Ухвала

від 09.08.2016 по справі 761/21499/15-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_4 ,

розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 14 червня 2016 року у кримінальному провадженні № 120151001000035 07 відносно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, непрацюючого, без постійного місця проживання та реєстрації на території України, судимого:

- 03.03.2005 Комінтернівським районним судом м. Харкова за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 2 роки;

- 27.06.2007 Московським районним судом м. Харкова зі змінами: за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 186 з застосуванням ст. 69; ч. 4 ст. 70 КК України на 5 років позбавлення волі, що звільнений умовно-достроково на 1 рік 1 місяць 18 днів;

- 14.03.2014 Червоноградським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, з іспитовим строком 3 роки,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

за участі прокурора ОСОБА_6 ,

представника потерпілого ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 , -

В С Т А Н О В И Л А :

Цим вироком ОСОБА_5 засуджений за ч. 2 ст. 185 КК України на 1 (один) рік позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до покарання, призначеного за цим вироком, ОСОБА_5 частково приєднана невідбута частина покарання за вироком Червоноградського районного суду м. Харкова від 14 березня 2014 року і остаточно визначено покарання у виді 3 (трьох) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

Зараховано обвинуваченому ОСОБА_5 у строк відбування покарання час його перебування під вартою з 22 квітня 2015 року, відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Цивільний позов представника потерпілого ТОВ Туполева ІСП задоволено частково та з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь ТОВ Туполева ІСП стягнуто суму заподіяної кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди в розмірі 284 грн. 83 коп., в іншій частині позову відмовлено.

Вирішено питання про долю речових доказів.

За вироком суду ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він, будучи раніше неодноразово судимим за вчинення корисливих майнових злочинів, останній раз 14 березня 2014 року вироком Червоноградського районного суду м. Харкова за ч. 2 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, на шлях виправлення та перевиховання не став, належних висновків для себе не зробив та, маючи не зняту і не погашену у встановленому законом порядку судимість, під час іспитового строку вчинив повторний корисливий злочин за наступних обставин.

Так, 26 березня 2015 року, приблизно о 12 год. 00 хв., ОСОБА_5 , маючи умисел на повторне таємне викрадення чужого майна та звернення його на свою користь прибув до багатоповерхового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , зайшов до під`їзду № 5 та східцями піднявся на п`ятий поверх, після чого по драбині через відчинені двері потрапив до горища багатоповерхового будинку.

Перебуваючи на горищі будинку, ОСОБА_5 помітив кабелі Інтернет обладнання, що належать ТОВ Туполєва ІСП та ПрАТ Київстар та в цей час в нього виник злочинний умисел, спрямований на повторне таємне викрадення вищевказаних кабелів та звернення їх в подальшому на свою користь.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 , маючи при собі завідомо заготовлений предмет - кухонний ніж та впевнившись, що за його діями ніхто з сторонніх осіб не спостерігає та вони носять таємний характер, діючи повторно, почав різати вищевказані кабелі на частини.

Розрізавши кабелі на частини ОСОБА_5 , перебуваючи на горищі будинку № 53- В по вул. Щербакова в м. Києві, поклав до пакету, який мав при собі, частини Інтернет кабелю, а саме: кабель з маркуванням RLMUTPCat5e 4/24 білого кольору у двох відрізах загальною довжиною 52,1 м., вартістю 117 грн. 23 коп.; кабель з маркуванням DCGUTPCat5e 4PR 24 AWG, сірого кольору у двох відрізах загальною довжиною 65,23 м., вартістю 130 грн. 91 коп.; кабель з маркуванням ДКЗ UTP 2x2x0,48 ПВХ, тонкий білого кольору довжиною 14,7 м., вартістю 36 грн. 69 коп., та через вихід з приміщення горища залишив місце вчинення кримінального правопорушення, однак в подальшому був виявлений та затриманий працівниками міліції.

Загальний розмір майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням складає 284 грн. 83 коп.

В апеляційній скарзі обвинувачений просить вирок щодо нього скасувати в частині призначеного покарання та постановити новий вирок, з урахуванням положень ст. 66 КК України, які судом першої інстанції враховані не були.

При цьому, обвинувачений ОСОБА_5 вважає вирок щодо нього постановлений незаконно, оскільки судом першої інстанції не було роз`яснено право на справедливий судовий розгляд, під час якого сторона обвинувачення повинна довести його вину у вчиненому кримінальному правопорушенні, чого зроблено не було, а також не були роз`яснені права, передбачені ст. 473 КПК України.

Не згоден обвинувачений з виплатою матеріального збитку в розмірі 284, 83 грн. та звертає увагу, що суд першої інстанції не переконався в добровільності підписання угоди з його боку, оскільки ця угода була підписана під тиском прокурора в обмін на призначення міри покарання не в максимальних її межах.

Представник потерпілого ТОВ Туполєва ІСПпро час, дату та місце розгляду провадження повідомлений належним чином.

