Ухвала

від 28.09.2016 по справі 820/1137/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2016 р.Справа № 820/1137/16 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бегунца А.О.

Суддів: Старостіна В.В. , Рєзнікової С.С.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.,

представника позивача Петрова О.Г.,

представника відповідача Ковальчука Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2016р. по справі № 820/1137/16

за позовом Приватного акціонерного товариства "Філіп Морріс Україна"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне акціонерне товариство "Філіп Морріс Україна", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС (далі - відповідач) в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС від 13.11.2015 року №0000184200.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2016 року вказаний позов задоволено.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2015 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу та додаткові пояснення, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду першої інстанції, просив залишити її без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін.

У судовому засіданні представники сторін підтримали свої правові позиції по справі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що фахівцями Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства "Філіп Морріс Україна" (код ЄДРПОУ 00383231) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період березень 2015 року - серпень 2015 року по взаємовідносинах з ТОВ "Нейч" (код ЄДРПОУ 35971218), ТОВ "Моментум" (код ЄДРПОУ 36866982), ТОВ "Прогрес Мегатрейд" (код ЄДРПОУ 39439336), ТОВ "Інтегровані комунікації Україна" (код ЄДРПОУ 39533514), ТОВ "Джет Адвертайзінг" (код ЄДРПОУ 37210547) за березень 2015 року, за результатами якої складено акт від 30.10.2015 року №101/28-09-42-10/00383231.

У вказаному акті перевірки містяться висновки про порушення Приватним акціонерним товариством "Філіп Морріс Україна":

- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VІ, із урахуванням змін та доповнень, що призвело до завищення суми податкового кредиту за березень 2015 року у розмірі 435 085 грн.,

- п. 200.2 ст. 200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VІ, із урахуванням змін та доповнень, що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за березень 2015 року на суму 435085 грн. Підприємством занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду на суму 435085 грн., за березень 2015 р. - 435085 грн.

На підставі висновків акту перевірки від 30.10.2015 року №101/28-09-42-10/00383231 Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС прийняте податкове повідомлення-рішення від 13.11.2015 року №0000184200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 652627,50 грн. (в тому числі за основним платежем в розмірі 435085 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 217542,50 грн.).

За результатами адміністративного оскарження в ГУ ДФС у Харківській області та ДФС України податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги позивача без задоволення.

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, використання придбаних товарів (наданих послуг) у власній господарській діяльності підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - Кодекс, ПК України), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами п.198.3. ст. 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг;

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що передбачено п.198.6. ст. 198 Податкового кодексу України.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до вимог п.200.2. ст.200 ПК України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Також п.200.3. ст.200 ПК України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Між тим колегія суддів зазначає, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як свідчать письмові докази, фактичною підставою для відображення в акті від 30.10.2015 року №101/28-09-42-10/00383231 порушень і винесення спірного податкового повідомлень-рішення слугував викладений в акті висновок відповідача про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин, укладених Приватним акціонерним товариством "Філіп Морріс Україна" та ТОВ "Нейч", ТОВ "Моментум", ТОВ "Прогрес Мегатрейд".

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем доведено реальність спірних господарських операцій, за якими був сформований податковий кредит, виходячи з наступного.

Як вбачається з виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 07.06.2016 р. основним видом економічної діяльності позивача є виробництво тютюнових виробів (а.с.6 том 4).

Щодо господарських взаємовідносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "Нейч", колегія суддів зазначає наступне.

Між Приватним акціонерним товариством "Філіп Морріс Україна" (в якості покупця) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нейч" (в якості продавця) 14.03.2012 року укладено договір поставки №PMU/12-024(а.с.231-234 том 1).

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов'язується поставляти покупцю товар (надалі - "товар") на підставі та у відповідності до замовлення покупця "замовлення"), а покупець зобов'язується приймати товар та сплачувати за нього визначену договором ціну.

Ціна товару без ПДВ вказується в замовленні, та включає в себе вартість пакування, маркування, тари та транспортування(п. 2.1 договору).

Згідно п. 3.1 договору поставка товару здійснюється продавцем на умовах DDР/поставка зі сплатою мита (Харківська область, Харківський район, селище Комуніст, Польовий в'їзд, 1) (Інкотермс 2000).

Оплата товару здійснюється банківським переказом на рахунок продавця, вказаний в цьому договорі.

09 лютого 2015 року між сторонами вказаного вище договору була укладена додаткова угода №1 до договору поставки №PMU/12-024(а.с.235 том 1).

