено, що в Декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 27.03.2014 р. №ОД 142140860, в розділі 8 «Інформація про відповідальних осіб генерального проектувальника (проектувальника): головного архітектора (інженера) проекту, особи, що здійснює авторський нагляд (за наявності)» помилково зазначено ГІП ОСОБА_4, тел. НОМЕР_1, серія та номер кваліфікаційного сертифіката НОМЕР_2, замість ГІП ОСОБА_6 тел. НОМЕР_3, серія та номер кваліфікаційного сертифіката НОМЕР_4.

Також, вказаною постановою суду встановлено, що виявлена технічна помилка в декларації в частині зазначення проектувальника жодним чином не свідчить про самочинність реконструйованого нежитлового приміщення у світлі правової дефініції «самочинного будівництва», приведеного в ст. 376 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим Інспекція ДАБК в Одеській області мала повідомити позивача про виявлену помилку та запропонувати протягом трьох робочих днів надати достовірні дані щодо інформації, яка потребує змін, для внесення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю відповідних відомостей до реєстру, а також до декларації.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, суд першої інстанції правильно виходив з того, що посилання прокурора як на підставу позовних вимог про скасування реєстрації декларації від 27.03.2014 р. №ОД 142140860, на недостовірність даних в розділі 8 декларації, є необґрунтованим.

Також, з матеріалів справи вбачається, що Виробничо-комерційній фірмі «Лісс» Виконавчим комітетом Одеської міської ради було видано Свідоцтво про право власності №2 від 09.01.1998 р. на павільйон №33 по вул. Гайдара в м. Одеса.

Технічна характеристика вказаного об'єкта станом на 1999 рік описана в технічному паспорті, виготовленому КП «ОМБТІ та РОН» 17.08.1999 року, згідно якого вбачається наявність двох окремо розташованих приміщень за нумерацією « 1» та « 2».

21.10.2008 р. Виконавчим комітетом Одеської міської ради було видане ВКФ «Лісс» у вигляді ТОВ Свідоцтво САС №193117 про право власності на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №52933003 від 10.02.2016 р., а також дублікатом вказаного Свідоцтва, виданим Виконавчим комітетом Одеської міської ради 01.12.2011 р.

Технічна характеристика об'єкта станом на 2008 рік описана в технічному паспорті, виготовленому КП «ОМБТІ та РОН» 12.09.2008 р., з якого вбачається, що об'єкт складається з двох окремо розташованих приміщень за нумерацією « 1» та « 2».

Під приміщенням « 1» на вищезазначених технічних паспортах зображено кафе-бар, в подальших технічних інвентаризаціях приміщення « 1» зазначається як літера «А»; під приміщенням « 2» зображено приміщення магазину, в подальших технічних інвентаризаціях приміщення « 2» зазначається як літера «Б», що підтверджується технічним паспортом від 31.03.2014 р., виготовленим ЮКЦ «Право Проект».

При цьому, позовні вимоги прокурора також обґрунтовуються тим, що із свідоцтва про право власності від 21.10.2008 р. вбачається, що у власності ВКФ «Лісс» перебувало нерухоме майно (павільйон), яке складалось з приміщення під. літ «А» загальною площею 85,2 кв.м. За результатами проведеної ВКФ «Лісс» (у вигляді ТОВ) реконструкції вказаного об'єкту, насправді поруч з літ. «А» було збудовано нову нежитлову будівлю під літ. «Б», про що зазначено у технічному паспорті від 31.03.2014 р.

Проте, з матеріалів справи, а саме з наданих ВКФ «Лісс» (у вигляді ТОВ) технічних паспортів, виготовлених КП «МБТІ та РОН» 17.08.1999 року та 12.09.2008 року, вбачається, що будівля під літерою «Б» існувала і до реконструкції, а фактично було реконструйовано будівлю під літерою «А». При цьому, нової будівлі під літерою «Б» ВКФ «Лісс» у вигляді ТОВ не будувалося.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про безпідставність твердження позивача про те, що третьою особою було збудовано саме нова нежитлова будівля під літ. «Б».

