Ухвала

від 28.09.2016 по справі 821/647/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2016 р. Справа № 821/647/16

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Кузьменко Н.А.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Лук'янчук О.В.

суддів - Градовського Ю.М.

- Кравченка К.В.

при секретарі - Діденко К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 19 липня 2016 року по справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Херсон Зерно» до Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне підприємство «Херсон Зерно» звернулось до суду із адміністративним позовом до Херсонської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000501706 від 17 грудня 2015 року, №0003422200 від 17 грудня 2015 року, №0003432200 від 17 грудня 2015 року.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 19 липня 2016 року адміністративний позов ПП «Херсон Зерно» задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Херсонської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області №0000501706 від 17 грудня 2015 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати в розмірі 1 202 360, 51 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Херсонської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області №0003422200 від 17 грудня 2015 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 998 805 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Херсонської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області №0003432200 від 17 грудня 2015 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 1 099 726, 50 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду відповідачем було подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповність з'ясування обставин, які мають значення для справи просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ПП «Херсон Зерно» відмовити в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведено планову виїзну документальну перевірку з питань дотримання ПП «Херсон Зерно» вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2012 року по 31 грудня 2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2012 року по 31 грудня 2014 року відповідно до затвердженого плану перевірки.

За наслідками перевірки відповідачем складено акт №259/21-03-22-02 від 02 грудня 2015 року «Про результати планової документальної виїзної перевірки ПП «Херсон Зерно» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2012 року по 31 грудня 2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2012 року по 31 грудня 2014 року», висновком якого є порушення ст. 44, ст. 45, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, пп.138.10.3 п.138.10 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 665 870 грн, в тому числі по періодам: за ІІІ квартали 2012 року 42 485 грн, за 2012 рік 175 877 грн, за 2013 рік 485 422 грн, за 2014 рік 4 571 грн; порушення п.185.1 ст. 185, п.186.2 ст. 186, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5 ст. 198, п.201.1 ст. 201 Податковго кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в розмірі 733 151 грн, в тому числі: за листопад 2102 року 87 695 грн., за грудень 2012 року 6 752 грн., за січень 2013 року 4 718 грн., за лютий 2013 року 6 776 грн., за березень 2013 року 5 042 грн., за квітень 2013 року 9 346 грн., за травень 2013 року 86 220 грн., за червень 2013 року 57 768 грн., за липень 2013 року 16 925 грн., за серпень 2013 року 102 290 грн., за вересень 2013 року 90 227 грн., за жовтень 2013 року 45 864 грн., за листопад 2013 року 107 285 грн., за грудень 2013 року 92 180 грн., за лютий 2014 року 11 064 грн., за липень 2014 року 2 999 грн.; порушено пп.163.1.1 п.163.1 ст. 163, пп.164.2.17 п.164.2 ст. 164, пп.168.1.1 п.168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питання щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 766 295, 30 грн.

На підставі висновків акту перевірки №259/21-03-22-02 від 02 грудня 2015 року, відповідачем 17 грудня 2015 року прийнято податкові повідомлення-рішення №0000501706 за формою «Р», яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем штрафні санкції податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати в розмірі 1 202 360, 51 грн; №0003422200 форми «Р», яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 998 705 грн та №0003432200 за формою «Р», яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 10 99 726, 50 грн.

Підставою для висновків акту перевірки та, як наслідок, для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень відповідач зазначив, що неможливо підтвердити факт реальності здійснення господарських відносин між ПП «Херсон Зерно» та ТОВ «Сервіс Авто», ТОВ «Феррум-Люкссервіс», ТОВ «Західзовнішторг», ТОВ «Будмедхимопт», ПП «Стиль-3» та ПП «ДО».

