Ухвала

від 22.09.2016 по справі 337/1828/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

ЄУН 337/1828/14Головуючий у 1-й інстанції Бондаренко І.В. Пр. № 22-ц/778/2767/16Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

головуючого судді Гончар М.С.

суддів Кухаря С.В., Осоцького І.І.

за участі секретаря Путій Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 (Дудка, Косаревської-Янцен) ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 04 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33 до ОСОБА_2 (Дудка, Косаревської-Янцен) ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи - Запорізька обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів (надалі - ЗОО ВСА), Обслуговуючий кооператив «Дніпро» (надалі - ОК «Дніпро»), про визнання дії протиправними та усунення перешкод в користуванні майном

ВСТАНОВИЛА:

Позивачі звернулись до суду із вищезазначеним позовом, в якому просили:

- визнати дії ОСОБА_2 (Дудка, Косаревської-Янцен) С.Г. в особі її представника ОСОБА_4 та самого ОСОБА_4 щодо створення перешкод у користуванні майном (гаражами) позивачів, яке знаходиться на території ОК «Дніпро» по вул. Сапожнікова 3-а /5-б/ в м. Запоріжжі на земельній ділянці площею 28788 кв.м. протиправними;

- зобов'язати ОСОБА_2 (Дудка, Косаревської-Янцен) С.Г. в особі її представника ОСОБА_4 та самого ОСОБА_4, а також всіх осіб, які будуть діяти від їх імені за договорами доручення, трудовими договорами та іншими усними чи письмовими дорученнями не чинити перешкод в користуванні майном (гаражами) позивачів, яке знаходиться по вул. Сапожнікова 3-а /5-б/ в м. Запоріжжі на земельній ділянці площею 28788 кв.м., тобто на території ОК «Дніпро», шляхом заборони перекриття будь-яким способом основного в'їзду (проїзду) до майна (гаражів) позивачів, що знаходиться на території Обслуговуючого кооперативу «Дніпро» по вул. Сапожнікова 3-а в м. Запоріжжі.

В обґрунтування свого позову позивачі зазначали, що ОК «Дніпро», членами якого є всі позивачі , знаходиться по вул. Сапожнікова 3-а /5-б/ в м. Запоріжжі на земельній ділянці площею 28788 кв. м, діє відповідно до свого Статуту, частина позивачів є власниками гаражів, а частина - законними користувачами. Усі гаражі позивачами були встановлені або побудовані у період, коли вони були членами товариства «Автомотолюбитель УРСР», якому було дозволено будівництво залізобетонних та встановлення металевих гаражів на вказаній земельній ділянці. Проте, відповідачі та їх працівники або уповноважені особи перешкоджають позивачам проїзду до своїх гаражів шляхом перекриття в'їзду до кооперативу, вимагають плату за користування, мотивуючи тим, що земельна ділянка площею 28788 кв. м, де розташований ОК «Дніпро» та гаражі позивачів, належить відповідачці ОСОБА_2, як власниці Цілісного майнового комплексу автостоянки № 22 по вул. Сапожнікова 5-б в м. Запоріжжі.

Провадження по справі в частині позовних вимог ОСОБА_34 закрито ухвалою суду у зв'язку зі смертю позивача (т.4 а.с.109).

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 04 квітня 2016 року (т.с. 9 а.с. 112-118), з урахуванням ухвали від 12 квітня 2016 року про виправлення описки (т.с. 6 а.с. 136) позовні вимоги ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33 задоволено частково.

Визнано дії ОСОБА_2 (Дудка, Косаревської-Янцен) С.Г. в особі її представника ОСОБА_4, та ОСОБА_4 щодо створення перешкод у користуванні майном позивачів, яке знаходиться на земельній ділянці площею 28788 кв.м по вул. Сапожнікова 3-а /5-б/ в м. Запоріжжі протиправними.

Зобов'язано ОСОБА_2 (Дудка, Косаревської-Янцен) С.Г., ОСОБА_4, а також всіх осіб які будуть діяти від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_4 за договорами доручення, трудовими договорами та іншими усними або письмовими дорученнями, не чинити перешкод у користуванні майном - гаражами позивачів ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, шляхом заборони перекриття будь-яким способом основного в'їзду /проїзду/ до майна - гаражів позивачів, які знаходяться на території земельної ділянки площею 28788 кв. м по вул. Сапожнікова 3-а /5-б/ в м. Запоріжжі.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_25 відмовлено.

Всі особи, які беруть участь у справі, із зазначеним рішенням суду першої інстанції погодились, останнє в апеляційному порядку не оскаржували, окрім відповідачів.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції (фактично в частині задоволення позовних вимог позивачів ), посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, відповідачі ОСОБА_2 (Дудка, Косаревської-Янцен) С.Г., ОСОБА_4 у своїй апеляційній скарзі просили (т.с. 9 а.с. 201- 222) рішення суду першої інстанції скасувати, постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області (суддя-доповідач ОСОБА_1С.) апеляційне провадження за цієї скаргою відповідачів було відкрито (т.с. 9 а.с. 227), колегією суддів апеляційного суду Запорізької області у складі головуючого судді Гончар М.С., суддів Стрелець Л.Г. та Каракуші К.В. дану справу призначено до апеляційного розгляду (т.с. 9 а.с.229).

У судовому засіданні 14 липня 2016 року апеляційним судом у складі головуючого судді Гончар М.С., суддів Стрелець Л.Г. та Каракуші К.В. було розпочато апеляційний розгляд цієї справи по суті: суддя-доповідач доповів справу, особи, які беруть участь у справі, надали апеляційному суду пояснення з приводу апеляційної скарги відповідачів у цій справі, та розгляд цієї справи був відкладений через відсутність в апеляційного суду даних про належне повідомлення апеляційним судом про час і місце розгляду цієї справи позивачів ОСОБА_25 та ОСОБА_6, на 22 вересня 2016 року з урахуванням навантаженості на суддю-доповідача, колегію суддів, яка має постійний склад, відпуску колегії суддів у період з 08 серпня 2016 року по 14 вересня 2016 року включно.

21 вересня 2016 року члени колегії суддів апеляційного суду у цій справі ОСОБА_35 та ОСОБА_36 були замінені (вилучені) на суддів Кухаря С.В. та Осоцького І.І. шляхом повторного автоматизованого розподілу справи через звільнення суддів Каракуші К.В. та Стрелець Л.Г. у відставку на підставі постанови Верховної ОСОБА_21 України від 08 вересня 2016 року № 1515-VІІІ (т.с. 10 а.с. 68-69).

21 вересня 2016 року відповідач ОСОБА_4 подав апеляційному суду через канцелярію заяву про відвід судді апеляційного суду Запорізької області Стрелець Л.Г. у цій справі (т.с. 10 а.с. 70).

У судове засідання 22 вересня 2016 року належним чином, з додержанням вимог ст. ст. 74-77 ЦПК України, повідомлені апеляційним судом про час і місце розгляду цієї справи, у тому числі позивачі та треті особи через свого представника ОСОБА_37 (т.с. 10 а.с. 14-41) та відповідач ОСОБА_2 (Дудка, Косаревська-Янцен) С.Г. через свого представника ОСОБА_4 (т.с. 5 а.с. 205), адвокат ОСОБА_38 через свого довірителя ОСОБА_4 (т.с. 1 а.с. 162-163, т.с. 8 а.с. 185), що узгоджується із вимогами ст. 76 ч. 5 ЦПК України (т.с. 10 а.с. 46-57, 61-66), всі особи, які беруть участь у цій справі, окрім позивачів ОСОБА_15, ОСОБА_39, ОСОБА_12, ОСОБА_20, ОСОБА_22 та ОСОБА_11, не з'явились, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавали.

При цьому, всі особи, які беруть участь у цій справі про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістили, окрім відповідача ОСОБА_4, який просив апеляційний суд розглядати дану справу за його відсутністю (заява т.с. 10 а.с. 80).

