Рішення

від 23.09.2016 по справі 352/312/16-ц

ТИСМЕНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 352/312/16-ц

Провадження № 2/352/514/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2016 року м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

у складі: головуючої - судді Хоминець М.М.

з участю секретаря Пилипів М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Ітеко» л.т.д. про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку та компенсації у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати, -

в с т а н о в и в :

Позивач 02.03.2016 р. звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку, у якому просив стягнути з відповідача у його користь заборгованість по заробітній платі за період з 01.03.2013 р. до 31.07.2014 р. у розмірі 69542,47 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 31.07.2014 р. до 01.03.2016 р. у розмірі 69872 грн. та 71820 грн. не донарахованої заробітної плати згідно контракту.

Після збільшення позовних вимог 17.03.2016 р. просив також стягнути з відповідача у його користь 127634,32 грн. компенсації та індексації заробітної плати за період з червня 2012 р. до червня 2015 р.

Після збільшення позовних вимог 17.08.2016 р. просив також стягнути з відповідача у його користь решту середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 02.03.2016 р. до 17.08.2016 р. у розмірі 89221,28 грн.

Заявлені вимоги обґрунтовував тим, що 12.06.2012 р. між ним та відповідачем в особі уповноваженого правлінням ТзОВ «Ітеко» ОСОБА_2 було укладено контракт про прийняття його на роботу на посаду генерального директора товариства до 12.05.2015 р., контракт затверджено головою загальних зборів засновників ТзОВ «Ізотером» ОСОБА_3 Згідно контракту відповідач зобов'язався виплачувати йому заробітну плату і забезпечувати необхідні умови праці, передбачені законодавством і угодою сторін. 31.07.2014 р. позивач написав заяву про звільнення з роботи за власним бажанням і був звільнений з роботи на підставі ст.38 КЗпП України. У порушення вимог ст.ст. 47, 116 КЗпП України відповідач досі не виплатив йому нараховану заробітну плату в розмірі 38366,67 грн. за період з 01.03.2013 р. до 31.07.2014 р. та компенсацію за невикористані щорічні відпустки за 2005-2014 р.р. у розмірі 31175,80 грн., а всього 69542,47 грн. Вказані суми не є остаточними, оскільки згідно контракту його базовий оклад складав 5000 грн., надбавка до базового окладу - 30%, що разом становила 6500 грн. в місяць; оскільки нарахування здійснювалось згідно базового окладу 3700 грн., відповідач за вказаний період не доплатив йому 71820 грн. Згідно ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини підприємства належних звільненому працівникові сум у день звільнення підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Тому відповідач повинен виплатити йому 69872 грн. середнього заробітку за період з 31.07.2014 р. до 01.03.2016 р., виходячи з розрахунку: 7400 грн. за два останні місяці перед звільненням : 42 робочих дні = 176 грн., що складає середньоденну зарплату х 397 робочих днів. Станом на 17.08.2016 р. кількість днів затримки розрахунку склала 514 днів; виходячи із встановленої контрактом заробітної плати - 6500 грн., що за два місяці складає 13000 грн., розмір середньоденної зарплати становить 309,52 грн. (13000:42), відповідач повинен виплатити йому ще 89221,28 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку (309,52х514=159093,28 - 69872). Крім того, відповідач відповідно до вимог Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку, затвердженого постановою КМУ № 159 від 21.02.2001 р., повинен виплатити йому 127634,32 грн. компенсації та індексації заробітної плати за період з червня 2012 р. до червня 2015 р.

Позивач у судовому засіданні первісні та збільшені позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заявлені позивачем вимоги не визнав і пояснив, що позивач не надав належних доказів на підтвердження існування заборгованості по заробітній платі, оскільки надана позивачем довідка підписана головним бухгалтером ОСОБА_4 та скріплена печаткою «Ітеко-секретаріат», тобто не підписана керівником та скріплена неналежною печаткою. Наявність заборгованості по заробітній платі перед позивачем спростовується також звітами про суми нарахованої заробітної плати, згідно яких заборгованість по зарплаті у товаристві відсутня. За період з листопада 2013 р. до грудня 2014 р. товариство не працювало, тому зарплата не нараховувалась, звіти не подавались, що підтверджується щомісячними повідомленнями. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку з їх необґрунтованістю.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Встановлено, що сторони перебували у трудових відносинах. Позивач ОСОБА_1 з 11.06.2004 р. прийнятий на роботу технічним директором ТзОВ «Ітеко», з 02.04.2008 р. призначений на посаду генерального директора ТзОВ «Ітеко» л.т.д., а 31.07.2014 р. звільнений з роботи за власним бажанням згідно ст.38 КЗпП України, що підтверджується записами у його трудовій книжці (а.с.7 зв.ст.-8).

