Постанова

від 17.07.2019 по справі 337/1828/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

17 липня 2019 року

м. Київ

справа № 337/1828/14

провадження № 61-10086св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Олійник А. С. (суддя - доповідач)

суддів: Гулейкова І. Ю., Карпенко С. О., Кузнєцова В. О., Усика Г. І.

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 ,

відповідачі: ОСОБА_40, ОСОБА_35 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Запорізька обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів, Обслуговуючий кооператив Дніпро

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_35 та ОСОБА_40 на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 04 червня 2016 року у складі судді Бондаренко І. В. та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 22 вересня 2016 року у складі колегії суддів: Гончар М. С., Кухаря С. В., Осоцького І. І.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2014 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_40 , ОСОБА_35 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Запорізька обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів (далі - Запорізька обласна ОВСА), Обслуговуючий кооператив Дніпро (далі - ОК Дніпро ). Просять визнати дії ОСОБА_40 в особі її представника ОСОБА_35 та ОСОБА_35 щодо створення перешкод у користуванні майном (гаражами) позивачів, яке знаходиться на території ОК Дніпро по вул АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 28 788 кв.м протиправними; зобов`язати ОСОБА_40 в особі її представника ОСОБА_35 та ОСОБА_35 , а також всіх осіб, які будуть діяти від їх імені за договорами доручення, трудовими договорами та іншими усними чи письмовими дорученнями, не чинити перешкод у користуванні майном (гаражами) позивачів, яке знаходиться на АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 28 788 кв.м, на території ОК Дніпро , шляхом заборони перекриття будь-яким способом основного в`їзду (проїзду) до майна (гаражів) позивачів, що знаходиться на території ОК Дніпро по АДРЕСА_2 .

Позов обґрунтовано тим, що ОК Дніпро , членами якого є позивачі , знаходиться по АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 28 788 кв. м, здійснює діяльність відповідно до Статуту, частина позивачів є власниками гаражів, а частина - законними користувачами. Усі гаражі встановлені або побудовані позивачами у той період, коли вони були членами товариства Автомотолюбитель УРСР , якому було дозволено будівництво залізобетонних та встановлення металевих гаражів на вказаній земельній ділянці.

Відповідачі та їх працівники або уповноважені особи перешкоджають позивачам проїзду до своїх гаражів шляхом перекриття в`їзду до кооперативу, вимагають плату за користування, мотивуючи тим, що земельна ділянка площею 28 788 кв. м, де розташований ОК Дніпро та гаражі позивачів, належить відповідачу ОСОБА_40 , яка є власником цілісного майнового комплексу автостоянки АДРЕСА_3 .

Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя 12 листопада 2014 року провадження у справі в частині позову ОСОБА_43 до ОСОБА_40 , ОСОБА_35 , треті особи Запорізька обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів, ОК Дніпро , про визнання дій протиправними та усунення перешкод в користуванні майном, закрито у зв`язку зі смертю позивача. Оскільки, правовідносини не допускають правонаступництва, перешкоди у користуванні майном чинились особисто ОСОБА_43 .

Короткий зміст судового рішення касаційної інстанції

Справа розглядалась судами неодноразово.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 жовтня 2015 року касаційні скарги задоволено частково. Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 23 січня 2015 року та рішення Апеляційного суду Запорізької області від 29 квітня 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалу суду мотивовано тим, що суд не встановив обсягу прав землекористування, що належали попереднім власникам цілісного майнового комплексу, дійшов передчасного висновку про належність земельної ділянки загалом відповідачу у зв'язку із розташуванням на ній майна - придбаного цілісного майнового комплексу. Здійснення позивачами права власності не може відбуватися із порушенням прав інших осіб, набутого в установлений законом спосіб.

Запропоновано застосувати правила статті 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та визначити на підставі належних та допустимих доказів обсяг прав землекористування відповідача і позивачів.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 04 квітня 2016 року (т. 9, а. с. 112-118), з урахуванням ухвали від 12 квітня 2016 року про виправлення описки (т. 6 , а. с. 136), позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_45 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_47 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 задоволено частково.Визнано дії ОСОБА_40 в особі її представника ОСОБА_35 , та ОСОБА_35 щодо створення перешкод у користуванні майном позивачів, яке знаходиться на земельній ділянці площею 28 788 кв. м по АДРЕСА_1 , протиправними.

