Постанова

від 19.09.2016 по справі 826/27058/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 вересня 2016 року № 826/27058/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЗМ Україна» до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «ЗМ Україна» (надалі - ТОВ «ЗМ Україна», позивач) до Київської міської митниці ДФС (надалі також митниця, відповідач) про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів №100250003/2015/000028/2 від 10.07.2015р., №100250003/2015/00034/1 від 24.07.2015р., №100250003/2015/000037/1 від 04.08.2015р. та №100250003/2015/000048/1 від 19.08.2015р.

Свої позовні вимоги ТОВ «ЗМ Україна» обґрунтовує тим, що відповідач неправомірно застосував другорядний метод визначення митної вартості товару, оскільки, відповідно до положень чинного законодавства України, повинен був застосовуватись основний метод визначення митної вартості товару - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

Позивач стверджує, що ним надано відповідачу для митного оформлення товару документи, що передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. Подані документи чітко ідентифікували товар та містили об'єктивні та достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору, згідно з вимогами ч.ч. 4, 5 ст. 58 Митного кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, подав суду письмові заперечення, у яких проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, та зазначив, що оскаржувані рішення прийняті у відповідності до норм чинного законодавства.

Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, судом встановлено наступне.

Між компанією «ЗМ ЕМЕА GmbH» та TOB «ЗМ Україна» укладений зовнішньоекономічний договір поставки № ЗМ ЕМА-02/2014 від 01.02.2014р. (далі - Договір), в якому визначені загальні умови поставки і доставки товарів.

Згідно умов договору, конкретні умови кожної окремої поставки, в тому числі, перелік товарів, їх ціна за одиницю, одиниці виміру, загальна кількість і вартість, можуть визначатись у інвойсі.

Відповідно до Додатку № 1 від 01.02.2014р. до Договору продавець за договором (ЗМ ЕМА) фактично не виступає відправником товару. А згідно Додатку № 3 від 01.07.2014р. до Договору базисні умови поставки додатково доповнені опцією згідно Інкотермс 2010, а саме: СІР Київ.

На виконання умов Договору протягом липня - серпня 2015 року позивачем здійснювався імпорт товару «скляні мікросфери діаметром не більш як 1 мм: Glass Bubbles Kl мікросфери (скляні кульки діаметром 65 мкм)» на підставі інвойсів №9230280565 від 29.06.2015р., № 9230379298 від 21.07.2015р., № 9230388491 від 29.07.2015р. та № 9230402121 від 12.08.2015р.

У всіх випадках поставки вага товару складала 3960 кг., вартість товару визначена на рівні 5,8507 євро за кг., умови поставки СІР Київ, умови оплати - 15 днів після закінчення місяця, в якому відбулась поставка.

Для здійснення митного оформлення товару TOB «Агенція митних брокерів «Капітал» до ВМО-3 м/п "Західний" Київської міської митниці ДФС подано електронні митні декларації від 02.07.2015р. №100250003/2015/079156, від 24.07.2015р. №100250003/2015/079892, від 03.08.2015р. №100250003/2015/080232 та 19.08.2015р. №10025003/2015/080930.

Найменування товару та його ціна були визначенні у відповідності до інвойсів № 9230280565 від 29.06.2015р., № 9230379298 від 21.07.2015р., № 9230388491 від 29.07.2015р. та № 9230402121 від 12.08.2015р. Митна вартість визначена декларантом за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Декларантом до митного оформлення для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом надані документи, передбачені ч. 2 ст. 53 та ст. 335 Митного кодексу України, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість здійснення числового обрахунку митної вартості (відомості відповідно до граф 44 кожної ЕМД), а саме: декларація митної вартості; зовнішньоекономічний договір № ЗМ ЕМА-02/2014 від 01.02.2014р. з додатками; інвойси (рахунки-фактури) № 9230280565 від 29.06.2015, № 9230379298 від 21.07.2015р., № 9230388491 від 29.07.2015р. та № 9230402121 від 12.08.2015р.; транспортні накладні (СМR) № 30/06/2015 від 30.06.2015, №22/07/15/3 від 22.07.2015, № 30/07/15/3 від 30.07.2015, № 13/08/15/3 від 17.08.2015.

Одночасно, разом із поданням ЕМД та документів до митного оформлення декларантом подавались також Заяви імпортера № 116 від 23.07.2015р., № 120 від 03.08.2015р., № 168 від 19.08.2015р., в яких надані роз'яснення щодо умов продажу товару, а також про те, що покупець і продавець хоча і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну оцінюваних товарів, а також надані пояснення щодо відсутності, зазначених у ч. 1 ст. 58 Митного кодексу України умов, які обмежують застосування визначення митної вартості за ціною договору.

