Постанова

від 25.02.2021 по справі 442/4608/16-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 442/4608/16-а

адміністративне провадження № К/9901/38817/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2017 (колегія у складі суддів Гуляка В.В., Судової-Хомюк Н.М., Коваля Р.Й.)

у справі №442/4608/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Дрогобицького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області

про визнання дій протиправними та зобов`язання поновити виплату пенсії.

І. РУХ СПРАВИ

1. 06.07.2016 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дрогобицького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області, в якому просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у поновленні виплат пенсії за вислугу років з 01.06.2015;

- зобов`язати відповідача поновити виплату пенсії з 01.06.2015.

2. Постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16.09.2016 позов задоволено.

3. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2017, постанову Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16.09.2016 скасовано

та прийнято нову, якою:

- позовні вимоги про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії за період з 01.06.2015 по 04.01.2016 включно залишено без розгляду;

- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

4. 03.07.2017 до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга позивача на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2017. У касаційній скарзі позивач просить скасувати оскаржуване рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.07.2017 відкрито провадження у справі.

6. У зв`язку з ліквідацією Вищого адміністративного суду України справу було передано для розгляду до Верховного Суду .

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач працює в органах прокуратури України та перебуває на обліку в Дрогобицькому об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Львівської області як одержувач пенсії за вислугою років відповідно до Закону України Про прокуратуру з 06.07.2011.

8. 01.04.2015 позивачу припинено виплату пенсії. У зв`язку з цим 15.06.2016 він звернувся до відповідача з письмовою заявою, в якій просив відновити йому виплату пенсії.

9. Листом від 30.06.2016 № 4603/05-31 відповідач повідомив ОСОБА_1 про відсутність підстав для поновлення виплати пенсії, призначеної згідно Закону України Про прокуратуру .

10. Позивач з відмовою не погодився і звернувся до суду з позовом.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

11. В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що застосування відповідачем положень Закону України від 02.03.2015 № 213-VІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення та припинення раніше призначеної довічної пенсії суперечить Конституції України.

12. Дрогобицьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Львівської області заперечувало проти задоволення позовних вимог, посилаючись на відсутність підстав для поновлення позивачу пенсії, оскільки останній продовжує працювати в органах прокуратури України.

ІV. ОЦІНКИ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

13. Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що з 01.06.2015 посада, на якій працює позивач, не дає права на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України Про прокуратуру , у зв`язку з чим відпали передбачені ч.1 ст. 47 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування підстави для невиплати раніше призначеної позивачу пенсії відповідно до вказаного Закону. Тому, з 01.06.2015 відсутні перешкоди для відновлення виплати позивачу призначеної раніше пенсії.

14. Скасовуючи рішення суду першої інстанції, залишаючи в частині позовні вимоги без розгляду, а в іншій відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до адміністративного суду.

Також, зазначив, про те, що позивач в період з 01.06.2015 і до дня винесення судом рішення продовжує працювати на посаді та на умовах, передбачених Законом України Про прокуратуру , і в цей період стаття 47 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування містить застереження щодо виплати будь-якого виду пенсії. Отже, відповідач, приймаючи рішення про припинення виплати пенсії, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім цього, частина 15 статті 86 Закону України Про прокуратуру (в редакції Закону № 911 від 24.12.2015, який набув чинності з 01.01.2016) містить аналогічні обмеження щодо пенсійних виплат.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

15. Скаржник не погоджується з рішеннями суду апеляційної інстанції та в касаційній скарзі просить його скасувати з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

16. Позивач зазначив, що відповідно до ст. 8 та ст. 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод.

Також, Рішенням Конституційного Суду України № 4-рп/2016 від 08.06.2016 визнано неконституційними норми закону, аналогічні до тих, на підставі яких йому, як прокурору, припинено виплату пенсії.

Отже, з 01.06.2015 підлягає відновленню виплата пенсії, яка була призначена відповідно до ст. 50-1 Закону України Про прокуратуру , та яку позивач отримував до 01.04.2015, оскільки відпали обставини, які перешкоджали отримувати пенсію за вислугу років.

17. Відповідач відзиву на касаційну скаргу не подав.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

18. Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права та дійшов таких висновків.

19. Предметом спору є правомірність відмови у поновленні виплати пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до Закону України Про прокуратуру з 01.06.2015.

20. Верховний Суд вже розглядав справи з таким предметом спору. Зокрема, у постановах від 05 березня 2019 року у справі №537/2351/16-а, від 18 квітня 2019 року у справі №756/5952/16-а, від 17 жовтня 2019 року у справі №629/4357/16-а, від 4 березня 2020 року у справі №284/425/16-а, обставини яких є подібними, Верховний Суд зазначив :

На час призначення позивачеві пенсії пенсійне забезпечення працівників прокуратури визначалося статтею 50-1 Закону № 1789-XII.

01 квітня 2015 року набрав чинності Закон № 213-VII.