Зобов`язано ОСОБА_40 , ОСОБА_35 , а також всіх осіб , які будуть діяти від імені ОСОБА_40 та ОСОБА_35 за договорами доручення, трудовими договорами та іншими усними або письмовими дорученнями, не чинити перешкод у користуванні майном - гаражами позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_45 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , шляхом заборони перекриття будь-яким способом основного в`їзду /проїзду/ до майна - гаражів позивачів, які знаходяться на території земельної ділянки площею 28 788 кв. м по АДРЕСА_1 . В іншій частині позову відмовлено.У позові ОСОБА_21 відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що суду не надано доказів, що до попередніх землекористувачів, починаючи із Закритого акціонерного товариства Союзавто , перейшло право користування спірною земельною ділянкою площею 28788 кв. м АДРЕСА_2 у порядку, передбаченому ЗК України 1991 року, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Суд дійшов висновку, що у відповідачів на сьогодні немає підстав створювати перешкоди у користуванні належними позивачам гаражами, які знаходяться, як і цілісний майновий комплекс автостоянки в„– 22 , що належить ОСОБА_40 , на земельній ділянці площею 28 788 кв. м по АДРЕСА_2 .

Відповідно до роз`яснення, викладеного у листі Запорізького міського управління земельних ресурсів на запит ОСОБА_40 від 23 лютого 2007 року №К01-04/216, для вирішення суперечок їй рекомендовано замовити технічну документацію для складання договору оренди землі, яка повинна в собі містити схему розподілу території з усіма власниками майна, яке знаходиться на спірній земельній ділянці (т. 7, а. с.144).

Короткий зміст судового рішення апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 22 вересня 2016 року, апеляційну скаргу відхилено. Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 04 квітня 2016 рокузалишено без змін.

Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції мав підстави захистити право власності та користування позивачів у визначений ними спосіб, оскільки він передбачений законом та відповідає змісту прав позивачів на вільний доступ (в`їзд /проїзд) до своїх гаражів, які знаходяться на території земельної ділянки площею 28 788 кв. м по АДРЕСА_1 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2016 року ОСОБА_35 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, просить скасувати судові рішення, ухвалити нове рішення про відмову у позові.

У листопаді 2016 року ОСОБА_40 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, просить скасувати судові рішення, ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

07 листопада 2016 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_35

14 листопада 2016 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_40

14 листопада 2016 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ зупинено виконання рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 04 квітня 2016 року до закінчення касаційного провадження у справі.

12 грудня 2016 року від представника позивачів та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшло заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_35

13 січня 2017 року від представника позивачів та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшло заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_40 .

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 березня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

У лютому 2018 року справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу ОСОБА_35 мотивовано тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Суди першої та апеляційної інстанцій не взяли до уваги, що гаражі позивачів влаштовані без проекту і без дозволу на асфальтовому замощені цілісного майнового комплексу автостоянки № 22. Суди зобов`язали власника стоянки безоплатно надавати позивачам своє майно та всі послуги (вода, електрика, охорона).

Суди першої та апеляційної інстанцій позбавили власника майна (відповідача ОСОБА_40 ) безумовного права володіти, користуватися розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, що не відповідає частині першій статті 319 ЦК України.

Суди першої та апеляційної інстанцій не взяли до уваги, що відповідно до статті 11 ЦК України у відповідачів відсутні цивільні права та обов`язки щодо позивачів у справі, не зазначили, на підставі якого юридичного факту (події) у власника комплексу виник обов`язок допускати на свою територію осіб, проігнорували той факт, що ні Запорізька обласна ОВСА, ні ОК Дніпро , на членство у яких позивачі посилаються як на єдину підставу своїх вимог, прав на спірну земельну ділянку не мають, що неодноразово встановлювалось судовими рішеннями.

Судами першої та апеляційної інстанцій не надано правової оцінки тій обставині, що відповідач ОСОБА_40 володіє на праві приватної власності неподільною річчю у вигляді цілісного майнового комплексу автостоянки АДРЕСА_3 , право на яке набуте в порядку, визначеному законом, зареєстровано у 2004 році та відповідно до статті 21, 41 Конституції України та статті 321 ЦК України є непорушним.

Актом прийому-передачі в експлуатації було прийнято саме заасфальтовану площу. Рішенням Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 31 липня 1987 року № 240/4 надано дозвіл на встановлення металевих і збірно-розбірних, тобто тимчасових споруд - гаражів. Складення акта прийому стоянки в експлуатацію і видання першого дозволу на встановлення гаражів відбулося в один і той самий день 31 липня 1987 рік (т. 8, а. с. 46-48, 68-71).

Факт встановлення гаражів саме на асфальтовому замощені та ще й на мережах комунікацій підтверджено також листом Хортицької районної адміністрації міської ради, виданим за результатом обстеження об`єктів у листопаді 2002 року. Згідно з цим листом голова районної адміністрації, на підставі висновків спеціалістів, рекомендував перенести гаражі в інше місце (поруч - електромережа, під низом магістраль водозабезпечення високого тиску та ще розташовані в притул до залізниці).

Судами не надано жодної оцінки преюдиційним фактам, встановленим судами адміністративної юрисдикції. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 03 березня 2016 року визнано правильним нарахування органами Державної фіскальної служби плати за землю саме власникові комплексу - ОСОБА_40 (т. 9, а. с. 21-22).

