Ухвала

від 16.08.2016 по справі 757/22466/15-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого суддіОСОБА_1 ,суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,при секретарі судового засіданняОСОБА_4 , розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні № 320 141000600002 15 ОСОБА_5 , який брав участь у судовому провадженні, на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 01 червня 2016 року, якою обвинувальний акт відносно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Миколаєва, громадянки України, працюючої директором Фірма Періодика, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , не судимої,

обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 212, ч. 1 ст. 366 КК України, повернуто прокурору Київської місцевої прокуратури № 6,

за участі прокурораОСОБА_7 , захисника ОСОБА_8 ,

обвинуваченої ОСОБА_6 , -

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 01 червня 2016 року обвинувальний акт відносно ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень. передбачених ч. 1 ст. 212, ч. 1 ст. 366 КК України повернутий прокурору Київської місцевої прокуратури № 6.

В обґрунтування прийнятого рішення суд послався на те, що він не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки в ньому не вказано часу вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України, не вказаний і спосіб його вчинення, а у формулюванні обвинувачення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України не зазначено, у чому (згідно диспозиції вказаної норми - складання, видача) полягало інкриміноване ОСОБА_6 службове підроблення (яким чином, в який спосіб), поряд з тим, як зазначено, що вона підробила ряд документів по взаємовідносинам з суб`єктами господарської діяльності.

Крім того, в порушення вимог п. 1 ч. 2 ст. 109 КПК України, в реєстрі матеріалів досудового розслідування, доданому до обвинувальному акта, зазначені не найменування процесуальних документів, а спосіб фіксації процесуальних дій - протоколи.

Відповідно до приписів п. 9 ч. 2 ст. 291 КПК України, в даному обвинувальному акті відсутня вказівка про місце його затвердження.

Зазначається і про те, що до обвинувального акта не додана інформація щодо заявленого цивільного позову, в той час як на стор. 11 обвинувального акта вказано розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - 886.456 грн.

В розділі 1 реєстру матеріалів досудового розслідування відсутня інформація про таку процесуальну дію, як внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, дата та час цієї дії; в розділі 2 - відсутня інформація про таке процесуальне рішення, як складання обвинувального акта, що, в свою чергу, суперечить положенням ч. 2 ст. 109 КПК України; в 3 розділі реєстру матеріалів досудового розслідування взагалі відсутня інформація про заходи забезпечення кримінального провадження, застосовані під час досудового розслідування. В той час, як в розділі 2 реєстру матеріалів досудового розслідування під №№ 28, 29, 30, 31 міститься інформація про клопотання слідчого про тимчасовий доступ до речей і документів, а під №№ 32, 33, 34, 35 - інформація про ухвали Печерського районного суду м. Києва про тимчасовий доступ до речей і документів з вказаною датою, але без обов`язкової, передбаченої законом, вказівки про строк його застосування.

Не погоджуючись з даним рішенням місцевого суду, прокурор, який брав участь у судовому провадженні, вважаючи висновки суду першої інстанції такими, що не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, в апеляційнійскарзі просить ухвалу Печерського районного суду від 01 червня 2016 року про повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 320 141 000 600 002 15 від 23 жовтня 2015 року по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 212, ч. 1 ст. 366 КК України - скасувати, а дане кримінальне провадження направити на новий судовий розгляд в суд першої інстанції в іншому складі суду.

При цьому прокурор, першочергово, звертає увагу, що даний обвинувальний акт вже тричі направлявся до Печерського районного суду м. Києва для розгляду в суді та винесення відповідного законного рішення і далі підготовчого судового засідання призначено не було, що свідчить про свідоме затягування судового процесу судом, оскільки акт повертався з формальних підстав та дані рішення не мають правового підґрунтя, що, в свою чергу, є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою гарантується розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленимзаконом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого про нього кримінального обвинувачення (справи Науменко проти України від 09 листопада 2004 року, Странніков проти України від 03 травня 2005 року, Павлюлинець проти України від 06 вересня 2005 року, Лещенко і Толюпа проти України від 08 листопада 2005 року та інші).