На підтвердження реальності здійснення господарської операції позивачем до матеріалів справи долучено копії податкової накладної №10 від 19.03.2015 року, №3 від 02.03.2015 р., №5 від 05.03.2015 р., №РН-0000015 від 2 березня 2015 р., №0203-15 від 2 березня 2015 р., прибуткового ордеру №5001029114 від 24.03.2015 р., № 5001029585 від 25.03.2015 р., видаткової накладної №РН-0000020 від 19.03.2015 р., №РН-0000015 від 02.03.2015 р., №РН-0000016 від 05.03.2015 р., замовлень №4500746314 від 06.02.2015 р., №4500754227 від 16.03.2015 р., №4500740967 від 19.01.2015 р., №4500741777 від 21.01.2015 р., №4500744019 від 28.01.2015 р., №4500745008 від 30.01.2015 р., №4500744312 від 29.01.2015 р., №4500749435 від 19.02.2015 р., №4500749837 від 23.02.2015 р., №4500750754 від 26.02.2015 р., платіжного доручення №1166698 від 07.04.2015 р., №1164096 від 31.03.2015 р., №1168242 від 14.04.2015 р., рахунку-фактури №1903-15 від 19.03.2015 р., №0203-15 від 02.03.2015 р., №0503-15 від 05.03.2015 р., товарно-транспортної накладної №15 від 02.03.2015 р., №16 від 05.03.2015 р., відомостей про вантаж, довідки щодо руху товарів придбаних у ТОВ "Нейч", листів ТОВ "Нейч" №36 від 18.03.2016 р.(а.с.107-108 том 2), податкових накладних №3 від 02.03.2015 р., №5 від 05.03.2015 р., (а.с.82-83,89 том 3).

Щодо господарських взаємовідносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "Моментум", колегія суддів зазначає наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Моментум" (в якості виконавця) та Приватним акціонерним товариством "Філіп Морріс Україна" (в якості замовника) 22.11.2011 року укладено договір поставки №PMU/11-168(а.с.86-90 том 1).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується поставляти замовнику продукцію (надалі - "продукція") на поставі та у відповідності до замовлення замовника (надалі - "замовлення"), а замовник зобов'язується приймати продукцію та сплачувати за неї визначену договором ціну.

Відповідно до п. 2.6 договору оплата продукції здійснюється банківським переказом на рахунок постачальника, вказаний в цьому договорі.

Згідно п. 3.1 договору поставка продукції здійснюється постачальником на умовах DDР (назва місця призначення англійською мовою) / поставка зі сплатою мита (Київ) (Інкотермс 2010).

Розділ 11 договору визначає строк дії договору та внесення змін до договору.

На підтвердження факту виконання договору поставки до матеріалів справи позивачем надані належним чином завірені копії податкових накладних №14 від 20.03.2015 р., №17 від 20.03.2015 р., №15 від 20.03.2015 р., №16 від 20.03.2015 р.,(а.с.112-115 том 1), №3 від 05.03.2015 р., №2 від 05.03.2015 р., (а.с.118-119 том 1), №20 від 27.03.2015 р., (а.с.122 том 1), видаткових накладних, замовлень №4500753938 від 13.03.2015 р., №4500753658 від 12.03.2015 р., №4500753656 від 12.03.2015 р., №4500753941 від 13.03.2015 р., №4500753940 від 13.03.2015 р., №4500753942 від 13.03.2015 р., лист від 23.03.2016 р. №122 (а.с.158-159 том 2), платіжних доручень.

Також, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Моментум" (в якості виконавця) та Приватним акціонерним товариством "Філіп Морріс Україна" (в якості замовника) 25.10.2012 року укладено договір №36/РМІ/47734 про надання послуг/виконання робіт (а.с.81-85 том 1).

Згідно п. 1.1 договору за даним договором замовник замовляє та здійснює оплату, а виконавець бере на себе зобов'язання надавати послуги (далі - послуги) і виконувати роботи (далі - роботи) по організації комплексу інформаційних та інших заходів замовника з метою забезпечення прав повнолітніх споживачів тютюнових виробів , які виробляються та імпортуються замовником, на отримання інформації про таку продукцію (далі - заходи).

Відповідно до п. 4.2 договору всі розрахунки здійснюються в національній валюті України (гривні) у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів з банківського рахунка замовника на відповідний банківський рахунок виконавця, який вказаний у даному договорі.

Термін дії договору вказаний у розділі 8 договору.

На підтвердження реальності здійснення господарської операції позивачем до матеріалів справи долучено копії додатку №69 від 04.02.2015 р., №73 від 25.03.2015 р., №70 від 10.02.2015 р., №68 від 04.02.2015 р., додаткової угоди №6 від 17.02.2014 р., службових записок, замовлень №4500742910 від 26.10.2015 р., №4500749836 від 23.02.2015 р., №4500752437 від 05.03.2015 р., №4500746571 від 06.02.2015 р., актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000014 від 06.03.2015 р. №ОУ-0000016 від 06.03.2015 р., №ОУ-0000017 від 10.03.2015 р., №ОУ-0000018 від 10.03.2015 р., №ОУ-0000022 від 18.03.2015 р., №ОУ-000002 від 27.03.2015 р., №ОУ-0000030 від 30.03.2015 р., №ОУ-0000029 від 30.03.2015 р., податкових накладних №6 від 06.03.2015 р., №7 від 10.03.2015 р., №8 від 10.03.2015 р., №12 від 18.03.2015 р., №4 від 06.03.2015 р., №20 від 27.03.2015 р., №22 від 27.03.2015 р., № 25 від 30.03.2015 р., прибуткових ордерів, видаткових накладних №РН-0000009 від 27 березня 2015 р., №РН-0000005 від 20 березня 2015 р., №РН-0000004 від 5 березня 2015 р., №РН-0000003 від 5 березня 2015 р., №РН-0000007 від 20 березня 2015 р., №РН-0000006 від 20 березня 2015 р., №РН-0000008 від 20 березня 2015 р., вимог-накладних №5001032626, товарно-транспортних накладних від 27.03.2015 р., від 20.03.2015 р., від 05.03.2015 р., від 20.03.2015 р., платіжних доручень №1184353 від 27.05.2015 р., №1184352 від 27.05.2015 р., №1165114 від 02.04.2015 р., №1164095 від 31.03.2015 р., №1164539 від 31.03.2015 р., №1168067 від 10.04.2015 р., №1165545 від 03.04.2015 р., №1167414 від 09.04.2015 р., №1172039 від 21.04.2015 р., №1171961 від 21.04.2015 р., №1170147 від 16.04.2015 р., рахунків-фактур №СФ-0000040 від 30 березня 2015 р., №СФ-0000041 від 30 березня 2015 р., №СФ-0000038 від 27 березня 2015 р., №СФ-0000020 від 6 березня 2015 р.,№СФ-0000016 від 5 березня 2015 р., №СФ-0000017 від 5 березня 2015 р., №СФ-0000026 від 18 березня 2015 р., №СФ-0000028 від 20 березня 2015 р., №СФ-0000029 від 20 березня 2015 р., №СФ-0000030 від 20 березня 2015 р., №СФ-0000031 від 20 березня 2015 р., №СФ-0000018 від 6 березня 2016 р., №СФ-0000022 від 10 березня 2015 р., №СФ-0000036 від 27 березня 2015 р., №СФ-0000С21 від 10 березня 2015 р.(а.с.103-188 том 1), звіти за результатами надання послуг (а.с.162-200 том 2).

Відповідно до п. 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей при централізовано-кільцевих перевезеннях цінностей, що була затверджена Наказом Мінфіну від 16 травня 1996 р. № 99 (зі змінами і доповненнями) підприємствам їх відпуск постачальниками може здійснюватися без довіреності, якщо одержувач цінностей за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності, повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей.

На виконання вимог п. 13 Інструкції Приватним акціонерним товариством "Філіп Морріс Україна" на адреси Товариства з обмеженою відповідальністю "Моментум" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Нейч" були направлені повідомлення №03/038 та №04/100 зі зразками підписів осіб, що уповноважені на отримання товарно-матеріальних цінностей від імені Приватного акціонерного товариства "Філіп Морріс Україна"(а.с.166-168 том 3).

Щодо посилання апелянта на невідповідність дат відвантаження та оприбуткування товарів по господарським операціям позивача з ТОВ "Моментум", колегія суддів зазначає наступне.

До матеріалів справи надано службову записку від 11.03.2016 р. матеріально відповідальної особи Приватного акціонерного товариства "Філіп Морріс Україна" ОСОБА_3 (а.с.73 том 2), якою пояснюється невідповідність дат відвантаження та оприбуткування товарів.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 01.12.2015 р. № К/800/57691/14) вказано, що наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Враховуючи, вищенаведене невідповідність дат відвантаження та оприбуткування товарів не є підставою для невизнання господарських операцій позивача при наявності належним чином оформлених первинних документів.

На підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів/послуг, що були придбані у ТОВ «Моментум» позивачем до суду апеляційної інстанції надано наступні докази.