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач належними доказами підтвердив правомірність своїх вимог, натомість наявні в матеріалах справи докази дають суду підстави для висновку про неправомірність дій відповідача, у зв'язку з чим спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно із пп.138.1.1 п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно із п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно із п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого), у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог законодавства України.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість виникають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем та контрагентом ТОВ «Сервіс Авто» укладено договір про надання послуг з перевезення вантажу №ДГ-0000001 від 01 квітня 2013 року (строк дії до 30 червня 2013 року). Відповідно до пп.1.1.1 п.1.1 Договору виконавець зобов'язується виконати додаткові послуги по сушінню, доробці, очищенню сільськогосподарської продукції в разі потреби замовнику, останній зобов'язується сплатити за надані послуги встановлену згідно актів виконаних робіт плату. Вартість послуг за цим договором включає вартість витрат на перегін транспортного засобу до місця завантаження та від місця розвантаження транспортного засобу до місця завантаження та від місця розвантаження до місцезнаходження гаража перевізника; вартість додаткових послуг по сушінню, доробці, очищенню сільськогосподарської продукції визначається в актах виконаних робіт (п.4.1, п.4.2 Договору).

В подальшому сторони уклали договір про надання послуг №ДГ-02/13 від 01 серпня 2013 року з ідентичними умовами, строком дії до 30 червня 2014 року.

На підтвердження виконання зазначеного договору, підприємством були надані, зокрема, квитанції до прибуткового касового ордеру, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні, які містять опис здійснених операцій та скріплені печатками і підписами сторін.

01 липня 2013 року між позивачем та контрагентом ТОВ «Феррум-Люкссервіс» укладено договір про надання послуг з доставки вантажу №ДГ-30/21 (строк дії договору до 30 грудня 2014 року). Відповідно до пп.1.1.1 п.1.1 Договору виконавець зобов'язується виконати додаткові послуги по сушінню, доробці, очищенню сільськогосподарської продукції в разі потреби замовнику, останній зобов'язується сплатити за надані послуги встановлену згідно актів виконаних робіт плату. Вартість послуг за цим договором включає вартість витрат на перегін транспортного засобу до місця завантаження та від місця розвантаження транспортного засобу до місця завантаження та від місця розвантаження до місцезнаходження гаража перевізника; вартість додаткових послуг по сушінню, доробці, очищенню сільськогосподарської продукції визначається в актах виконаних робіт (п.4.1, п.4.2 Договору).

В матеріалах справи містяться копії документів, які підтверджують виконання договору, а саме квитанції до прибуткових касових ордерів, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), які містять опис здійснених операцій та скріплені печатками і підписами сторін, податкові накладні.

Також, між позивачем та контрагентом ТОВ «Західзовнішторг» укладено договір про надання послуг з перевезення вантажу №ДГ-0000007 від 01 жовтня 2012 року (строк дії договору до 30 червня 2013 року). Відповідно до пп.1.1.1 п.1.1 Договору виконавець зобов'язується виконати додаткові послуги по сушінню, доробці, очищенню сільськогосподарської продукції в разі потреби замовнику, останній зобов'язується сплатити за надані послуги встановлену згідно актів виконаних робіт плату. Вартість послуг за цим договором включає вартість витрат на перегін транспортного засобу до місця завантаження та від місця розвантаження транспортного засобу до місця завантаження та від місця розвантаження до місцезнаходження гаража перевізника; вартість додаткових послуг по сушінню, доробці, очищенню сільськогосподарської продукції визначається в актах виконаних робіт (п.4.1, п.4.2 Договору).

Факт виконання вказаного договору також підтверджено квитанціями до прибуткових касових ордерів, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), які містять опис здійснених операцій та скріплені печатками і підписами сторін та податковими накладними.

01 жовтня 2013 року між позивачем та контрагентом ТОВ «Будметхимопт» укладено договір про надання послуг з перервезення вантажу №01/10-13-Т від 01 жовтня 2013 року (строк дії договору до 30 жовтня 2014 року). Відповідно до пп.1.1.1 п.1.1 Договору виконавець зобов'язується виконати додаткові послуги по сушінню, доробці, очищенню сільськогосподарської продукції в разі потреби замовнику, останній зобов'язується сплатити за надані послуги встановлену згідно актів виконаних робіт плату. Вартість послуг за цим договором включає вартість витрат на перегін транспортного засобу до місця завантаження та від місця розвантаження транспортного засобу до місця завантаження та від місця розвантаження до місцезнаходження гаража перевізника; вартість додаткових послуг по сушінню, доробці, очищенню сільськогосподарської продукції визначається в актах виконаних робіт (п.4.1, п.4.2 Договору).

