Постанова

від 28.09.2016 по справі 916/1303/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2016 р.Справа № 916/1303/16 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Діброви Г.І.

суддів Лисенко В.А., Ярош А.І.

при секретарі судового засідання - Саломатовій К.А.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 - за довіреністю від 17.03.2016 року №17/03/2016-01;

від відповідача - ОСОБА_2 - за довіреністю від 20.05.2016 року;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю В«Лізингова компанія В«ФАВОРИТВ» , м. Київ

на рішення господарського суду Одеської області від 18.07.2016 року

у справі № 916/1303/16

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю В«Лізингова компанія В«ФАВОРИТВ» , м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю В«ОДІССЕЙ МОТОРСВ» , смт. Авангард Овідіопольського району Одеської області

про стягнення 6120 грн. 56 коп.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю В«Лізингова компанія В«ФАВОРИТВ» , м. Київ звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю В«ОДІССЕЙ МОТОРСВ» , смт. Авангард Овідіопольського району Одеської області, в якій просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«ОДІССЕЙ МОТОРСВ» , смт. Авангард Овідіопольського району Одеської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«Лізингова компанія В«ФАВОРИТВ» , м. Київ заборгованість в загальному розмірі 6120 грн. 56 коп., з яких: за договором оперативного лізингу (оренди) від 09.04.2012 року ЛТ№190 пеня в розмірі 1431 грн. 25 коп. та штраф в розмірі 1647 грн. 87 коп.; за договором оперативного лізингу (оренди) від 23.04.2012 року ЛТ№199 пеня в розмірі 1393 грн. 57 коп. та штраф в розмірі 1647 грн. 87 коп.

Товариство з обмеженою відповідальністю В«ОДІССЕЙ МОТОРСВ» , смт. Авангард Овідіопольського району Одеської області звернулось до суду з зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю В«Лізингова компанія В«ФАВОРИТВ» , м. Київ, в якій просило суд про розірвання договорів оперативного лізингу (оренди) від 09.04.2012 року ЛТ№190 та від 23.04.2012 року ЛТ№199, а також просило відшкодувати позивачу за рахунок відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.06.2016 року у справі № 916/1303/16 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю В«ОДІССЕЙ МОТОРСВ» , смт. Авангард Овідіопольського району Одеської області у прийняті зустрічної позовної заяви до розгляду на підставі пункту 1 частини статті 62 Господарського процесуального кодексу України.

Рішенням господарського суду Одеської області від 18.07.2016 року у справі № 916/1303/16 (суддя Бездоля Д.О.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Товариство з обмеженою відповідальністю В«Лізингова компанія В«ФАВОРИТВ» , м. Київ з рішенням суду не погодилось, тому звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення господарського суду Одеської області від 18.07.2016 року у справі №916/1303/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«ОДІССЕЙ МОТОРСВ» , смт. Авангард Овідіопольського району Одеської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«Лізингова компанія В«ФАВОРИТВ» , м. Київ заборгованість в загальному розмірі 6 120 грн. 56 коп., з яких: за договором оперативного лізингу (оренди) від 09.04.2012 року ЛТ№190 пеня в розмірі 1431 грн. 25 коп. та штраф в розмірі 1647 грн. 87 коп.; за договором оперативного лізингу (оренди) від 23.04.2012 року ЛТ№199 пеня в розмірі 1393 грн. 57 коп. та штраф в розмірі 1647 грн. 87 коп., а також відшкодувати позивачу за рахунок відповідача судові витрати.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з'ясуванням всіх обставин справи.

15.09.2016 року від Товариства з обмеженою відповідальністю В«ОДІССЕЙ МОТОРСВ» , смт. Авангард Овідіопольського району Одеської області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить суд залишити рішення господарського суду Одеської області від 18.07.2016 року у справі №916/1303/16 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Судовою колегією відзив долучено до матеріалів справи.

Представником позивача 28.09.2016 року надано письмові пояснення, а також на виконання вимог ухвали надано оригінал платіжного доручення про сплату судового збору, які судовою колегією долучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні представники сторін підтримали свої доводи та заперечення щодо апеляційної скарги з мотивів, викладених письмово.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в справі № 916/1303/16 та наданих представниками сторін пояснень.