У справі не має жодного проекту або дозволу на влаштування на території автостоянки № 22 капітальних гаражів.

Матеріалами справи підтверджено, що з 1993 року земельна ділянка вибула з користування Запорізька обласна ОВСА. Відповідно до судових рішень господарських судів ОК Дніпро зобов`язано у 2000 році ділянку площею 2,85 га повернуто законному власнику.

Отже, права на земельну ділянку, на якій розташовано об`єкт нерухомості у 1993 році перейшли від Запорізька обласна ОВСА, як засновника Відкритого акціонерного товариства до Відкритого акціонерного товариства Союз-Авто , потім до Закритого акціонерного товариства Автотехсоюз , далі до Запорізького міського об`єднання учасників дорожнього руху, потім до громадян ОСОБА_35 , ОСОБА_64 до ОСОБА_40

Касаційну скаргу ОСОБА_40 мотивовано тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не виконали вказівок, зазначених в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 жовтня 2015 року, які відповідно до частини четвертої статті 338 ЦПК України 2004 року є обов`язковими для усіх судових інстанцій. Зокрема, право власності позивачів на гаражі не може здійснюватися із порушенням прав власності інших осіб (відповідачів у праві), яке набуте ними у встановлений законом спосіб.

Не враховано статтю 120 ЗК України та статтю 377 ЦК України на час набуття права власності на цілісний майновий комплекс.

Проігноровано витяг з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки № 10897/05/06, згідно з якою ОСОБА_40 є власником (користувачем) земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 , яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 , на якій розташовано цілісний майновий комплекс автостоянки № 22.

Суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу, що 27 січня 1986 року Запорізькій обласній раді добровільного товариства Автолюбитель УРСР , яка 26 листопада 1992 року перейменована у Всеукраїнську спілку автомобілістів у зв`язку із термінологічною зміною у назві видано державний акт на право користування земельною ділянкою площею 4,0 га. Проте цілісний майновий комплекс, що належить на праві власності ОСОБА_40 , розташовано на площі 28 788 кв . м. Безпідставним є висновок, що гаражі позивачів розташовані саме на земельній ділянці відповідача.

Заперечення позивачів в особі представника ОСОБА_62 на касаційні скарги

Заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_35 мотивовано тим, що відповідач помилково вважає, що цілісний майновий комплекс автостоянки № 22 становить площу 28 788 кв. м, так як це не підтверджено документально.

Касаційна скарга є необгрунтованою та не підлягає задоволенню.

Заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_40 мотивовано тим, що посилання ОСОБА_40 на здійснення нею підприємницької діяльності на вказаному комплексі не відповідає дійсності, оскільки вона не є фізичною особою - підприємцем, докази у справі відсутні. Відповідачі вводять в оману суд, зазначаючи про право власності на цілісний майновий комплекс автостоянки № 22 - площею 28 788 кв. м, такого майна у них не існує, документи на нього відсутні. Вважає касаційну скаргу необґрунтованою, просить відмовити у її задоволенні.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням Виконавчого комітету Запорізької міської Ради народних депутатів від 24 січня 1985 року № 11/17 Запорізькій обласній раді добровільного товариства Автолюбитель УРСР , яка 26 листопада 1992 року перейменована у Всеукраїнську спілку автомобілістів у зв`язку із термінологічною зміною у назві відведено земельні ділянки по АДРЕСА_2 для організації відкритої охоронюваної платної автостоянки та майданчика для встановлення металевих гаражів для зберігання автомобілів інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни (т. 8, а. с. 15).

Рішенням Запорізького обласного Виконавчого комітету від 25 грудня 1985 року № 467 Запорізькій обласній раді добровільного товариства Автомотолюбитель УРСР , яка 26 листопада 1992 року перереєстрована у Міністерстві юстиції України (свідоцтво № 331), як Всеукраїнська спілка автомобілістів, у безстрокове і безоплатне землекористування було надано 4,0 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування для будівництва гаражів і відкритої платної стоянки.

27 січня 1986 року Виконавчим комітетом Запорізької районної ради народних депутатів Запорізької області на підставі Основ земельного законодавства СРСР Запорізькій обласній Раді добровільного товариства Автомотолюбитель УРСР у безстрокове і безоплатне користування в межах згідно з планом землекористування видано державний акт на право користування землею НОМЕР_10 на земельну ділянку загальною площею 4,0 га (т. 1 , а. с. 43-50, т. 8, а. с.16-20) .

Згідно з планом землекористування, який є додатком до державного акта , виділені дві земельні ділянки: № 1 - площею 1,8 га під боксові гаражі для зберігання автомобілів інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни; № 2 - площею 2,2 га під відкриту охоронювану платну стоянку для зберігання автомобілів громадян.