Звертається увага і на допущення судом першої інстанції істотних порушень кримінального процесуального закону.

Так, як вказує прокурор, висновки суду про те, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_6 не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, - є необґрунтованими, помилковими та такими, що суперечать фактичним обставинам кримінального правопорушення, оскільки містить усі відомості, що зазначені в ч. 2 ст. 291 КПК України, а саме: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер, анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство), прізвище, ім`я, по батькові та займану посаду слідчого, прокурора, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, розмір витрат на залучення експерта, дату та місце його складення та затвердження та інше, а отже відповідає вимогам КПК України.

Окрім цього, як наголошує прокурор, відповідно до ч. 4 ст. 291 КПК України до обвинувального акта додано реєстр матеріалів досудового розслідування та розписку підозрюваної про отримання копії обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування.

Далі прокурор в апеляційній скарзі вказує, що суд першої інстанції в ухвалі від 01 червня 2016 року зазначив, що формулювання обвинувачення викладається після викладу фактичних обставин кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті Закону України про кримінальну відповідальність, чого, на думку суду, не дотримано у вказаному обвинувальному акті, однак не враховано те, що на 9-11 аркушах обвинувального акта, після викладу фактичних обставин кримінального правопорушення - міститься формулювання обвинувачення з детальним розписом ознак складу злочину, його об`єктивної та суб`єктивної сторони, об`єкту та суб`єкту, в тому числі час та спосіб їх вчинення.

Вважає прокурор і помилковим твердження суду щодо недоліків реєстру матеріалів судового розслідування, оскільки, відповідно до ст. 103 КПК України, процесуальні дії під час кримінального провадження можуть фіксуватися лише у протоколах, на носіях інформації, на якому за допомогою технічного засобу зафіксовані процесуальні дії, у журналі судового засідання. А враховуючи те, що відповідно до ст. 104 КПК України, у випадках передбаченим цим Кодексом, хід та результати проведення процесуальної дії фіксується у протоколі, слідчий та прокурор може проводити лише ті процесуальні дії, фіксування яких повинне здійснюватися у протоколі.

На вказану апеляційну скаргу прокурора адвокат ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_6 подав заперечення, в яких просить апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 01 червня 2016 року, якою обвинувальний акт по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 212, ч. 1 ст. 366 КК України, повернутий прокурору Київської місцевої прокуратури № 6 - без змін.

Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі, пояснення захисника та обвинуваченої, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи рішення суду першої інстанції про повернення обвинувального акта прокурору законним і обґрунтованим, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступних висновків.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам КПК України.

Процедура складення обвинувального акта регламентована ст. 291 КПК України.

Як указують приписи ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити відомості, перелік яких є вичерпним.

Зокрема, п. 5 даного закону вказує, що обвинувальний акт повинен містити: виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Приймаючи рішення про повернення обвинувального акта прокурору Київської місцевої прокуратури № 6, суд першої інстанції послався на те, що обвинувальний акт в даному кримінальному провадженні всупереч вказаній нормі процесуального закону - п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України не містить визначення часу вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України, та не вказано спосіб його вчинення.

Що ж стосується кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, то формулюючи зміст обвинувачення за даним законом, стороною обвинувачення не зазначено, у чому (згідно диспозиції вказаної норми - складання, видача) полягало інкриміноване ОСОБА_6 службове підроблення (яким чином, в який спосіб), поряд з тим, як зазначено, що вона підробила ряд документів по взаємовідносинам з суб`єктами господарської діяльності.

З висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, не вбачаючи обставин, на які загалом, без їх розкриття, послався прокурор в апеляційній скарзі, довівши лише зміст ч. 2 ст. 291 КПК України, що суперечать положенням п. [а] ч. 3 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якими, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.