Апеляційний господарський суд, у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин повторно розглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи, при цьому суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Одеської області від 18.07.2016 року у справі № 916/1303/16 є необґрунтованим і підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю В«Лізингова компанія В«ФАВОРИТВ» , м. Київ (Лізингодавець) і Товариством з обмеженою відповідальністю В«ОДІССЕЙ МОТОРСВ» , смт. Авангард Овідіопольського району Одеської області (Лізингоодержувач) було укладено договір оперативного лізингу (оренди) від 09.04.2012 року ЛТ№190 з додатковими угодами до нього та договір оперативного лізингу (оренди) від 23.04.2012 року ЛТ№199 з додатковими угодами, відповідно до умов яких Лізингодавець зобов'язався набути у власність Обладнання для будівельно-монтажних робіт у Товариства з обмеженою відповідальністю «Креін».

Пунктом 2.1 договорів визначено, що строк лізингу становить 36 місяців з дня підписання акту приймання-передачі об'єкту лізингу.

За умовами пунктів 3.1. - 3.3 договорів сторони дійшли згоди, що місячний лізинговий платіж нараховується в розмірі, визначеному в додатку 1 до договору, про що оформлюється акт здачі-прийняття робіт (надання послуг). Загальна сума лізингових платежів, термін оплати («дата платежів») та порядок сплати Лізингоодержувачем лізингових платежів Лізингодавцеві встановлюється договором та в «Графіку сплати лізингових платежів» (додаток 2), який є невід'ємною частиною договору. Сплата лізингових платежів здійснюється Лізингоодержувачем не пізніше «дати платежу» шляхом перерахування належної суми на поточний рахунок Лізингодавця, визначений в розділі 17 договору. Лізингоодержувач зобов'язаний здійснити на користь Лізингодавця попередню оплату лізингових платежів в термін та в сумі, визначеній додатком 2 до цього договору.

Згідно з пунктами 4.1. - 4.4. договорів позивач зобов'язався передати об'єкт лізингу відповідачу у строки та на умовах, передбачених у договорі купівлі-продажу об'єкту лізингу, укладеного позивачем з продавцем. Строк передачі об'єкту лізингу складає 40 робочих днів з моменту перерахування відповідачем попередньої оплати лізингових платежів, але в будь-якому разі не раніше отримання позивачем об'єкту лізингу від продавця та не пізніше 7 банківських днів з дня отримання позивачем об'єкту лізингу. Місце передачі об'єкту лізингу: вул. Теплична, 1, смт. Авангард, Овідіопольский район, Одеська обл., 67806. Після прибуття об'єкту лізингу до місця передачі відповідач зобов'язаний у присутності позивача перевірити якість та комплектність об'єкта лізингу, про що сторони складають акт, який підтверджує факт передачі об'єкту лізингу від позивача відповідачу, комплектність та відповідність об'єкту лізингу техніко-економічним показникам. Крім того, сторони складають акт приймання - передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, який підписується комісією у складі представників двох сторін.

Пунктом 10.2.1 договорів визначено, що у випадку прострочення термінів сплати лізингових платежів, передбачених пунктом 3.2. договору, позивач має право вимагати від відповідача сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від непогашеної суми заборгованості за лізинговими платежами за кожен день прострочення. У випадку прострочення заборгованості більше ніж на 30 календарних днів, позивач має право вимагати від відповідача, окрім пені, сплати штрафу у розмірі 0,5 % від непогашеної суми заборгованості за кожен день прострочення до моменту повного погашення заборгованості.

Відповідно до пунктів 15.1., 15.2. договорів договір набуває чинності (вважається укладеним) з дня його підписання. Договір діє протягом строку лізингу (пункті 2.1. договору), але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по договору.

Згідно з пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.

В силу статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 806 Цивільного кодексу України визначено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

За приписами частини 1 статті 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

На виконання умов договорів позивач передав обладнання для будівельно-монтажних робіт, яке визначено об'єктами лізингу за укладеними договорами, про що складено відповідні акти приймання передачі основних засобів.

Відповідачем було сплачено всі лізингові платежі за договорами, що підтверджується платіжними дорученнями, в яких зазначено призначення платежу «за послуги оперативного лізингу». Проте, відповідачем виконано грошове зобов'язання за договором з простроченням, у зв'язку з чим позивач просив суд стягнути пені та штраф, нараховані за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за договором.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли саме договірні правовідносини з передачі та отримання обладнання в оперативний лізинг, оскільки відповідачем не спростовано належними засобами доказування в цій частині доводи позивача. Відсутність саме актів приймання-передачі об'єктів лізингу і наявність тільки актів приймання-передачі основних засобів не свідчить про недоведеність позивачем існування між сторонами договірних лізингових правовідносин в даному випадку, з огляду на наступне.

Протягом 2012-2015 років відповідач здійснював платежі за передані йому об'єкти лізингу - обладнання і на момент звернення позивача до суду заборгованості з оплати лізингових платежів не мав, оскільки в цій частині свої зобов'язання виконав в повному обсязі. Судова колегія зазначає, що місцевий господарський суд помилково відмовив у задоволенні позовних вимог з огляду на те, що відсутні акти і тому позивачем нібито належними та допустимими доказами не доведена обставина порушення відповідачем свого зобов'язання зі сплати лізингових платежів, яка мала місце під час дії договорів, оскільки своїми конклюдентними діями шляхом здійснення оплати за об'єкти лізингу та вказанням у документах підстави перерахування грошових коштів - спірних договорів відповідач підтвердив факт наявності між сторонами саме договірних правовідносин. До того ж, відповідачем не доведено суду виконання ним свого обов'язку зі сплати лізингових платежів згідно узгодженого сторонами графіку належним чином і без прострочки, тоді як позивач довів суду існування у відповідача прострочки виконання ним його грошового договірного зобов'язання в терміни, вказані в розрахунку позовних вимог.

Таким чином, відповідач своїми діями в добровільному порядку підтвердив існування господарського договірного зобов'язання, тому звернення до суду позивача з позовними вимогами про стягнення з відповідача пені, нарахованої за прострочку виконання його договірного грошового зобов'язання, є правомірним, а позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

У розумінні статті 230 Господарського кодексу України пеня є господарською санкцією у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено умовами договору.

За умовами пункту 10.2.6 договорів оперативного лізингу (оренди) сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій не обмежується строком, визначеним пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України та становить три роки від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як встановлено судом апеляційної інстанції при повторному розгляді справи, сторони в добровільному порядку, без заперечень та зауважень передбачили в договорах обов'язок відповідача сплачувати лізингові платежі згідно графіків, які підписано та оформлено сторонами належним чином і які є додатками до договорів. Причому, строк виконання відповідачем його договірного грошового зобов'язання був обумовлений сторонами саме цими графіками і не був пов'язаний з наявністю або відсутністю оформленого акту приймання-передачі об'єкту лізингу або акту приймання-передачі основних засобів.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за кожним простроченим лізинговим платежем, судова колегія дійшла висновку про правомірність та обґрунтованість заявлених до суду позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 1431 грн. 25 коп. за договором оперативного лізингу (оренди) від 09.04.2012 року ЛТ№190 та пені у розмірі 1393 грн. 57 коп. за договором оперативного лізингу (оренди) від 23.04.2012 року ЛТ№199 за загальний період прострочки виконання договірного грошового зобов'язання з травня 2013 року по вересень 2015 року.

Також позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача штрафу за порушення графіку сплати лізингових платежів.

Положеннями статей 549 Цивільного кодексу України, статей 230, 231, 232 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Причому слід зазначити подвійну правову природу цих штрафних санкцій, які одночасно є мірами відповідальності, і способами забезпечення виконання господарських зобов'язань, а пеня і штраф можуть бути стягнуті і за прострочку негрошових зобов'язань. Причому пеня обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, а штраф є формою неустойки та видом штрафних санкцій, який обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання або у твердій сумі. У зв'язку з чим застосування до боржника такої відповідальності не повинно суперечити положенням статті 61 Конституції України, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Слід зазначити, що у випадку наявності таких позовних вимог суд повинен надати правову оцінку укладеному сторонами договорі в частині детального вивчення його умов, оскільки обов'язково повинні існувати підстави, передбачені нормами статті 231 Господарського кодексу України в частині наявності різних положень договору при визначенні умов для можливості одночасного застосування до боржника цих штрафних санкцій, оскільки саме у господарських правовідносинах пеня та штраф не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, а в межах одного виду може застосовуватися різний набір санкцій.

У справі, що розглядається апеляційною інстанцією повторно, договором, зокрема, пунктом 10.2 договорів оперативного лізингу (оренди) передбачено саме подвійне застосування до боржника одного виду юридичної відповідальності, оскільки штраф, визначений сторонами, за своєю правовою природою є другою пенею, а не штрафом, який неможливо нарахувати боржнику за кожен день прострочки виконання договірного грошового зобов'язання.

За таких обставин, стягнення штрафу в даному випадку є неправомірним, оскільки з умов договору вбачається, що він є також пенею і його застосування до відповідача буде суперечити положенням статті 61 Конституції України та статті 549 Цивільного кодексу України, тому в задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу в розмірі 1647 грн. 87 коп. - за договором оперативного лізингу (оренди) від 09.04.2012 року ЛТ№190 і штрафу у розмірі 1647 грн. 87 коп. - за договором оперативного лізингу (оренди) від 23.04.2012 року ЛТ№199 слід відмовити. Крім того, позивачем помилково зазначено прохання до суду стягнути з відповідача суму заборгованості, оскільки штрафні санкції за своєю правовою природою не є сумою основного боргу за договором, але це не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що позовні вимоги слід задовольнити в частині стягнення пені, а викладені в рішенні висновки про відмову у позові в повному обсязі не ґрунтуються на повному і всебічному з'ясуванні господарським судом фактичних обставин справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що рішення суду, як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав та свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права, у зв'язку з чим суди повинні неухильно додержуватися вимог про законність та обґрунтованість рішення у справі.

У відповідності до приписів пунктів 3, 4 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду України є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального права і висновок господарського суду про відмову у задоволенні позову в повному обсязі є таким, що не відповідає обставинам справи. Тому судова колегія Одеського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Одеської області від 18.07.2016 року у справі № 916/1303/16 підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог про стягнення пені в розмірі 1431 грн. 25 коп. за договором оперативного лізингу (оренди) від 09.04.2012 року ЛТ№190 та пені у розмірі 1393 грн. 57 коп. за договором оперативного лізингу (оренди) від 23.04.2012 року ЛТ№199 та відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу в розмірі 1647 грн. 87 коп. - за договором оперативного лізингу (оренди) від 09.04.2012 року ЛТ№190 і штрафу у розмірі 1647 грн. 87 коп. - за договором оперативного лізингу (оренди) від 23.04.2012 року ЛТ№199 в зв'язку з безпідставністю.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі та витрати по сплаті судового збору за розгляд справи місцевим господарським судом розподіляється між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю В«Лізингова компанія В«ФАВОРИТВ» , м. Київ на рішення господарського суду Одеської області від 18.07.2016 року у справі № 916/1303/16- задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 18.07.2016 року у справі № 916/1303/16- скасувати частково.

Задовольнити частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю В«Лізингова компанія В«ФАВОРИТВ» , м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю В«ОДІССЕЙ МОТОРСВ» , смт. Авангард Овідіопольського району Одеської області про стягнення 6120 грн. 56 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«ОДІССЕЙ МОТОРСВ» , 67806, Одеська область Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Теплична, буд. 1, код ЄДРПОУ 34573353 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«Лізингова компанія В«ФАВОРИТВ» , 03151, м. Київ, вул. Волинська, буд. 10, літ. А, офіс 296, код ЄДРПОУ 34349201 пеню в розмірі 1431 грн. 25 коп. за договором оперативного лізингу (оренди) від 09.04.2012 року ЛТ№190 та пеню у розмірі 1393 грн. 57 коп. за договором оперативного лізингу (оренди) від 23.04.2012 року ЛТ№199.

Залишити без змін рішення господарського суду Одеської області від 18.07.2016 року у справі № 916/1303/16 про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю В«Лізингова компанія В«ФАВОРИТВ» , м. Київ у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу в розмірі 1647 грн. 87 коп. - за договором оперативного лізингу (оренди) від 09.04.2012 року ЛТ№190 і штрафу у розмірі 1647 грн. 87 коп. - за договором оперативного лізингу (оренди) від 23.04.2012 року ЛТ№199.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«ОДІССЕЙ МОТОРСВ» , 67806, Одеська область Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Теплична, буд. 1, код ЄДРПОУ 34573353 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«Лізингова компанія В«ФАВОРИТВ» , 03151, м. Київ, вул. Волинська, буд. 10, літ. А, офіс 296, код ЄДРПОУ 34349201 судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 633 грн. 88 коп. та за апеляційний перегляд рішення суду у розмірі 697 грн. 27 коп.

Доручити господарському суду Одеської області видати накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Одеський апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді В.А. Лисенко

ОСОБА_3