Також, з матеріалів справи вбачається, що на підставі договору на право тимчасового користування землею на умовах оренди від 08.06.2001 р., зареєстрованого в реєстрі за №3642, земельна ділянка, що знаходиться у м. Одесі, у Малиновському районі, по АДРЕСА_1, загальною площею 166 кв. м. надана у володіння та користування ВКФ «Лісс» у формі ТОВ терміном на 10 років.

ВКФ «Лісс» у формі ТОВ звернулось до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради щодо продовження терміну дії договору на право тимчасового користування землею на умовах оренди. На даний час розгляд питання триває, що підтверджується листом Департаменту комунальної власності Одеської міськради від 17.10.2013 року №01-18/2193-09-03, оренда плата за користування земельною ділянкою справляється, що підтверджується платіжними квитанціями, товариством здаються податкові декларації з плати за землю.

До того ж, до заперечення на апеляційну скаргу третьою особою наданий лист Управління архітектури та містобудування ОМР від 25.01.2016 р. №01-11/4736-13оп на адресу Департаменту комунальної власності ОМР з приводу питань по поновленню ВКФ «Лісс» у формі ТОВ договору на право користування земельною ділянкою, з чого також випливає, що у теперішній час розгляд питання триває.

Вирішуючи справу в цій частині суд першої інстанції правильно виходив з того, що правові та організаційні основи містобудівної діяльності та забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів встановлює Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 р. №3038-VI в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин (далі за текстом - Закон №3038-VI).

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 41 Закону №3038-VI, державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону №3038-VI, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I - III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі, поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Частиною 6 ст. 39 Закону №3038-VI встановлено, що інспекції державного архітектурно-будівельного контролю повертають декларацію про готовність об'єкта до експлуатації замовникові, якщо декларація подана чи оформлена з порушенням установлених вимог, з обґрунтуванням причини у строк, передбачений для її реєстрації.

Згідно приписів ч. 3 ст. 36 Закону України №3038-VI, форма декларації про початок виконання будівельних робіт, порядок її подання та реєстрації, форма повідомлення про зміну даних у зареєстрованій декларації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Згідно з положеннями пункту 2 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №461 від 13.04.2011 року (далі Порядок №461), прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до I - III категорії складності, та об'єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами (далі - Інспекція) поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації (далі - декларація).

Відповідно до п. 17 Порядку №461, реєстрація декларації здійснюється з дотриманням вимог Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності». Декларація приймається в дозвільному центрі за місцезнаходженням об'єкта. Реєстрацію декларації здійснює Інспекція за місцезнаходженням об'єкта на безоплатній основі.

У пунктах 19, 20 Порядку №461 зазначено, що замовник відповідно до закону відповідає за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації. Інспекція перевіряє протягом десяти робочих днів з дати подання (надходження) до неї декларації повноту даних, зазначених у ній, та реєструє декларацію.

Відповідно до ч 7 ст. 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», дозвільний орган анулює документ дозвільного характеру з таких підстав: звернення суб'єкта господарювання із заявою про анулювання документа дозвільного характеру; припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення та ліквідації, якщо інше не встановлено законом; припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Згідно з п. 4 Постанови КМУ №466 від 13.04.2011 р. «Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт», реконструкція, реставрація або капітальний ремонт об'єктів будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів їх фундаментів у плані, а також реконструкція або капітальний ремонт автомобільних доріг, залізничних колій, ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій у межах земель їх розміщення може проводитися за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч. 1 ст. 39-1 Закону №3038-VI у разі якщо замовник самостійно виявив технічну помилку у надісланому повідомленні про початок виконання підготовчих чи будівельних робіт, зареєстрованій декларації про початок виконання підготовчих чи будівельних робіт або про готовність об'єкта до експлуатації, а також у разі виявлення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які не є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом відповідно до закону, до такого повідомлення або декларації вносяться зміни у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Замовник зобов'язаний протягом трьох робочих днів надати достовірні дані щодо інформації, яка потребує змін, для внесення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю відповідних відомостей до реєстру, а також до повідомлення або декларації.

