Ухвала

від 07.09.2016 по справі 522/23843/14-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2016 рокум. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Ізмайлової Т.Л., Кадєтової О.В., Мостової Г.І.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про встановлення порядку володіння та користування земельною ділянкою, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Одеської області від 22 березня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом, у якому просив визначити між ним та ОСОБА_5 порядок користування спільною земельною ділянкою загальною площею 0,0343 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, та виділити йому в натурі у користування 1/2 частину зі складу цієї спільної земельної ділянки.

На обґрунтування своїх вимог посилався на те, що на підставі договору купівлі-продажу від 24 квітня 1992 року ОСОБА_6 належало 7/20 частини житлового будинку АДРЕСА_1. Земельна ділянка, площею 0,0546 га, за цією ж адресою належала ОСОБА_6 на підставі державного акта на право приватної власності на землю від 17 січня 1999 року.

На момент укладання договору купівлі-продажу 7/20 частини житлового будинку ОСОБА_6 знаходився у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 У подальшому шлюб було розірвано.

24 грудня 2004 року ОСОБА_6 та ОСОБА_5 продали 0,0192 га земельної ділянки, а 16 квітня 2003 року ще 0,0011 га, а гроші поділили.

Таким чином у власності ОСОБА_6 та відповідачки залишилися 7/20 частин житлового будинку та земельна ділянка площею 0,0343 га.

Жодних угод про встановлення порядку користування житловим будинком чи земельною ділянкою ОСОБА_6 та ОСОБА_5 між собою не укладали, жодних заходів щодо реєстрації за собою права власності на 7/40 частин будинку чи реєстрації права власності на 1/2 частину земельної ділянки, загальною площею 0,0343 га, не вживали.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер.

Після смерті ОСОБА_6, а саме 13 вересня 2014 року ОСОБА_4 отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом № 155/2014, відповідно до якого він став власником 55/1000 частин спірного домоволодіння.

Після отримання Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, позивач дізнався, що відповідачка без встановлення порядку користування житловим будинком та без будь-якої угоди про встановлення порядку користування земельною ділянкою намагається виділити в натурі на свою користь частину спірної земельної ділянки, присвоївши спірній земельній ділянці кадастровий номер.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17 листопада 2015 року позов задоволено.

Визначено порядок користування спільною земельною ділянкою загальною площею 0,0343 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

Виділено ОСОБА_4 в натурі у користування 1/2 частину зі складу спільної земельної ділянки, а саме земельну ділянку у розмірі 0,01715 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Встановлено порядок користування спільною земельною ділянкою загальною площею 0,0343 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до другого варіанта запропонованого висновком № 473/461 судової земельно-технічної експертизи від 06 липня 2015 року, графічний додаток № 7, а саме: в загальному користуванні залишити площу ділянки між в'їзною брамою з АДРЕСА_1 та гаражем літ. «Д-2» - внутрішній двір, а частину площі земельної ділянки, що залишилася, розділити в частках 1/2. При цьому у одного з співвласників (ОСОБА_5) земельна ділянка буде складатися з двох частин: площі займаної приміщеннями літ. «А-ж» та «а-8» (частина 1) та площі, вільної від забудов (частина 2). Доступ до обох частин з подвір'я загального користування.

Лінія розділу від подвір'я загального користування паралельно правій бічній стіні гаража літ. «Д-2» з відступом 1,8 м від неї (прохід до приміщень в літ. «а-6», «а-7»).

Встановлено, що лінія розподілу заходить на город до точки 4 точка перетину з лінією, що проходить паралельно тильної межі ділянки з кута кам'яного (дов. 5,46 м) та огорожі з плоского шифера (дов. 3,39 м) по лівій бічній межі. Далі від т. 4 лінії поділу повертає наліво до даного кута огорожі паралельно тильній межі на відстані 5,46 м від неї, потім поворот праворуч паралельно правій бічній межі ділянки на відстані 8,12 м від неї.

Забезпечено ОСОБА_4 доступ ОСОБА_5 до тильної зовнішній стіні прибудови літ. «а-8» (дов. 2,83 м) при проведенні ремонтних робіт фасада та даха (покрівлі) на випадок можливого узаконення даної прибудови у перспективі. При ширині проходу для обслуговування в 1,0 м (п.3.25* ДБН 360-92**) площа даної ділянки складе 2,9 кв. м.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 22 березня 2016 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 листопада 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволені позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, а справу направити на новий розгляд до апеляційного суду.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Колегією суддів встановлено та вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Судами попередніх інстанцій установлено, що у період шлюбу, а саме 24 квітня 1992 року на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_6 та ОСОБА_5 придбали 7/20 частин домоволодіння АДРЕСА_1, а у 1999 році вони приватизували земельну ділянку, на якій розміщений вказаний будинок, площею 0,0546 га.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 26 березня 2002 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було розірвано, визнано за ОСОБА_5 право власності на 7/40 частини домоволодіння № 3 та визнано за нею право власності на 1/2 частину приватизованої земельної ділянки площею 0,0546 га.

Тобто, після поділу земельної ділянки між колишнім подружжям, у власність кожного із них перейшло право власності на 0,0273 га земельної ділянки, отже відповідач ОСОБА_5, стала власником земельної ділянки, площею 0,0273 га.

24 грудня 2002 року ОСОБА_6, без згоди ОСОБА_5, за нотаріально посвідченими договорами купівлі-продажу продав частку своєї земельної ділянки у розмірі 0,0192 га, та 16 квітня 2003 року у розмірі 0,0011 га ОСОБА_7, про що в Державному акті на право приватної власності на землю здійснено відповідні записи, у зв'язку з чим у його власності залишилась земельна ділянка площею 0,007 га.

20 листопада 2013 року ОСОБА_6 склав заповіт, згідно якого заповідав все своє майно ОСОБА_4

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер.

Після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина, яку успадкував ОСОБА_4 та на ім'я якого 30 вересня 2014 року було видано Свідоцтво про право власності на 55/1000 частин домоволодіння АДРЕСА_1, що складається в цілому з житлового будинку під літерою «А», загальною площею 325,6 кв. м, та надвірних споруд під літерами: «Д» - гараж, «И» - гараж, Ш вимощення, №1,3, 4 огорожа.

Отже, до складу спадщини ОСОБА_4 увійшла земельна ділянка площею 0,007 га.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд, обґрунтовано виходив із того, що оскільки ОСОБА_6 знав про належність 1/2 частини земельної ділянки загальною площею 0,0546 га ОСОБА_5, однак без її відома та згоди здійснив відчуження двох частин земельної ділянки, загальною площею 0,0203 га (0,0011 га + 0,0192 га), тому до складу спадщини після його смерті увійшла земельна ділянка площею 0,007, а не 0,01715 га як вважає ОСОБА_4 При цьому апеляційний суд дійшов до правильного висновку про те, що позбавлений можливості здійснити виділ земельної ділянки в натурі, оскільки для цього необхідні спеціальні знання, однак сторони не заявляли відповідного клопотання про призначення у справі земельно-технічної експертизи.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для скасування ухваленого апеляційним судом рішення, тому касаційна скарга ОСОБА_4 підлягаєвідхиленню, а оскаржуване рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 22 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Т.Л. Ізмайлова О.В. Кадєтова Г.І. Мостова