Рішення

від 27.09.2016 по справі 909/576/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2016 р. Справа № 909/576/16

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Стефанів Т. В. , секретар судового засідання Манів-Головецька О. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Арніка",

вул. Червоноармійська, 14, с. Руське Поле, Тячівський район, Закарпатська область, 90551;

до відповідача: ОСОБА_1 підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого

акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України",

вул. Петрушевича, 1, м. Івано-Франківськ, 76004;

про стягнення заборгованості за договором поставки в сумі 5 135 483, 04 грн, з яких 3 889 239, 44 грн - основний борг, 1 107 597, 20 грн - інфляційні втрати, 124 167, 37 грн - 3% річних, 14 479, 03 грн - пеня

за участю:

від позивача: ОСОБА_2 - представник, (довіреність б/н від 19.07.16);

від відповідача: ОСОБА_3 - представник, ( довіреність 01-ю-02 від 04.02.16).

встановив : Товариство з обмеженою відповідальністю "Арніка" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_1 підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення заборгованості за договором поставки в сумі 5 135 483, 04 грн, з яких 3 889 239, 44 грн - основний борг, 1 107 597, 20 грн - інфляційні втрати, 124 167, 37 грн - 3% річних, 14 479, 03 грн - пеня.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 14.07.16 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 26.07.16.

Ухвалою суду від 26.07.16 задоволено клопотання позивача - ТзОВ "Арніка" вх. № 10590/16 від 26.07.16 про участь представника у судових засіданнях в режимі відеоконференції.

Ухвалами суду від 26.07.16, 07.09.16, 12.09.16 розгляд справи відкладався на 07.09.16, 12.09.16 та 23.09.16.

Ухвалою суду від 23.09.16 продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів (на підставі клопотання відповідача).

В судовому засіданні 23.09.16 оголошувалась перерва до 27.09.16.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі. На виконання вимог ухвали суду від 23.09.16 направив до суду заяву (вх. № 13274/16 від 23.09.16) з проханням про долучення до матеріалів справи копій письмових документів.

Мотивуючи свою правову позицію вказує на неналежне виконання відповідачем умов договору стосовно оплати за поставлений товар.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив. Свою правову позицію виклав у відзиві на позовну заяву (вх. № 12698/16 від 12.09.16). Представник відповідача вказує на той факт, що по спірному договору не настав строк оплати за товар, оскільки при передачі товару відповідачу не отримано повного пакету документів, визначеного умовами договору. Стосовно нарахованої позивачем пені просить суд застосувати строк позовної давності.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає до часткового задоволення.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Арніка" та Дочірнім підприємством "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" укладено договір поставки товарів № 5 від 01.03.2013 року.

В порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник (позивач) зобов'язується поставляти та передавати у власність покупця (відповідача), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар, а саме: бітум дорожній, дизельне пальне, бензин А-80, паливо пічне, чорнов"яжучий матеріал, щебінь кубовидний фр.5-8 (8-11) мм, щебінь фр. 10-20 (5-20) мм, щебінь фр. 20-40 мм, відсів, сіль технічна, сіль технічна з антизлежувачем, цемент М500, на загальну суму 95 570 000, 00 грн (п. 1.1 договору).

Зміни до договору можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, яка оформляється додатковою угодою до цього договору (п. 10.5 договору). В даному випадку сторони скористались таким правом, як наслідок збільшили кількість поставленого товару, відповідно й ціну договору. До кожної партії поставки товару укладалась додаткова угода.

У відповідності до п. 4.1 договору розрахунки за поставлений товар проводяться шляхом: оплати покупцем після отримання від постачальника рахунку на оплату товару та підписання сторонами акту приймання-передачі товару і передачі документів, зазначених п. 4.2 договору або поетапної оплати покупцем поставлених товарів відповідно до додаткової домовленості сторін.

Згідно п. 4.2 договору до рахунка додаються: документи, підтверджують належну якість товару (сертифікат або паспорт якості), видаткові накладні, податкові накладні та інші первинні документи, передбачені для даного виду товару чинним законодавством. В разі ненадання зазначених цим пунктом договору документів постачальник зобов'язується відшкодувати покупцю збитки (витрати).