Відповідно до абз. 5 п. 14 зазначеного Порядку, у разі виявлення Інспекцією наведених у декларації недостовірних даних (встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в ній, не відповідала дійсності, та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у декларації), які не є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом відповідно до статті 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Інспекція письмово повідомляє замовника протягом одного робочого дня з дня такого виявлення.

Частиною 2 ст. 39-1 Закону №3038-VI передбачено, що у разі виявлення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такого повідомлення або декларації підлягає скасуванню інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Про скасування повідомлення або декларації замовник письмово повідомляється протягом трьох робочих днів з дня скасування.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до положень п. 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 р. №553 «Про затвердження Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, підставами для проведення позапланової перевірки є: необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у декларації про готовність об'єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 03.11.2014 р. по справі №815/5794/14 також було встановлено, що згідно листа від 30.10.2014 р. вх. №26659/14, Інспекція ДАБК в Одеській області не проводила перевірку достовірності даних, зазначених в декларації ВКФ «Лісс» у вигляді ТОВ. Факт недостовірності даних, зазначених в декларації, був виявлений згідно листа прокуратури Одеської області, що не підлягає доказуванню при розгляді даної справи відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України.

Вирішуючи питання щодо підстав проведення перевірки достовірності даних, зазначених у декларації ВКФ «Лісс» у вигляді ТОВ, прокурором та підстав для звернення прокурора з даним позовом до суду в якості позивача суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідно до ч. 3 ст. 21 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), для здійснення перевірки прокурор приймає постанову, в якій зазначає підстави, що свідчать про можливі порушення законності, та обґрунтовує необхідність вчинення дій, передбачених пунктами 3, 4 та 5 частини першої статті 20 цього Закону. Не допускається проведення перевірки без надання копії зазначеної постанови представнику підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, підпорядкованості чи приналежності, фізичній особі - підприємцю.

Порядок проведення перевірок органами прокуратури врегульований відомчим нормативно-правовим актом, а саме: наказом Генеральної прокуратури України від 12.11.2012 р. №111 «Про затвердження положення про порядок проведення органами прокуратури перевірок при здійсненні нагляду за додержанням і застосуванням законів» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 4.2 Наказу №111, для здійснення перевірки приймається постанова, в якій зазначаються підстави, що свідчать про можливі порушення законності, з обґрунтуванням необхідності вчинення дій, передбачених пунктами 3, 4, 5 частини 1 статті 20 Закону України «Про прокуратуру».

Відповідно до положень п. 7.1, п. 7.2 наказу №111, за результатами перевірки складається доповідна записка, у якій зазначаються: підстави проведення перевірки; фактичні дані, встановлені у ході її здійснення; встановлені порушення законів та пропозиції щодо вжиття заходів прокурорського реагування до їх усунення, притягнення до відповідальності винних службових осіб, відшкодування завданих збитків; пропозиції щодо можливості повернення оригіналів документів в разі їх витребування під час перевірки.

Доповідна записка підписується прокурором, який здійснив перевірку та погоджується керівником прокуратури, що прийняв постанову.

Відповідно до п. 8.1, п. 8.2 наказу №111, після прийняття прокурором постанови про проведення перевірки у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів відповідні дані невідкладно вносяться до Єдиної системи статистики та аналізу роботи органів прокуратури України. Дані про прийняття (скасування) постанови про проведення перевірки у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів, а також про результати цієї перевірки обліковуються у журналі відповідно до форми, що додається.

Судом першої інстанції обґрунтовано звернуто увагу на те, що в адміністративному позові Заступник прокурора Одеської області зазначив про виявлення ним недостовірності даних, зазначених ВКФ «Лісс» у декларації, під час проведення перевірки діяльності Інспекції ДАБК України в Одеській області.

