Ухвала

від 22.09.2016 по справі 447/1891/15

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 447/1891/15 Головуючий у 1 інстанції: Березюк Г.М.

Провадження № 22-ц/783/4092/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: 59

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2016 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі: головуючого судді: Ванівського О.М.,

суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,

при секретарі: Жукровській Х.І.,

без участі осіб,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 04 травня 2016 року,-

в с т а н о в и л а :

Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 04 травня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Розліт" про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати і середнього заробітку за час затримки розрахунку - задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство - Розліт" в користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі в розмірі 1344 (одну тисячу триста сорок чотири) грн. 41 коп.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство - Розліт" в користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 3535 ( три тисячі п'ятсот тридцять п'ять ) грн. 56 коп.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство - Розліт" в користь ОСОБА_2 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з затримкою виплати заробітної плати в розмірі 832 (вісімсот тридцять дві) грн. 13 коп.

Вирішено питання стягнення судових витрат.

Рішення суду оскаржив позивач - ОСОБА_2

В апеляційній скарзі апелянт, зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, таким що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Зазначає, що в.о. підприємства ОСОБА_3 надано довідку №47 про заборгованість по заробітній платі, яка становить 4005,24 грн.., яка судом першої інстанції не була взята до уваги. Вважає, що про достовірність даних, зазначених у довідці свідчить те, що ОСОБА_3 на час роботи на підприємстві та формування довідки був співзасновником (співвласником) підприємства та ніс відповідальність за його роботу. Суд також прийшов до незаконного висновку про розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку, який підлягає виплаті, оскільки всупереч ст.117 Кодексу законів про працю суд прийняв рішення щодо стягнення середнього заробітку лише до дня звернення до суду. Як визначено ст.117 КЗпП, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день Фактичного розрахунку. Просить рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 04 травня 2016 року - скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Сторони в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку, від ОСОБА_2 поступило клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з відрядженням, однак колегія суддів вважає, що в задоволенні слід відмовити, оскільки дана справа була призначена на 21.07.2016 року і в присутності ОСОБА_2 була відкладена на 22.09.2016 року, а тому відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе проводити розгляд справи у їх відсутності та без фіксації судового засідання технічними засобами згідно ч.2 ст.197 ЦПК України. На думку колегії суддів матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягають із наступних підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

У відповідності до вимог ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення таким вимогам відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 з 17.11.2005 року по 01.04.2013 року працював за строковим трудовим контрактом токарем, слюсарем-інструментальником у ремонтно-механічному цеху, футерувальником-шамотником на ремонті ванн у ливарному цеху ТОВ "НВП-Розліт".

Трудові відносини із відповідачем було припинено 01.04.2013 року відповідно до ч. 1 ст. 36 КЗпП - за угодою сторін (наказ №41-к від 01.04.2013 року).

При звільненні позивачу не було виплачено заробітну плату.

Із витягу щодо заборгованості по заробітній платі працівників ТзОВ «НВП - Розліт» станом на 01.04.2013 року вбачається, що заборгованість по заробітній платі ОСОБА_2 становить 1344,41 грн. (а.с.91-92).

Відповідно до ч.1 ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата усіх сум, що належать йому від підприємства, установи. організації проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховану суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначеній статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно ст. 47 КЗпП України, роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства установи, організації, у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України.

Згідно ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. №100 п.8 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати, відповідно до якого нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів(годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Відповідно до абз. 3 п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМ України від 08.02.1995р. №100, середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Як вбачається із наказу №17 від 01.08.2012 року «Про зміну режиму роботи підприємства» у зв'яку із зменшенням обсягів виробництва та об'єму роботи на підприємстві, також враховуючи важке фінансово-економічне становище у ТзОВ «НВП-Розліт» встановлено з 01.08.2012 року неповний робочий тиждень з розрахунку забезпечення виконання планових завдань, але не більше одного робочого дня в тиждень для всіх працівників підприємства (а.с. 53).

Згідно графіку роботи працівників ТзОВ «НВП-Розліт» робочий час ОСОБА_2 становив у лютому 2013 року - 4 робочих днів, а у березні 2013 року - 2 робочі дні (а.с. 94-95).

Згідно виписки, Пенсійного фонду України, про Індивідуальні відомості про застраховану особу ТзОВ «НВП - Розліт» (код ЄДРПОУ 33525068) нараховано ОСОБА_2 заробітну плату за лютий 2013 року - 252,04 грн. (6 робочих днів), за березень 2013 року - 126,82 грн. ( 3 робочих днів). Середньоденна заробітна плата ОСОБА_2 становить 42,09 грн. ( (252,04 грн. + 126,82 грн.) - заробітна плата за 2 календарні місяці, що передують звільненню) / (6 дн. + 3 дн. (кількість робочих днів у вказаних місяцях).

Таким чином середньомісячна кількість робочих днів складає (4 роб. днів + 2 роб.дні)/2 місяці = 3 роб. дні.

Період затримки розрахунку при звільненні з 01.04.2013 року по 28.07.2015 року складає 28 місяців по 3 робочих дні ( 28 міс. х 3 роб.дні = 84 дні), а тому сума, яка підлягає до стягнення становить 3535,56 грн. (середньоденна заробітна плата 42,09 грн. х 84 роб. днів).

Таким чином, розмір належної позивачу ОСОБА_2 компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку із порушенням виплати заробітної плат становить 832, 13 грн. ( травень 2013 року 1344,41 грн*0,001=1,34 грн; жовтень 2013 року 1344,41 грн*0,004=5,37 грн.; листопад 2013 року 1344,41 грн*0,002=2,68 грн; грудень 2013 року 1344,41 грн *0,005= 6,72 грн; індекс інфляції у решта місяців в 2013 році менше 100 %; загальний річний індекс інфляції у 2014 році 124,9 - 1344,41 грн * 0,249 = 334,75 грн; січень 2015 року 1344,41 грн. *0,031= 41,67 грн; лютий 2015 року 1344,41 грн *0,053=71,25 грн; березень 2015 року 1344,41 грн*0,108 = 145,19 грн; квітень 2015 року 1344,41 грн*0,140=188,22 грн; травень 2015 року 1344,41 грн *0,022= 29,57 грн.;червень 2015 року1344,41 грн * 0,004= 5,37 грн.).

При цьому суд першої інстанції правильно зазначив, що початок перебігу часу затримки розрахунку з 01.04.2013 р. по день звернення до суду -28.07.2015 року.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про стягнення з ТОВ "НВП -Розліт" в користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі в розмірі 1344,41 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку з 01.04.2013 року по 28.07.2015 року в розмірі 3535,56 грн. та компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з затримкою виплати заробітної плати в розмірі 832,13 грн.

Відповідно до ст. 10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (ст. 57 ЦПК України).

Доводи апеляційної скарги про те, що розмір заборгованості по заробітній платі ОСОБА_2 складає 4005,24 грн., не заслуговують на увагу, оскільки такі не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами та спростовується даними бухгалтерського обліку ТзОВ «НВП-Розліт».

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 307, 308, 313, п.1 ч.1 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 04 травня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий : О.М. Ванівський

Судді: Р.П. Цяцяк

ОСОБА_4