При вищевикладених обставинах, колегія суддів визнала неповажною причини неявки у дане судове засідання всіх нез'явившихся осіб, які беруть участь у справі, та на підставі ст. 305 ч. 2 ЦПК України ухвалила розглядати дану справу за відсутністю останніх за присутністю позивачів ОСОБА_15, ОСОБА_39, ОСОБА_12, ОСОБА_20, ОСОБА_22 та ОСОБА_11

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 22 вересня 2016 року заяву ОСОБА_4 про відвід судді Стрелець Л.Г. у цій справі відхилено.

Заслухавши у судовому засіданні 22 вересня 2016 року доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідачів не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, апеляційний суд має право її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до ст. 308 ЦПК апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи частково позов позивачів у цій справі, керувався ст. ст. 11, 60, 208, 212-218 ЦПК України ст. 23, 30 ЗК УРСР 1991 р., ст. 116 ЗК України, ст. ст. 386, 391 ЦК України та виходив із обґрунтованості та доказаності позовних вимог позивачів в частині їх задоволення.

Такі висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки основані на доказах, поданих сторонами, які оцінені судом у відповідності до вимог ст. 212 ЦПК України, до встановлених правовідносин вірно застосовані норми матеріального права, відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи.

Так, судом першої інстанції було правильно встановлено, що згідно із договором купівлі-продажу від 20 серпня 2004 року Косаревська-Янцен /у шлюбі ОСОБА_2/ С.Г. купила цілісний майновий комплекс автостоянки №22 по вул. Сапожнікова 5-б в м. Запоріжжі загальною площею 28788 кв. м (т.с. 2 а.с.88, 97, т.с. 3 а.с.206).

Рішеннями судів, які набрали законної сили, встановлено, що договір купівлі-продажу від 20.08.2004 року зазначеного цілісного майнового комплексу автостоянки №22 укладений з дотриманням вимог діючого законодавства, та в ньому зазначено, що вказаний майновий комплекс знаходиться на земельній ділянці площею 28788 кв.м за адресою вул. Сапожнікова 5-б в м. Запоріжжі (т.с. 2 а.с. 98,99-100,101-102, т.с. 4 а.с.5-6).

На території вказаного цілісного майнового комплексу автостоянки №22 за погодженням з власницею комплексу, як фізична-особа підприємець відповідач ОСОБА_4 здійснює підприємницьку діяльність, в тому числі з охорони території (т.с. 2 а.с.71,103).

ОК «Дніпро» згідно свого Статуту в третій редакції від 19.03.2006 року є правонаступником всіх прав та обов'язків гаражно-експлуатаційного кооперативу «Дніпро», який був первинно зареєстрований розпорядженням Хортицької районної адміністрації №916 від 15.11.1995 року, створений на добровільних засадах громадянами України на основі приватної власності - гаражів, розташованих на земельній ділянці згідно рішення Запорізького обласного виконавчого комітету від 25.12.1985 року №467, Державний акт Б №012333 на право користування землею, виданий виконавчим комітетом Запорізької районної ОСОБА_21 депутатів трудящих 27.01.1986 року для забезпечення експлуатації свого майна - гаражів (п.1.1 Статуту т.с. 1 а.с.51-52).

Сторонами у справі у суді першої інстанції не оспорювався той факт, що на території цілісного майнового комплексу автостоянки №22 по вул. Сапожнікова 5-б в м. Запоріжжі та на земельній ділянці площею 28788 кв. м розташовано більш ніж 400 металевих та капітальних гаражів, в тому числі і гаражі, на які зареєстровано право власності або право користування позивачів у цій справі.

Крім того, судом першої інстанції було досліджено технічну документацію цілісного майнового комплексу автостоянки №22, в якій власниками зазначені лише фізичні особи ОСОБА_4, потім ОСОБА_40, потім ОСОБА_2, і яку суду першої інстанції надав відповідач ОСОБА_4, на плані якої видно, що на земельній ділянці площею 28788 кв. м розташовані більш ніж 400 гаражів - металевих та залізобетонних, в тому числі і гаражі, які належать позивачам у цій справі.

Всі позивачі по цій справі є членами ОК «Дніпро» та колективними членами Запорізької обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів, що вбачається із довідки ОК «Дніпро» №1402-27 від 25.02.2014 року (т.с. 1 а.с.42), та користувачами або власниками гаражів.

Так, гараж № 29 за адресою м. Запоріжжя вул. Георгія Сапожнікова, 3-а належить ОСОБА_6 на підставі свідоцтва № 3 про право власності на гараж від 15 січня 2002 року, виданого Управлінням житлового господарства Запорізької міської ради (т.с. 1 а.с.16,198, т.с. 3 а.с.191-194).

Гараж № 36 за адресою м. Запоріжжя вул. Георгія Сапожнікова, 5-б належить ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконкомом Запорізької міської ради 03.04.03 р САА № 911981 (т.с. 1 а.с.19, 206, т. с. 2 а.с.188-193).

Гараж № 83 за адресою м. Запоріжжя вул. Георгія Сапожнікова, 3-а знаходиться в користуванні ОСОБА_8 (т.с. 1 а.с.20, т.с. 3 а.с.94 -95).

Гараж № 87 за адресою м. Запоріжжя вул. Георгія Сапожнікова, 5-б належить ОСОБА_20 на підставі свідоцтва на право власності на гараж, виданого Запорізькою міською радою 23.08.02 СА № 000117 (т.с.1 а.с.21, 200, т.с. 3 а.с.130).

Гараж № 135 за адресою м. Запоріжжя вул. Георгія Сапожнікова /3-а/ 5-б належить ОСОБА_22 на підставі свідоцтва САА № 958484 про право власності, виданого виконкомом Запорізької міськради 010205 (т.с. 1 а.с.22, т.с. 3 а.с.133, 133 зв.).

Гараж № 136 за адресою м. Запоріжжя вул. Георгія Сапожнікова 5-б належить ОСОБА_28 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконкомом Запорізької міськради 25.01.05 САА № 98382 (т.с. 1 а.с.23, т.с. 3 а.с.141-142).

Гараж № 142 за адресою м. Запоріжжя вул. Георгія Сапожнікова, 5-б знаходиться в користуванні ОСОБА_23 (т.с. 1 а.с.24, 205 т.с. 3 а.с.134-135).

Гараж №144 за адресою м. Запоріжжя вул. Георгія Сапожнікова, 5-б належить ОСОБА_9 на підставі свідоцтва СА № 001155 на право власності, виданого виконкомом Запорізької міськради 29.10.02 (т.с. 1 а.с.25, т.с. 3 а.с.96-97).

Гараж №161 за адресою м. Запоріжжя вул. Георгія Сапожнікова /без номеру/ знаходиться в користуванні ОСОБА_24 (т.с. 1 а.с.26, т.с. 3 а.с.136-137).

Гараж №173 за адресою м. Запоріжжя вул. Георгія Сапожнікова, 5-б знаходиться в користуванні ОСОБА_13 (т.с. 1 а.с.27, т.с. 3 а.с.111-113).

Гараж № 177 за адресою м. Запоріжжя вул. Георгія Сапожнікова, 3-а знаходиться в користуванні ОСОБА_29 (т.с. 1 а.с.28, т.с. 3 а.с.143-144,145-146).

Гараж №194 за адресою м. Запоріжжя, вул. Георгія Сапожнікова, 5-б належить ОСОБА_10 на підставі свідоцтва про право власності на гараж, виданого виконавчим комітетом Запорізької міської ради 06.11.02 р. серії СА № 001117 (т.с. 1 а.с.30, 201, т.с. 3 а.с.101).

Гараж № 196 за адресою м. Запоріжжя вул. Георгія Сапожнікова, 3-а знаходиться в користуванні ОСОБА_15 (т.с. 1 а.с.31, т.с. 3 а.с.114-116,117-121).

Гараж № 200 за адресою м. Запоріжжя вул. Георгія Сапожнікова, 3-а знаходиться в користуванні ОСОБА_30 (т.с. 1 а.с.32, т. с. 3 а.с.147-151).

Гараж № 214 за адресою м. Запоріжжя вул. Георгія Сапожнікова, 3-а знаходиться в користуванні ОСОБА_11 (т.с. 1 а.с.33, т.с. 3 а.с.102-107).