Як вказує п. 4.3 договору сторони свідчать, що покупець зобов'язується розрахуватися з постачальником за отриманий товар протягом 90 банківських днів з моменту отримання та одержання від постачальника документів відповідно до п. 4.1 цього договору.

Додатками до договору (п. 5) уточнено умови оплати за товар: покупець зобов'язується повністю оплатити постачальнику всю суму за фактично поставлений товар не пізніше 90 банківських днів з дати його відвантаження (виписки документів).

Після передачі товару між сторонами оформлюється акт приймання-передачі товару, який підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється печатками сторін. Датою передачі товару від постачальника покупцю, вважається дата підписання акту приймання-передачі товару (п. 5.3 та п. 5.4 договору).

На виконання умов договору, в період з 20.04.13 по 18.06.15 позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 10 589 787, 44 грн, про що свідчать видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та акти приймання-передачі, підписані та скріплені печатками обох сторін, рахунки на оплату товару (додано до матеріалів справи).

За поставлений товар відповідач частково розрахувався, зокрема на суму 6 700 548, 00 грн, що підтверджують банківські виписки про оплату поставок по договору № 5 від 01.03.13

Несплаченим залишився основний борг в сумі 3 889 239, 44 грн.

За прострочення виконання грошового зобов'язання, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України відповідачу нараховано 3% річних в сумі 124 167, 37 грн та інфляційні втрати в сумі 1 107 597, 20 грн.

Відповідно до п. 7.3.7 договору в разі порушення строків оплати товару, покупець на вимогу постачальника зобов'язаний сплатити останньому пеню в розмірі 0,001 % від суми боргу за кожен день прострочення.

Пунктом 7.3.10 договору сторони обмежили період нарахування будь-яких сум щодо відповідальності сторони за невиконання грошового зобов'язання за даним договором (шість місяців від дня порушення такого зобов'язання).

З урахуванням даних пунктів договору відповідачу нараховано пеню в сумі 14 479, 03 грн.

Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають зокрема, з Договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України).

В силу приписів ст.ст. 627, 628, 629 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір поставки товарів № 5 від 01.03.2013 року, укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

В силу ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Нормою ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивачем доведено факт поставки товару, у відповідності до умов договору № 5 від 01.03.13. Відповідач свої зобов'язання по даному договору не виконав. Отже, вимога про стягнення заборгованості за поставлений товар в розмірі 3 889 239, 44 грн підлягає до задоволення в повному обсязі.

Стосовно заперечень представника відповідача про відсутність належного пакету документів при поставці товару (в тому числі відсутність документів, що підтверджують якість товару), суд зазначає наступне.

Як вказує п. 2.1 та п 2.2 договору постачальник повинен поставити покупцю товар, якість якого відповідає вимогам, що визначені для цього виду товару. Постачальник дає гарантію, що весь товар не має і не буде мати будь-яких дефектів протягом 12 місяців з дати передачі товару покупцю.

Товари чи їх частина, до яких покупець пред'являє претензію, повинні знаходитись у покупця до перевірки і підтвердження обґрунтованості претензії постачальником або його представником (п.2.3 договору).

Умовами договору поставки товарів № 5 від 01.03.2013 року сторони передбачили право покупця достроково розірвати цей договір у разі невиконання зобов'язань постачальником або недотримання положень договору, повідомивши про це його у строк три дні (п. 6.2.1 договору), а також право покупця стосовно повернення рахунку постачальнику без здійснення оплати в разі неналежного оформлення документів, зазначених у п. 4.2 договору (п. 6.2.4).

Матеріали справи не містять доказів звернення до позивача з вимогами про усунення недоліків при виконанні договору поставки (надіслання йому повного пакету документів, заміна неякісного товару, тощо) чи вимоги про розірвання договору, якщо такий договір виконувався з порушення його умов чи вимог законодавства України. Тому, суд вважає доводи відповідача необґрунтованими.

Стосовно заперечень відповідача про те, що не настав строк оплати за поставлений товар, суд зазначає, що умовами договору та додатками до нього чітко встановлено момент оплати (покупець зобов'язаний повністю оплатити постачальнику всю суму за фактично поставлений товар не пізніше 90 банківських днів з дати його відвантаження). Судом встановлено, що поставка здійснювалась на підставі договору (з додатками), відповідно підлягають застосуванню умови, визначені обома сторонами договору (з додатками).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється належним чином проведеним виконанням.

Однак, якщо зобов'язання не виконано належним чином, то на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано 3% річних на суму 124 167, 37 грн та інфляційні втрати на суму 1 107 597, 20 грн (по кожній накладній окремо, з урахуванням часткових проплат).

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, судом перевірено правильність нарахування позивачем 3 % річних та інфляційних втрат; наявний в матеріалах справи розрахунок позивача є арифметично вірним.

Стосовно нарахування позивачем пені, суд зазначає наступне.

Приписами п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем, з урахуванням наведених вище норм закону, а також п. 7.3.7 договору нараховано 14 479, 03 грн пені.

Одночасно, відповідач просить застосувати строк позовної давності стосовно стягнення пені (у відзиві на позовну заяву вх. № 12698/16 від 12.09.16).

При цьому суд зазначає наступне.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 258 Цивільного кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік, в силу п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Частиною 4 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

В даному випадку, відповідачем дотримано вимоги закону стосовно порядку звернення до суду з проханням про застосування строку позовної давності стосовно стягнення пені.

Суд встановив, що строк позовної давності слід застосувати до тієї суми пені, право на стягнення якої виникло більше як за один рік до моменту звернення до суду. Стягненню підлягає пеня в сумі 3 215, 85 грн. В частині стягнення решти суми пені слід відмовити, з підстав застосування строку позовної давності.

Варто зазначити, що сторони домовилися, що загальний розмір відповідальності покупця за цим договором не може перевищувати 1% від загальної вартості порушених зобов'язань покупця.

Беручи до уваги той факт, що відповідальність згідно договору визначено сторонами у вигляді пені, в даному випадку її розмір не перевищує допустимої граничної межі нарахування (3 215, 85 грн).

Нараховані позивачем 3% річних та інфляційні втрати, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, не є відповідальністю, визначеною умовами договору, тому загальна її сума не може обмежуватись певним розміром, оскільки сам закон такої вказівки не містить.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Розподіл обов'язку доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин справи покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Позивачем доведено та документально підтверджено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог.

Беручи до уваги вищевикладене позов підлягає частковому задоволенню. Стягненню підлягає сума основного боргу за поставлений товар - 3 889 239, 44 грн, 1 107 597, 20 грн - інфляційних втрат, 124 167, 37 грн - 3% річних, 3 215, 85 грн - пені. В частині стягнення пені в сумі 11 263, 18 грн слід відмовити.

Враховуючи приписи ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покласти на відповідача, пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 11, 204, 256, 258, 267, 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610- 612, 614, 625-629, 712 Цивільного кодексу України, ст. 173, 193, 232 Господарського кодексу України ст. 33, 34, 43, 44, 55, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Арніка" до відповідача ОСОБА_1 підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення заборгованості за договором поставки в сумі 5 135 483, 04 грн, з яких 3 889 239, 44 грн - основний борг, 1 107 597, 20 грн - інфляційні втрати, 124 167, 37 грн - 3% річних, 14 479, 03 грн - пеня - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", вул. Петрушевича, 1, м. Івано-Франківськ, 76004 (ідентифікаційний код 31790584) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арніка", вул. Червоноармійська, 14, с. Руське Поле, Тячівський район, Закарпатська область, 90551 (ідентифікаційний код 32467865) - 3 889 239, 44 грн (три мільйони вісімсот вісімдесят дев'ять тисяч двісті тридцять дев'ять грн 44 коп.) - основного боргу по договору поставки, 1 107 597, 20 грн (один мільйон сто сім тисяч п'ятсот дев'яносто сім грн 20 коп.) - інфляційних втрат, 124 167, 37 грн (сто двадцять чотири тисячі сто шістдесят сім грн 37 коп) - 3% річних, 3 215, 85 грн (три тисячі двісті п'ятнадцять грн 85 коп) - пені, 76 863, 30 грн. (сімдесят шість тисяч вісімсот шістдесят три грн 30 коп.) - судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення пені в сумі 11 263, 18 грн (одинадцять тисяч двісті шістдесят три грн 18 коп.) відмовити .

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 29.09.16.

Суддя Т. В. Стефанів