Так, згідно письмових пояснень від 23.09.2016 р. Старшого фахівця програм інформування споживачів ПрАТ "Філіп Морріс Україна" ОСОБА_4, останній підтвердив, що в період з 18 по 23 березня 2015 р. за адресою вул. Лаврська, 12 в приміщенні «Мистецький Арсенал» проводився захід «Українські тижні моди» в рамках якого ПрАТ "Філіп Морріс Україна" проводило заходи з інформування повнолітніх споживачів тютюнових виробів інформацією про марку Parliament. Також, старший фахівець програм інформування споживачів ПрАТ "Філіп Морріс Україна" ОСОБА_4 повідомив, що ТОВ «Моментум» та придбані в ТОВ «Моментум» пристрої для дистанційного фотографування, фотостенд «Ювелірна коробка» (фотостенд-коробка, діамант, подіум) та панелі ПВХ з повноколірним друком використовувалися ПрАТ "Філіп Морріс Україна" в рамках заходів з інформування споживачів про марку Parliament, які відбувалися: в рамках заходу «Українські тижні моди» період з 18 по 23 березня 2015 р. та в рамках заходів в розважальних закладах Києва - Клуб «Серебро», GoodBar, Budda Bar.

Письмові пояснення від 23.09.2016 р. Старшого фахівця програм інформування споживачів ПрАТ "Філіп Морріс Україна" ОСОБА_4 підтверджують достовірність фотографій, які відображено в Додатковому поясненні № 3 до заперечення на апеляційну скаргу, яке було отримано Харківським апеляційним адміністративним судом 19 вересня 2016 р.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, "Філіп Морріс Україна" закуповувало в ТОВ «Прогрес Мегатрейд» одяг для хостес, який серед іншого передавався агентствам, що надавали відповідні послуги. Одним з таких агентств є ТОВ «Бізнес Тюнінг Центр» з яким у Позивача було укладено Договір № 68695 від 10 березня 2015 р. Відповідно до п.3.1. цього Договору позивач повинен забезпечити агентство уніформою для хостес.

Як передбачено в п. 3.1.1. Договору № 68695 від 10 березня 2015 р. між ПрАТ "Філіп Морріс Україна" та ТОВ «Бізнес Тюнінг Центр», факт передачі матеріалів (в тому числі і уніформи для хостес) підтверджується підписаною сторонами Вимогою на переміщення.

Факт використання ТОВ «Бізнес Тюнінг Центр» персоналу (хостес), що безпосередньо інформує повнолітніх споживачів про тютюнові вироби ПрАТ «ФМУ» підтверджується Додатковою угодою № 2 до Договору № 68695 від 10 березня 2015 р., яка підтверджує залучення хостес практично у всіх великих містах України.

Вказане обґрунтовує необхідність для ПрАТ «ФМУ» закуповувати велику кількість уніформи (одягу) для хостесс.

Саме тому, ПрАТ "Філіп Морріс Україна" здійснювало закупівлю у ТОВ «Прогрес Мегатрейд» одягу (уніформи) для хостес та передавало її працівникам ТОВ Бізнес Тюнінг Центр», які в свою чергу надавали безпосередньому персоналу (хостес), які інформували повнолітніх споживачів про тютюнові вироби ПрАТ "Філіп Морріс Україна" в рамках різних заходів.

Передача матеріалів, зокрема і одягу ТОВ «Бізнес Тюнінг Центр» підтверджується Вимогами № R150300595 на переміщення матеріалів (уніформи для хостес) від 06.03.2015.№ R150300648 на переміщення матеріалів (уніформи для хостес) від 10.03.2015. № R150300649 на переміщення матеріалів (уніформи для хостес) від 10.03.2015. № R150300591 на переміщення матеріалів (уніформи для хостес) від 06.03.2015. № R150301529 на переміщення матеріалів (уніформи для хостес) від 19.03.2015. № R150300991 на переміщення матеріалів (уніформи для хостес) від 12.03.2015 та іншими документами, які були додані до Додаткового пояснення № З та містяться у матеріалах справи.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "Прогрес Мегатрейд", колегія суддів зазначає наступне.

Між Приватним акціонерним товариством "Філіп Морріс Україна" (в якості покупця) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Прогрес Мегатрейд" (в якості постачальника) 18.02.2015 року укладено договір поставки №68327, за умовами якого постачальник зобов'язується поставляти покупцю продукцію (надалі - "продукція") на підставі та у відповідності до замовлення покупця (надалі - "замовлення"), а покупець зобов'язується приймати продукцію та сплачувати за неї визначену договором ціну(п. 1.1 договору)(а.с.189-195 том 1).

Відповідно до п. 2.6 договору оплата продукції здійснюється банківським переказом на рахунок постачальника, вказаний в цьому договорі.

