Рішення

від 22.09.2016 по справі 314/5020/16-ц

ВІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 314/5020/16-ц Провадження № 2/314/1162/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.2016 року м.Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді - Капітонова Є.М.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2 представника третьої особи ОСОБА_3,

третьої особи ОСОБА_4,

представника третьої особи ОСОБА_4,

секретаря судового засідання Борсук О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вільнянськ цивільну справу за позовом заступника керівника Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області ОСОБА_5 в інтересах Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області до ОСОБА_6, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету позову: ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_8 про визнання права власності на земельну ділянку та її витребування, -

ВСТАНОВИВ:

Прокурор в інтересах Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області звернувся до суду із позовною заявою до відповідача про визнання права власності на земельну ділянку та її витребування.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 22.04.2013 у справі № 0805/6260/2012 задоволено частково позов прокурора Вільнянського району Запорізької області до Михайлівської сільської ради Вільнянського району та ОСОБА_4 про визнання недійсними рішення Михайлівської сільської ради Вільнянського району та державного акта на право власності на земельну ділянку. Рішенням суду скасовано рішення Михайлівської сільської ради Вільнянського району від 28.08.2004 №16 «Про передачу земельних ділянок у власність. Скасовано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЗП № 023315 (кадастровий номер 232158400:09:001:0006), виданий на ім'я ОСОБА_4 Прокурор вважає, що майно вибуло з володіння власника не з його волі, та підлягає витребуванню у добросовісного набувача в порядку ст.388 ЦК України.

Прокурор в судовому засіданні позов підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, до суду надав пояснення відповідно до яких, позов не підтримує, де зазначив, володіння відповідачем земельною ділянкою не порушує права територіальної громади.

Представник відповідача, в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, зазначила, що земельна ділянка не вибувала поза волею Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, у зв'язку з чим відсутні підстави за ст. 388 ЦК України, також подала до суду заяву про застосування строку позовної давності.

Третя особа, представники третіх осіб в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, підтримали обґрунтуванні представника відповідача.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити з наступних підстав:

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Згідно зі статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу строку давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому поряду через суд.

Оскільки прокурор діє в інтересах Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області на засадах представництва (ст.237 ЦК України, ст.ст. 45,46 ЦПК України, ст.ст. 23-24 Закону України «Про прокуратуру»), суд приходить до висновку, що перебіг строку позовної давності починається з моменту коли Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, довідалася або могла довідатися про порушення свого права. Окремого порядку перебігу строку позовної давності у відносинах представництва норми цивільного законодавства не містять.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, рішення Михайлівської сільської ради Вільнянського району №16 прийнято 28.08.2004р.

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 25.06.2013 (справа №0805/6321/2012) вирішувалось питання про поновлення прокурору строку звернення до суду. За даною цивільною справою питання поновлення строку позовної давності прокурором не ставилось.

Суд приходить до висновку про сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, що є підставою для відмови у позові, оскільки в межах підстав позовної заяви (ст.388 ЦК України), строк позовної давності починається з часу коли власник дізнався або повинен був дізнатись, що майно вибуло поза його волею, разом з цим зміна власника спірного майна не перериває перебігу строку позовної давності.

Відповідно до роз'яснень визначених в п.11 Постанови Пленуму Верховного суду України №14 від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі» встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Оцінивши докази, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову з підстав недоведеності прокурором позову з посиланням на наступне:

Відповідно до ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно, зокрема вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 22.04.2013 у справі № 0805/6260/2012 задоволено частково позов прокурора Вільнянського району Запорізької області до Михайлівської сільської ради Вільнянського району та ОСОБА_4 про визнання недійсними рішення Михайлівської сільської ради Вільнянського району та державного акта на право власності на земельну ділянку. Рішенням суду скасовано рішення Михайлівської сільської ради Вільнянського району від 28.08.2004 №16 «Про передачу земельних ділянок у власність. Скасовано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЗП № 023315 (кадастровий номер 232158400:09:001:0006), виданий на ім'я ОСОБА_4 Підставою скасування рішення сільської ради суд зазначає порушення порядку передачі земельної ділянки.

З огляду на зазначене суд не вбачає обставин, які б свідчили, що спірна земельна ділянка вибула поза волею Михайлівської сільської ради Вільнянського району, оскільки порушення порядку вчинення певної дії органом місцевого самоврядування не свідчить про відсутність на вчинення дії його волі.

Пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (яка підлягає застосуванню відповідно до ст.9 Конституції України, та ст.2, ч.1 ст.8 ЦПК та ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), закріплено принцип, за яким кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи безстороннім судом, а пункт 1 статті 6, стаття 13 Конвенції та стаття 1 Першого протоколу зазначає , що «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів...».

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Закону України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У своїх висновках Європейський суд неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога ст.1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п.1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п.2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Верховенство права, як один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «ОСОБА_9 проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Європейський суд зазначає, що втручання в право на мирне володіння майном повинне здійснюватися з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти шляхом ужиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності (рішення у справі «Прессос компанія ОСОБА_9О.» та інші проти Бельгії»).

На підставі викладеного суд приходить до висновку про відмову у позові.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 212-215, 294 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову заступника керівника Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області ОСОБА_5 в інтересах Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області до ОСОБА_6, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету позову: ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_8 про визнання права власності на земельну ділянку та її витребування - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Запорізької області через Вільнянський районний суд Запорізької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: Є.М. Капітонов

22.09.2016