У день звільнення відповідач у порушення вимог ч.1 ст.47 КЗпП України не провів з позивачем розрахунку у строки, визначені у ст.116 цього Кодексу.

У відповідності з вимогами ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Судом встановлено, що відповідач нарахував та не виплатив позивачу за період з 01.03.2013 р. до 31.07.2014 р. заробітну плату у розмірі 38366,67 грн. та компенсацію за невикористані відпустки в сумі 31175,80 грн., а всього відповідач заборгував позивачу 69542,47 грн. Вказана сума заборгованості підтверджується наданою позивачем у судовому засіданні довідкою від 31.07.2014 р. (а.с.118). Вказана довідка підписана повноважною особою ОСОБА_4, який після звільнення позивача виконував обов'язки генерального директора товариства, що підтверджується наказом від 19.11.2013 р. (а.с.141), та скріплена мокрою печаткою відповідача, належність та дійсність якої підтвердив у судовому засіданні представник відповідача.

З огляду на викладене суд вважає необґрунтованим твердження відповідача про те, що позивач не надав належних доказів на підтвердження існування заборгованості по заробітній платі, та критично оцінює посилання відповідача на те, що наявність заборгованості по заробітній платі перед позивачем спростовується звітами про суми нарахованої заробітної плати, згідно яких заборгованість по зарплаті у товаристві відсутня, з огляду на те, що надані стороною звіти за кілька місяців 2013 р. не засвідчені печаткою, тому не можуть вважатися належними доказами (а.с.73-77). Щодо посилання відповідача на те, що за період з листопада 2013 р. до липня 2014 р. товариство не працювало, тому зарплата не нараховувалась і звіти не подавались, то суд також оцінює його критично, оскільки відповідач не підтвердив, що підписи у повідомленнях від імені генерального директора проставлені саме позивачем (а.с.78-85). Останній заперечував, що він підписував такі повідомлення, підписи у яких не відповідають його дійсному підпису.

У відповідності з вимогами ч.1 ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст.116, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівником, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100 (з наступними змінами і доповненнями). Відповідно до п.2 вказаного Порядку середньомісячна заробітна плата визначається, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують дню звільнення працівника. При цьому згідно з п.5 Порядку основою для визначення загальної суми середнього заробітку є середньоденна заробітна плата.

Згідно довідки відповідача (а.с.118) суд визначає середньомісячну зарплату позивача у розмірі 3000 грн. (3000 грн. за травень 2014 р. + 3000 грн. за червень 2014 р. = 6000 : 2), а середньоденна зарплата становить 157,89 грн. (6000 : 38 робочих днів).

При цьому тривалість робочого часу визначена листами Міністерства соціальної політики України від 04.09.2013 р. № 9884/о/14-13/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2014 рік», від 09.09.2014 р. № 10196/о/14-14/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік» та від 20.07.2015 р. № 10846/0/14-15/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік».

Розрахунок середнього заробітку позивача за час затримки розрахунку за період з 01.08.2014 р. до 17.08.2016 р. (у межах заявлених позивачем вимог) наступний: 17052,12 грн. за 108 робочих днів з 01.08. до 31.12.2014 р. (157,89 х 108) + 39630,39 грн. за 251 робочий день 2015 р. (157,89 х 251) + 24630,84 грн. за 156 робочих днів з 01.01. до 17.08.2016 р. (157,89 х 156) = 81313,35 грн.

У відповідності з вимогами ст.3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний період (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться). До таких доходів згідно ст.2 вказаного Закону відноситься заробітна плата.

Згідно п.4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою КМУ від 21.02.2011 р. № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів), і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

З урахуванням вказаного Порядку проведення компенсації, виходячи з індексів інфляції або індексів споживчих цін згідно зведеної таблиці (а.с.143), суд визначає розмір компенсаціїпозивачу у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати згідно вказаної вище довідки (а.с.118) станом на лютий 2016 р. з огляду на те, що вказана вимога заявлена позивачем у березні 2016 р., у сумі 26930,97 грн. згідно наступного розрахунку:

- 1000 грн. за березень 2013 р. х 80,6% (приріст індексу інфляції, починаючи з квітня 2013 р. до лютого 2016 р. включно) = 806 грн.;

