Постанова

від 16.09.2016 по справі 442/4608/16-а

ДРОГОБИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 442/4608/16-а

Провадження № 2-а/442/175/2016

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2016 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:головуючого-судді ОСОБА_1

при секретарі Нестір А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дрогобич адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Дрогобицького об»єднаного Управління пенсійного фонду України Львівської області про визнання дій протиправними та зобов»язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 звернувся до суду з вищезазначеним адміністративним позовом, в підтвердження своїх позовних вимог посилається на те, що з 06.07.2011 року перебуває на обліку у відповідача та отримував пенсію згідно із Законом України «Про прокуратуру» за вислугу років. Одночасно працює на посаді заступника прокурора Львівської області.

З 01.04.2015 року виплату вищезгаданої пенсії йому було припинено в зв»язку з внесенням змін до Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування».

15.06.2016 року він звернувся до відповідача з заявою про поновлення виплати пенсії у зв»язку з відсутністю підстав для її невиплати. Листом від 30.06.2016 року №4603/05-31 відповідачем у задоволенні такої заяви позивача було відмовлено.

З діями відповідача він не згідний, оскільки такими порушено його право на соціальний захист, закріплене у ст.48 Конституції України.

В судове засідання позивач не з»явився, подавши заяву про розгляд справи за його відсутності, оскілки він переведений на роботу в Рівненську область. Позовні вимоги підтримує повністю, посилаючись на підстави, викладені в позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідача подав письмове заперечення на позовну заяву позивача. В подальшому представник відповідача в судове засідання не з»явився не повідомив суд про причини своєї неявки, належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи. Суд розглянув справу у відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказах.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши подані докази, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Частиною 2 статті 19 Конституції України, встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Судом встановлено та сторонами визнано, що позивач перебуває на обліку в Дрогобицькому об»єднаному Управління пенсійного фонду України Львівської області як одержувач пенсії за вислугою років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» з 06.07.2011 року про що не заперечує відповідач.

Позивач працює на посаді прокурора відділу прокуратури Рівненської області, що також не заперечується сторонам.

В зв'язку з неотриманням пенсії, позивач звернувся до відповідача із письмовою заявою, в якій просив відновити йому виплату пенсії.

Листом від 30.06.2016 року № 4603/05-31 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для поновлення виплати пенсії та роз'яснив порядок оскарження рішення про відмову в задоволенні вимог до органу вищого рівня або в судовому порядку.

Пенсійне забезпечення громадян України, в тому числі порядок призначення та виплати пенсій, визначення розміру пенсії, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення", Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та іншими нормативно-правовим актами.

02.03.2015 року було прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" № 213 -VIII від 02.03.2015 р., який набрав чинності з 01.04.2015 року.

Вказаним Законом (пп.2 п.12 розділу 1) внесені зміни в ст. 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", згідно яких: тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року: у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1ст. 10Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених Законами України "Про статус народного депутата України", «Про державну службу» "Про прокуратуру", «;Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються; Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється. Крім того, згідно п.2 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» вказаного Закону порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом, поширюється на пенсіонерів (утримувачів щомісячного довічного грошового утримання) незалежно від часу призначення пенсії.

Станом на 1 квітня 2015 року посада, на якій працює позивач, дійсно, давала право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про прокуратуру», у зв'язку з чим, відповідачем було припинено виплату пенсії позивачу з 1 квітня 2015 року.

У той же час, відповідно до пункту 5 розділу III «Прикінцеві положення» Закону № 213 у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", «Про прокуратуру», «Про судоустрій та статус суддів» «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет міністрів України», «Про судову експертизу», «Про національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу» Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України. Вказаний в пункті 5 розділу III «Прикінцеві положення» Закону № 213, Закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 1 червня 2015 року прийнятий не був, у зв'язку з чим, з вказаної дати втратили чинність, зокрема, норми Закону України «Про прокуратуру» щодо пенсійного забезпечення і відповідно пенсії за цим Законом не призначаються.

На даний час особам, які підпадають під дію Закону України «Про прокуратуру», пенсія призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, з 1 червня 2015 року посада, на якій працює позивач, не дає права на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про прокуратуру», у зв'язку з чим, відпали передбачені ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підстави для невиплати раніше призначено позивачу пенсії, відповідно до вказаного Закону. Відтак, з 01 червня 2015 року перешкоди для відновлення виплати позивачу призначеної раніше пенсії, відсутні.

Згідно змісту ст.22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Крім того, відповідно до ст.ст. 22, 64 Конституції України, право на пенсійне забезпечення відповідних категорій громадян, встановлене законами України (в тому числі і Законом України "Про прокуратуру") є таким, що не підлягає звуженню та обмеженню.

Звуження та обмеження змісту й обсягу вказаних прав шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до ст. 22 Конституції України, не допускається.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, що ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року, і зокрема ст. 6, передбачає право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Під іншою ознакою, суд визнає справедливою сатисфакцію право позивача перебувати як на роботі, так і на пенсії, або одночасно, оскільки такі права забезпечено йому ст. 43 та ст. 46 Конституцією України.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що з 1 червня 2015 року виплата пенсії, призначеної позивачу відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», підлягає відновленню, у зв'язку з відсутністю підстав для її невиплати.

Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.71 ч.2 КАС України, адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Будь-яких інших доказів правомірності відмови в поновленні виплату позивачу пенсії представником відповідача надано суду не було, а тому суд вбачає підставність позовних вимог і можливість до їх задоволення.

Керуючись ст. ст. 3, 8, 19, 21, 22, 43, 46, 55, 64, 124 Конституції України, ст. ст. 6, 14 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», ст.ст. 46, 47, ст.49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" №213-VIII від 02.03.2015 р., суд,-

п о с т а н о в и в :

Позов задоволити.

Визнати неправомірними дії Дрогобицького об»єднаного Управління пенсійного фонду України Львівської області щодо відмови у відновленні виплати ОСОБА_2 пенсії з 01 червня 2015 року.

Зобов'язати Дрогобицьке об»єднане Управління пенсійного фонду України Львівської області відновити виплату пенсії ОСОБА_2 з 01 червня 2015 року, призначеної йому відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дрогобицького об»єднаного Управління пенсійного фонду України Львівської області на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 551, 20 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня проголошення постанови. У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Р.Г.Коваль