Гараж № 217 за адресою м. Запоріжжя вул. Георгія Сапожнікова, 3-а знаходиться в користуванні ОСОБА_5 (т.с. 1 а.с.34, т.3 а.с.91-93,199-201).

Гараж № 232 за адресою м. Запоріжжя вул. Георгія Сапожнікова, 5-б знаходиться в користуванні ОСОБА_26 (т.с. 1 а.с.35, т. с. 3 а.с.194-196).

Гараж № 254 за адресою м. Запоріжжя вул. Георгія Сапожнікова, 3-а знаходиться в користуванні ОСОБА_16 (т.с. 1 а.с.36).

Гараж № 272 за адресою м. Запоріжжя вул. Георгія Сапожнікова, 3-а знаходиться в користуванні ОСОБА_41 (т.с. 1 а.с.37, т. с. 3 а.с.122-124).

Гараж № 335 за адресою м. Запоріжжя вул. Георгія Сапожнікова, 3-а знаходиться в користуванні ОСОБА_27 (т.с. 1 а.с.38, тс. 3 а.с.138-140).

Гараж № 352 за адресою м. Запоріжжя вул. Георгія Сапожнікова /без номеру/ знаходиться в користуванні ОСОБА_12 (т.с. 1 а.с.39, т. с. 3 а.с.108-110,202-204).

Гараж № 190 за адресою м. Запоріжжя вул. Георгія Сапожнікова, 3-а знаходиться в користуванні ОСОБА_42 (т.с.1 а.с.40).

Гараж № 302 за адресою м. Запоріжжя вул. Георгія Сапожнікова, 3-а знаходиться в користуванні ОСОБА_31 (т.с. 1 а.с.14).

Гараж № 11 за адресою м. Запоріжжя вул. Георгія Сапожнікова, 5-б належить ОСОБА_18 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконкомом Запорізької міської ради 29.04.2005 р. САА № 961208 (т.с. 1 а.с.41,204, т.с. 3 а.с.125-127).

Гараж № 61 за адресою м. Запоріжжя вул. Георгія Сапожнікова, 5-б належить ОСОБА_19 на підставі свідоцтва СА № 0019955 на право власності на гараж від 13 січня 2003 року (т.с. 1 а.с.15, т. с. 3 а.с.3,195-197).

Гараж № 152 за адресою м. Запоріжжя вул. Георгія Сапожнікова, 3-а належить ОСОБА_33 на підставі свідоцтва № 3 про право власності на гараж від 15 січня 2002 року (т.с. 1 а.с.17, т. с. 3 а.с.153-154).

Гараж № 21 за адресою м. Запоріжжя вул. Георгія Сапожнікова, 3-а належить ОСОБА_32 на підставі свідоцтва № 6 на право власності на гараж, виданого Запорізьким МЖУ 15.01.2002 р. (т.с. 1 а.с.18).

Позивач ОСОБА_33 є власником гаражу №152 на підставі договору дарування /445/30032010/ приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_43 (т.с. 1 а.с. 17).

До позивача ОСОБА_14 перейшло право користування гаражем № 190, що знаходився у користуванні його батька ОСОБА_42, який помер, ОСОБА_14 прийнятий до членів ОК «Дніпро» (т.с. 8 а.с.60-67).

Позивач ОСОБА_25 у судові засідання до суду першої інстанції жодного разу не з'явилась та не надала суду першої інстанції жодних доказів того, що у неї у користуванні або у праві власності перебуває будь-який гараж, розташований на території цілісного майнового комплексу автостоянки №22.

Таким чином, судом першої інстанції було правильно встановлено, що позивачі ОСОБА_6, ОСОБА_44, ОСОБА_20, ОСОБА_22, ОСОБА_28, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_32, ОСОБА_33 є власниками відповідних вищезазначених гаражів, а позивачі ОСОБА_8, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_13, ОСОБА_29, ОСОБА_15, ОСОБА_30, ОСОБА_11, ОСОБА_5, ОСОБА_26, ОСОБА_16, ОСОБА_41, ОСОБА_27, ОСОБА_12, ОСОБА_42 та ОСОБА_31 користувачами вищезазначених відповідних гаражів.

При цьому, у документах відносно гаражів, у тому числі у технічних паспортах на них, зазначені їх різні поштові адреси: гаражі, зареєстровані за позивачами ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_29, ОСОБА_15, ОСОБА_30, ОСОБА_11, ОСОБА_5, ОСОБА_16, ОСОБА_41, ОСОБА_27, ОСОБА_14, ОСОБА_31, ОСОБА_33 та ОСОБА_32 - зазначені за адресою м. Запоріжжя вул. Георгія Сапожнікова, 3-а.

Гаражі, зареєстровані за позивачами ОСОБА_7, ОСОБА_20, ОСОБА_28, ОСОБА_23, ОСОБА_9, ОСОБА_13, ОСОБА_10, ОСОБА_26, ОСОБА_18, ОСОБА_19 - зазначені за адресою м. Запоріжжя вул. Георгія Сапожнікова, 5-б.

Гараж, зареєстрований за ОСОБА_22 зазначений за адресою м. Запоріжжя вул. Георгія Сапожнікова /3-а/ 5-б, а гаражі ОСОБА_24 та ОСОБА_12. зазначені за адресою м. Запоріжжя вул. Георгія Сапожнікова без вказання номеру.

При цьому, згідно Витягів з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно право власності позивачів на зазначені гаражі не зареєстроване (т.с.4 а.с.41-47).

Судом першої інстанції також було правильно встановлено, що позивачі встановлювали металеві, чи будували залізобетонні гаражі за власні кошти (т.с. 3 а.с.86-154, 197-204), та встановлювали їх в період з 1986 року по 1990 рік на земельній ділянці, що була виділена Запорізькій обласній ОСОБА_21 добровільного товариства «Автомотолюбитель УРСР» у безстрокове і безоплатне користування, і членами якого вони були, що не оспорюється сторонами по справі.

Рішенням виконкому Запорізької міської ОСОБА_21 народних депутатів №11/17 від 24.01.1985 року обласній ОСОБА_21 добровільного товариства «Автомотолюбитель» було відведено земельні ділянки по вул. Сапожнікова в м. Запоріжжі для організації відкритої охоронюваної платної автостоянки та майданчика для встановлення металевих гаражів для зберігання автомобілів інвалідів та учасників ВВВ (т.с. 8 а.с.15).

Рішенням Запорізького облвиконкому №467 від 25.12.1985 року Запорізькій обласній ОСОБА_21 добровільного товариства «Автомотолюбитель УРСР», яка 26.11.1992 року була перереєстрована у мінюсті /свідоцтво №331/ як Всеукраїнська спілка автомобілістів, у безстрокове і безоплатне землекористування було надано 4,0 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування для будівництва гаражів і відкритої платної стоянки.

27 січня 1986 року виконавчим комітетом Запорізької районної ОСОБА_21 народних депутатів Запорізької області на підставі Основ земельного законодавства СРСР Запорізькій обласній ОСОБА_21 добровільного товариства «Автомотолюбитель УРСР» у безстрокове і безоплатне користування в межах згідно з планом землекористування був виданий Державний акт на право користування землею Б №012333 на земельну ділянку загальною площею 4,0 га (т.с. 1 а.с.43-50).

Згідно із планом землекористування, який є додатком державного акту, виділені дві земельні ділянки: №1 площею 1,8 га під боксові гаражі для зберігання автомобілів інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни; №2 площею 2,2 га під відкриту охоронювану платну стоянку по зберіганню автомобілів громадян.

Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ОСОБА_21 №240/4 від 31.07.1987 року дозволено будівництво збірно-розбірних залізобетонних гаражів на майданчику по вул. Сапожнікова.