- 2000,67 грн. за квітень 2013 р. х 80,6% (приріст індексу інфляції, починаючи з травня 2013 р. до лютого 2016 р. включно) = 1612,54 грн.;

- 3000 грн. за травень 2013 р. х 80,4% (приріст індексу інфляції, починаючи з червня 2013 р. до лютого 2016 р. включно) = 2412 грн.;

- 3000 грн. за червень 2013 р. х 80,4% (приріст індексу інфляції, починаючи з липня 2013 р. до лютого 2016 р. включно) = 2412 грн.;

- 2300 грн. за серпень 2013 р. х 81,9% (приріст індексу інфляції, починаючи з вересня 2013 р. до лютого 2016 р. включно) = 1883,70 грн.;

- 3000 грн. за вересень 2013 р. х 81,9% (приріст індексу інфляції, починаючи з жовтня 2013 р. до лютого 2016 р. включно) = 2457 грн.;

- 3000 грн. за листопад 2013 р. х 80,8% (приріст індексу інфляції, починаючи з грудня 2013 р. до лютого 2016 р. включно) = 2424 грн.;

- 2066 грн. за грудень 2013 р. х 79,9% (приріст індексу інфляції, починаючи з січня 2014 р. до лютого 2016 р. включно) = 1650,73 грн.;

- 3000 грн. за січень 2014 р. х 79,5% (приріст індексу інфляції, починаючи з лютого 2014 р. до лютого 2016 р. включно) = 2385 грн.;

- 3000 грн. за лютий 2014 р. х 78,4% (приріст індексу інфляції, починаючи з березня 2014 р. до лютого 2016 р. включно) = 2352 грн.;

- 1000 грн. за березень 2014 р. х 74,6% (приріст індексу інфляції, починаючи з квітня 2014 р. до лютого 2016 р. включно) = 746 грн.;

- 3000 грн. за квітень 2014 р. х 69,0% (приріст індексу інфляції, починаючи з травня 2014 р. до лютого 2016 р. включно) = 2070 грн.;

- 3000 грн. травень 2014 р. х 62,8% (приріст індексу інфляції, починаючи з червня 2014 р. до лютого 2016 р. включно) = 1884 грн.;

- 3000 грн. за червень 2014 р. х 61,2% (приріст індексу інфляції, починаючи з липня 2014 р. до лютого 2016 р. включно) = 1836 грн.

Решта заявлених позивачем до стягнення сум не донарахованої заробітної плати згідно контракту, середнього заробітку за час затримки розрахунку та компенсації у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати не підлягають до задоволення у зв'язку з їх необґрунтованістю.

Таким чином, з відповідача слід стягнути на користь позивача 69542,47 грн. невиплаченої заробітної плати і компенсації за невикористану відпустку, 81313,35 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку та 26930,97 грн. компенсації у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати з відрахуванням всіх встановлених законодавством податків і платежів.

З відповідача слід стягнути в дохід державного бюджету судовий збір у розмірі 1777,87 грн.

На підставі наведеного, відповідно до ст.ст. 47 ч.1, 116 ч.1, 117 ч.1, 233 ч.2 КЗпП України, Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100 (з наступними змінами і доповненнями), Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, затвердженого постановою КМУ від 21.02.2011 р. № 159, листів Міністерства соціальної політики України від 04.09.2013 р. № 9884/о/14-13/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2014 рік», від 09.09.2014 р. № 10196/о/14-14/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік» та від 20.07.2015 р. № 10846/0/14-15/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік», керуючись ст.ст. 88, 213-215, 367 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Ітеко» л.т.д., код № 30699191, у користь ОСОБА_1 69542 (шістдесят дев'ять тисяч п'ятсот сорок дві) грн. 47 коп. невиплаченої заробітної плати і компенсації за невикористану відпустку, 81313 (вісімдесят одну тисячу триста тринадцять) грн. 35 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку та 26930 (двадцять шість тисяч дев'ятсот тридцять) грн. 97 коп. компенсації у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати з відрахуванням всіх встановлених законодавством податків і платежів.

У решті позову відмовити.

Рішення у частині стягнення середнього заробітку за один місяць у сумі 3000 (три тисячі) грн. звернути до негайного виконання.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Ітеко» л.т.д., код № 30699191, у дохід державного бюджету судовий збір у розмірі 1777 (одна тисяча сімсот сімдесят сім) грн. 87 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду до апеляційного суду Івано-Франківської області подається протягом десяти днів з дня його проголошення через Тисменицький районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Головуюча М.М.Хоминець