Постанова

від 24.07.2019 по справі 314/5020/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

24 липня 2019 року

м. Київ

справа № 314/5020/16-ц

провадження № 61-20020св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Олійник А. С. (суддя - доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І., Яремка В. В.

учасники справи:

позивач - Заступник керівника Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області,

відповідач - ОСОБА_1 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу Заступника прокурора Запорізької області на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 22 вересня 2016 року у складі судді Капітонова Є. М. та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 01 березня 2017 року у складі колегії суддів: Трофимової Д. А., Крилової О. В., Дзярука М. П.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2016 року Заступник керівника Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області в інтересах Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання права власності на земельну ділянку та витребування її із чужого незаконного володіння.

Позов обґрунтовано тим, що рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 22 квітня 2013 року скасовано рішення Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області від 28 серпня 2004 року № 16 Про передачу земельних ділянок у власність . Скасовано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 (кадастровий номер НОМЕР_2 ), виданий на ім`я ОСОБА_3 .

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 25 червня 2013 року визнано недійсним рішення Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області № 16 від 28 квітня 2004 року Про передачу земельної ділянки площею 1,75 га для ведення особистого селянського господарства із земель села Нагірне Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області . Визнано недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 , виданий на ім`я ОСОБА_4 на підставі рішення сесії Михайлівської сільської ради № 16 від 28 квітня 2004 року.

Незважаючи на вищевказані рішення суду, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уклали договори купівлі-продажу зазначених земельних ділянок з ОСОБА_2 .

Після придбання вказаних земельних ділянок (кадастрові номери НОМЕР_2 та НОМЕР_4 ), ОСОБА_2 об`єднав їх в одну земельну ділянку, якій присвоєно кадастровий номер НОМЕР_5 . Об`єднавши земельні ділянки, 23 серпня 2013 року ОСОБА_2 уклав договір купівлі-продажу земельної ділянки з ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 22 вересня 2016 року в позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що суд не встановивобставин, які б свідчили, що спірна земельна ділянка вибула поза волею Михайлівської сільської ради Вільнянського району, оскільки порушення порядку вчинення певної дії органом місцевого самоврядування не свідчить про відсутність на вчинення дії його волі .

Суд першої інстанції відмовив у позові через недоведеність позову прокурором.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 01 березня 2017 року рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 22 вересня 2016 року залишено без змін.

Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при розгляді справи не встановлено обставин, які б свідчили про вибуття спірної земельної ділянки поза волею власника майна. Михайлівська сільська рада Вільнянського району Запорізької області здійснила розпорядження майном у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом, проте з порушенням порядку вчинення певної дії, що не свідчить про відсутність у діях власника земельної ділянки (територіальної громади) волі на передачу цього майна. З огляду на встановлені обставини суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову про визнання права власності на земельну ділянку за територіальною громадою та витребування майна.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2017 року Заступник прокурора Запорізької області звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на рішення суду першої та ухвалу апеляційної інстанцій, просив скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

06 квітня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Заступника прокурора Запорізької області.

11 жовтня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

У квітні2018 року справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до розпорядження від 06 червня 2019 року № 617/0/226-19 Про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи , відповідно до пунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 Здійснення правосуддя у Верховному Суді та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року №7 Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки доповідачем у справі відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Олійник А. С.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку, що спірна земельна ділянка вибула з володіння власника з його волі.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 продали земельні ділянки ОСОБА_2 , які не перебували у їх власності. Спірні земельні ділянки перебували у власності територіальної громади села Нагірне Вільнянського району. Право власника презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна. Право громади в особі Михайлівської сільської ради Вільнянського району підлягає захисту шляхом визнання права власності на спірну земельну ділянку та її витребування.

Судом першої інстанції не наведено жодних доводів щодо відмови у позові в частині визнання права власності на спірну земельну ділянку за територіальною громадою села Нагірне Вільнянського району.