Згідно п. 3.1 договору поставка продукції здійснюється постачальником на умовах DDР/поставка зі сплатою мита (Київ) (Інкотермс 2000) за адресою: м. Київ, вул. Електротехнічна. 45, якщо інше не передбачено у відповідному замовленні.

Розділ 11 договору визначає строк дії договору та внесення змін до договору.

На підтвердження факту виконання договору поставки до матеріалів справи позивачем надані належним чином завірені копії прибуткових ордерів, видаткової накладної №44 від 04.03.2015 р., №40 від 03.03.2015 р., №36 від 02.03.2015 р., №38 від 02.03.2015 р., товарно-транспортної накладної №Р44 від 04.03.2015 р., №Р40 від 03.03.2015 р.,№Р36 від 02.03.2015 р., №Р38 від 02.03.2015 р., платіжних доручень №1165730 від 06.04.2015 р., №1165550 від 03.04.2015 р., рахунків на оплату №45 від 02.03.2015 р., №46 від 02.03.2015 р., №48 від 03.03.2015 р., №52 від 04.03.2015 р., податкових накладних №7 від 04.03.2015 р., №5 від 02.03.2015 р., №4 від 02.03.2015 р., №6 від 03.03.2015 р.(а.с.196-230 том 1), замовлення №4500750568 від 25.02.2015 р., №4500750558 від 25.02.2015 р., №4500750466 від 25.02.2015 р., №4500750455 від 25.02.2015 р., №4500749654 від 20.02.2015 р., №4500750530 від 25.02.2015 р., №4500749664 від 20.02.2015 р., №4500750539 від 25.02.2015 р., №4500749634 від 20.02.2015 р., №4500749648 від 20.02.2015 р.(а.с.111-153 том 2).

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про те, що вони не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази.

Вищевикладені обставини спростовують висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 30.10.2015 року №101/28-09-42-10/00383231 про порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, ст.200.2 ст.200 Податкового кодексу України.

Щодо посилання апелянта в акті перевірки на діяльність інших суб'єктів господарювання, що стала підставою збільшення грошового зобов'язання Приватного акціонерного товариства "Філіп Морріс Україна", колегія суддів зазначає наступне.

Листом Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" зазначено, що у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.

Крім того, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства та сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо декларування чи сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Адже, Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. І в разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи. Оскільки, позивач та його контрагент є окремими суб'єктами господарювання зі статусом юридичної особи, окремими платниками податку на додану вартість, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуальною, виходячи з вимог ст.61 Конституції України.

В силу ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Колегія суддів також зауважує, що чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми до складу витрат, що підлягають оподаткуванню та формування суми податкового кредиту з податку на додану вартість.

Враховуючи викладене, колегія суддів висновку про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами - ТОВ "Нейч", ТОВ "Моментум", ТОВ "Прогрес Мегатрейд" мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу.

Водночас, колегія суддів відхиляє посилання контролюючого органу на відсутність сертифікатів про походження товару, як на підставу для висновку про безтоварність господарської операції, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 43 Митного кодексу України, сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

Країна походження товару заявляється (декларується) органу доходів і зборів шляхом подання оригіналів документів про походження товару.

Згідно із ч. 2 ст. 44 Митного кодексу України, у разі ввезення товару на митну територію України документ, що підтверджує країну походження товару, подається обов'язково лише у разі, якщо це необхідно для застосування митно-тарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, кількісних обмежень (квот), інших заходів економічного або торговельного характеру, що здійснюються в односторонньому порядку або відповідно до двосторонніх чи багатосторонніх міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, або заходів, що здійснюються відповідно до закону для забезпечення здоров'я населення чи суспільного порядку, а також у разі, якщо в органу доходів і зборів є підстави для підозри в тому, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України.

Таким чином, сертифікат про походження товару може вимагатися при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, зокрема імпорту та/або експорту товарів відповідно до вимог та процедур, передбачених Митним кодексом України, а також міжнародними договорами.

Оскільки, позивач не здійснював імпортних операцій товарів по оспорюваним відповідачем господарським операціям, таким чином у постачальників позивача не було встановленого законодавством обов'язку надавати сертифікати походження.

Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентами, та як наслідок, правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при проведенні перевірки та при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості прийнятого податкового повідомлення-рішення, яке є предметом оскарження позивачем.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2016 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2016р. по справі № 820/1137/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бегунц А.О. Судді (підпис) (підпис) Старостін В.В. Рєзнікова С.С.

Повний текст ухвали виготовлений 30.09.2016 р.