У 1987 році автостоянка транспортних засобів по АДРЕСА_2 на 649 машиномісць введена в експлуатацію, що підтверджено відповідним актом, затвердженим Виконавчим комітетом Запорізької міської ради 31 липня 1987 року (т. 8, а. с. 46-48, 68-71).

Рішенням Виконавчого комітету Запорізької міської Ради від 31 липня 1987 року № 240/4 дозволено будівництво збірно-розбірних залізобетонних гаражів на майданчику по АДРЕСА_2.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 09 квітня 2012 року, встановлено, що згідно з Положенням про Запорізьку обласну організацію ВСА, затвердженого 28 грудня 1992 року, вона є місцевим осередком Всеукраїнської громадської організації (обласна організація Спілки ).Спілка заснована на установчому з`їзді 30 січня 1974 року як Українське республіканське добровільне товариство автомобілістів, Статут якого затверджено постановою Ради Міністрів УРСР від 16 квітня 1974 року № 193. 08 грудня 1989 року на з 'їзді Українського республіканського добровільного товариства автомобілістів прийнято рішення про перейменування товариства на Українську республіканську спілку автомобілістів, Статут якої зареєстрований постановою Ради Міністрів УРСР від 26 вересня 1990 року № 290. На підставі постанови Верховної Ради України Про порядок введення вдію Закону України Про об`єднання громадян Українська республіканська спілка автомобілістів зареєструваноу Міністерстві юстиціїУкраїни 26 листопада 1992 року свідоцтво № 331 як Всеукраїнська спілка автомобілістів . Водночас рішення про ліквідацію однієї організації та створення нової не приймались, а лише вносились термінологічні зміни у назві. Усі три вищенаведені назви належать одній і тій же організації - Всеукраїнській спілці автомобілістів.

На підставі наведеного постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2012 року встановлено, що Запорізька обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів є Запорізькою обласною радою добровільного товариства Автомотолюбителів УРСР , якій надано право користування земельною ділянкою площею 4,0 га відповідно до державного акта на право користування земельною ділянкою НОМЕР_10 від 27 січня 1986 року (т. 1, а. с. 169-177).

Розпорядженням голови Запорізького міського Виконавчого комітету від 10 травня 1993 року № 693 зареєстровано Закрите акціонерне товариство СоюзАвто (далі - ЗАТ СоюзАвто ), серед засновників якого були Товариство з обмеженою відповідальністю Універсал (далі - ТОВ Універсал ) та Добровільне товариство Автомотолюбитель УРСР (т. 8, а. с. 31-32).

Судом першої інстанції досліджено матеріали господарської справи № 908/4465/14 за позовом Всеукраїнської спілки автомобілістів до ЗАТ Союз-Авто , Запорізької міської ради, третя особа - Відкрите акціонерне товариство Автотехсоюз про визнання рішення незаконним, припинення права користування земельною ділянкою, яка містить Статут ЗАТ Союз-Авто , затверджений 19 лютого 1993 року, та зареєстрований розпорядженням Виконавчого комітету Запорізької міської ради народних депутатів від 10 травня 1993 року № 693р, згідно з пунктом 4.1 якого ЗАТ СоюзАвто є власником майна, переданого засновниками, а відповідно до пункту 4.3 Статуту передбачено, що його статутний фонд складає 150 млн крб, з яких Запорізька обласна рада Всеукраїнської спілки автомобілістів внесла 76 500 000,00 крб, а ТОВ Універсал - 73 500 000,00 крб. Відповідно до статті 15 установчого договору між Запорізькою обласною радою Всеукраїнської спілки автомобілістів та ТОВ Універсал від 19 лютого 1993 року, майно, яке вносять засновники як вклад до Статутного фонду, передається за актом приймання-передачі.

У невстановлену дату Запорізька обласна рада Всеукраїнської спілки автомобілістів передала до Статутного фонду ЗАТ СоюзАвто за актом приймання-передачі частину своїх основних фондів (т. 8, а. с. 85-93). Оригінал акта досліджено у судовому засіданні судом першої інстанції .

Вказаний акт без дати містить, серед переліку майна, Здание автостоянки АДРЕСА_2 , не містить зазначення про передачу цілісного майнового комплексу, а також замощень, воріт, хвірток. Акт не містить індивідуальних ознак нерухомого майна, площі чи матеріалу, з якого споруджено будівлю автостоянки № 22 . Вказаним актом, також, не передавались гаражі по АДРЕСА_7 (т. 8, а. с. 31-37, 45-48, 68-71, 85-93).

У невстановлену дату АТЗТ Сою завто передав автостоянку № 22 в уставний фонд АТВТ АвтоТехСоюз .

На запит судупершої інстанції головою правління ЗАТ СоюзАвто 12лютого 2016 року зазначено, що до статутного фонду ЗАТ СоюзАвто передало саме цілісний майновий комплекс автостоянки № 22 площею 2,85 га з асфальтним замощенням, на якому були встановлені гаражі позивачів, встановлені кооперативом Абразивщик по АДРЕСА_7 , і тому право користування земельною ділянкою перейшло до ЗАТ СоюзАвто . Також вказано, що спірна земельна ділянка перебувала на балансі ЗАТ СоюзАвто до липня 1995 року (т. 8, а. с.149).