Згідно зі статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ в редакції Закону N 213-VIII, тимчасово, у період з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року:

особам, на яких поширюється дія цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених, в тому числі Законом № 1789-ХІІ, пенсія, призначена відповідно до цієї статті, не виплачується.

Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

Також Законом № 213-VII внесено зміни до статті 47 Закону № 1058-IV та визначено, що тимчасово, у період з 01 квітня по 31 грудня 2015 року по: у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ) на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених, зокрема, № 1789-ХІІ, пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються.

Водночас пунктом 5 Прикінцевих положень Закону № 213-VIIІ передбачено, що у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до вищезазначених законів.

Оскільки до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, прийнято не було, то, відповідно, з вказаної дати скасовано норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються, зокрема, відповідно до Закону № 1789-ХІІ.

Отже, з 01 червня 2015 року особи, яким пенсії призначаються, зокрема, згідно з Законом № 1789-ХІІ, втратили право на пенсійне забезпечення відповідно до вказаного Закону, і з цієї дати їм повинна бути відновлена виплата пенсії, призначена відповідно до Закону № 1789-ХІІ.

Разом з цим, 15 липня 2015 року набрав чинності Закон про прокуратуру 2014 року, статтею 86 якого було визначено пенсійне забезпечення працівників прокуратури.

При цьому, згідно із частиною п`ятнадцятою статті 86 Закону № 1697-VIІ визначено, що тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року:

особам, на яких поширюється дія цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України Про статус народного депутата України , Про державну службу , Про судоустрій і статус суддів , пенсія, призначена відповідно до цієї статті, не виплачується.

Оскільки, станом на час набрання чинності Законом № 1697-VIІ продовжував працювати на прокурорській посаді, то на нього поширюється дія цього Закону.

Таким чином позивач має право на виплату пенсії за період з 01 червня по 15 липня 2015 року.

У свою чергу, відповідно до частини п`ятнадцятої статті 86 Закону №1697-VII, на підставі якого втратив чинність Закон про прокуратуру 1991 року № 1789-ХІІ, в редакції Закону № 911-VIII, тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року:

особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених цим Законом, законами України "Про державну службу", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються.

Оскільки позивач продовжив працювати в органах прокуратури на посаді та на умовах, передбачених Законом № 1697-VIІ, то починаючи з 01 січня 2016 року, він не має права на виплату пенсії, а тому дії відповідача щодо припинення виплати пенсії з 01 січня 2016 року є правомірними.

Як зазначено вище, позивач має право на виплату пенсії за період з 01 червня по 15 липня 2015 року.

Посилання позивача на порушення статті 22 Конституції України у зв`язку зі зміною правого регулювання спірних правовідносин є безпідставними, адже Закон № 911-VIII не визнано неконституційним. Окрім того, Конституційний Суд України у Рішенні від 26.12.2011 №20-рп/2011 зазначив, що з урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов`язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист .

21. Суд не знаходить підстав для відступу від цього правового висновку у справі, що розглядається.

22. Позовні вимоги в частині визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії за період з 01.06.2015 по 04.01.2016 включно залишено без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду.

23. З цього приводу колегія суддів звертає увагу, що Велика палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а сформувала такий висновок:

норми статті 87 Закону № 1788-ХІІ, статті 46 Закону № 1058-ІV і статей 51, 55 Закону № 2262-ХІІ (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії) підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:

1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;

2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу .

24. Отже, з урахуванням вищевикладеного, оскільки позивач мав право на виплату пенсії за період з 01 червня по 15 липня 2015 року, до позовних вимог у вказаній частині не може застосовуватися строкове обмеження виплати пенсії.

25. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що належним способом захисту порушеного права, який відповідатиме змісту спірних правовідносин, буде ефективним та забезпечить належний судовий захист у тій мірі, яка є необхідною у даному конкретному випадку, буде зобов`язати Дрогобицьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Львівської області поновити ОСОБА_1 виплату призначеної пенсії за вислугу років з 01 червня 2015 року по 15 липня 2015 року.

26. Відповідно до статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

27. Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

28. За подання касаційної скарги позивач сплатив судовий збір у розмірі 626,40 грн. (а.с. 93а). З огляду на результат касаційного розгляду, половину судових витрат за подання касаційної скарги, тобто 313,20 грн. слід покласти на відповідача, та стягнути з нього цю суму на користь позивача.

Керуючись ст. 341, 345, 351, 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково .

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2017 року у справі №442/4608/16-а скасувати в частині залишення без розгляду позовних вимог про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії за період з 01.06.2015 по 15.07.2015.

В цій частині постанову Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16 вересня 2016 року залишити в силі.

В іншій частині постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2017 року залишити без змін.

Стягнути з Дрогобицького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області (82100, м. Дрогобич, пл. Ринок, 3, код ЄДРПОУ 40369828) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) судові витрати у розмірі 313 (триста тринадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.М. Кравчук

Суддя А.А. Єзеров

Суддя О.П. Стародуб