У листуванні, наданому позивачем, також зазначається про проведення перевірки діяльності Інспекції ДАБК України в Одеській області.

Ухвалою суду першої інстанції від 25.02.2016 р. від Прокуратури Одеської області були витребувані завірені належним чином копії: постанови прокурора про проведення перевірки Інспекції ДАБК в Одеській області та матеріалів прокурорської перевірки, за результатами якої прокуратурою виявлено порушення в діяльності Інспекції ДАБК в Одеській області щодо реєстрації декларації ВКФ «Лісс» (у вигляді ТОВ) 27.03.2014 р. за №ОД 142140860420, а також звернення до прокуратури, яке слугувало підставою для звернення прокурора з даним позовом.

На виконання вимог вказаної ухвали суду позивачем надано постанову заступника прокурора Одеської області від 20.08.2014 р., якою призначено перевірку в порядку прокурорського нагляду діяльності Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області та дотримання вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року за №868 при реєстрації прав власності на новозбудовані об'єкти нерухомості.

Отже, з вищевказаних документів вбачається, що прокуратурою Одеської області не було надано постанову про призначення перевірки Інспекції ДАБК в Одеській області та матеріали такої перевірки, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що перевірка Інспекції ДАБК в Одеській області прокурором взагалі не призначалася, відповідно, доповідна записка за результатами такої перевірки не складалася та керівником прокуратури не погоджувалася.

Тобто, у встановленому законом порядку Інспекція ДАБК в Одеській області Прокуратурою Одеської області не перевірялася, а тому прокурором у законний спосіб не було достовірно встановлено протиправність реєстрації декларації від 27.03.2014 р. за №ОД 142140860420 про готовність об'єкта до експлуатації щодо реконструкції нежитлового приміщення кафе-бару без зміни геометричних розмірів, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, поданої ВКФ «Лісс» (у вигляді ТОВ).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про відсутність у прокурора підстав для звернення до суду з даним позовом, оскільки порушення, на які посилається прокурор, не були встановлені ані під час перевірки Інспекцією ДАБК в Одеській області ВКФ «Лісс» (у вигляді ТОВ), ані під час прокурорської перевірки Інспекції або ж ВКФ «Лісс».

Крім того, суд першої інстанції правильно виходив з того, що згідно з частинами 1 та 2 ст. 6 КАС України (в редакції чинній на момент звернення з цим позовом до суду), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. У випадках, установлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 60 КАС України, з метою представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з адміністративним позовом (поданням), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за адміністративним позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами для представництва інтересів громадянина або держави. При цьому прокурор повинен надати адміністративному суду докази, які підтверджують неможливість громадянина самостійно здійснювати представництво своїх інтересів.

Прокурор, який звертається до адміністративного суду в інтересах держави, в позовній заяві (поданні) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до адміністративного суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Суд першої інстанції вірно наголосив на тому, що земельна ділянка, на використання якої третьою особою посилається прокурор, відноситься до земель міста Одеси, тобто земель комунальної власності територіальної громади міста, інтереси якої представляє виборний орган місцевого самоврядування.

Відтак, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що у адміністративному позові прокурор повинен був зазначити особу, в інтересах якої пред'явлено цей позов, проте прокурор безпідставно не зазначив Одеську міську раду в якості позивача та самостійно пред'явив цей позов.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність зазначення прокурора позивачем у даній справі, без залучення в якості позивача органу, в інтересах якого звертається до суду, а саме, Одеської міської ради.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову Заступника прокурора Одеської області.

Колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції правильним і таким, що відповідає вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність рішення суду не спростовують.

Відтак, апеляційна скарга Заступника прокурора Одеської області задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Одеської області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали апеляційного суду в повному обсязі.

Головуючий В.О.Скрипченко

Суддя О.С.Золотніков

Суддя Ю.В.Осіпов