Ухвала

від 19.09.2016 по справі 804/1302/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

19 вересня 2016 рокусправа № 804/1302/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді:ОСОБА_1, суддів: Гімона М.М., Чумака С. Ю.,

секретарі судового засідання:Федосєєвої Ю.В.,

за участі представника позивача ОСОБА_2О,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 травня 2016 року у справі №804/1302/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецсервіс» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач 03.03.2016 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просив визнати протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення №0000362204 від 03.02.2016 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 травня 2016 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000362204 від 03.02.2016 року.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрспецсервіс» зареєстроване 10.07.1992 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи А00 №766271, перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області з 15.07.1992 року. Видами діяльності ТОВ «Укрспецсервіс» за КВЕД є: ремонт та технічне обслуговування електричного устаткування; виробництво інших машин і устаткування спеціального призначення; оптова торгівля відходами та брухтом; неспеціалізована оптова торгівля; діяльність засобів розміщування на період відпустки та іншого тимчасового проживання; відновлення відсортованих відходів.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 08.12.2015 року по 10.12.2015 року ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Укрспецсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при придбанні товарів (робіт, послуг) від ТОВ «Вереза» (код ЄДРПОУ 39626205) та подальшої реалізації їх на адресу контарегентів-покупців за період з 01.07.2015 року по 31.07.2015 року, за результатами якої 10.12.2015 року складено акт №4013/04-63-22-04/19088807 (а.с.11-18).

Згідно висновку податковим органом встановлено порушення позивачем п.198.1, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, тобто ТОВ «Укрспецсервіс» сформувало податковий кредит звітного періоду на підставі податкових накладних, які складені з порушенням встановленого законодавством України порядку та формою і не підтверджені первинними документами, в результаті чого завищено суму податкового кредиту у податковій звітності з ПДВ на загальну суму 249000,00 грн., що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту та суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 249000,00 грн., в тому числі за липень 2015 року на суму 249000,00 грн..

Не погодившись з такими висновками, ТОВ «Укрспецсервіс» 25.01.2016 року подало заперечення до акту перевірки.

На підставі акту перевірки контролюючим органом 03.02.2016 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000362204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 249000 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 124500 грн..

Зазначене податкове повідомлення-рішення позивач оскаржив до суду.

Задовольняючи позов в повному обсязі, суд першої інстанції зазначив, що наявними в матеріалах справи документами підтверджується фактичне виконання контрагентом позивача ТОВ «Вереза» зобов'язань за укладеним договором. Позивачем повністю доведений факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Відтак, обставинами, встановленими під час розгляду справи, спростовано висновки перевірки щодо заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму ПДВ 249000,00 грн..

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як зазначалось вище, висновками акту перевірки визначено порушення позивачем вимог податкового законодавства за період липень 2015 року при придбанні товарів (робіт, послуг) від ТОВ «Вереза» та подальшої реалізації їх на адресу контарегентів-покупців.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, що передбачено п.198.1 ст. 198 ПК України.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є певні операції між конкретними суб'єктами господарювання, а не договори, укладені між ними, або незаявленими в таких операціях третіми особами. Відсутність особи за місцезнаходженням, відсутність можливості перевірити первинні документи не є самостійними і достатніми підставами для визнання угод недійсними (фіктивними). Тільки встановлення мети та факту порушення публічного порядку, ухилення від оподаткування або створення умов для порушення чинного законодавства, відсутності наміру здійснити реальну господарську операцію та її нездійснення із штучним складанням первинних документів може служити підставою для вирішення питання про визнання недійсними (фіктивними) угод у встановленому законом порядку.

Поряд з цим, саме такі підстави можуть свідчити про відсутність оподатковуваної операції та/або відсутність належних первинних документів, що не може мати наслідком внесення в податковий облік відомостей щодо здійснення таких операції, та, відповідно, отримання податкових переваг у вигляді податкового кредиту або валових витрат.

Окремою підставою для відсутності у платника податків права на отримання зазначених податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів, або складання таких документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, тобто відображення у первинних документах недостовірних даних.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що для вирішення спору по суті та надання оцінки правомірності проведення позивачем податкового обліку в першу чергу перевіряється відповідність вимогам законодавства первинних документів, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до ч.1 ст.9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (далі по тексту - Наказ № 88).

Відповідно до п. 1.2 Наказу № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Тобто, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Предметом перевірки було взаємовідносини ТОВ «Укрспецсервіс» з ТОВ «Вереза» в липні 2015 року.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Укрспецсервіс» на праві власності належить, зокрема, нерухомий об'єкт - електроремонтний цех загальною площею 12059,30 кв.м. на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 08.06.2012 року (а.с.67-70).

Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ «Укрспецсервіс» (замовник) та ТОВ «Вереза» (підрядник) 25.06.2015 року укладено договір підряду №24, згідно умов якого замовник доручає та зобов'язується сплатити, а підрядник зобов'язується власними силами та засобами виконати роботи по ремонт даху електроремонтного цеху ТОВ «Укрспецсервіс» за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Столетова, 21. Загальна вартість робіт зазначена договором та складає 1494000,00 грн. (а.с.22-28).

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем було надано до перевірки та матеріалів справи наступні документи:

- договірна ціна з ремонту даху (а.с.30),

- локальна смета на будіведбні роботи №2-1-1 (а.с.31-32),

- підсумкові відомості ресурсів (а.с.33-35, 40-42),

- довідка про вартість виконаних будівельних робіт та затрат за липень 2015 року (а.с.36),

- акт №867 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2015 року - надані послуги з ремонту даху електроремонтного цеху за адресою м.Дніпропетровськ, вул.Столетова, 21 на суму 1494000 грн. (з ПДВ, в тому числі) (а.с.37-39),

- рахунок - фактура №5 від 20.07.2015 року (а.с.43),

- податкова накладна №5 від 10.07.2015 року на загальну суму 149400,00 грн. (в тому числі ПДВ 249000,00 грн.) (а.с.29).

Розрахунок між ТОВ «Укрспецсервіс» та ТОВ «Вереза» здійснено у безготівковому вигляді в сумі 50000 грн., що підтверджено випискою по рахунку від 23.07.2015 року (а.с.45).

Відповідно до договору про відступлення права вимоги №21 від 01.10.2015 року ТОВ «Вереза» (первісний кредитор) передав до нового кредитора ТОВ «Будівельна компанія «МК Торг» право вимоги від боржника (ТОВ «Укрспецсервіс») виконання зобов'язань за основним договором №24 від 25.06.2015 року - сплати грошових коштів у сумі 1444000,00 грн. (а.с.44).

Розрахунок між ТОВ «Укрспецсервіс» та ТОВ «Будівельна компанія «МК Торг» здійснено у повному обсязі, що підтверджено виписками по рахунку від 02.12.2015 року, від 11.12.2015 року, від 22.01.2016 року, від 27.01.2016 року, від 12.02.2016 року, від 16.02.2016 року (а.с.46-49).

Згідно балансів (звітів про фінансовий стан) за червень та липень 2015 року вартість основних засобів (до яких входить електроремонтний цех ТОВ «Укрспецсервіс») після проведеного ремонту зросла на 1275000 грн. (а.с.187-188).

Апелянтом а ні в суді першої, а ні в суді апеляційної інстанції не було спростовано того факту, що всі надані позивачем як під час перевірки, так і до матеріалів справи первинні документи бухгалтерського та податкового обліку свідчать про реальні зміни майнового стану платника податків та про збільшення (зменшення) активів та зобов'язань підприємства.

Зміст наданих до суду первинних документів відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», вказані документи містять всі обов'язкові реквізити, в тому числі, найменування та обсяги виконаних робіт, підписи уповноважених осіб, що, в свою чергу, засвідчує реальність факту передавання та приймання робіт. Податковим органом в акті перевірки не зазначено доказів порушення позивачем вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», «Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Держаної податкової адміністрації України «Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядок їх заповнення» № 165 від 30.05.1997 року.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (ухвала ВАСУ від 20.01.2015 року № К/800/15312/13).

Судом першої інстанції вірно зазначено, що позивачем - ТОВ «Укрспецсервіс» належним чином оформилено господарські правовідносини зі своїм контрагентом, фактичне здійснення господарських операцій підтверджується належними первинними документами та документами податкової звітності. Господарські операції позивача з контрагентом ТОВ «Вереза» мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, та як наслідок, формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на підставі належним чином оформлених податкових накладних, ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України, з чим погоджується колегія суддів.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платнику податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку передбаченому ст. 183 Податкового кодексу.

Апелянтом а ні в суді першої інстанції, а ні в суді апеляційної інстанції не спростовано того факту, що контрагент ТОВ «Укрспецсервіс» на час здійснення господарських відносин перебуває на податковому обліку в податковому органі, зареєстрований як суб'єкт господарювання та як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому ст. 183 ПК України та слачував його.

Посилання апелянта на ту обставину, що при проведенні перевірки позивача податковим органом було здійснено детальний аналіз податкової звітності контрагента позивача - ТОВ «Вереза», в результаті чого контролюючий орган дійшов висновку про відсутність підтвердження господарських операцій між ТОВ «Вереза» та його контрагентами, а також відсутність достатніх людських та матеріальних ресурсів, та як наслідок відсутність реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Вереза», колегія суддів до уваги не приймає з огляду на наступне.

Апелянтом не надано доказів проведення зустрічної перевірки контрагента позивача -ТОВ «Вереза» за перевіряємий період, а здійснення детального аналізу податкової звітності вказаного контрагента та його взаємовідносин з іншими контрагентами в рамках перевірки позивача є безпідставним.

Крім того, колегія суддів зазначає, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу.

Із матеріалів справи вбачається, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких позивачем задекларовано грошові зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток.

В акті перевірки не зазначається про випадки ненадання підприємством під час перевірки первинних документів, як і не зазначено про витребування перевіряючими у позивача під час перевірки будь-яких додаткових документів.

Апелянтом не спростовано того факту, що податкові накладні були зареєстровані в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, а також того факту, що вказаний вище контрагент позивача з Єдиного державного реєстру підприємств на час здійснення господарських операцій не виключений, податкову адресу не змінював. Доказів звернення податкового органу до суду з позовом про припинення такої юридичної особи у зв'язку з відсутністю підприємства за податковою адресою та неподанням податкової звітності не надано та в матеріалах справи такі докази відсутні.

Правова позиція Верховного Суду України у розглядуваній категорії спорів, відображена, зокрема, в постанові від 31.01.2011 року № 14/11 у справі за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Так, за тотожних обставин та на підставі вказаних норм закону Верховний Суд України дійшов висновку про те, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Такий висновок Верховного суду України узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «Булвес проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини в рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, зобов'язання контрагента позивача не спричиняють цивільно-правових чи податкових наслідків для позивача, так само позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентами.

Посилання апелянта на ту обставину, що позивачем не надано доказів використання нібито отриманих послуг від ТОВ «Вереза» у власній господарській діяльності, у зв'язку з чим податковим органом визначено порушення позивачем вимог податкового законодавства за період липень 2015 року при придбанні товарів (робіт, послуг) від ТОВ «Вереза» та подальшої реалізації їх на адресу контарегентів-покупців, взагалі є безпідставним та позбавленим сенсу.

Як зазначалось вище, ТОВ «Вереза» надавав позивачу послуги з виконання робіт по ремонт даху електроремонтного цеху ТОВ «Укрспецсервіс», що згідно балансів (звітів про фінансовий стан) за червень та липень 2015 року збільшило вартість основних засобів (до яких входить електроремонтний цех ТОВ «Укрспецсервіс») після проведеного ремонту на 1275000 грн.. Будь-яка «подальша реалізація» таких робіт чи послуг не може мати місця.

Посилання представника податкового органу на ту обставину, що позивачем деякі документи надані лише в судовому засіданні, а тому такі документи не можуть бути належними доказами по справі, оскільки при перевірці не надавались, колегією суддів до уваги не приймаються з наступних підстав.

Норми податкового законодавства не обмежують період подання платником необхідних первинних документів лише часом проведення податкової перевірки.

Не дає підстави для такого висновку і пункт 44.6 статті 44 ПК України, відповідно до якого у разі, якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складенні такої звітності.

Адже наведена норма Кодексу лише визначає статус показників податкової звітності, які не підтверджені необхідними документами під час перевірки, однак не обмежує право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області доведено правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення №0000362204 від 03.02.2016 року.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Згідно частини першої статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 167, 184, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 травня 2016 року у справі №804/1302/16 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 травня 2016 року у справі №804/1302/16 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

В повному обсязі ухвалу складено 27 вересня 2016 року.

Головуючий суддя: І.В.Юрко

Судді: М.М.Гімон

ОСОБА_4