Його неявка в судове засідання не перешкоджає розгляду провадження.

Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення обвинуваченого та його захисника на підтримку доводів апеляційної скарги, пояснення прокурора та представника потерпілого ПрАТ Київстар, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи вирок суду законним і обґрунтованим, провівши судові дебати та вислухавши останнє слово обвинуваченого ОСОБА_5 , перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_5 у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам провадження та підтверджуються наявними в ньому доказами, які, в силу вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, судом першої інстанції не досліджувались, оскільки ці обставини ніким не оспорювались.

Доводи апеляційної скарги обвинуваченого щодо недоведеності його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та укладення угоди внаслідок погроз/обману прокурора в обмін на давання показань щодо визнання ним своєї вини є явно надуманими та не узгоджуються з матеріалами кримінального провадження, оскільки, як убачається з обвинувального акта, першочергово дії ОСОБА_5 були кваліфіковані органом досудового розслідування за ч. 2 ст. 186 КК України, а за результатами судового розгляду провадження, у тому числі після допиту свідків, прокурор змінив обвинувачення та дії ОСОБА_5 кваліфікував за ч. 2 ст. 185 КК України зі зменшенням розміру викраденого майна, з чим погодилася сторона захисту.

Водночас, і згідно з журналом судового засідання від 03 червня 2016 року, ОСОБА_5 свою винуватість у вчиненні крадіжки визнав повністю в присутності захисника ОСОБА_8 і суд прийняв рішення, у тому числі за його згодою, не досліджувати інші обставини кримінального правопорушення за зміненим обвинуваченням, обмежившись дослідженням даних, що характеризують особу обвинуваченого.

На підтвердження даних обставин, захисник ОСОБА_8 в суді апеляційної інстанції вказав, що дійсно ОСОБА_5 свою винуватість у вчиненні крадіжки за обставин, вказаних у вироку суду першої інстанції визнав повністю, а тому суд за зміненим прокурором обвинуваченням обмежився лише допитом ОСОБА_5 та дослідженням даних про його особу.

При цьому, ОСОБА_5 був відомий зміст положень ч. 3 ст. 349 КПК України, зокрема щодо неможливості оскаржити в апеляційному порядку обставини, які ніким не оспорюються.

За вказаним, порушень при вирішенні судом першої інстанції питання щодо недоцільності дослідження доказів відносно тих обставин, які ніким не оспорювалися, колегія суддів не вбачає, а тому ці обставини, як і юридична кваліфікація вчиненого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, колегія суддів не перевіряє відповідно до приписів ч. 1 ст. 404 КПК України.

Угоди між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості - матеріали провадження не містять, хоча твердження апеляційної скарги ОСОБА_5 про це, само по собі, вказує на визнання обвинуваченим своєї винуватості в суді першої інстанції у вчиненні ним крадіжки чужого майна.

Призначене ОСОБА_5 покарання за ч. 2 ст. 185 КК України у виді 1 року позбавлення волі в повній мірі відповідає загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст. 65 КК України, приписами якої регламентовано, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів.

А саме, при призначенні ОСОБА_5 покарання судом першої інстанції були враховані ступінь тяжкості та суспільна небезпека вчиненого кримінального правопорушення, особа обвинуваченого, що раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, відсутність обставин, що обтяжують його покарання, та обставина, що пом`якшує його покарання щире каяття при визнанні ним своєї вини.

З урахуванням конкретних обставин провадження, особи винного, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції прийшов правильного висновку, що ОСОБА_5 необхідно призначити покарання з його відбуттям лише в умовах ізоляції від суспільства, призначивши його у виді позбавлення волі в межах, наближених до мінімальних, визначених санкцією ч. 2 ст. 185 КК України, з урахуванням положень ч. 2 ст. 63 КК України.

Колегія суддів не вбачає підстав для зміни вироку суду, оскільки апеляційна скарга обвинуваченого не містить переконливих доводів того, що призначене йому покарання за ч. 2 ст. 185 КК України у виді 1 року позбавлення волі - є явно несправедливим внаслідок його суворості.

Крім того, суд ґрунтовано застосував до ОСОБА_5 положення ст. 71 КК України та призначив покарання за сукупністю вироків, частково приєднавши невідбуту частину покарання за вироком Червоноградського районного суду м. Харкова від 14 березня 2014 року, за яким його засудженого за ч. 2 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі, зі звільненням від його відбування з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, з іспитовим строком 3 роки.

Інших підстав, щоб заслуговували на увагу, які б свідчили про можливість призначення більш м`якого покарання, в апеляційній скарзі обвинуваченого не наведено.

Не вбачає таких обставин і суд апеляційної інстанції.

За викладеним, апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 14 червня 2016 року у кримінальному провадженні № 120151001000035 07 щодо ОСОБА_5 залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 3-х місяців з дня її проголошення, а засудженим ОСОБА_5 , який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

С У Д Д І :

ОСОБА_1 ОСОБА_9 ОСОБА_3