Із постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 19.12.2012 року при розгляді адміністративного позову Запорізької обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів до відділу Держкомзему про зобов'язання видачі дублікату Державного акту на право користування землею Б №012333 від 27.01.1986 року, вбачається, що судом була досліджена постанова Донецького апеляційного господарського суду від 09.04.2012 року у справі №8/5009 8015 11, з якої видно, що цей суд розглянув апеляційну скаргу прокурора Хортицького району м. Запоріжжя в інтересах держави в особі Запорізької міської ОСОБА_21 на рішення господарського суду Запорізької області від 15.02.2012 року за позовом цього ж прокурора до Запорізької обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів та ОК «Дніпро», про скасування Державного акту на право користування землею Б №012333 від 27.01.1986 року.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 09.04.2012 року, яка набрала законної сили 09.04.2012 року, встановлено, що згідно Положення про Запорізьку обласну організацію Всеукраїнської спілки автомобілістів, затвердженого 28.12.1992 року, вона є місцевим осередком Всеукраїнської громадської організації /обласна організація Спілки/. Спілка була заснована на установчому з'їзді 30.01.1974 року як Українське республіканське добровільне товариство автомобілістів, Статут якого був затверджений постановою ради міністрів УРСР №193 від 16.04.1974 року. 08.12.1989 року на з'їзді Українського республіканського добровільного товариства автомобілістів було прийнято рішення про перейменування Товариства на Українську республіканську спілку автомобілістів, Статут якої зареєстрований постановою ради міністрів УРСР №290 від 26.09.1990 року. На підставі постанови Верховної ОСОБА_21 України «Про порядок введення вдію Закону України «Про об'єднання громадян» Українська республіканська спілка автомобілістів зареєструвалась у Мінюсті України 26.11.1992 року свідоцтво №331 як «Всеукраїнська спілка автомобілістів». При цьому, рішення про ліквідацію однієї організації та створення нової не приймались, а лише вносились термінологічні зміну у назву. Усі три вищенаведені назви належать одній і тій же організації - Всеукраїнській спілці автомобілістів.

На підставі наведеного постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 19.12.2012 року встановлено, що Запорізька обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів є Запорізькою обласною радою добровільного товариства «Автомотолюбителів УРСР», якій було надано право користування земельною ділянкою площею 4,0 га відповідно до Державного акту на право користування земельною ділянкою Б №012333 від 27.01.1986 року (т.с.1 а.с.169-177).

Також, постановою Донецького апеляційного господарського суду від 09.04.2012 року встановлено, що відсутні докази того, що відбулось вилучення спірної земельної ділянки за вказаним Державним актом, або таке право припинилось, оскільки товариство «Автомотолюбитель УРСР» не ліквідовувалось, а лише змінило назву на ЗОО Всеукраїнська спілка автомобілістів, тому право користування вказаною земельною ділянкою в даному випадку не припинилось (т.с. 8 а.с.11-14).

В 1987 році автостоянка транспортних засобів по вул. Сапожнікова в м. Запоріжжі на 649 машиномісць введена в експлуатацію, що підтверджено відповідним актом, затвердженим виконавчим комітетом Запорізької міської ради 31.07.1987 року (т.с. 8 а.с.46-48,68-71).

Розпорядженням голови Запорізького міськвиконкому №693 від 10.05.1993 року було зареєстроване ЗАТ «СоюзАвто», серед засновників якого були ТОВ «Універсал» та ДТ «Автомотолюбитель УРСР» (т.с.8 а.с.31-32).

Судом першої інстанції у цій справі також були досліджені матеріали господарської справи №908/4465/14 за позовом Всеукраїнської спілки автомобілістів до ЗАТ «Союз-Авто», Запорізької міської ОСОБА_21, третя особа ВАТ «Автотехсоюз» про визнання рішення незаконним, припинення права користування земельною ділянкою, яка містить Статут ЗАТ «Союз-Авто», затверджений 19.02.1993 року, та зареєстрований розпорядженням виконкому Запорізької міської ОСОБА_21 народних депутатів № 693р від 10.05.1993 року, згідно п.4.1 якого АТ «СоюзАвто» є власником майна, переданого засновниками, а в п.4.3 Статуту передбачено, що його статутний фонд складає 150 млн. крб., з яких Запорізька обласна рада Всеукраїнської спілки автомобілістів внесла 76500000 крб., а ТОВ «Універсал» - 73500000 крб. Стаття 15 Учредительного договору між Запорізькою обласною радою Всеукраїнської спілки автомобілістів та ТОВ «Універсал» від 19.02.1993 року зазначає, що майно, яке вносять засновники в якості вкладу до Статутного фонду, передається за актом приймання-передачі.

У невстановлену дату Запорізька обласна ОСОБА_21 Всеукраїнської спілки автомобілістів передала до Статутного фонду ЗАТ «СоюзАвто» за актом приймання-передачі частину своїх основних фондів (т.с. 8 а.с.85-93). Оригінал акту досліджений у суді першої інстанції.

Вказаний акт без дати містить, серед переліку майна, «Здание автостоянки №22 ул. Сапожникова», не містить зазначення про передачу цілісного майнового комплексу, а також замощень, воріт, хвірток. Акт не містить індивідуальних ознак нерухомого майна, площі чи матеріалу, з якого споруджено будівлю автостоянки №22. Вказаним актом, також, не передавались гаражі по вул. Сапожнікова (т.с. 8 а.с.31-37, 45-48,68-71, 85-93).

У невстановлену дату АТЗТ «Союзавто» в свою чергу передав автостоянку №22 в уставний фонд АТВТ «АвтоТехСоюз».

Суд першої інстанції на виконання вимог ст. 10 ч. 4 ЦПК України сприяв повному та всебічному з'ясуванню обставин цієї справи, зокрема щодо того, які саме права та обов'язки і щодо якого саме майна або земельної ділянки були передані спочатку до статутного фонду АТЗТ «Союзавто», а потім до статутного фонду АТВТ «АвтоТехСоюз», але на запити суду вказані організації не надали жодних документів.

У відповіді від 12.02.2016 року на запит суду першої інстанції голова правління ЗАТ «СоюзАвто» надала відповідь про те, що ЗОО ВСА в якості внеску до статутного фонду ЗАТ «СоюзАвто» передало саме цілісний майновий комплекс автостоянки №22 площею 2,85 га з асфальтним замощенням, на якому були встановлені гаражі позивачів, встановлені кооперативом «Абразивщик» по вул. Сапожникова, і тому право користування земельною ділянкою перейшло до ЗАТ «СоюзАвто». Також вказала, що спірна земельна ділянка перебувала на балансі ЗАТ «СоюзАвто» до липня 1995 року (т.с. 8 а.с.149).

Проте документів, які б це підтверджували, ЗАТ «СоюзАвто» і на повторний запит суду першої інстанції не надало.

Рішенням арбітражного суду Запорізької області від 21.08.2000 року по справі за позовом ВАТ «Автотехсоюз» до ГЕК «Дніпро» про витребування майна з чужого незаконного володіння, зобов'язано ГЕК «Дніпро» повернути позивачу майно автостоянки №22 згідно переліку накладної №144 від 15.12.1995 року.

Згідно із актом приймання-передачі майна автостоянки №22 від 06.12.2000 року, на підставі рішення арбітражного суду від 21.08.2000 року ВАТ «Автотехсоюз» прийняло від ГЕК «Дніпро» майно: автостоянку площею 2,85 га з асфальтним покриттям, огорожу секційно-металеву, будиночок чергового, туалет, котел опалювальний, котел КЕВ 09, електролічильники, два сейфи, водо лічильник, телефонний апарат, меблі, приймачі, протипожежні прилади (т. с. 2 а.с.84-86, т. с. 3 а.с.5-6).

На підставі договору купівлі-продажу №123 від 06.12.2000 року майнового комплексу автостоянки №22, укладеного ВАТ «Автотехсоюз», рішенням господарського суду Запорізької області від 13.07.2001 року у справі № 2/5/1041 право власності на цілісний майновий комплекс автостоянки №22 по вул. Сапожнікова, 5-б в м. Запоріжжі було визнано за Запорізьким міським об'єднанням учасників дорожнього руху.

Згідно із вказаним рішенням господарського суду, до складу цілісного майнового комплексу автостоянки №22 увійшли: будівля контрольно-пропускного пункту, допоміжні споруди - вбиральня, огорожа /металева сітка/, зливна яма, естакада, замощення.

