Ухвала

від 14.09.2016 по справі 146/1628/15-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 146/1628/15-к

Провадження №11-кп/772/797/2016

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач : ОСОБА_2

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2016 року м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі:

Головуючого-судді: ОСОБА_2 ,

Суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря: ОСОБА_5 ,

прокурора: ОСОБА_6 ,

обвинуваченого: ОСОБА_7 ,

адвокатів: ОСОБА_8 ,

ОСОБА_9 ,

законного представника

неповнолітнього: ОСОБА_10 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 , діючого в інтересах ОСОБА_7 на вирок Тульчинського районного суду Вінницької області від 11.04.2016 року у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 187, п.6 ч.2 ст. 115, ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185 КК України, ОСОБА_12 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 187, ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185 КК України, ОСОБА_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 198, ч.1 ст. 396 КК України, ОСОБА_13 , у вчиненні кримінальних правопорушень ч.3 ст. 185, ч.1 ст. 304 КК України, яким

ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженця та проживаючого в АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, учня 2 курсу ВПУ № 41 м. Тульчина, не одруженого, раніше не судимого,

визнано винним в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 198 та ч.1 ст.396 КК України та призначено покарання:

- за ст.198 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 1 рік шість місяців;

- за ч.1 ст.396 КК України у вигляді позбавлення волі строком на два роки.

На підставі ст.70 КК України ОСОБА_7 остаточно призначено покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у вигляді позбавлення волі строком на два роки.

Відповідно до ст.ст. 75, 104 КК України ОСОБА_7 звільнити від відбування покарання з випробовуванням, якщо він протягом одного року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені відповідно до ст. 76 КК України обов`язки, а саме: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з`являтись для реєстрації у кримінально-виконавчу інспекцію, -

ВСТАНОВИВ:

25.08.2015 в період часу між 15.00 та 16.00 годинами в АДРЕСА_2 , неповнолітній ОСОБА_7 , керуючи власним мопедом «Вайпер», зустрів свого знайомого неповнолітнього ОСОБА_11 , який розповів йому про те, що він спільно з ОСОБА_12 вчинив напад на місцевого жителя ОСОБА_14 з метою заволодіння його майном, а саме: належним йому мідним кабелем та умисно заподіяв смерть останньому.

ОСОБА_11 маючи із собою два білих поліпропіленових мішки для складання в них металу - міді, які попередньо взяв з собою, запропонував ОСОБА_7 разом з`їздити на його мопеді до помешкання ОСОБА_14 , звідки забрати викрадені ним мідний кабель, на що ОСОБА_7 погодився, тобто бажав настання таких дій. Приїхавши до домогосподарства ОСОБА_14 , ОСОБА_7 спільно з ОСОБА_11 склали куски мідного кабелю в два заздалегідь заготовлених мішки, після чого завезли їх на окраїну села, де обпалили на вогнищі від пластмасової ізоляції.

Після чого ОСОБА_7 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 вищевказаний кабель міді завезли в смт. Вапнярка Томашпільського району Вінницької області, де здали на пункт прийому металобрухту, отримавши за нього грошові кошти в сумі 959 гривень, з яких ОСОБА_7 отримав свою частку в розмірі 100 гривень.

Тобто, ОСОБА_7 , фактично знав та в повній мірі усвідомлював, що вказане майно одержане злочинним шляхом, в результаті вчинення суспільно небезпечного діяння, та не зважаючи на це, не відмовився від злочинних дій, а навпаки усвідомлював свої дії.

У подальшому 27.08.2015 року, до ОСОБА_7 на мобільний телефон отримав дзвінок від ОСОБА_12 , який його попросив забрати до себе додому військові нагороди та значки, викрадені у ОСОБА_14 , які були заховані в умовному місці за його місцем проживання.

ОСОБА_7 , фактично знаючи та усвідомлюючи, що це майно одержане злочинним шляхом, в результаті вчинення суспільно небезпечного діяння, та не зважаючи на це, він не відмовився від злочинних дій, а навпаки бажав їх настання, на що дав свою усну згоду, тобто погодився зберігати військові нагороди та значки за своїм місцем проживання.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_7 , достовірно знаючи та усвідомлюючи, що вказане майно, а саме, мідний кабель та військові нагороди та значки, одержане злочинним шляхом та належать місцевому жителю ОСОБА_14 , якого позбавив життя ОСОБА_11 , так як спільно з ОСОБА_11 сам був на місці скоєння злочинів та в будинку особисто бачив труп ОСОБА_14 , який сфотографував на свій мобільний телефон, а також із розповідей ОСОБА_11 знав про позбавлення останнім життя потерпілого та заволодіння його майном, не зважаючи на це, не відмовився від злочинних дій, а навпаки бажав їх настання, давши свою усну згоду, тобто погодився зберігати військові нагороди та значки в себе за місцем проживання: в АДРЕСА_1 , які в подальшому були вилучені працівниками міліції, а саме: орден «Отечестевенной войны» вартістю 500 гривень, ювілейну медаль «50 лет Вооруженных сил СССР» вартістю 50 гривень, значок «Отличник погранвойск» II ступеня вартістю 40 гривень, значок «Победитель соцсоревнований» 1978 года вартістю 40 гривень, кокарду для кашкетів для військових рядового складу часів СРСР вартістю 25 гривень та кокарду овальної форми для військових офіцерського складу часів СРСР вартістю 25 гривень.

