Ухвала

від 08.09.2016 по справі 826/1256/16

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2016 року м. Київ К/800/19304/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Островича С.Е., Степашка О.І., Маринчак Н. Є.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м.Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкра" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юкра" (далі - ТОВ "Юкра") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ у Печерському районі) в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 квітня 2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2016 року апеляційну скаргу ТОВ "Юкра" задоволено. Скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 квітня 2016 року та прийнято нову постанову, якою задоволено позовні вимоги.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції ДПІ у Печерському районі подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2016 року та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 квітня 2016 року.

ТОВ "Юкра" подало до суду письмові заперечення на касаційну скаргу ДПІ у Печерському районі.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у Печерському районі проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ЮКРА» (код ЄДРПОУ 37449604) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Плай Сервіс» (код ЄДРПОУ 37918030) за період з 01.12.2014 року по 31.12.2014 року. За результатами перевірки відповідачем складено акт від 24.07.2015 року № 222/26-55-22- 08/37449604.

Перевіркою встановлено заниження позивачем в порушення норм п. 187.1 ст. 187 , п. 188.1 ст. 188 , п. 198.1 , п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198 , п. 201.4 , п. 201.6 і п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України показника задекларованого податку на додану вартість за грудень 2014 року на суму 1014505,00 грн. Дане правопорушення перевіряючий орган пов'язує із фактами неправомірного врахування ТОВ «ЮКРА» при визначенні об'єкта оподаткування податком на додану вартість сум витрат на придбання палива (бензину автомобільного) у контрагента-постачальника ТОВ «Плай Сервіс» на підставі договору поставки від 29.04.2014 року № 29/04/2. За результатами таких господарських операцій ТОВ «ЮКРА» на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Плай Сервіс» віднесло до складу податкового кредиту за грудень 2014 року.

Крім цього, в ході здійснення документальної перевірки працівник ДПІ дійшов висновку про відсутність підтвердження реальності поставки ТОВ «Плай Сервіс» на адресу ТОВ «ЮКРА» бензину автомобільного в обсязі 309,34 тонн на суму ПДВ 1014505,00 грн.

На підставі акта перевірки ДПІ у Печерському районі прийнято податкове повідомлення-рішення №51326552208 (форми «Р»), яким визначило ТОВ «ЮКРА» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1521758, 00 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення-рішення рішеннями Головного управління ДФС у м. Києві від 20.11.2015 року №17785/10/26-15-10-05-35 та Державної фіскальної служби України від 21.12.2015 року №27305/6/99-99-10-01-01-25 залишено без змін.

В розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу .

У відповідності до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України , право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу норми п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу , датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України , податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу .

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та. скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України . Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу .

Крім того, зокрема, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України ), а саме: Наказом Міністерства фінансів України від 22.09.2014 року № 957 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» (що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.10.2014 року за № 1235/26012 та набрав чинності 01.12.2014 року, діяв до 30.12.2015 року, тобто був чинним на момент виписки спірних податкових накладних).

За приписами норм п. 44.1 і п. 44.3 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством..

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України ).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні цього Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704, яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ «ЮКРА» і ТОВ «Плай Сервіс був укладений договір поставки від 29.04.2014 року №29/04/2.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що реальність, товарність та виконання зазначеного договору підтверджується первинними документами, які відповідають вимогам визначених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем у зв'язку з технічною помилкою, було змінено код УКТ ЗЕД шляхом формування розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних №№ 169, 170, 171, 172, 173, 174, 175, 176, 177, 178 ,179, 180 від 10.03.2015 року. Операції продажу нафтопродуктів Скаржник відобразив у податковому обліку, що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 361 та 631.

Суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що первинні документи підтверджують реальність здійснення спірних господарських операцій між ТОВ «ЮКРА» та його контрагентом ТОВ «Плай Сервіс».

Відповідно до ст. 83 Податкового Кодексу України , для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: а) документи, визначені цим Кодексом; б) податкова інформація; в) експертні висновки; г) судові рішення; д) інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Відповідно до норм чинного податкового законодавства України, суб'єкт господарювання не може бути притягнутий до відповідальності за порушення податкового законодавства, що допущено його контрагентом.

Відповідно статті 16 Податкового Кодексу України навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право суб'єкта господарювання на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту та валових витрат.

Сам факт наявності господарських відносин з контрагентом, який порушує податкове законодавство, не може тягнути за собою негативні наслідки для платника податків у вигляді зменшення податкового кредиту чи валових витрат, оскільки платник податків може бути необізнаним стосовно таких порушень та дійсних намірів тих фізичних осіб, які представляють його контрагента.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» (2009 рік, заява № 3991/03/) Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку «...Суд вважає що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має і не повинен зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Таким чином, у разі порушення контрагентом платника податків вимог податкового законодавства, податковий орган має право у межах своєї компетенції та у відповідності до вимог чинного законодавства видавати акти державного органу на усунення таких порушень, які є обов'язковими до виконання.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що фактичне придбання позивачем нафтопродуктів підтверджується первинними документами, складеними належним чином, які містять достатню інформацію відносно змісту та вартості господарських операцій. Подальше використання придбаних товарів також підтверджено належним чином складеними первинними бухгалтерськими документами.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог ТОВ "Юкра".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду апеляційної інстанцій постановлене з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м.Києві залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко Н. Є. Маринчак