Суд першої інстанції помилково дійшов висновку про неможливість повернення спірної земельної ділянки, оскільки це суперечить положенням Конвенції про захист прав людини і основоложних свобод та практиці Європейського суду з прав людини.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 22 квітня 2013 року, яке набрало законної сили 18 червня 2013 року, частково задоволено позов прокурора Вільнянського району в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області до Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, ОСОБА_3 , третя особа - відділ Держкомзему у Вільнянському районі Запорізької області про скасування рішення Михайлівської сільської ради № 16 від 28 квітня 2004 року та визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 , виданого ОСОБА_3 . Визнано недійсним рішення Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області від 28 квітня 2004 року № 16 Про передачу земельних ділянок площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства із земель села Нагірне, Михайлівської сільської ради, Вільнянського району, Запорізької області . Скасовано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, серії НОМЕР_1 , виданий на ім`я ОСОБА_3 на підставі рішення сесії Михайлівської сільської ради від 28 квітня 2004 року № 16 (а. с. 14-15, 16-17).

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 25 червня 2013 року, яке набрало законної сили 08 липня 2013 року, частково задоволено позов прокурора Вільнянського району в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області до Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, ОСОБА_4 , третя особа - відділ Держкомзему у Вільнянському районі Запорізької області, про скасування рішення Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, визнання недійсним державного акта на право приватної власності на земельну ділянку. Визнано недійсним рішення Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області № 16 від 28 квітня 2004 року Про передачу земельної ділянки площею 1,75 га для ведення особистого селянського господарства із земель села Нагірне Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області . Визнано недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 , виданий на ім`я ОСОБА_4 на підставі рішення сесії Михайлівської сільської ради № 16 від 28 квітня 2004 року (а. с. 12-13).

Як підставу скасування рішення сільської ради в обох вищевказаних рішеннях, суд зазначив порушення порядку передачі земельної ділянки.

05 липня 2013 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уклали договори купівлі-продажу вказаних земельних ділянок з ОСОБА_2 (а. с. 22-23, 24-25).

Після придбання спірних земельних ділянок (кадастрові номери НОМЕР_2 та НОМЕР_4 ), ОСОБА_2 об`єднав їх в одну земельну ділянку, який присвоєно кадастровий номер НОМЕР_5 (а. с. 26).

Об`єднавши земельні ділянки, 23.серпня 2013 року ОСОБА_2 уклав договір купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_5 з ОСОБА_1 (а. с. 27-28).

Крім того, рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 26 листопада 2014 року, яке набрало законної сили 09 грудня 2014 року, позов прокурора Вільнянського району Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Запорізької обласної державної адміністрації до ОСОБА_2 , третя особа - Комунальний заклад Запорізький обласний центр охорони культурної спадщини Запорізької обласної ради про витребування земельної ділянки у власність держави, задоволено.

Витребувано земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_5 , яка знаходиться у приватній власності ОСОБА_1 , та зобов`язано його повернути на користь держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації частину кургану з охоронною зоною № 2, який відноситься до курганного могильника № 234, площею 401,653 мІ, і частину кургану з охоронною зоною № 4 площею 1 217,34 мІ, межі яких визначені на ситуаційній схемі розробленій Запорізькою регіональною філією ДП Центр Державного земельного кадастру , іншу частину земельної ділянки площею 3,5881 га залишено у приватній власності ОСОБА_1 (а. с. 83-86).

Право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , площею 3,5881 га, зареєстровано 23 серпня 2013 року на підставі вищевказаного рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 26 листопада 2014 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06 травня 2015 року (а. с. 87-88).

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, постійна колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 1 ЦПК України 2004 року (у редакції, чинній на час розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій) завданнями цивільного судочинства є, зокрема, справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Аналогічне положення міститься у статті 2 ЦПК України, згідно з частиною другою якої суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно із статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною першоюстатті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статей 317 і 319 ЦК України власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Власник має право витребувати майно з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Згідно із статтею 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не має на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року, справа № 522/2202/15-ц, провадження № 14-132цс18 зазначила, що віндикація застосовується до відносин речово - правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Перевіряючи доводи касаційної скарги, Верховний Суд зазначає, що суд застосовує статтю 388 ЦК України за умови доведення, що майно вибуло поза волею власника такого майна.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що підставою набуття ОСОБА_3 та ОСОБА_4 права приватної власності на земельні ділянки (кадастрові номери НОМЕР_2 та НОМЕР_4 ) стало рішення Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області від 28 квітня 2004 року № 16, яке скасовано 25 червня 2013 року рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області в частині передачі земельної ділянки ОСОБА_4 та 22 квітня 2013 року рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області скасовано в частині передачі земельної ділянки ОСОБА_3 .