Договором купівлі-продажу № 2462 від 18.07.2002 року Запорізьке міське об'єднання учасників дорожнього руху продало зазначений комплекс ПП ОСОБА_4

За договором купівлі-продажу від 20.02.2004 року ОСОБА_4 продав вказаний цілісний майновий комплекс автостоянки №22 ОСОБА_40 ( т.с. 8 а.с.59).

А вже 20.08.2004 року ОСОБА_4, який діяв від імені ОСОБА_40, продав вказаний комплекс Косаревській - ОСОБА_45, що підтверджується договором купівлі-продажу, засвідченим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_46 №3165 (т.с. 2 а.с.87-88).

Як зазначено у вказаному договорі купівлі-продажу, цілісний майновий комплекс автостоянки №22 в м. Запоріжжі вул. Сапожнікова, 5-б загальною площею 67,9 кв. м розташований на земельній ділянці розміром 28788 кв. м (т.с. 1 а.с.179), а на цій земельній ділянці розташовані: контрольно-пропускний пункт з/бетон, панелі-А, вбиральня - В, паркан-1, ворота - 449, хвіртка - 450, ворота - 451, естакада - 111, ворота -454, замощення площею 15210 кв. м, зливна яма - П, замощення площею 3660 кв. м.

Згідно із повідомленням ОП ЗМБТІ №7425 від 07.06.2010 року «право власності на цілісний майновий комплекс автостоянки №22 за адресою м. Запоріжжя, вул. Сапожнікова Георгія, 3-а /раніше була адреса вул. Сапожнікова Георгія 5-б/ зареєстровано за Косаревською - ОСОБА_45 на підставі договору купівлі-продажу від 20.08.2004 року (т.с. 3 а.с.206).

Право власності Косаревської - ОСОБА_45 на цілісний майновий комплекс автостоянки №22 в м. Запоріжжі по вул. Сапожнікова Георгія, 5-б зареєстровано у Реєстрі прав власності на нерухоме майно (т.с. 2 а.с.88).

Згідно із повідомленням ОП ЗМБТІ на запит суду №9218 від 10.06.2011 року, згідно Реєстру прав власності на нерухоме майно дані про реєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна на ОК «Дніпро» та Запорізьку обласну організацію Всеукраїнської спілки автомобілістів не зареєстроване (т.с. 2 а.с.97).

В інформації «ЗМБТІ» №16780 від 02.11.2011 року роз'яснено, що асфальтобетонне покриття - це верхній шар землі із твердим покриттям, тобто воно не є нерухомим майном, а є типом покриття доріг і тротуарів (т.с. 8 а.с.49).

Рішеннями виконкому Запорізької міської ОСОБА_21 про оформлення права власності на гаражі, розташовані на земельній ділянці в м. Запоріжжі вул. Сапожнікова, 3-а та вул. Сапожнікова, 5-б: №486/2 від 27.12.2001 року, №150/13 від 27.05.2002 року, №193/10 від 27.06.2002 року,№294/10 від 30.09.2002 року, №330/3 від 05.11.2002 року, №11/15 від 17.01.2003 року, №16/13 від 27.01.2005 року,№320/32 від 31.08.2006 року, №407/4 від 20.12.2002 року, надано дозвіл на оформлення права власності громадянам, у тому числі позивачам ОСОБА_32, ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_20, ОСОБА_10, ОСОБА_18, ОСОБА_23, ОСОБА_7 (т.с.1 а.с.198-206).

Згідно із Витягом з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земель від 20.10.2010 року, оцінювалась земельна ділянка по вул. Сапожнікова в м. Запоріжжі площею 40000 кв. м, яка надана землекористувачеві Запорізькій обласній організації всеукраїнської спілки автомобілістів (т.с. 8 а.с.54).

Згідно із довідкою Хортицької районної адміністрації від 30.06.2010 року, земельна ділянка Дудці /Косаревській - ОСОБА_45, ОСОБА_2/ С.Г. в оренду або у власність не надавалась (т.с. 8 а.с.54 оборот).

Згідно із довідкою ДПІ в Хортицькому районі від 16.01.2012 року ОК «Дніпро» з 2004 року сплачує у повному обсязі земельний податок за земельну ділянку загальною площею 2,8788 га по вул. Сапожнікова, 3а в м. Запоріжжі (т.с. 8 а.с.55).

Запорізьке міське управління земельних ресурсів на запит ОСОБА_2 /Косаревської-Янцен/ С.Г. надало відповідь №К01-04/216 від 23.02.2007 року, в якій зазначило, що на розглядаємій земельній ділянці знаходиться Цілісний майновий комплекс автостоянки №22, який належить ОСОБА_2, а саме: контрольно-пропускний пункт, вбиральня, паркан, ворота, хвіртка, естакада, зливна яма та замощення. На даному замощенні знаходяться капітальні гаражі, які оформлені у власність за фізичними особами - членами ГЕК «Дніпро». Згідно з даними державного земельного кадастру, дана земельна ділянка раніше була відведена обласній раді добровільного товариства «Автомотолюбитель УРСР» по вул. Сапожнікова рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради народних депутатів №11/17 від 24.01.1985 року для організації відкритої охороняємої платної автостоянки для встановлення металевих гаражів інвалідам та учасникам ВВВ /для майданчика/, а не для розташування цілісного майнового комплексу автостоянки, і до теперішнього часу дане рішення не скасоване, згоди на вилучення землі від землекористувача або від його правонаступника не зареєстровано. Також зазначено, що земельна ділянка по вул. Сапожнікова, 5-б в м. Запоріжжі ніколи не була оформлена в оренду для розташування вищезгаданого комплексу за жодним із власників, а саме з жовтня 2001 року до липня 2002 року за Запорізьким міським об'єднанням учасників дорожнього руху, з липня 2002 р. по лютий 2004 р. за ОСОБА_4, і з серпня 2004 року за ОСОБА_2 Для вирішення суперечок в подальшому рекомендовано замовити технічну документацію для складання договору оренди землі, яка повинна в собі містити схему розподілу території з усіма власниками майна, яке знаходиться на вказаній земельній ділянці (т.с. 7 а.с.144).

У акті № 330 від 18.11.2011 року про перевірку дотримання вимог земельного законодавства, складеному ст. державним інспектором Головного управління Держкомзему у Запорізькій області та інспекторами з контролю за використанням та охороною земель, зазначено, що проведена перевірка додержання вимог земельного законодавства на земельній ділянці по вул. Сапожнікова, 3-а встановлено, що вказана земельна ділянка була надана рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради народних депутатів № 11/17 від 24.01.1985 року для організації відкритої охоронюваної платної автостоянки для встановлення металевих гаражів інвалідам та учасникам ВВВ /для майданчика/. В ході перевірки встановлено, самовільне зайняття земельної ділянки, площа самовільного заняття складає 0,5688 га, різниця площ утворилась поміж державним актом на користування землею від 27.01.1986 року, де площа є 2,3342 га та фактичним розміром земельної ділянки у відповідності з виконаною геодезичною зйомкою /площа 2,9030 га/. Відсутні документи, що посвідчують право користування земельною ділянкою ЗОО ВСА, порушено вимоги ст.125,126 ЗК України (т.с.7 а.с.151).

Згідно із Витягом з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 07.01.2016 року, право на земельну ділянку площею 2,903 га по вул. Сапожнікова, 3-а в м. Запоріжжі за кадастровим номером 2310100000:06:007:0012 зареєстроване за Запорізькою обласною організацією Всеукраїнської спілки автомобілістів (т.с. 7 а.с.215).

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 03 березня 2016 року, яка набрало законної сили, у задоволенні позову ОСОБА_2 до ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя про скасування податкових рішень-повідомлень про нарахування земельного податку за користування земельною ділянкою площею 28788 кв. м по вул. Сапожнікова в м. Запоріжжі відмовлено. При прийнятті рішення суд керувався тим, що незважаючи на те, що позивач не зареєструвала право власності чи користування земельною ділянкою під належним їй на праві власності майновим комплексом, але враховуючи пріоритетність норм ПК України над іншими актами у разі їх суперечності, у ОСОБА_2 виник обов'язок зі сплати земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно, яке розташоване на вказаній земельній ділянці (т.с. 9 а.с.21-22).

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_47, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33 мають бути частково задоволені, а позовні вимоги ОСОБА_25 задоволенню.

Оскільки, судом першої інстанції було правильно встановлено, що земельна ділянка під гаражами позивачів була надана у користування товариству «Автомотолюбитель УРСР» в 1985 році, і тоді ж на неї був виданий державний акт на право користування землею Б №012333.

Таким чином, в даному випадку для вирішення питання про правомірність користування позивачами своїм майном - гаражами, розташованими на вказаній земельній ділянці, та про правомірність дій відповідачів, які заперечують право користування вказаним майном - необхідно застосовувати земельне законодавство, яке діяло на час виникнення відповідних правовідносин.

У відповідності до норм Земельного кодексу України, який набрав чинності в 1991 році та втратив чинність в 2002 році, був встановлений порядок надання земельних ділянок у власність та користування, та передбачена можливість переходу земельних ділянок у власність або користування у зв'язку з переходом права власності на нерухоме майно, яке розташовано на такій земельній ділянці.

Відповідно до ст. 30 ЗК України 1991 р. при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, встановлених ст. 67 цього Кодексу, і право власності або користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення.

Згідно ч.3 ст.30 ЗК УРСР 1991 р. при передачі підприємствами, установами і організаціями будівель та споруд іншим підприємствам, установам і організаціям разом з цими об'єктами до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі та споруди. При цьому, право власності або право користування земельною ділянкою у перелічених випадках посвідчується Радами народних депутатів відповідно до вимог ст.23 ЗК України 1991 року /.

Відповідно до ст.23 ЗК України 1991 року право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.

Форми державних актів у період з 1991 р. по 2002 рік були затверджені Постановою Верховної ОСОБА_21 Української УРСР від 1991 року «Про форми державних актів на право володіння або користування землею і Положення про порядок надання і вилучення земельних ділянок», яка втратила чинність в 1992 році, та Постановою Верховної ОСОБА_21 України «Про форми державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею» 1992 року, яка втратила чинність в 2003 році.

Крім того, з 01.01.2002 року набрав чинності діючий Земельний кодекс України.

Відповідно до ст. 116 ЗК України громадяни або юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності чи користуванні, провадиться лише після її вилучення /викупу/ в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Згідно ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку або право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами, форми яких затверджуються КМУ.

Таким чином, з аналізу земельного законодавства, яке діяло з 1991 року і по даний час вбачається, що земельна ділянка має бути виділена у користування уповноваженими органами місцевого самоврядування, що має бути посвідчене державним актом відповідної та встановленої на час отримання цієї земельної ділянки у користування форми.

В даному випадку встановлено, що спірна земельна ділянка була виділена обласній ОСОБА_21 добровільного товариства «Автомотолюбитель УРСР» уповноваженим органом - рішенням виконкому Запорізької міської ОСОБА_21 народних депутатів № 11/17 від 24.01.1985 року по вул. Сапожнікова в м. Запоріжжі для організації відкритої охоронюваної платної автостоянки та майданчика для встановлення металевих гаражів для зберігання автомобілів інвалідів та учасників ВВВ.

Право користування зазначеною земельною ділянкою було посвідчено державним актом на право користування землею Б № 012333, виданим 27 січня 1986 року виконавчим комітетом Запорізької районної ОСОБА_21 народних депутатів Запорізької області на земельну ділянку площею 4.0 га по вул. Сапожнікова в м. Запоріжжі.

Таким чином, станом на час введення в дію ЗК УРСР 1991 року належним землекористувачем вказаної земельної ділянки була обласна ОСОБА_21 добровільного товариства «Автомотолюбитель УРСР», яка в подальшому змінила назву на Запорізьку обласну організацію Всеукраїнської спілки автомобілістів, що встановлено вищенаведеними рішеннями судів.

В яку саме дату Запорізькою обласною Радою добровільного товариства «Автомотолюбитель УРСР» автостоянка №22 по вул. Сапожнікова в м. Запоріжжі, розташована на земельній ділянці площею 28788 кв. м, яка є частиною земельної ділянки, виділеної у користування «Автомотолюбителю УРСР» на підставі Державного акту на право користування землею Б №012333, була передана в уставний фонд АТЗТ «Союзавто», але враховуючи те, що ЗАТ «Союзавто» було створено в 1993 році, а перший договір купівлі-продажу майнового комплексу автостоянки №22 фізичній особі ОСОБА_4 відбувся 18.07.2002 року, коли вже Запорізьке міське об'єднання учасників дорожнього руху продало йому об'єкт під назвою цілісний майновий комплекс автостоянки № 22, то правовідносини щодо користування земель ділянкою в цей період часу мають регулюватися спочатку нормами ЗК УРСР 1991 року, а з 01.01.2002 року - діючим ЗК України.

У відповідності до ч. 2 ст. 214 ЦПК України при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених п.1,2 ч.1 ст. 355 ЦПК України. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

В ухвалі Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.10.2015 року, якою були скасовані усі попередні рішення по цій справі, зазначено, що при вирішенні даної справи не встановлений обсяг прав землекористування, що належав попереднім власникам цілісного майнового комплексу та набутих відповідачкою, а також у даному випадку має враховуватись правова позиція, викладена у постанові ВСУ №6-2цс15 від 11.02.2015 року.

В силу вимог ст. 338 ч. 4 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої і апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Однак, у постанові Верховного Суду України №6-2цс15 від 11.02.2015 року висловлено правову позицію про таке.

На відміну від норми статті 30 ЗК Української РСР (1991 року), яка в імперативній формі передбачала автоматичний перехід права власності на земельну ділянку у разі переходу права власності на будівлю і споруду, частина перша статті 120 ЗК України визначила, що при переході права власності на будівлю і споруду до набувача нерухомого майна право власності на земельну ділянку, на якій розташовані будівля або споруда, може переходити на підставі цивільно-правових угод між власниками земельної ділянки і набувачем будівель або споруд (договори купівлі-продажу, дарування, міни тощо).

При відсутності цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об'єкт нерухомості слід застосовувати положення частини четвертої статті 120 ЗК України з огляду на таке.

Аналіз змісту норм статті 120 ЗК України у їх сукупності дає підстави для висновку про однакову спрямованість її положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. Згідно цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині четвертій ст. 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на частину будівлі чи споруди стає власником відповідної частини земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

При цьому при застосуванні положень ст. 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності.

Вказана правова позиція Верховного Суду України могла б бути застосована до даної справи, якщо б права землекористування попередніх землекористувачів в даному випадку регулювались нормами діючого ЗК України, а саме ч.4 ст.120 ЗК України, яка передбачає, що особа, яка набула права власності на частину будівлі чи споруди, стає власником відповідної частини земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

Однак, перший перехід у користування іншої юридичної особи - ЗАТ «Союзавто» - після обласної ОСОБА_21 добровільного товариства «Автомотолюбитель УРСР» - автостоянки, розташованої на спірній земельній ділянці, відбувся у невстановлену дату, але після 1993 року та до набрання чинності ЗК України, тобто до 01.01.2002 року.

При цьому, важливою обставиною у справі є те, що відбулась передача майна «Автомотолюбитель УРСР» до статутного фонду АТЗТ «Союзавто», і це майно було розташоване на земельній ділянці площею 28788 кв. м, та мало назву, згідно акту без дати приймання-передачі частини основних фондів «Автомотолюбитель УРСР», «здание автостоянки №22 ул. Сапожникова», а також замощення, ворота, хвіртки, без зазначення індивідуальних ознак нерухомого майна, площі чи матеріалу, з якого споруджено будівлю автостоянки №22.