ОК Дніпро згідно із Статутом (в третій редакції від 19 березня 2006 року) є правонаступником всіх прав та обов`язків гаражно-експлуатаційного кооперативу Дніпро , який був первинно зареєстрований розпорядженням Хортицької районної адміністрації від 15 листопада 1995 року № 916, створений на добровільних засадах громадянами України на основі приватної власності - гаражів, розташованих на земельній ділянці згідно з рішенням Запорізького обласного Виконавчого комітету від 25 грудня 1985 року № 467, державний акт НОМЕР_10 на право користування землею, виданий Виконавчим комітетом Запорізької районної ради депутатів трудящих 27 січня 1986 року для забезпечення експлуатації свого майна - гаражів (пункт 1.1 Статуту т. 1, а. с. 51-52)

Рішенням арбітражного суду Запорізької області від 21 серпня 2000 року у справі за позовом ВАТ Автотехсоюз до ГЕК Дніпро про витребування майна з чужого незаконного володіння, зобов`язано ГЕК Дніпро повернути позивачу майно автостоянки № 22 згідно з переліком накладної від 15 грудня 1995 року № 144.

Згідно з актом приймання-передачі майна автостоянки від 06 грудня 2000 року №22, на підставі рішення арбітражного суду від 21 серпня 2000 року ВАТ Автотехсоюз прийняло від ГЕК Дніпро майно: автостоянку площею 2,85 га з асфальтним покриттям, огорожу секційно-металеву, будиночок чергового, туалет, котел опалювальний, котел КЕВ 09, електролічильники, два сейфи, водолічильник, телефонний апарат, меблі, приймачі, протипожежні прилади (т. 2, а. с. 84-86, т. 3, а. с. 5-6).

На підставі договору купівлі-продажу від 06 грудня 2000 року № 123 майнового комплексу автостоянки № 22, укладеного ВАТ Автотехсоюз , рішенням господарського суду Запорізької області від 13 липня 2001 року у справі № 2/5/1041 право власності на цілісний майновий комплекс автостоянки АДРЕСА_3 визнано за Запорізьким міським об`єднанням учасників дорожнього руху.

Згідно з вказаним рішенням господарського суду до складу цілісного майнового комплексу автостоянки №22 увійшли: будівля контрольно-пропускного пункту, допоміжні споруди - вбиральня, огорожа (металева сітка), зливна яма, естакада, замощення.

Договором купівлі-продажу від 18 липня 2002 року № 2462 Запорізьке міське об`єднання учасників дорожнього руху продало зазначений комплекс приватному підприємцю ОСОБА_35 .

За договором купівлі-продажу від 20лютого 2004 року ОСОБА_35 продав вказаний цілісний майновий комплекс автостоянки № 22 ОСОБА_64 (т. 8, а. с. 59).

20 серпня 2004 року ОСОБА_35 , який діяв від імені ОСОБА_64 , продав вказаний комплекс ОСОБА_40 , що підтверджується договором купівлі-продажу, засвідченим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Непечій Ю. А. № 3165 (т. 2, а. с. 87-88).

Згідно з договором купівлі-продажу 20 серпня 2004 року ОСОБА_40 (у шлюбі ОСОБА_40) купила цілісний майновий комплекс автостоянки АДРЕСА_3 загальною площею 28 788 кв. м (т. 2, а. с. 88, 97, т. 3, а. с. 206).

Рішеннями судів, які набрали законної сили, встановлено, що договір купівлі-продажу від 20 серпня 2004 року цілісного майнового комплексу автостоянки № 22 укладений з дотриманням вимог чинного законодавства, та у ньому зазначено, що вказаний майновий комплекс знаходиться на земельній ділянці площею 28 788 кв. м за адресою АДРЕСА_7 (т. 2 , а. с.98, 99-100, 101-102, т. 4, а. с. 5-6). На території цілісного майнового комплексу автостоянки № 22 за погодженням з власником комплексу, відповідач ОСОБА_35 , як фізична-особа підприємець, здійснює підприємницьку діяльність, зокрема з охорони території (т. 2, а. с. 71, 103).

Як зазначено у вказаному договорі купівлі-продажу, цілісний майновий комплекс автостоянки АДРЕСА_3 загальною площею 67,9 кв. м розташований на земельній ділянці розміром 28 788 кв. м (т. 1, а. с. 179), на цій земельній ділянці розташовані: контрольно-пропускний пункт з/бетон, панелі-А, вбиральня - В, паркан-1, ворота - 449, хвіртка - 450, ворота - 451, естакада - 111, ворота - 454, замощення площею 15 210 кв. м, зливна яма - П, замощення площею 3 660 кв. м.

Право власності ОСОБА_40 на цілісний майновий комплекс автостоянки АДРЕСА_3 зареєстровано у Реєстрі прав власності на нерухоме майно (т. 2,а. с. 88, т. 7, а. с. 138) .

Згідно з повідомленням ОП ЗМБТІ №7425 від 07 червня 2010 року право власності на цілісний майновий комплекс автостоянки АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_40 на підставі договору купівлі-продажу від 20 серпня 2004 року (т. 3, а. с. 206).

Відповідно до повідомлення ОП ЗМБТІ від 10 червня 2011 року №9218, згідно з Реєстром прав власності на нерухоме майно дані про реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна на ОК Дніпро та Запорізьку обласну організацію Всеукраїнської спілки автомобілістів не зареєстровано (т. 2, а. с. 97).

В інформації ЗМБТІ від 02 листопада 2011 року №16780 роз`яснено, що асфальтобетонне покриття - це верхній шар землі із твердим покриттям, тобто воно не є нерухомим майном, а є типом покриття доріг і тротуарів (т. 8, а. с. 49).

Сторонами у справі не оспорюється той факт, що на території цілісного майнового комплексу автостоянки в„– 22 по АДРЕСА_7 та на земельній ділянці площею 28 788 кв. м розташовано понад 400 металевих та капітальних гаражів, зокрема, гаражі, на які зареєстровано право власності або право користування позивачів у справі .

Позивачі надали суду технічні паспорти, видані Запорізьким міжміським бюро технічної інвентаризації, якими оформлено право власності та право користування на такі гаражі.

гараж АДРЕСА_16 належить ОСОБА_2 (т. 1, а. с. 16, 198, т. 3, а. с. 191, 192-194);

гараж АДРЕСА_17 належить ОСОБА_3 (т.1, а. с. 19, 206, т. 2, а. с. 188-191, 192-193);

г араж АДРЕСА_18 знаходиться в користуванні ОСОБА_4 (т. 1, а. с. 20, т. 3, а. с. 94, 95) ;

гараж АДРЕСА_19 належить ОСОБА_16 (т. 1, а. с. 21, 200, т. 3, а. с. 130);

гараж АДРЕСА_20 належить ОСОБА_18 (т. 1, а. с. 22, т. 3, а. с. 133, 133 зв.);

г араж АДРЕСА_21 належить ОСОБА_24 (т. 1, а. с. 23, т. 3 а. с. 141-142);

гараж АДРЕСА_22 знаходиться у користуванні ОСОБА_19 (т. 1, а. с. 24, 205 т. 3, а. с. 134-135);

г араж АДРЕСА_23 належить ОСОБА_5 (т. 1, а. с. 25, т. 3, а. с. 96-97);

гараж АДРЕСА_15 / без номеру/ знаходиться у користуванні ОСОБА_20 (т. 1,а. с. 26, т. 3, а. с. 136-137);

гараж АДРЕСА_24 знаходиться у користуванні ОСОБА_9 (т. 1,а. с. 27, т. 3, а. с. 111-113);

гараж АДРЕСА_25 знаходиться у користуванні ОСОБА_25 (т. 1, а. с. 28, т. 3, а. с. 143-144, 145-146);

гараж АДРЕСА_26 належить ОСОБА_6 (т. 1, а. с. 30, 201, т. 3, а. с. 101);

гараж АДРЕСА_27 знаходиться у користуванні ОСОБА_11 (т. 1, а. с. 31, т. 3, а. с. 114-116, 117-121);

гараж в„– НОМЕР_4 знаходиться укористуванні ОСОБА_26 (т. 1,а. с. 32, т. 3, а. с. 147-151);

гараж АДРЕСА_28 знаходиться у користуванні ОСОБА_7 (т. 1, а. с. 33, т. 3, а. с. 102-107);

гараж АДРЕСА_29 знаходиться у користуванні ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 34, т. 3, а. с. 91-93, 199-201);

гараж АДРЕСА_30 знаходиться в користуванні ОСОБА_22 (т. 1, а. с. 35, т. 3, а. с. 194-196);

гараж АДРЕСА_31 знаходиться у користуванні ОСОБА_12 (т. 1, а. с. 36);

гараж АДРЕСА_32 знаходиться у користуванні ОСОБА_75 (т. 1, а. с. 37, т. 3, а. с. 122-124);

гараж АДРЕСА_33 знаходиться в користуванні ОСОБА_23 (т. 1, а. с. 38, т. 3, а. с. 138-140);

гараж АДРЕСА_34 без номеру/ знаходиться у користуванні ОСОБА_8 (т. 1,а. с. 39, т. 3, а. с. 108-110, 202-204);

гараж АДРЕСА_35 знаходиться в користуванні ОСОБА_76 (т. 1, а. с. 40);

гараж АДРЕСА_36 знаходиться у користуванні ОСОБА_27 (т. 1, а. с. 14);

гараж АДРЕСА_37 належить ОСОБА_14 (т. 1, а. с. 41, 204, т. 3, а. с. 125-127);

гараж АДРЕСА_14 належить ОСОБА_15 (т. 1,а. с. 15, т. 3, а. с. 3,195-197);

г араж АДРЕСА_38 належить ОСОБА_29 (т. 1, а. с.17, т. 3, а. с. 153-154).

гараж АДРЕСА_39 належить ОСОБА_28 (т. 1, а. с. 18).

До позивача ОСОБА_10 перейшло право користування гаражем в„– НОМЕР_8 , що знаходився у користуванні його батька ОСОБА_76 , який помер, ОСОБА_10 прийнятий до членів ОК Дніпро (т. 8, а. с. 60-67).

Позивач ОСОБА_21 не надала суду жодних доказів того, що у неї у користуванні або у праві власності перебуває будь-який гараж, розташований на території Цілісного майнового комплексу автостоянки № 22 .

У наданих технічних паспортах та свідоцтвах про право власності на відповідні гаражі, виданих на підставі рішень Виконавчого комітету Запорізької міської Ради, позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_77 , ОСОБА_16 , ОСОБА_18 , ОСОБА_24 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_28 зазначені як власники відповідних гаражів. ОСОБА_29 зареєстрований у Реєстрі прав власності на нерухоме майно як власник гаража № НОМЕР_9 на підставі договору дарування.

Позивачі ОСОБА_4 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_9 , ОСОБА_25 , ОСОБА_11 , ОСОБА_26 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_22 , ОСОБА_12 , ОСОБА_75 , ОСОБА_23 , ОСОБА_8 , ОСОБА_76 та ОСОБА_27 у наданих технічних паспортах зазначені як користувачі відповідних гаражів.

У технічних паспортах на гаражі зазначені різні поштові адреси: гаражі, зареєстровані за позивачами ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_25 , ОСОБА_11 , ОСОБА_26 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_12 , ОСОБА_75 , ОСОБА_23 , ОСОБА_10 , ОСОБА_27 , ОСОБА_29 та ОСОБА_28 , зазначені за адресою

АДРЕСА_7 , зареєстровані за позивачами ОСОБА_3 , ОСОБА_16 , ОСОБА_24 , ОСОБА_19 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_22 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , зазначені за адресою

АДРЕСА_7 , зареєстрований за ОСОБА_18 ,зазначений за адресою АДРЕСА_1 , а гаражі ОСОБА_20 та ОСОБА_8 зазначені за адресою АДРЕСА_7 без вказання номеру.

Згідно з витягів з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно, право власності позивачів на зазначені гаражі не зареєстроване (т. 4, а. с. 41-47).

В акті від 18листопада 2011 року № 330 про перевірку дотримання вимог земельного законодавства, складеному ст. державним інспектором Головного управління Держкомзему у Запорізькій області та інспекторами з контролю за використанням та охороною земель, зазначено, що проведеною перевіркою додержання вимог земельного законодавства на земельній ділянці по АДРЕСА_2 встановлено, що вказана земельна ділянка надана рішенням Виконавчого комітету Запорізької міської ради народних депутатів №11/17 від 24 січня 1985 року для організації відкритої охоронюваної платної автостоянки для встановлення металевих гаражів інвалідам та учасникам Великої Вітчизняної війни /для майданчика/. Під час перевірки встановлено самовільне зайняття земельної ділянки, площа самовільного заняття складає 0,5688 га, різниця площ утворилась згідно із державним актом на користування землею від 27 січня 1986 року, де площа є 2,3342 га, та фактичним розміром земельної ділянки відповідно з виконаною геодезичною зйомкою /площа 2,9030 га/. Відсутні документи, що посвідчують право користування земельною ділянкою Запорізькою обласною ОВСА, порушено вимоги статей 125,126 ЗК України (т. 7, а. с. 151).

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 07січня 2016 року, право на земельну ділянку площею 2,903 га по АДРЕСА_2 за кадастровим номером НОМЕР_7 зареєстроване за Запорізькою обласною ОВСА (т. 7,а. с. 215).

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, заперечення на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційних скарг частково.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини другої та третьої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом , способів.

За змістом вказаних норм права суд здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.

Відповідно до статті 319 ЦК України усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини першої, другої статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

У вказаній цивільній справі, не вирішується спір щодо права власності чи права користування земельною ділянкою, яка за твердженням відповідача належить їй, та на якій розміщені належні позивачам гаражі. Спір виник щодо користування позивачами гаражами та усунення їм перешкод у такому користуванні з боку відповідачів.

Враховуючи положення статей 391 , 396 ЦК України щодо усунення порушень права, не пов`язаного із позбавленням володіння, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про задоволення позову у визнанні дій відповідача в частині створення перешкод у користуванні майном позивачів, яке знаходиться на земельній ділянці площею 28 788 кв. м по вулиці АДРЕСА_1 , протиправними. Позивачами доведено, що на підставі, передбаченої законом або договором, вони є власниками або особами, які володіють майном (мають речове право), а діями відповідачів, не пов`язаними з позбавленням їх володіння, порушується їхнє право власності чи володіння.

Відповідачами не спростовано належними та допустимими доказами твердження позивачів про створення їм перешкод у користуванні належними їм гаражами.

Перевіряючи доводи касаційної скарги, Верховний Суд щодо висновків суду першої та апеляційної інстанцій про те, що до набувача майна автостоянки № 22, а пізніше - цілісного майнового комплексу автостоянки № 22, розташованого на земельній ділянці площею 28 788 кв. м, не перейшло право користування вказаною земельною ділянкою відповідно до статті 120 ЗК України, оскільки попередні землекористувачі не набули право користування цією земельною ділянкою у порядку, визначеному ЗК України ( 1991 року), у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, зазначає таке.

Частиною третьою статті 61 ЦПК України 2004 року визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно положень статей 182, 334 ЦК України, Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень право власності на нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації.

Фізична особа - власник нежилого приміщення (його частини) є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Згідно з матеріалами справи (т. 9 а. с. 21-22) постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 03 березня 2016 року у справі № К/9901/19714/18 встановлено, що ОСОБА_40 не зареєструвала право власності чи користування земельною ділянкою під належним їй на праві власності майновим комплексом, але враховуючи пріоритетність норм Податкового кодексу України над іншими актами у разі їх суперечності, у ОСОБА_40 виник обов`язок зі сплати земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно, яке розташоване на вказаній земельній ділянці .

Отже, обов`язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.

Відповідно до інформації із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, площа земельної ділянки на якій розташовано цілісний майновий комплекс автостоянки № 22 , становить 22 788 кв. м.

Статтею 120 ЗК України, у редакції на час купівлі ОСОБА_40 майнового комплексу, передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Згідно з пунктом 7 розділу Х Перехідні положення ЗК України 2001 року громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Матеріали справи не містять відомостей, що земельна ділянка, яка знаходиться під майновим комплексом автостоянка № 22 у попередніх власників вилучалась, такі обставини не встановлено судами першої та апеляційної інстанцій (стаття 149 ЗК України).

З огляду на викладене, з мотивувальної частини судових рішень першої та апеляційної інстанцій підлягає виключенню, як передчасне, посилання на те, що до набувача майна автостоянки № 22, а пізніше - цілісного майнового комплексу автостоянки № 22, розташованого на земельній ділянці площею 28 788 кв. м, не перейшло право користування вказаною земельною ділянкою відповідно до статті 120 ЗК України, оскільки попередні землекористувачі, починаючи з ЗАТ Союзавто , не набули права користування цією земельною ділянкою у порядку, визначеному ЗК України (1991 року) у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_40 про те, що судовими рішеннями було вирішено питання щодо земельної ділянки не заслуговують на увагу, оскільки у спорах, які вирішувалися судами з участю відповідача ОСОБА_40 , не вирішувалося питання належності їй земельної ділянки у відповідних розмірах.

Із матеріалів справи випливає, що між ОСОБА_40 , як власником цілісного майнового комплексу автостоянки в„– 22, та ОК Дніпро існує спір щодо земельної ділянки, а саме щодо її належності конкретній особі та меж, проте у цій справі зазначені питання не можуть бути вирішені з огляду на предмет, підставу та зміст позову у цій справі.

Верховний Суд зауважує, що відповідач ОСОБА_40 має право на захист свого права як на майновий комплекс, так і на земельну ділянку, на якій він розташований, у спосіб встановлений законом.

Висновки Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на надану оцінку аргументів касаційної скарги та висновків судів першої й апеляційної інстанцій, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є частково обґрунтованою,судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій підлягають зміні в частині висновків судів щодо переходу права користування на земельну ділянку, в іншій частині оскаржувані судові рішення необхідно залишити без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_35 та ОСОБА_40 задовольнити частково.

Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 04 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 22 вересня 2016 року змінити, виключити з їх мотивувальної частини посилання на те, що до набувача майна автостоянки № 22 , а пізніше - цілісного майнового комплексу автостоянки № 22, розташованого на земельній ділянці площею 28 788 кв. м., не перейшло право користування вказаною земельною ділянкою відповідно до статті 120 ЗК України, оскільки попередні землекористувачі не набули право користування цією земельною ділянкою у порядку, передбаченому Земельним кодексом України (1991 року) у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

В іншій частині рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 04 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 22 вересня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий А. С. Олійник

Судді: І. Ю. Гулейков

С. О. Карпенко

В. О. Кузнєцов

Г. І. Усик