Право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , площею 3,5881 га, зареєстровано 23 серпня 2013 року на підставі рішення Вільнянського районного суду Запорізької області суду від 26 листопада 2014 року, яке є чинним і не оскаржувалося прокурором.

Перевіряючи доводи касаційної скарги, Верховний Суд виходить з того, що виділення земельних ділянок первісним власникам, які пізніше були продані, відбулося із порушенням порядку передачі земельних ділянок, що було встановлено судами, та підтверджується рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 22 квітня 2013 року та рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 25 червня 2013 року.

Надавши оцінку підставам вибуття спірної земельної ділянки із власності територіальної громади, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що Вільнянська сільська рада Вільнянського району Запорізької області здійснила розпорядження майном у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.

Доводи касаційної скарги прокурора не є переконливими щодо вибуття земельної ділянки поза волею територіальної громади та не дають підстав скасувати судове рішення з огляду на таке.

Із рішення Вільнянського районного суду Запорізької від 26 листопада 2014 року у справі № 314/1562/14-ц вбачається, що прокурор просив суд витребувати із земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_5 , яка знаходиться у приватній власності ОСОБА_1 , зобов`язати його повернути на користь держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації частину кургану з охоронною зоною №2, який відноситься до курганного могильнику №234, площею 401,653 мІ, і частину кургану з охоронною зоною №4 площею 1217,34 мІ, межі яких визначені на ситуаційній схемі розробленій Запорізькою регіональною філією ДП Центр Державного земельного кадастру , іншу частину земельної ділянки площею 3.5881 га залишити у приватній власності ОСОБА_1

Рішенням Вільнянський районний суд Запорізької області від 26 листопада 2014 року у справі № 314/1562/14-ц позов прокурора Вільнянського району Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Запорізької обласної державної адміністрації до ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки у власність держави задоволено. Витребувано земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_5 , яка знаходиться у приватній власності ОСОБА_1 та зобов`язано його повернути на користь держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації частину кургану з охоронною зоною №2, який відноситься до курганного могильника № 234, площею 401,653 мІ., і частину кургану з охоронною зоною № 4 площею 1 217,34 мІ, іншу частину земельної ділянки площею 3,5881 га залишено у приватній власності ОСОБА_1 .

Із матеріалів справи не вбачається, що прокурор оскаржував вказане рішення суду, на такі обставини прокурор не посилається і в касаційній скарзі.

Згідно із частиною першою статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення Іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 26 листопада 2014 року набралозаконної сили, отже, є обов`язковим для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягає виконанню на всій території України.

З огляду на викладене, відсутні визначені цивільним процесуальним законом підстави для скасування оскаржуваних судових рішень та визнання права власності на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_5 , площею 3,5881 га за адресою: АДРЕСА_1 за територіальною громадою села Нагірне Вільнянського району Запорізької області та її витребування у ОСОБА_1 на користь вказаної територіальної громади.

Доводи касаційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції статей 253, 261 ЦК України та неправильний висновок про сплив позовної давності є необгрунтованими.

Суд першої інстанції виклав висновок про застосування позовної давності судом відповідно до вимог закону, у позові відмовив не за спливом позовної давності, а через недоведеність позовних вимог прокурора.

Суд апеляційної інстанції доводам апеляційної скарги прокурора про висновок суду першої інстанції щодо позовної давності надав оцінку, відхилив ці доводи і зазначив, що суд відмовив у позові не за спливом позовної давності, а за недоведеністю позовних вимог.

Доводи касаційної скарги, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій про відмову витребувати земельну ділянку у ОСОБА_1 не відповідають практиці Європейського суду з прав людини є необгрунтованими з огляду на залишення рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 26 листопада 2014 року у справі № 314/1562/14-ц , яке набрало законної сили, земельної ділянки площею 3,5881 га у приватній власності ОСОБА_1

Саме цю земельну ділянку у вказаній справі просить витребувати прокурор, та у справі №314/1562/14-цчастину цієї земельно ділянки прокурор просив залишити у приватній власності ОСОБА_1

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін та інші проти України (Seryavin and Others v. Ukraine) рішення від 10 лютого 2010 року).

З огляду на викладене, касаційна скарга, в якій прокурор посилається на норми матеріального права, судову практику, є необгрунтованою в контексті встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частинпершої та другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цьому випадку оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Заступника прокурора Запорізької області залишити без задоволення.

Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 22 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 01 березня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: А. С. Олійник

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко