Ухвала

від 28.09.2016 по справі 826/24488/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/24488/15 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

28 вересня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ ДФС у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Профтранссервіс» до Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Профтранссервіс» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ ДФС у місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0005722250 від 27.11.2012 року.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 15 червня 2016 року адміністративний позов задовольнив.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2016 року та постановити нову про відмову в задоволенні адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач, на підставі наказу про проведення перевірки № 1408 від 26.10.2012 року провів документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Профтранссервіс» (код ЄДРПОУ 35465163) з питань правильності обчислення та повноти сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість по фінансово-господарським взаємовідносинам із ТОВ «Грандіор» (код ЄДРПОУ 37507676) за травень - червень 2011 року.

За результатами перевірки складено Акт перевірки № 528/22-511/35465163 від 08.11.2012 року.

На підставі висновків Акту перевірки відповідач прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0005722250 від 27.11.2012 року, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на 334 650 грн. за основним платежем.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Згідно п. 75.1 ст. 75 ПК України (в редакції, чинній на момент проведення перевірки) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Вказані положення ПК України визначають, зокрема, що здійснення документальної перевірки проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до ч. 1 п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При цьому забороняється витребування документів від платника податків будь-якими посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби у випадках, не передбачених цим Кодексом (п. 85.1 ст. 85 ПК України).

Згідно п. 85.4 ст. 85 ПК України при проведенні перевірок посадові особи органу державної податкової служби мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Водночас, забороняється вилучення оригіналів первинних, фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів за винятком випадків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством (п. 85.5 ст. 85 ПК України).

Пунктом 85.8 ст.85 ПК України встановлено, що посадова (службова) особа органу державної податкової служби, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності)

Між тим, в силу приписів п. 85.9 ст. 85 ПК України у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.

У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них .

З вказаного слідує, що в разі, якщо до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, вилучені правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 23.11.2015 №К/800/45519/14.

Як стверджує позивач, на підставі постанови про проведення обшуку від 04.07.2012 року та протоколу обшуку від 09.07.2012 року старшим слідчим СВ ПМ ДПІ у Подільському районі міста Києва капітаном податкової міліції Музичуком О.В. вилучено первинно-господарські документи щодо відносин ТОВ «Профтранссервіс» з ТОВ «Грандіор» за період, що перевірявся відповідачем. Вказані обставин визнаються відповідачем.

При цьому в Акті перевірки позивача зазначено, що відповідачем було передано до ГВПМ ДПІ у Подільському районі міста Києва службову записку № 1261/8/22-518 від 29.10.2012 року щодо надання копій вилучених у ТОВ «Профтранссервіс» документів, однак станом на момент складання акту відповіді до податкового органу не надійшло.

З наведеного убачається, що відповідачем не виконано обов'язку, передбаченого п. 85.9 ст. 85 ПК України, зокрема, не перенесено до отримання вилучених правоохоронними органами копій документів або забезпечення доступу до первинно - господарських документів по взаємовідносинах ТОВ «Профтранссервіс» з ТОВ «Грандіор», а перевірку проведено виключно на підставі акту про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, без наявності та дослідження відповідних первинних документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в даному випадку документальна перевірка ТОВ «Профтранссервіс» фактично не відбувалася, оскільки податковим органом не було досліджено первинно - господарські документи позивача.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що висновки Акту перевірки щодо відсутності реальності настання правових наслідків по взаємовідносинам ТОВ «Профтранссервіс» з ТОВ «Грандіор», які зроблені ДПІ без належної перевірки первинно - господарських документів платника податків, є передчасними. Висновки ж контролюючого органу про заниження позивачем податкового зобов'язання, які викладені в Акті перевірки, є формальними та нічим не підтвердженими.

У В силу вимог пункту 86.1 статті 86 ПК України виявлені під час перевірки правопорушення викладаються в акті.

У даному разі обставини, викладені ДПІ в акті перевірки, не підтверджують факту вчинення позивачем податкового правопорушення, тоді як адміністративний суд під час перевірки правомірності податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі такого акта перевірки, не може підміняти контролюючий орган шляхом дослідження обставин, які не були зафіксовані в акті перевірки, для визначення обсягу податкових прав та обов'язків платника.

Наведене узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, які викладені в ухвалі цього суду 19 серпня 2015 року у справі № К/800/32822/14. Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, з урахуванням того, що відповідачем не було досліджено первинні документи позивача по взаємовідносинам із ТОВ «Грандіор» та не зупинено проведення документальної позапланової виїзної перевірки до дати отримання копії документів або забезпечення доступу до первинно - господарських документів, які були вилучені то колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що оскаржуване рішення прийнято податковим органом не обґрунтовано, без врахування усіх обставин, які мають значення для прийняття останнього.

Наведені відповідачем доводи не спростовують висновків суду у даній справі та не доводять зворотного.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Окремо, колегія суддів зазначає, що апелянт звертав увагу суду апеляційної інстанції на те, що суд першої інстанції не повідомив податковий орган про судове засідання, яке відбулося 29 лютого 2016 року, чим порушив норми процесуального права. Таким чином, суд першої інстанції позбавив відповідача на висловлення своєї думки по даній справі, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

З даного приводу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до матеріалів справи, керівником апарату Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 січня 2016 року було прийнято Розпорядження № 73 щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ у зв'язку з припиненням повноважень судді щодо здійснення правосуддя в провадженні якого перебувала адміністративна справа № 826/24488/15 і не була ним розглянута.

Дана справа була перерозподілена на іншого суддю та була призначена на 29 лютого 2016 року.

29 лютого 2016 року, суд першої інстанції заслухавши представника позивача, ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Як убачається з матеріалів справи, дійсно, відсутні докази того, що суд першої інстанції повідомляв відповідача належним чином про судове засідання, яке мало відбутися 29 лютого 2016 року.

Проте, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач був обізнаний про дану судову справу, що підтверджується матеріалами справи, а також ним були надані суду першої інстанції письмові заперечення на позов (а/с 100).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Суд апеляційної інстанції вважає, що хоча судом першої інстанції і було порушено норми процесуального права, проте таке порушення не призвело до неправильного вирішення справи, а тому колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав, визначених ст. 202 КАС України, для скасування рішення суду першої інстанції.

Також, суд зазначає, що до відкриття провадження по даній справі апелянтом було подано клопотання про відстрочення сплати судового збору до прийняття рішення Київським апеляційним адміністративним судом.

Ухвалою суду апеляційного інстанції від 14 вересня 2016 року дане клопотання апелянта задоволено, відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення апеляційним судом.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду судовий збір встановлюються у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання юридичною особою до адміністративного суду позовної заяви майнового характеру необхідно сплатити 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір за подання позову до суду першої інстанції у сумі 5 019, 75 грн. (334 650 * 1,5 % = 5 019, 75).

Таким чином, апелянт повинен сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги на постанову суду за вимогами майнового характеру у розмірі 5 521, 73 грн. (5 019, 75 грн. * 110 % = 5 521, 73 грн.).

Враховуючи, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2016 було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення апеляційним судом, то відповідачу потрібно сплатити судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 5 521, 73 грн.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ ДФС у місті Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2016 року - залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ ДФС у місті Києві несплачений при поданні апеляційної скарги судовий збір у розмірі 5 521, 73 (п'ять тисяч п'ятсот двадцять одна) гривня 73 копійки на рахунок - 31211206781007, код ЄДРПОУ - 38004897, МФО банку - 820019, отримувач - УДКСУ у Печерському районі, банк - ГУДКСУ у м. Києві, Код класифікації доходів бюджету 22030001.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 29.09.2016 року.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Файдюк В.В.

Мєзєнцев Є.І.