Коли саме на спірній земельній ділянці виникло нерухоме майно під назвою «Цілосний майновий комплекс автостоянки №22» - таких даних сторони суду першої інстанції не надали, але вказаний комплекс у документах вперше зустрічається лише у договорі купівлі-продажу №123 від 06.12.2000 року майнового комплексу автостоянки №22, укладеного ВАТ «Автотехсоюз», та рішенні господарського суду Запорізької області від 13.07.2001 року у справі № 2/5/1041, яким право власності на цілісний майновий комплекс автостоянки №22 по вул. Сапожнікова, 5-б в м. Запоріжжі було визнано за Запорізьким міським об'єднанням учасників дорожнього руху.

Суд першої інстанції правильно дійшов висновку про те, що при передачі майна, а саме «здания автостоянки № 22» та іншого майна автостоянки № 22, яке розташоване на спірній земельній ділянці, у статутний фонд ЗАТ «Союзавто», обласна ОСОБА_21 добровільного товариства «Автомотолюбитель УРСР» та ЗАТ «Союзавто» мали виконати вимоги ч.3 ст.30 ЗК УРСР 1991 р., яка передбачає, що при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, встановлених ст.67 цього Кодексу, і право власності або користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення. При передачі підприємствами, установами і організаціями будівель та споруд іншим підприємствам, установам і організаціям разом з цими об'єктами до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі та споруди.

При цьому, право власності або право користування земельною ділянкою у перелічених випадках посвідчується Радами народних депутатів відповідно до вимог ст.23 ЗК України 1991 року, яка передбачає, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.

Тобто, отримавши у статутний фонд нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці, ЗАТ «Союзавто» повинен був належним чином посвідчити у відповідній ОСОБА_21 народних депутатів отримання вказаної земельної ділянки у користування та отримати Державний акт на право користування земельною ділянкою встановленої на час передачі земельної ділянки форми.

Суду першої інстанції не було надано доказів у цій справі того, що це відбулось.

При цьому, про відсутність належного переоформлення права користування спірною земельною ділянкою свідчать відповідь Запорізького міського управління земельних ресурсів №К01-04/216 від 23.02.2007 року та акт прийому-передачі у статутний фонд ЗАТ «Союзавто» майна, в якому серед майна, яке передається, земельна ділянка по вул. Сапожнікова в м. Запоріжжі не зазначена.

Висновку про те, що ОСОБА_2 не зареєструвала право власності чи користування земельною ділянкою під належним їй на праві власності майновим комплексом, дійшов і Запорізький окружний адміністративний суд у своїй постанові від 03.03.2016 року, яка набрала законної сили.

Крім того, з 01.01.2002 року, коли набрав чинності діючий Земельний кодекс України, відповідно до ст. 116 ЗК України громадяни або юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності чи користуванні, провадиться лише після її вилучення /викупу/ в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Суду першої інстанції у цій справі не було надано доказів того, що спірна земельна ділянка вилучалась чи викупалась у товариства «Автомотолюбитель УРСР» чи у Запорізької обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів.

При вищевикладених обставинах суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що до набувача майна автостоянки №22, а потім - цілісного майнового комплексу автостоянки №22, розташованого на земельній ділянці площею 28788 кв. м, не перейшло право користування вказаною земельною ділянкою у розумінні ст.120 ЗК України , оскільки попередні землекористувачі, починаючи з ЗАТ «Союзавто», не набули права користування цією земельною ділянкою у порядку, передбаченому діючим на той час Земельним Кодексом УРСР 1991 року.

Крім того, ст.30 ЗК УРСР 1991 року в імперативній формі передбачала перехід права користування на земельну ділянку у разі переходу права користування на будівлі і споруди лише у її частинах першій та другій, а частина третя вказаної статті ЗК УРСР 1991 р. містила спеціальне зазначення щодо того, що при передачі підприємствами, установами і організаціями будівель та споруд іншим підприємствам, установам і організаціям разом з цими об'єктами до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі та споруди. При цьому, право власності або право користування земельною ділянкою у перелічених випадках посвідчується Радами народних депутатів відповідно до вимог ст.23 ЗК України 1990 року.

А ст.23 ЗК України 1991 року в свою чергу зобов'язувала в такому випадку посвідчити перехід права користування земельною ділянкою державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Правова ж позиція, викладена у постанові ВСУ №6-2цс15 від 11.02.2015 року, стосується правовідносин, які виникли між фізичними особами щодо земельної ділянки, яка перебувала у праві власності спадкодавця з оформленням такого права у встановленому законом порядку , тому до правовідносин, які виникли у цій справі, застосована бути не може.

У відповідності до ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів, обов'язок надання яких покладається на сторони по справі.

Позивачі надали суду першої інстанції належні, допустимі докази того, що гаражі, розташовані та спірній земельній ділянці площею 28788 кв. м по вул. Сапожнікова в м. Запоріжжі, належать їм на праві власності та користування, та були встановлені в 1986 - 1990 роках відповідно до рішення виконавчого комітету Запорізької міської ОСОБА_21 №240/4 від 31.07.1987 року, яким дозволено будівництво збірно-розбірних залізобетонних гаражів на майданчику по вул. Сапожнікова членам товариства «Автомотолюбитель УРСР».

Судом першої інстанції правильно встановлено, що позивачам з боку відповідачів чиняться перешкоди у користуванні належними їм на праві власності та користування гаражами, а саме: відповідачі забороняють їм проїзд до належних їм гаражів, тоді як основною функцією гаражу є саме зберігання там транспортного засобу, що передбачає можливість безперешкодного проїзду транспорту до гаражу.

Відповідно до ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутись до суду з вимогою про заборону вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Власник майна, відповідно до ст. 391 ЦК України, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Перешкоди позивачам у проїзді належними їм транспортними засобами до належних їм гаражів порушує їх право користування майном.

Відповідачі у суді першої інстанції не оспорювали того, що вони не дозволяють позивачам заїжджати транспортними засобами на територію цілісного майнового комплексу автостоянки №22 до належних їм гаражів, оскільки не визнають право власності позивачів на гаражі, а також позивачі відмовляються здійснювати оплату послуг автостоянки.

Враховуючи те, що в даному випадку суду першої інстанції не було надано доказів того, що до попередніх землекористувачів, починаючи з ЗАТ «Союзавто», перейшло право користування спірною земельною ділянкою площею 28788 кв. м по вул. Сапожнікова в м. Запоріжжі у порядку, передбаченому діючим на той час Земельним Кодексом УРСР 1991 року, то суд першої інстанції правильно дійшов до висновку про те, що у відповідачів на даний час немає підстав для створення перешкод у користуванні належними позивачам гаражами, які знаходяться, як і цілісний майновий комплекс автостоянки №22, що належить ОСОБА_2, на земельній ділянці площею 28788 кв.м по вул. Сапожнікова в м. Запоріжжі, до виконання сторонами спірних правовідносин вимог ЗК України відповідно до роз'яснення, викладеного у листі Запорізького міського управління земельних ресурсів на запит ОСОБА_2 /Косаревської-Янцен/ С.Г. №К01-04/216 від 23.02.2007 року, де зазначено, що для вирішення суперечок в подальшому рекомендовано замовити технічну документацію для складання договору оренди землі, яка повинна в собі містити схему розподілу території з усіма власниками майна, яке знаходиться на вказаній земельній ділянці (т.с. 7 а.с.144).

Тим більше, що ОК «Фронтовик», який розташований на другій земельній ділянці, виділеній раді добровільного товариства «Автомотолюбитель УРСР» відповідно до Державного акту на право користування землею Б №012333 від 27.01.1986 року, площею 1,8 га, вже отримав дозвіл на розробку технічної документації щодо права користування зазначеною земельною ділянкою.

З наведених підстав суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог всіх позивачів, окрім ОСОБА_25, а саме в частині визнання дій відповідачів по створенню перешкод позивачам користуватись належним їм майном - гаражами, розташованими на спірній земельній ділянці, незаконними, та зобов'язання відповідачів не чинити позивачам перешкод у користуванні вказаним майном.