Не є таким, що відповідає вимогам закону, на необхідність чого вказано в ухвалі суду першої інстанції, і формулювання обвинувачення викладеного наступним чином: ОСОБА_6 обвинувачується в умисному ухиленні від сплати податків, які виразились у тому, що ОСОБА_6 в денний період часу, здійснюючи фінансово-господарську діяльність, являючись директором ТОВ Фірма Паріодика, з червня 2011 року по червень 2012 року включно, знаходячись в офісному приміщенні ТОВ Фірма Періодика, достовірно знаючи про те, що нею незаконно завищено податковий кредит та валові витрати ТОВ Фірма Періодика, з метою ухилення від сплати податків в значних розмірах шляхом безпідставного завищення податкового кредиту та валових витрат підприємства створила видимість проведення фінансово-господарських операцій з ТОВ Транспорт-Експрес, TOB ТК Смарт, ТОВ Трейдтех, ПП Адвертайм Медіа, шляхом подання до ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві відповідних декларацій протягом червня 2011 року по червень 2012 року по ПДВ та за III, IV квартал 2011 року, І, II квартал 2012 року по прибутку ТОВ Фірма Періодика, за результатами яких з червня 2011 року по червень 2012 року включно сформувала податковий кредит, використовуючи реквізити вказаних суб`єктів підприємницької діяльності, які мають ознаки фіктивності, а саме ТОВ Транспорт-Експрес, ТОВ ТК Смарт, ТОВ Трейдтех, ПП Адвертайм Медіа та поряд з цим у службовому підробленні, а саме підробленні ряду документів по взаємовідносинам з суб`єктами господарської діяльності ТОВ Транспорт- спрес, TOB ТК Смарт, ТОВ Трейдтех, ПП Адвертайм Медіа, яких фактично не було, зокрема: договори 17/01 від 17.01.2012; № 29/06 від 29.06.2011; № 14/05 від 14.05.2012; № 20/03 від 20.03.2012 та всіх актів виконаних робіт, податкових накладних, актів прийому-передачі інформації, відомостей періодичних видань до них, викладених вище, в результаті чого занизила податки на загальну суму 886.458,0 грн., що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в значному розмірі, оскільки вказана сума в тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 212, ч. 1 ст. 366 КК України.

Виклавши таким чином формулювання обвинувачення, дії ОСОБА_6 органом досудового розслідування були, зокрема, кваліфіковані за ч. 1 ст. 366 КК України, оскільки вона своїми умисними діями, які виразилися у видачі завідомо неправдивих документів, що спричинили наслідки невеликої тяжкості, вчинила службове підроблення, що взагалі не узгоджується з диспозицією вказаного матеріального закону.

На переконання колегії суддів, ґрунтовні висновки суду першої інстанції, і щодо невідповідність змісту реєстру матеріалів досудового розслідування положенням ст. 109 КПК України.

На недоліки обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування в досліджуваному кримінальному провадженні було звернуто увагу орган досудового розслідування і в ухвалі Шевченківського районного суду м. Києва від 28 квітня 2015 року, якою обвинувальний акт було повернуто прокурору, рішення про що, залишено без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 04 червня 2015 року.

Проте, досліджуваний обвинувальний акт, як і реєстр досудового розслідування, також містять недоліки, які є підставою для повернення обвинувального акта від 26 червня 2015 року прокурору.

За наведеним, в сукупності, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції прийшов до ґрунтовного висновку про необхідність повернення обвинувального акта прокурору для усунення його недоліків з підстав, змістовно викладених в ухвалі суду.

Під час усунення недоліків обвинувального акта прокурору необхідно звернути увагу на приписи ст. 28 КПК України щодо розумності строків кримінального провадження.

З урахуванням викладеного апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні № 320 141000600002 15 ОСОБА_5 , який брав участь у судовому провадженні, залишити без задоволення, а ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 01 червня 2016 року, якою обвинувальний акт відносно ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 212, ч. 1 ст. 366 КК України, повернуто прокурору Київської місцевої прокуратури № 6 - без змін.

Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.

С У Д Д І:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3