Постанова

від 27.09.2016 по справі 910/6749/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2016 р. Справа№ 910/6749/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Сітайло Л.Г.

при секретарі Матюхін І.В.

за участі представників сторін:

позивача не з'явився.

відповідача Марченко О.В., Марченко О.О.

розглянувши

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БК

"Промбудгаз"

на рішення

Господарського суду міста Києва

від 26.05.2016 року

у справі № 910/6749/16 (суддя Ващенко Т.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"Порше Лізинг Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК

"Промбудгаз"

про стягнення 111 644,57 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.05.2016 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Промбудгаз" (02094, м. Київ, вул. Краківська, б. 27, кв. 2; ідентифікаційний код 37652762) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (02152, м. Київ, проспект Павла Тичини, б. 1В, офіс В; ідентифікаційний код 35571472) 11069 (одинадцять тисяч шістдесят дев'ять) грн. 60 коп. - плати за фактичний час користування об'єктом лізингу, 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. - збитків у вигляді витрат на юридичне консультування та підготовку процесуальних документів, 52883 (п'ятдесят дві тисячі вісімсот вісімдесят три) грн. 27 коп. - збитків у вигляді юридично-консультаційних послуг за вилучення об'єкта лізингу, 3500 (три тисячі п'ятсот) грн. 00 коп. - збитків у вигляді юридично-консультаційних послуг щодо вчинення виконавчого напису, 400 (чотириста) грн. 00 коп. - збитків у вигляді витрат позивача на відповідальне зберігання об'єкту лізингу, 1092 (одну тисячу дев'яносто дві) грн. 79 коп. - судового збору.

В іншій частині в позові відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Промбудгаз" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2016 р. Товариству з обмеженою відповідальністю "БК "Промбудгаз" відновлено строк подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2016 року у справі № 910/6749/16, прийнято її до розгляду, порушено апеляційне провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Баранець О.М.; судді: Пашкіна С.А., Сітайло Л.Г.

Розпорядженням начальника відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду № 09-52/3372/16 від 25.07.2016 р. справу № 910/6749/16, у зв'язку із перебуванням судді Сітайло Л.Г., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, відповідно до підпунктів 2.3.25, 2.3.49 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено до повторного автоматизованого розподілу.

Згідно з протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 25.07.2016 р., справу № 910/6749/16 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя: Баранець О.М., судді: Пашкіна С.А., Кропивна Л.В.

26.07.2016 р. у розгляді справи було оголошено перерву до 13.09.2016 р.

Розпорядженням начальника відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду № 09-52/4574/16 від 12.09.2016 р. справу № 910/6749/16, у зв'язку із перебуванням суддів Пашкіної С.А. та Кропивної Л.В., які не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, відповідно до підпунктів 2.3.25, 2.3.49 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено до повторного автоматизованого розподілу.

Згідно із протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 12.09.2016 р., справу № 910/6749/16 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя: Баранець О.М., судді: Рябуха В.І., Сітайло Л.Г.

13.09.2016 р. у розгляді справи було оголошено перерву до 27.09.2016 р.

Розпорядженням начальника відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду № 09-52/5094/16 від 26.09.2016 р. справу № 910/6749/16, через припинення повноважень у зв'язку із звільненням у відставку судді Рябухи В.І., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), відповідно до підпунктів 2.3.25, 2.3.49 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено до повторного автоматизованого розподілу.

Згідно із протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 26.09.2016 р., справу № 910/6749/16 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя: Баранець О.М., судді: Калатай Н.Ф., Сітайло Л.Г.

В судове засідання 27.09.2016 року представник позивача не з'явився.

Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника позивача, враховуючи що останній належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалав даної справи, 04.10.2012 року між позивачем (далі - Лізингодавець) та відповідачем (далі - Лізингоодержувач) було укладено Договір про фінансовий лізин № 00005862 (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. п. 3.2, 3.3) Лізингодавець придбаває об'єкт лізингу та передає його Лізингоодержувачу на умовах фінансового лізингу, а Лізингоодержувач користується предметом лізингу згідно умов Договору.

У відповідності до п. 3.1 Договору, предметом лізингу (об'єктом лізингу) є транспортний засіб VW Jetta 1.4 TSI 2012 року виробництва, шасі №WVWZZZ16ZCM135254.

