Рішення

від 27.09.2016 по справі 641/3421/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22ц/790/5598/16 Головуючий 1 інст. - Онупко М.Ю.

Справа № 641/3421/16-ц Доповідач - Бурлака І.В.

Категорія: сімейні

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«27» вересня 2016 року м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого судді: Бурлака І.В.,

Суддів: Карімової Л.В., Яцини В.Б.,

за участю секретаря: Баранкової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 20 липня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зазначеним та у подальшому уточненим позовом до ОСОБА_1. В обґрунтування свого позову посилався на те, що він є інвалідом дитинства другої групи.

Зазначив, що раніше він проживав разом із батьком ОСОБА_3 за адресою: м. Харків, пров. Шляхопровідний, № 3.

26 вересня 2015 року його батько ОСОБА_3 помер.

Вказав, що він має тяжкі захворювання, стан здоров'я значно погіршився та йому необхідні значні кошти на придбання ліків.

У зв'язку з інвалідністю він не може працювати, самостійно матеріально себе забезпечити. Крім своєї пенсії в розмірі 1104,00 грн. інших доходів не має.

Зазначив, що у нього є рідний брат ОСОБА_1, який з ним не спілкується та не допомагає матеріально, інших близьких родичів не має.

Просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь аліменти на його утримання в ? частці від заробітку (доходу) відповідача щомісячно з моменту звернення до суду з цим позовом довічно.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 20 липня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 - задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти у розмірі 1/10 частки з усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 15 квітня 2016 року; стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 551,20 грн., рішення в частині стягнення з ОСОБА_1 аліменти в межах суми виплат за один місяць підлягає негайному виконанню.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення - скасувати і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. При цьому посилався на неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Вважав, що суд не надав належної оцінки доказам у справі, не звернув уваги на те, що позивач є засновником юридичної особи - ТОВ «Юридична компанія - колекторське агентство «ЮККА» зі статутним капіталом 50000,00 грн., тому якщо він має потребу в додаткових грошових коштах на ліки, має повне право продати свою частку в уставному капіталі, і він цього права не позбавлений; що позивач може працювати водієм, має водійське посвідчення, що ним не заперечувалось та було підтверджено, а отже має можливість себе матеріально забезпечувати; що всі медичні виписки з історії хвороб, надані позивачем суду, підтверджують наявність супутніх хвороб і не пов'язані з захворюванням, пов'язаним з отриманням інвалідності; що позивачем не надано жодного доказу, а саме рецепти лікаря та фіскальні чеки, що підтверджують необхідність витрат на лікування; що в середньому в місяць після сплати комунальних послуг та податків його дохід склав лише 1300,20 грн., при цьому щомісячна пенсія позивача майже не відрізняється за розміром і складає 1104,00 грн. на місяць; що він має низку захворювань, проходить тривале лікування, потребує операційного втручання, має витрати на лікування, на утримання нерухомого майна та не має можливості надавати матеріальну допомогу братові, який може працювати, але не має такого бажання.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити, рішення суду - скасувати.

При цьому судова колегія виходить з наступного.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не забезпечений прожитковим мінімумом і відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу.

Проте, з таким висновком суду повністю погодитися не можна, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що з 01 жовтня 2005 року ОСОБА_2 є інвалідом з дитинства. Із акта огляду медико-соціальною експертною комісією вбачається, що ОСОБА_2 встановлено ІІ групу інвалідності з дитинства з 01 жовтня 2006 року безстроково. У висновку зазначено, що він є непрацездатним. З 07 липня 2005 року по теперішній час він зареєстрований та проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком. 26 вересня 2015 року його батько помер. Із довідки від 25 березня 2016 року вбачається, що ОСОБА_2 знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного Фонду України в Жовтневому районі міста Харкова та отримує соціальну пенсію в розмірі 1104, 00 грн.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 підтвердив, що з січня 2016 року по березень 2016 року він дійсно отримував соціальну пенсію в розмірі 1104, 00 грн. 11 вересня 2016 року його соціальна пенсія збільшилася до 1160,00 грн. Він не одружений, але від цивільного шлюбу має малолітню дитину віком 2,5 років, яка проживає разом з матір'ю за адресою: м. Харків, вулиця Киргизька, № 2, кімната № 7 та на яку за судовим рішенням він сплачує щомісячно аліменти на її утримання в розмірі ? частці від його доходів. Зазначив, що крім аліментів, які він сплачує на утримання дитини, він повинен щомісячно витрачати значну суму на придбання ліків.

Із матеріалів справи вбачається, що з 18 січня 2016 року відповідач ОСОБА_1 працює водієм швидкої та невідкладної медичної допомоги відділення екстреної невідкладної медичної допомоги № 3 по теперішній час. Його дохід склав в січні 2016 року 1460,83 грн., в лютому - 2525,00 грн. у березні - 3071,20 грн., у квітні - 4395, 47 грн.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснив, що його брат є одним із засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія колекторське агентство «ЮККА», (а. с. 47-51) та не позбавлений можливості отримувати дохід, розпорядитися своєю часткою в уставному капіталі.