Крім того, ОСОБА_7 достовірно знаючи про вбивство гр. ОСОБА_14 , якого позбавив життя ОСОБА_11 , 25.08.2015 між 15.00 та 16.00 годинами разом з ОСОБА_11 власним мопедом «Вайпер» їздив до домогосподарства АДРЕСА_3 , яке належить ОСОБА_14 , забирати з подвір`я викрадений кабель міді та, перебуваючи в будинку, особисто бачив труп власника домогосподарства з ознаками насильницької смерті, так як труп був в крові. При цьому ОСОБА_7 сфотографував на свій мобільний телефон труп ОСОБА_14 та із попередніх розповідей ОСОБА_11 знав про позбавлення ним та ОСОБА_12 життя ОСОБА_14 , а також заволодіння його військовими нагородами і мідним кабелем.

27.08.2015 року ОСОБА_7 на прохання ОСОБА_12 та ОСОБА_11 привіз на залізничний вокзал ст. Вапнярка одяг, документи та банківську картку і передав їх останнім, тобто активно сприяв в заздалегідь обіцяному приховуванні злочинців, а саме: надання їм можливості уникнути правосуддя, тобто маючи прямий умисел в приховувані злочинців та вчинених ними особливо тяжких злочинів, не відмовився від злочинних дій, а навпаки бажав вчиняти такі дії, про що не повідомив в правоохоронні органи та будь - кому іншому про вчинення суспільно - небезпечних діянь, тим самим приховав особливо тяжкий злочин.

В поданій апеляційні скарзі в інтересах неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_8 просить суд скасувати вирок частково в частині призначення покарання ОСОБА_7 та постановити новий вирок, звільнивши останнього від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру передачу неповнолітнього під нагляд батьків.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, пояснення неповнолітнього обвинуваченого, його законного представника та захисника, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин апелянтом не оспорюються, внаслідок чого вони відповідно до ч.3ст. 349 КПК України апеляційним судом не перевіряються.

Винуватістьобвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, за встановлених судом першої інстанції обставин, підтверджується сукупністю зібраних усправі, досліджених у судовому засіданніта наведених у вироку доказів.

Відповідно дост. 404 КПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

За таких обставин, при перевірці кримінального провадження апеляційним судом не виявлено порушення судом першої інстанції під час судового розгляду ч. 2ст. 412 КПК України, а захисником обвинуваченого у апеляційні скарги не наведено підстави, які б могли бути істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, а зазначенні не вплинули на правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність, і визначення міри покарання.

Призначаючи покарання, на підставі вимогст.12 КК України,суд повинен враховувати ступінь тяжкості скоєного правопорушення, дані про особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжуютьпокарання підсудному, та призначити покарання, яке є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Як вбачається з оскаржуваного вироку, при призначенні обвинуваченому покарання суд в повній мірі виконав вимоги названого закону та, вирішуючи питання щодо міри покарання, врахував ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу винного і призначив покарання, яке є справедливим, оскільки наведені в апеляційній скарзі підстави застосування примусових заходів виховного характеру не заслуговують на увагу і є такими що не приведуть до мети по виправленню неповнолітнього та запобіганню вчинення ним нових злочинів, оскільки передача особи, яка раніше неодноразово мала приводи до правоохоронних органів, є неприпустимим.

Крім цього, виходячи з положень ст. ст. 50, 65 КК України та роз`яснень, що містяться у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року рішення суду про призначення покарання, з - поміж інших завдань, повинно досягти мети виправлення та запобігання вчиненню нових злочині в як засудженим, так і іншими особами. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а тому із розрахунку того, що батьки не спроможні ніяким чином контролювати свою дитину, що вказують наявні у справі доказів причетності її до кримінального правопорушення .

В апеляційній скарзі відсутні підстави, відповідно вимог до п.4. ч.І, ч.2 ст.409, п.1., п.2 ч.І ст.413, ст. 414 КПК України, для скасування судового рішення, а вказані обставини вже були відомі суду першої інстанції, і вони були оцінені з підстав їх допустимості та достовірності, а тому апеляційний суд у відповідності до норм КПК Україниперевіривши всі обставини, на які послався адвокат у апеляційній скарзі, встановив відсутність достатніх підстав для скасування вироку, а доводи апелянта захисника, неповнолітнього обвинуваченого та його законного представника не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку про законність, обґрунтованість та вмотивованість постановленого судом вироку, а також про безпідставність доводів апеляційної скарги, яка не підлягає до задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.405,407,418,419 КПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , діючого в інтересах ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Тульчинського районного суду Вінницької області від 11.04.2016 року відносно ОСОБА_7 за ст. 198 та ч.1 ст.396 КК України - залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а особами які перебувають під вартою у той же строк з моменту отримання копії вироку.

Судді:

З оригіналом вірно.