За умовами преамбули до Договору вартість предмету лізингу становить 31318,00 доларів США.

Строк лізингу за Договором визначається з дати підписання акту приймання-передачі Лізингоодержувачем об'єкта лізингу та у відповідності до графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (п. п. 12.1, 12.2 Договору).

З наявного в матеріалах справи графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (план відшкодування) вбачається, що останній лізинговий платіж підлягає сплаті 15.09.2017 року.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

За змістом ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (ч. 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг").

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами Договір є договором фінансового лізингу, який підпадає під правове регулювання норм ст. 292 Господарського кодексу України та Закону України "Про фінансовий лізинг". Одночасно, відповідно до ст. 2 вказаного нормативно-правового акту, відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг (ст. ст. 806-809), найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Приписами ст. 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець зобов'язаний, зокрема, у передбачені договором строки надати лізингоодержувачу предмет лізингу у стані, що відповідає його призначенню та умовам договору.

У ст. 11 вказаного нормативно-правового акту передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний прийняти предмет лізингу та користуватись ним відповідно до його призначення та умов договору.

Предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів (ч. 1 ст. 807 Цивільного кодексу України та ст. 3 Закону України "Про фінансовий лізинг").

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно з п. 6.1 Договору для експлуатації об'єкта лізингу Лізингоодержувач щомісяця виплачуватиме Лізингодавцю лізингові платежі у відповідності до графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (плану відшкодування), що являє собою невід'ємну частину Договору. Щомісячний лізинговий платіж включає в себе: суму, яка відшкодовує частину вартості об'єкта лізингу; відсотки (проценти); комісії; покриття витрат, пов'язаних з оплатою послуг та відшкодуваннями, що підлягають сплаті, будь-які податки, інші витрати та платіжні зобов'язання.

У п. 6.3 Договору сторони погодили, що лізингові платежі, що підлягають виплаті за Договором на користь Лізингодавця, відображають справедливу вартість об'єкта лізингу та забезпечують отримання позивачем очікуваної станом на дату виконання договору суми на основі діючого курсу обміну Євро/доларів США, встановленого Національним банком України або українським комерційним банком, або на основі обмінних курсів, як буде обрано за рішенням Лізингодавця станом на дату, коли кожен платіж підлягає сплаті. З цією метою лізингові платежі, страхові премії, а також будь-які інші платіжні зобов'язання, передбачені Договором, розраховуються в доларах США на змінній основі та підлягають сплаті в українських гривнях за обмінним курсом, чинним на дату виставлення рахунку.

У вимозі № 00005862 від 05.05.2015 р., яка у відповідності до змісту поштового повідомлення № 0209412401731, була отримана відповідачем 16.05.2015 р., позивач вимагав сплати заборгованості та повідомив відповідача про відмову від Договору та повернення транспортного засобу. У даному випадку право Лізингодавця на відмову від договору в односторонньому порядку було обґрунтовано умовами п. 12.6 Договору та фактом неналежного виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань.

У разі дострокового закінчення строку лізингу/розірвання Договору, якщо позивач вимагає повернення об'єкта лізингу, Лізингоодержувач зобов'язаний повернути об'єкт лізингу за свій власний рахунок у відмінному робочому та технічному стані впродовж 10 (десяти) робочих днів від дати одержання відповідного запиту (п.12.10 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що об'єкт лізингу було повернуто Лізнгоодержувачем Лізингодавцю, в примусовому порядку 07.10.2015 р. (на підставі виконавчого напису нотаріуса від 07.07.15. № 958 згідно з постановою від 07.10.2015 р. ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві про закінчення виконавчого провадження).

При цьому відповідно до п. 6.17 Договору, у випадку розірвання Договору за ініціативою позивача відповідно до п. 12 Договору, лізинговий платіж буде вважатися платою за користування об'єктом лізингу.