За результатами розгляду ЕМД та доданих документів посадовою особою відповідача у всіх випадках оформлення запитані додаткові документи, а саме: запропоновано додатково надати транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, прайс-листи виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованою експертною організацією; інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; договір ( угода, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; якщо рахунок сплачено: банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування тощо.

Декларант відповідними заявами від 10.07.2015р. № 113, від 24.07.2015р. № 117, від 03.08.2015р. № 121 та від 19.08.2015р. № 179 надав відповідачу додаткові документи, відомості та пояснення з приводу заявленого рівня митної вартості.

Зокрема, на виконання запитів позивачем надані прайс-лист виробника на 2015 рік; комерційна пропозиція продавця від 08.06.2015р., яка є попереднім письмовим повідомленням СМБО відповідно до п. 5.2. Контракту; копії митних декларацій країни відправлення, експертний висновок № Ц-685 від 24.07.2015р.; калькуляція від виробника на оцінюваний товар, а також надані пояснення з приводу неможливості надання інших витребовуваних документів.

За результатами розгляду поданих документів митницею прийняті ідентичні за змістом рішення про коригування митної вартості №100250003/2015/000028/2 від 10.07.2015р., №100250003/2015/00034/1 від 24.07.2015р., №00250003/2015/000037/1 від 04.08.2015р. та №100250003/2015/000048/1 від 19.08.2015р.

Зокрема, в оскаржуваних рішеннях зазначено, що митна вартість не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються у зв'язку із впливом взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Декларант вказує у декларації митної вартості, що продавець та покупець є пов'язані між собою. Відповідно до ч. 18 ст. 58 Митного кодексу України при продажу товарів між пов'язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї із зазначених у статті операцій, які здійснювалась одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами.

Також, у рішеннях зазначено, що декларантом до митної вартості додані витрати на транспортування оцінюваних товарів, інші витрати ( складові митної вартості), такі як тара, пакування, страхування, навантаження - відсутні відомості щодо ціни яка сплачена або підлягає сплаті.

Окрім того, у рішенні №100250003/2015/000028/2 від 10.07.2015р., також зазначено, що згідно п. 5.2 договору поставки купівельна ціна і умови можуть бути змінені не частіше ніж один раз в квартал з наданням попереднього письмового повідомлення не менше ніж за 30 днів до таких змін, проте ціна товару змінена, а письмового повідомлення не було.

Оскільки у митного органу виникли підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем та продавцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, митна вартість визначена за ціною договору щодо ідентичних товарів, митне оформлення яких вже здійснено у зв'язку з наявністю цінової інформації у органах доходів і зборів на ідентичні товари (митна декларація від 17.04.2015р. №100250003/5/2015/76342, від 30.04.2015р. №100250003/5/76862, від 13.05.2015р. №10025003/5/77235, від 18.05.2015р. №10025003/5/77379, від 07.05.2015р. №10025003/5/78283, від 22.06.2015р. №10025003/5/78666.

Таким чином, коригування здійснено за другорядним методом 2 (а) «за ціною договору щодо ідентичних товарів», а в основу покладені митні декларації, оформлені позивачем в попередні періоди за тим самим контрактом.

Товар випущений у вільний обіг під гарантійні зобов'язання для подальшого підтвердження митної вартості за митними деклараціями «ІМ 40 ДЕ» №№: 11-0250003/2015/079430 від 10.07.2015р., 100250003/2015/079928 від 24.07.2015р., 100250003/2015/080356 від 04.08.2015р. та 100250003/2015/080964 від 20.08.2015р. відповідно.

В подальшому, позивачем в порядку ч. 8 ст. 55 Митного кодексу України подані до Київської міської митниці ДФС заяви № 10321/10 від 21.08.2015р. та № 11188/10 від 17.09.2015р., разом з якими направлені ще додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості, а також надані відповідні роз'яснення. Листами № 5304/10/26-70-25-02-06 від 28.08.2015р. та №25763/10/26-70-25-02-03 від 23.09.2015р. Київська міська митниця повідомила про відсутність підстав для перегляду винесених рішень про коригування митної вартості.

Незгода із прийнятими відповідачем рішеннями про коригування митної вартості товару обумовила звернення позивача з даним адміністративним позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (далі - ГАТТ) оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

При цьому, під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції (п. 2 параграфу (b) статті VII ГАТТ).

Відповідно до п. 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Разом з цим, згідно ч. 1 ст. 1 Митного кодексу України (далі - МК України) законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Суд зазначає, що при вирішення спору по суті застосуванню підлягають положення Митного кодексу України, які діяли на час прийняття оскаржуваного рішення та картки відмови.

Так, частиною 1 ст. 246 МК України регламентовано, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (ч. 1 ст. 248 МК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Митна декларація реєструється та приймається органом доходів і зборів у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (ч. 1 ст. 264 КАС України).