Суд першої інстанції також правильно не взяв до уваги в даному випадку твердження відповідачів про те, що гаражі, належні позивачам, встановлені та побудовані на спірній земельній ділянці незаконно, оскільки рішення виконавчого комітету Запорізької міської ОСОБА_21 №240/4 від 31.07.1987 року, яким дозволено будівництво збірно-розбірних залізобетонних гаражів на майданчику по вул. Сапожнікова членам товариства «Автомотолюбитель УРСР», якими були позивачі, а також рішення виконкому Запорізької міської ОСОБА_21 про оформлення права власності на гаражі, розташовані на земельній ділянці в м. Запоріжжі, вул. Сапожнікова 3-а та вул. Сапожнікова,5-б, винесені за період з 2001 року по 2006 рік, і якими було дозволено оформлення права власності на гаражі позивачів, на даний час не скасовані та не визнані недійсними.

Суд першої інстанції також правильно вважав, що в даному випадку різні поштові та юридичні адреси - вул. Сапожнікова 3-а та вул. Сапожнікова 5-б в м. Запоріжжі, які зазначені як у технічних паспортах на гаражі позивачів, так і у правовстановлюючих документах Цілісного майнового комплексу автостоянки №22, не мають значення для правильного вирішення спору, оскільки судом встановлено, що і гаражі позивачів, і цілісний майновий комплекс автостоянки №22 розташовані на одній і тій же земельній ділянці - площею 28788 кв.м по вул. Сапожнікова в м. Запоріжжі.

Разом із тим, враховуючи те, що у ОК «Дніпро» також немає належних документів, які б підтверджували його право користування земельною ділянкою площею 28788 кв. м по вул. Сапожнікова в м. Запоріжжі, позовні вимоги позивачів в тій частині, що необхідно зобов'язати відповідачів не чинити їм перешкод в користуванні майном, яке знаходиться на території ОК «Дніпро» по вул. Сапожнікова 3А /5Б/ в м. Запоріжжі на земельній ділянці площею 28788 кв. м задоволені бути не можуть.

Доводи апеляційної скарги відповідачів є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а лише відображають позицію відповідачів, висловлену ними в запереченнях на позов позивачів у цій справі, та яку вони та їх представники вважають такою, що є єдино вірною та єдино можливою.

Обставини розташування гаражів позивачів у цій справі - членів ОК «Дніпро», що належать останнім на праві власності та користування, та цілісного майнового комплексу автостоянки №22 по вул. Сапожнікова 5-б в м. Запоріжжі, якій належить відповідачу ОСОБА_2 (Дудка, Косаревська - ОСОБА_45) С.Г., охорону якого здійснює відповідач ОСОБА_4 особисто або за допомогою інших осіб, які діють від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_4 за договорами доручення, трудовими договорами та іншими усними або письмовими дорученнями, на земельній ділянці площею 28788 кв. м, право на яку ОСОБА_2 (Дудка, Косаревська-Янцен) С.Г. має право оформити за законом, оскільки вона розташована під цим цілісним майновим комплексом та служить для обслуговування останнього, але досі не оформила в установленому законом порядку, знайшли своє підтвердження у суді першої інстанції у цій справі, підтверджуються наявними у цій справі належними, допустимими доказами.

Відповідачі ОСОБА_2 (Дудка, Косаревська - ОСОБА_45) С.Г. та ОСОБА_4 не вважали за доцільне у цій справі чи окремо станом на час ухвалення судом першої інстанції оскаржуємого рішення у цій справі, оспорювати факт законності набуття права власності та користування на вищезазначені гаражі позивачами у цій справі, чиї позовні вимоги були задоволені судом першої інстанції оскаржуємим рішенням.

Тому, суд першої інстанції правильно виходив у цій справі із презумпції правомірності такого права власності та користування позивачів їх вищезазначеними гаражами відповідно.

Судом було правильно встановлено, що відповідачі особисто або за допомогою інших осіб чинять перешкоди у користуванні майном - гаражами позивачам шляхом перекриття основного (єдиного ) в'їзду /проїзду/ до майна - гаражів позивачів, які знаходяться на території земельної ділянки площею 28788 кв. м по вул. Сапожнікова 3-а /5-б/ в м. Запоріжжі (встановлено контрольно - пропускний пункт та осіб, які контролюють проїзд, розміщено оголошення про обов'язкову сплату грошових коштів за проїзд до гаражів позивачів, перекрито інші проїзди на зазначену територію тощо т.с. 4 а.с. 74-84).

Крім того, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню в силу вимог ст. 61 ч. 1 ЦПК України.

Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами (ст. 303 ч. 2 ЦПК України).

Доказами, передбаченими ст. 303 ч. 2 ЦПК України, у цій справі частково є копії документів, надані відповідачем ОСОБА_4 апеляційному суду через канцелярію 21.09.2016 року (т.с. 10 а.с.70-78) для долучення до матеріалів цієї справи, які додатковий раз підтверджують правильність висновків суду першої інстанції у цій справі про відсутність у відповідача ОСОБА_2 (Дудка, Косаревська-Янцен) С.Г. оформленого у встановленому законом порядку права на земельну ділянку земельну ділянку площею 28788 кв. м, а, відповідно, права перекриття основного (єдиного ) в'їзду /проїзду/ до майна - гаражів позивачів, які у тому числі знаходяться на території цієї земельної ділянки.

В силу вимог ст. 309 ч. 3 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, лише якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Порушення, передбачені ст. 309 ч. 3 ЦПК України, у цій справі відсутні.

Деякі безпідставні посилання суду в обґрунтування висновків останнього щодо часткового задоволення позовних вимог позивачів у цій справі не призвели до неправильності по суті ухваленого судом рішення у цій справі, а тому не можуть бути підставою для скасування останнього.

Оскільки, не може бути скасоване правильне по суті і справедливерішення суду з одних лише формальних міркувань (ст. 308 ч. 2 ЦПК України).

В силу вимог ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно із ст. 58 ч.1 ЦПК України належними доказами є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 59 ч. 2 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (допустимість доказів).

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 60 ч. 4 ЦПК України).

Суд першої інстанції розглянув дану справу повно, всебічно та з додержанням вимог ст. ст. 10-11, 57-61, 212 ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 10 ч. 3 ЦПК України).

Відповідачі та їх представники не надали суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування своїх заперечень на позов позивачів у цій справі в частині його задоволення.

Суд першої інстанції мав право захистити право власності та користування позивачів відповідно у вищезазначений спосіб, оскільки він передбачений законом та відповідає змісту прав позивачів на вільний доступ (в'їзд /проїзд) до своїх гаражів, які знаходяться на території земельної ділянки площею 28788 кв. м по вул. Сапожнікова 3-а /5-б/ в м. Запоріжжі.

Так, в силу вимог ст. ст. 386 ч.2, 396 ЦК України власник та користувач, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності та користування іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право.

В силу вимог ст. 303 ч. 1 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді в першій інстанції.

При вищевикладених обставинах, доводи відповідачів, як осіб, які подали апеляційну скаргу, не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалено з додержанням вимог ст. ст. 213-214 ЦПК України.

Суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами по справі, дав їм належну правову оцінку, а також дослідив надані сторонами докази і відповідно їх оцінив. Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права та не допустив порушень процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи. Суд першої інстанції прийняв рішення, яким спір знайшов своє належне вирішення.

Встановлено, що судом першої інстанції оскаржуємим рішенням не вирішувалось питання про розподіл між сторонами понесених судових витрат у цій справі, тому воно не було предметом апеляційного перегляду у цій справі і може бути вирішено у подальшому судом першої інстанції за заявою осіб, які беруть участь у справі, або за ініціативою суду.

За таких обставин, судова колегія не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції або ж його зміни.

Крім того, у разі відмови відповідачам у задоволенні їх апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у повному обсязі у цій справі, останні не мають права на компенсацію за рахунок позивачів понесених судових витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом.

Керуючись ст.ст. 303, 307-308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 (Дудка, Косаревської-Янцен) ОСОБА_3, ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 04 квітня 2016 року у цій справі залишити без змін.

Судове рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддяСуддяСуддя ОСОБА_1 ОСОБА_48ОСОБА_49