Таким чином, з огляду на наведене вище, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Промбудгаз" 11069,60 грн. плати за фактичний час користування об'єктом лізингу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача збитків в розмірі 100574,97 грн. слід зазначити наступне.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, до означеної суми позивачем включено:

1. 63459,92 грн. з яких: 52883,27 грн. юридично-консультаційних послуг за вилучення об'єкта лізингу у відповідача за Договором та 10576,65 грн. ПДВ, нарахований на вказану суму;

2. 4200,00 грн. з яких: 3500,00 грн. за юридично-консультаційні послуги щодо вчинення виконавчого напису по п. 3.5.2 Договору по клієнту ТОВ "БК "Промбудгаз" та 700,00 грн. ПДВ, нарахований на вказану суму;

3. 6000,00 грн. з яких: 5000,00 грн. витрат на юридичне консультування та підготовку процесуальних документів у зв'язку з порушенням Лізингоодержувачем своїх зобов'язань та 1000,00 грн. ПДВ, нарахований на вказану суму;

4. Витрати на відповідальне зберігання об'єкту лізингу в розмірі 400,00 грн.

5. Компенсацію за дострокове припинення правочину у відповідності до умов п. 12.9 Договору в розмірі 26515,05 грн.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Таким чином, з урахуванням вимог вказаної статті, відшкодування збитків є видом господарських санкцій, під якими розуміються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування котрих для нього настають несприятливі економічні наслідки. Одночасно, для учасника господарських відносин, який потерпів від правопорушення, відшкодування збитків є способом захисту його прав та законних інтересів.

За приписом ст. 22 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування збитків, які їй було завдано в результаті порушення її цивільного права.

Збитками є:

- втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Одночасно, відповідно до ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відшкодування збитків є наслідком порушення зобов'язання. За таких обставин, можливість використовувати відшкодування збитків як засіб захисту порушених прав виникає у юридичних осіб із самого факту невиконання обов'язку, порушення цивільних прав.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками, вина боржника. Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань. Вказану позицію наведено в Оглядовому листі №01-06/20/2014 від 14.01.14. Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків". При цьому, необхідно виходити з презумпції вини правопорушника, тобто позивач не повинен доводити наявність вини відповідача, навпаки, відповідач повинен довести, що збитки завдано не з його вини.

Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань.

Суд першої інстанції дійшов цілком вірного висновку щодо часткового задоволення вимог позивача про стягнення: 6000,00 грн. витрат на юридичне консультування та підготовку процесуальних документів на суму 5000,00 грн., 63459,92 грн. юридично-консультаційних послуг за вилучення об'єкта лізингу у відповідача за Договором на суму 52883,27 грн., 4200,00 грн. за юридично-консультаційні послуги щодо вчинення виконавчого напису по п. 3.5.2 Договору по клієнту ТОВ "БК "Промбудгаз" на суму 3500,00 грн., з огляду на таке.

За умовами п. 8.2.3 Договору Лізингоодержувач зобов'язаний у випадку прострочення сплати заборгованості компенсувати Лізингодавцю витрати, в тому числі, на винагороду юристам, судові та позасудові витрати, нараховані/сплачені з метою відшкодування заборгованості.

Згідно з п. 8.6 Договору будь-які збитки, заподіяні невиконанням або неналежним виконанням стороною своїх зобов'язань за Договором, підлягають відшкодуванню у повному обсязі понад передбачені Договором штрафні санкції.

У випадку відмови відповідача від повернення об'єкту лізингу або затримки у такому поверненні, позивач має право конфіскувати об'єкт лізингу. Відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу будь-які витрати, пов'язані з конфіскацією об'єкту лізингу (п. 13.1, п. 13.6 Договору).

Відповідно до п. 16.1 Договору, незалежно від завершення виконання Договору або проведених операцій, запланованих його рамках, усі витрати та збитки (включаючи ті з них, що пов'язані з виплатою гонорарів за юридичні та фінансові консалтингові послуги), завдані у зв'язку з укладенням або виконанням Договору, а також операціями запланованими в рамках Договору, відшкодовуються стороною, яка завдала такі збитки.

В обґрунтування позовних вимог в частині стягнення витрат на юридичне консультування та підготовку процесуальних документів в розмірі 6000,00 грн. заявником представлено до матеріалів справи договір № 17/2010 від 09.06.2010 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма Вернер і Партнери". У відповідності до додаткової угоди № 206 від 10.08.2015 р. до означеного правочину, позивачем доручено Товариству з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма Вернер і Партнери" надати юридичні послуги, які полягають у консультуванні, підготовці процесуальних документів та участі у судових засіданнях стосовно справи про стягнення заборгованості та збитків з Товариства з обмеженою відповідальністю БК "Промбудгаз" за Договором.

На оплату послуг Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма Вернер і Партнери" було виставлено рахунок-фактуру № 422 від 23.03.2016 р. на суму 5000,00 грн., сторонами було підписано акт № 420 надання послуг на суму 5000,00 грн.

Тобто, наявними в матеріалах справи документами підтверджується, що витрати позивача на юридичну допомогу, відшкодування яких передбачено п. 8.2.3 Договору, становили саме 5000,00 грн. Доказів сплати позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма Вернер і Партнери" 6000,00 грн. до матеріалів справи позивачем не подано, отже доказів понесення таких витрат у розмірі більшому, ніж встановлено вище, матеріали справи не містять. При цьому, означені витрати є розумними, співрозмірними та справедливими з урахуванням допущених відповідачами порушень господарських зобов'язань.

В обґрунтування позовних вимог в частині стягнення 63459,92 грн. юридично-консультаційних послуг за вилучення об'єкта лізингу у відповідача за Договором заявником представлено до матеріалів справи договір про надання юридично-консультаційних послуг від 21.06.2012 р., укладений між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Тріпл Сі", у відповідності до якого позивачем доручено Товариству з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Тріпл Сі" надати юридично-консультаційні послуги щодо вилучення об'єкта лізингу шляхом направлення відповідного виконавчого напису в державну виконавчу службу для відкриття виконавчого провадження, здійснення пошуку майна у тому числі в рамках виконавчого провадження, здійснення усіх необхідних дій, спрямованих на сприянні державним виконавцям в оперативному завершенні виконавчого провадження вилученням/поверненням позивачу об'єкту лізингу.

На оплату послуг Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Тріпл Сі" було виставлено рахунок-фактуру № 447 від 02.10.2015 р. на суму 52883,27 грн., сторонами було підписано акт № 447 надання послуг на суму 52883,27 грн., а позивачем було оплачено надані послуги в розмірі 52883,27 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 50025022 від 05.10.2015 р.

Тобто, наявними в матеріалах справи документами підтверджується, що витрати позивача на юридично-консультаційні послуги за вилучення об'єкта лізингу у відповідача за Договором, відшкодування яких передбачено п. 8.2.3 Договору, п. 13.1, п. 13.6 Договору, становили саме 52883,27 грн. Доказів сплати позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Тріпл Сі" 63459,92 грн. до матеріалів справи позивачем не подано, отже доказів понесення таких витрат у розмірі більшому, ніж встановлено вище, матеріали справи не містять. При цьому, означені витрати є розумними, співрозмірними та справедливими з урахуванням допущених відповідачами порушень господарських зобов'язань.

В обґрунтування позовних вимог в частині стягнення 4200,00 грн. за юридично-консультаційні послуги щодо вчинення виконавчого напису по п. 3.5.2 Договору по клієнту ТОВ "БК "Промбудгаз" заявником представлено до матеріалів справи договір про надання юридично-консультаційних послуг від 21.06.2012 р., укладений між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Тріпл Сі", у відповідності до якого позивачем доручено Товариству з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Тріпл Сі" надати юридично-консультаційні послуги щодо вилучення об'єкта лізингу шляхом організації оформлення нотаріусом виконавчого напису на підставі оригіналу договору лізингу.

На оплату послуг Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Тріпл Сі" було виставлено рахунок-фактуру № 262 від 07.07.2015 р. по клієнту ТОВ "БК "Промбудгаз" на суму 3500,00 грн. (на загальну суму по всім клієнтам 24500,00 грн. по 3500,00 грн. на кожного з семи), сторонами було підписано акт № 262 надання послуг від 07.07.2015 р. по клієнту ТОВ "БК "Промбудгаз" на суму 3500,00 грн. (на загальну суму по всім клієнтам 24500,00 грн. по 3500,00 грн. на кожного з семи), а позивачем було оплачено надані послуги в розмірі 24500,00 грн., в тому числі і по відповідачу в розмірі 3500,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 50023508 від 10.07.2015 р.

Тобто, наявними в матеріалах справи документами підтверджується, що витрати позивача на юридично-консультаційні послуги щодо вчинення виконавчого напису по п. 3.5.2 Договору по клієнту ТОВ "БК "Промбудгаз", відшкодування яких передбачено п. 8.2.3 Договору, п. 13.1, п. 13.6 Договору, становили саме 3500,00 грн. Доказів сплати позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Тріпл Сі" 4200,00 грн. до матеріалів справи позивачем не подано, отже доказів понесення таких витрат у розмірі більшому, ніж встановлено вище, матеріали справи не містять. При цьому, за висновками суду, означені витрати є розумними, співрозмірними та справедливими з урахуванням допущених відповідачами порушень господарських зобов'язань.

Включення при заявленні до стягнення наведених витрат суми податку на додатку вартість є безпідставним, оскільки за приписами ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Отже, оскільки у даному випадку позивачем стягуються саме витрати, а не вартість послуг, у останнього відсутні підстави для збільшення суми витрат на розмір податку на додану вартість.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, господарський суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" до відповідача у визначеній частині підлягають задоволенню частково, а саме в розмірі:

- 5000,00 грн. витрат на юридичне консультування та підготовку процесуальних документів;

- 52883,27 грн. юридично-консультаційних послуг за вилучення об'єкта лізингу у відповідача за Договором;

- 3500,00 грн. за юридично-консультаційні послуги щодо вчинення виконавчого напису по п. 3.5.2 Договору по клієнту ТОВ "БК "Промбудгаз".

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 400,00 грн. витрат на відповідальне зберігання об'єкту лізингу з огляду на наступне.

В обґрунтування позовних вимог в цій частині стягнення заявником представлено до матеріалів справи акт прийому-передачі від 07.10.2015 р. транспортного засобу VW Jetta 1.4 TSI 2012 року виробництва, шасі №WVWZZZ16ZCM135254 між позивачем та ТОВ "Автосоюз", рахунок на оплату № 151 від 02.11.15. за послуги відповідального зберігання в тому числі і транспортного засобу VW Jetta 1.4 TSI 2012 року виробництва, шасі № WVWZZZ16ZCM135254 на суму 400,00 грн. та акт надання послуг № 494 від 02.11.15. між позивачем та ТОВ "Автосоюз" за послуги відповідального зберігання в тому числі і транспортного засобу VW Jetta 1.4 TSI 2012 року виробництва, шасі № WVWZZZ16ZCM135254 на суму 400,00 грн.

Тобто, наявними в матеріалах справи документами підтверджується, що витрати позивача на відповідальне зберігання об'єкту лізингу склали саме 400,00 грн., внаслідок чого вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо вимог про стягнення 26515,05 грн. різниці між сумою несплачених лізингових платежів на момент продажу об'єкта лізингу, слід зазначити наступне.

За умовами п.12.9 Договору про фінансовий лізинг № 00005862 від 04.10.12. у разі припинення лізингу відповідно до пункту 12 договору Лізингоодержувач сплачує Товариству з обмеженою відповідальністю "Порше лізинг Україна" будь-яку різницю між ринковою вартістю об'єкту лізингу та лізинговими платежами, що залишились не сплаченими.

У відповідності до ст. 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Ринковою вартістю колісного транспортного засобу є вартість, за яку можливе відчуження колісного транспортного засобу (його складників) на ринку подібного колісного транспортного засобу (його складників) на дату оцінки за договором, укладеним між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу. Методика оцінки вартості колісних транспортних засобів затверджена Наказом №142/5/2092 від 24.11.2003р. Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України.

У наведеній методиці визначено, що основним підходом до визначення ринкової вартості колісного транспортного засобу є порівняльний підхід. Порівняльний підхід ґрунтується на аналізі цін продажу (пропозиції) колісного транспортного засобу, ідентичних або аналогічних оцінюваному на первинному чи вторинному ринках колісного транспортного засобу, з відповідним коригуванням, що враховує відмінності між об'єктом порівняння та об'єктом оцінки. Під первинним слід розуміти ринок нових колісних транспортних засобів, під вторинним - ринок колісних транспортних засобів, які були в користуванні. Для визначення вартості за порівняльним підходом використовуються статистично усереднені цінові дані колісного транспортного засобу, які були відчужені в Україні, за умов, що вони відповідають змісту поняття "ринкова вартість", зокрема ґрунтуються на даних ринку колісного транспортного засобу і зведені в довідниках, до яких висуваються вимоги щодо науковості, об'єктивності, об'ємності інформації. Найбільш вірогідним методом порівняльного підходу до оцінки колісного транспортного засобу є метод, заснований на аналізі цін ідентичних колісного транспортного засобу. За цим методом вартість визначається на базі середньої ціни продажу (пропозиції) ідентичного колісного транспортного засобу з відповідним строком експлуатації. Подальше коригування враховує різницю між пробігом, комплектністю, укомплектованістю, технічним станом об'єкта порівняння та об'єкта оцінки. У разі неможливості визначення вартості колісного транспортного засобу з урахуванням цін ідентичних колісних транспортних засобів допускається використання методу, заснованого на аналізі цін аналогічних транспортних засобів. За цим методом вартість колісного транспортного засобу визначається відповідно до цінових даних, аналогічних, але не ідентичних колісних транспортних засобів, з належним або скоригованим строком експлуатації. Подальше коригування вартості здійснюється шляхом врахування різниці між пробігом, комплектністю, укомплектованістю, технічним станом об'єкта порівняння та об'єкта оцінки. Коригування, які застосовуються в порівняльному підході, приймаються у вигляді коефіцієнта (відсотка) до середньої ціни колісного транспортного засобу або у вигляді грошової суми, що додається або вираховується з цієї ціни, а також комбінування зазначених засобів. Коригування вартості колісного транспортного засобу з причин різниці в пробігу здійснюється коефіцієнтом коригування ринкової вартості колісного транспортного засобу за величиною пробігу; з причин різниці технічного стану - процентом додаткового збільшення (зменшення) ринкової вартості колісного транспортного засобу залежно від умов догляду, зберігання, використання та ін.; з причин функціонального зносу колісного транспортного засобу - коефіцієнтом функціонального зносу; з причин особливостей економічного стану в різних регіонах України і різних країнах світу - коефіцієнтом ринку регіону та коефіцієнтом коригування вартості колісного транспортного засобу у країні придбання до його вартості в провідних країнах-експортерах. Вартість колісного транспортного засобу коригується відповідною грошовою сумою, яка враховує його комплектність, укомплектованість, наявність пошкоджень, які потребують відновлювального ремонту, відновлення і (чи) оновлення складників.

Тобто, з наведеного вбачається, що при визначенні ринкової вартості автомобіля застосовуються відповідні коефіцієнти, а середня ринкова ціна є лише базою для визначення вартості колісного транспортного засобу, яка з урахуванням його дійсних технічних характеристик (додаткового обладнання, пробігу) може бути суттєво зміненою.

Отже, суд першої інстанції обгрунтовано не прийняв до уваги договір № б/н від 08.01.2016 р. купівлі-продажу/поставки бувшого у використанні автомобіля, на підставі якого після повернення лізингоодержувачем предмету лізингу, позивачем було відчужено автомобіль VW Jetta 2012 року виробництва, шасі №WVWZZZ16ZCM135254, як належний та допустимий у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказ розміру ринкової вартості транспортного засобу, оскільки вартість транспортного засобу у вказаному правочині визначена за взаємною домовленістю сторін та може не відображати дійсної ринкової ціни автомобіля у розумінні Методики оцінки вартості колісних транспортних засобів. Будь-яких інших доказів визначення ринкової вартості предмету лізингу за спірним правочином матеріали справи не містять.

Клопотання про призначення судової експертизи з метою визначення ринкової вартості транспортного засобу та виконання приписів ст.33 Господарського процесуального кодексу України позивачем заявлено не було.

Вимоги позивача про стягнення 26515,05 грн., як різниці між ринковою вартістю об'єкту лізингу та лізинговими платежами, що залишились не сплаченими, тому є доказово необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Позивач поніс витрати, що підтверджуються документами долученими до матеріалів справи, із детальним розрахунком понесених збитків на відновлення свого порушеного права.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення з апелянта реальних збитків, внаслідок неналежного виконання зобов'язань відповідачем, оскільки наявні всі ознаки господарського правопорушення.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2016 року у справі №910/6749/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 910/6749/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді Н.Ф. Калатай

Л.Г. Сітайло