Він проживає разом з дружиною в приватизованій трьохкімнатній квартирі. Його дружина працює бухгалтером та отримує заробітну плату в середньому щомісячно 2187, 57 грн. На його потреби в середньому щомісячно з урахуванням витрат на комунальні послуги та податки залишається сума в розмірі 1300,20 грн., (46,52-59). Він має двох повнолітніх дітей, які проживають окремо, мають свої цивільні сім'ї.

Частиною 2 статті 267 СК України передбачено, що повнолітні брати і сестри зобов'язані утримувати непрацездатних повнолітніх братів і сестер, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони не мають чоловіка, дружини, батьків або повнолітніх дочки, сина, за умови, що повнолітні брати та сестри можуть надавати матеріальну допомогу.

Аналіз указаних норм матеріального права дає підстави для висновку, що аліментні зобов'язання на утримання непрацездатного повнолітнього брата можуть бути призначені за наявності юридичних складових - сукупності певних умов, а саме: родинний зв'язок; непрацездатність особи, тобто за станом здоров'я вона є інвалідом І, ІІ або ІІІ групи; потреба в матеріальній допомозі, тобто заробітна плата, пенсія, доходи від використання майном, інші доходи не забезпечують особі прожиткового мінімуму, встановленого законом; нижчий від прожиткового рівень матеріального забезпечення; не має чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина, які відповідно з правилами, встановленими нормами глав 9, 16 та 17 СК зобов'язані в першу чергу утримувати своїх непрацездатних, які потребують матеріальну допомогу чоловіка, дружину, повнолітніх дітей, батьків; повнолітні брати, сестри можуть надавати матеріальну допомогу. Зазначені умови створюють юридичний склад, необхідний для виникнення у непрацездатних, повнолітніх братів та сестер, які потребують матеріальну допомогу суб'єктивного права на отримання аліментів від повнолітніх братів та сестер.

Таким чином, якщо відсутня хоча б одна з умов, вказаних в частині 2 статті 267 СК, необхідних для виникнення у повнолітніх братів та сестер, які потребують матеріальну допомогу права на отримання матеріальної допомоги від своїх повнолітніх братів та сестер їх аліментний обов'язок не виникає. Право на утримання (аліменти) має непрацездатна особа, яка не забезпечена прожитковим мінімумом.

Із матеріалів справи вбачається, що розмір пенсії позивача як інваліда ІІ групи становить за січень, лютий, березень 1104,00 грн.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» від 25 грудня 2015 року визначено на 2016 рік прожитковий мінімум для осіб, яків тратили працездатність з 01 січня 2016 року по квітень 2016 року - 1074,00 грн.; з травня 2016 року по листопад 2016 року - 1130,00 грн.; за грудень 2016 року - 1247,00 грн. Прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 01 січня 2016 року становить 1330,00 грн., з 01 травня - 1399,00 грн., з 01 грудня - 1544,00 грн.

На час розгляду справи ОСОБА_2 отримував пенсію по інвалідності в розмірі, що забезпечує його прожитковий мінімум, встановлений законом для осіб, які втратили працездатність, а тому його не можна вважати особою, яка потребує матеріальної допомоги в розумінні частини другої статті 267 СК України.

В свою чергу дохід ОСОБА_1 після витрат на комунальні послуги та податки нижчий ніж прожитковий мінімум на одну особу щомісячно.

Посилання ОСОБА_2 на те, що він на лікування витрачає значні кошти, тому має потребу в наданні матеріальної допомоги є недоведеними.

Відповідно до вимог статей 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Проте, належних та допустимих доказів щодо цього ОСОБА_2 не надав.

Аліментні зобов'язання, які він має перед цивільною дружиною на утримання їх малолітньої дитини не є підставою для задоволення його позову.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції на зазначене та вимоги закону уваги не звернув, зокрема на те, що право на утримання (аліменти) має непрацездатна особа, яка не забезпечена прожитковим мінімумом. Така правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року (справа №6-3066цс15).

Оскільки дохід ОСОБА_2 забезпечує прожитковий мінімум, встановлений законом, у нього потреби в матеріальній допомозі немає.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених дослідженими в судовому засіданні доказами.

Згідно ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущений строк позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Проте, в даному випадку ухвалене судом першої інстанції у справі рішення не відповідає зазначеним вимогам процесуального закону.

У зв'язку з чим рішення підлягає скасуванню з відмовою ОСОБА_2 в задоволенні позову за недоведеністю.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.2 ч.1 ст.307, п.1 ч.1 ст.309, ст.313, ч.2.ст.314, ст. ст. 316, 317, 319 ЦПК України судова колегія

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 20 липня 2016 року - скасувати і постановити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 - відмовити.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Судді колегії