Виконання вказаного договору підтверджено, квитанціями до прибуткових касових ордерів, що відповідають законодавству яке регулює обіг та облік готівки; виписками з банківських рахунків; актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), які містять опис здійснених операцій та скріплені печатками і підписами сторін; товарно-транспортними накладними; податковими накладними.

01 серпня 2012 року між позивачем та контрагентом ПП «Стиль-3» укладено договір про надання послуг з перевезення вантажу №ДГ-0000046 (строк дії договору до 31 грудня 2012 року). Одночасно між сторонами укладено договір надання послуг доробки сільгосппродукції №ДГ-0000046 від 01 серпня 2012 року (строк дії договору до 31 грудня 2012 року)

Виконання вказаних договорів підтверджено квитанціями до прибуткових касових ордерів, що відповідають законодавству яке регулює обіг та облік готівки, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), які містять опис здійснених операцій та скріплені печатками і підписами сторін та податковими накладними.

01 вересня 2013 року між позивачем та контрагентом ПП «ДО» укладено договір про надання послуг №01/10-13-Т (строк дії договору до 30 жовтня 2014 року). Відповідно до пп.1.1.1 п.1.1 Договору виконавець зобов'язується виконати додаткові послуги по сушінню, доробці, очищенню сільськогосподарської продукції в разі потреби замовнику, останній зобов'язується сплатити за надані послуги встановлену згідно актів виконаних робіт плату. Вартість послуг за цим договором включає вартість витрат на перегін транспортного засобу до місця завантаження та від місця розвантаження транспортного засобу до місця завантаження та від місця розвантаження до місцезнаходження гаража перевізника; вартість додаткових послуг по сушінню, доробці, очищенню сільськогосподарської продукції визначається в актах виконаних робіт (п.4.1, п.4.2 Договору).

Виконання вказаного договору підтверджено квитанціями до прибуткових касових ордерів, що відповідають законодавству, яке регулює обіг та облік готівки, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), які містять опис здійснених операцій та скріплені печатками і підписами сторін, товарно-транспортними накладними та податковими накладними.

Аналізуючи вказані первинні документи, колегія суддів приходить до висновку щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту та витрат по господарським операціям з контрагентами ТОВ «Сервіс Авто», ТОВ «Феррум-Люкссервіс», ТОВ «Західзовнішторг», ТОВ «Будметхимопт», ПП «Стиль-3» та ПП «ДО», оскільки реальність таких підтверджується первинними документами, які у повній мірі відображають зміст господарської операції та її вартісні показники, а також підтверджують факт використання придбаного товару у господарській діяльності позивача, що було вірно встановлено судом першої інстанції.

Колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта щодо непідтвердження факту перевезення вантажу відповідно до укладених угод, а саме відсутність товарно-транспортних накладних, оскільки сама по собі наявність або відсутність товарно-транспортних накладних, а так само недоліки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у зобов'язаннях платника податків, що було також вірно встановлено судом першої інстанції.

Слід також зазначити, що вищевказані контрагенти позивача на час здійснення господарських операцій були зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи та включені до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, а також зареєстровані платником податку на додану вартість.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаними контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

При цьому, чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, що зумовлює хибність висновків податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат по взаєморозрахунках з вказаними контрагентами за період, що перевірявся, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень.

Окрім цього, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає, що апелянтом не спростовані ці висновки, стосовно того, що податковим органом не було пояснено, яким саме чином дії ПП «Херсон Зерно» в даних правовідносинах підпадають під дію пп.164.2.17 п.164.2 ст. 164, п.п.168.1.1 п.168.1 ст. 168 Податкового кодексу України та не надано доказів проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача з порушених в перевірці питань, а також доказів надсилання запитів до інших податкових органів для проведення таких перевірок.

Таким чином, судом першої інстанції, на підставі наявних в матеріалах справи доказів зроблений правильний висновок про недоведеність податковим органом, на якого в силу норми ч.2 ст. 71 КАС України покладається обов'язок доказування правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень, у зв'язку з чим вимоги щодо їх скасування підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Разом з цим, зважаючи на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає вимоги Херсонської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області віднесення судових витрат за рахунок позивача є такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області залишити без задоволення, постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 19 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуюча суддя: О.В. Лук'янчук

Суддя: Ю.М. Градовський

Суддя: К.В. Кравченко