Водночас, згідно ч. 1 ст. 6 ст. 264 МК України митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

В силу приписів ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (ч. 2 ст. 54 МК України).

Разом з цим, згідно ч. 3 ст. 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 МК України).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. 3 ст. 57 МК України).

Частиною 1 ст. 53 МК України регламентовано, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

При цьому, документами, які підтверджують митну вартість товарів у відповідності до ч. 2 ст. 53 МК України є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копі імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В той же час, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В силу ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Аналіз зазначеного дає суду підстави дійти до висновку, що ст. 53 МК України містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011р. №3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст. 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Як зазначив відповідач, під час митного оформлення товару та визначення митної вартості товарів, приводом для висновку відповідача про те, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною контракту (договору) щодо товарів, які імпортуються та витребування від декларанта додаткових документів і, як наслідок, прийняття рішень про коригування митної вартості стало те, що у митного органу наявна інформація щодо числових значень митної вартості, що могли вплинути на ціну товарів, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів.

В той же час, на думку суду, витребування у позивача додаткових документів є передчасним з огляду на наступне.

Як зазначено в постанові Верховного Суду України №21-127а15 від 31.03.2015р. митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляді цих товарів, порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.

Аналіз графи 33 оскаржуваного рішень дає суду підстави стверджувати, що митницею не прийнято ціну на рівні 5,8507 євро за кг товару, оскільки існуючий зв'язок між продавцем та покупцем товару вплинув на заявлену декларантом митну вартість, яка була зменшена порівняно з попередніми поставками товару.

Суд не може погодитися з доводами відповідача в цій частині, оскільки згідно із ч.12 ст.58 МК України лише та обставина, що продавець і покупець є пов'язаними між собою особами, сама по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглядати всі обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Аналогічна правова позиція, щодо необхідності обґрунтування митницею взаємозв'язку і що саме цей взаємозв'язок вплинув на ціну товару закріплена в постанові Верховного Суду України від 16.12.2014р. по справі №21-558а14.

Таким чином, оскільки митницею не надано жодних обґрунтувань того, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість товару, твердження митниці про навмисне заниження вартості товару ґрунтується виключно на підставі порівняння заявленої митної вартості товару із митною вартістю товару, який ввозився на територію України до установлення нових цін згідно комерційної пропозиції від 07.06.2015р. суд не бере вказане до уваги.

Таким чином, суд вважає недоведеними твердження позивача, що існуючий взаємозв'язок між продавцем та продавцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, а отже, рішення про коригування митної вартості товару №100250003/2015/00034/1 від 24.07.2015р., №100250003/2015/000037/1 від 04.08.2015р. та №100250003/2015/000048/1 від 19.08.2015р. винесені необґрунтовано, є протиправними та підлягають скасуванню.

В той же час, у рішенні №100250003/2015/000028/2 від 10.07.2015р., як підстава для його прийняття окрім наявного взаємозв'язку між продавцем та продавцем також зазначено, що згідно п. 5.2 договору поставки купівельна ціна і умови можуть бути змінені не частіше ніж один раз в квартал з наданням попереднього письмового повідомлення не менше ніж за 30 днів до таких змін, проте ціна товару змінена, а письмового повідомлення не було.

З даного приводу суд зазначає, що комерційна пропозиція на яку посилається позивач як на письмове повідомлення про зміну ціни, датується 07.06.2015р., в той час, як інвойс №9230280565, за яким здійснено митне оформлення товару за ЕМД №100250003/2015/079156 від 02.07.2015р., виписаний 29.06.2015р., тобто всупереч вимогам п. 5.2 договору поставки менше ніж за 30 днів до зміни ціни.

Вказані обставини вказують на те, що здійснюючи поставку товару за ЕМД №100250003/2015/079156 від 02.07.2015р. за новими цінами позивачем порушено умови договору поставки і неправомірно застосовано нові ціни згідно комерційної пропозиції від 07.06.2015р., а отже, рішення №100250003/2015/000028/2 від 10.07.2015р. про коригування митної вартості товару винесено правомірно.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, беручи до уваги той факт, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази правомірності винесення рішень №100250003/2015/00034/1 від 24.07.2015р., №100250003/2015/000037/1 від 04.08.2015р. та №100250003/2015/000048/1 від 19.08.2015р., суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог і наявність підстав для їх часткового задоволення.

Беручи до уваги вимоги ч. 1 та ч. 3 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частити вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ЗМ Україна» задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №100250003/2015/00034/1 від 24.07.2015р., №100250003/2015/000037/1 від 04.08.2015р. та №100250003/2015/000048/1 від 19.08.2015р.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЗМ Україна» (код ЄДРПОУ 33405034) понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 218,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської митниці ДФС.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко