Рішення

від 20.09.2016 по справі 922/4707/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2016 р.Справа № 922/4707/15

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Денисюк Т.С.

судді: Кухар Н.М. , Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Кудревичу М.О.

розглянувши справу

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Ольга.", м. Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Гранд", м. Харків 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк", м. Київ про про витребування майна за участю представників:

Представник позивача - не з'явився;

Представник відповідача - не з'явився;

Представник третьої особи - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ольга." звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить:

- витребувати у відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Гранд" нежитлову будівлю літ. В«Д-2В» , загальною площею 1 498,6 кв.м., яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 120;

- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності № 5460409 внесений державним реєстратором Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області на підставі Свідоцтва про право власності, серія та номер 21057703, виданого 28.04.2014 року, видавник Реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 12648412 від 24.04.2014 року, власник Товариство з обмеженою відповідальністю "Дельта Гранд";

- визнати право власності на нежитлову будівлю літ. В«Д-2В» , загальною площею 1 498,6 кв.м., розташована за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 120 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Ольга" (ідентифікаційний код 30236375).

Також позивачем заявлено до стягнення судові витрати.

Крім того, разом із позовною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю "Ольга." надало до господарського суду клопотання про забезпечення позову, яке було задоволено ухвалою господарського суду Харківської області від 20.08.2015 року.

Фіксування судового процесу здійснювалося за допомогою звукозаписувального технічного засобу, для архівного оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер cicx-09101.

11 липня 2016 року через канцелярію Господарського суду Харківської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольга." надійшла заява про часткову відмову від позову (вх. №22659), в якій, керуючись статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач просить суд прийняти часткову відмову Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольга." від позову в частині скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності №5460409 внесеного державним реєстратором Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області на підставі Свідоцтва про право власності, серія та номер 21057703, виданого 28.04.2014 року, видавник Реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 12648412 від 24.04.2014 року, власник Товариство з обмеженою відповідальністю "Дельта Гранд" та припинити в цій частині провадження у справі.

Ухвалою суду від 27 липня 2016 року було продовжено строк розгляду спору на 15 днів до 09 жовтня 2016 року та відкладено розгляд справи на 20 вересня 2016 року.

Представники сторін в призначене на 20 вересня 2016 року судове засідання не з'явилися.

Від позивача надійшло клопотання (вх. №30838 від 19.09.2016) про розгляд справи без участі його представника, яке суд вважає за можливе задовольнити.

З огляду на наведене, суд зазначає, що протокол судового засідання від 20 вересня 2016 року ведеться в письмовій формі відповідно до ст. 81-1 ГПК України.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Дослідивши заяву позивача про часткову відмову від позову (вх. №22659), суд встановив, що вона подана з дотриманням вимог, встановлених ГПК України та підлягає прийняттю.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Таким чином, провадження по справі в частині позовної вимоги про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності № 5460409 внесений державним реєстратором Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області на підставі Свідоцтва про право власності, серія та номер 21057703, виданого 28.04.2014 року, видавник Реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 12648412 від 24.04.2014, власник Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЬТА ГРАНД", код за ЄДРПОУ 39067387 підлягає припиненню відповідно до п. 4 ст. 80 ГПК України.

З урахуванням викладеного, суд продовжує розгляд справи з урахуванням цих змін та розглядає наступні позовні вимоги позивача в наступній редакції:

- витребувати у відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Гранд" нежитлову будівлю літ. В«Д-2В» , загальною площею 1 498,6 кв. м., яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 120;

- визнати право власності на нежитлову будівлю літ. В«Д-2В» , загальною площею 1 498,6 кв. м., розташована за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 120 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Ольга" (ідентифікаційний код 30236375).

Норми ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, в судові засідання з'являлися повноважні представники сторін які надавали письмові пояснення та заперечення, докази на підтвердження власних правових позицій, внаслідок чого справа може бути розглянута за результатами повного та всебічного розгляду спору.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 02 червня 2011 року по справі №29/5005/6381/2011 Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЛЬГА.», було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого ОСОБА_1.

В рамках ліквідаційної процедури до складу ліквідаційної маси ТОВ «ОЛЬГА.», яка є правонаступником ВАТ «ОЛЬГА» було включено нежитлову будівлю літ. «Д-2», загальною площею 1498,6 кв. м., розташована за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 120, що належало останньому на підставі Договору міни №1 від 17 лютого 2003 року (нерухоме майно).

28 грудня 2012 року Товарною біржею «Європейська» проведено цільовий аукціон по реалізації нерухомого майна в процедурі банкрутства ТОВ «ОЛЬГА.».

На підставі протоколу № 2 про проведення цільового аукціону від 28 грудня 2012 року та ОСОБА_2 №2 про проведення цільового аукціону від 28.12.2012 року на нерухоме майно, переможцем було визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «ОРТІЯ», ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 34757068.

ТОВ «ОРТІЯ» відповідно до протоколу № 2 протягом 30-ти днів з моменту придбання на цільовому аукціоні майна, зобов'язане було оплатити 1 126 046,90 грн. за придбане майно на рахунок ТОВ «ОЛЬГА.».

Договір купівлі-продажу з переможцем аукціону не укладався, а грошові кошти за придбане на аукціоні майно на рахунок ТОВ «ОЛЬГА.» перераховані не були, що суперечить ст. ст. 30, 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції, що діяла до 19.01.2013 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОРТІЯ" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "ОЛЬГА." про визнання права власності на спірне нерухоме майно.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 08 січня 2014 року по справі №922/110/13-г, визнано за "ОРТІЯ" право власності на спірне майно.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.06.2016 по справі №922/110/13-г, рішення господарського суду Харківської області від 08.01.14 у справі № 922/110/13-г скасовано, а провадження у справі № 922/110/13-г припинено, оскільки позивач по зазначеній справі - ТОВ "Ортія" припинило свою господарську діяльність та відсутні правонаступники даного підприємства.

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №41906354 від 07.08.2015р. («Інформаційна довідка») право власності на спірне ОСОБА_3 майно зареєстроване за ТОВ «ДЕЛЬТА ГРАНД» (код ЄДРПОУ 39067387, місцезнаходження: 61036, місто Харків, вул. Морозова, буд. 13). Підставою для такої реєстрації стало Свідоцтво про право власності, серія та номер: 21057703, видане 28.04.2014, реєстраційною службою Харківського міського управління юстиції.

З викладеного, суд приходить до висновку, що після визнання права власності на підставі рішення суду, яке на теперішній час є скасованим, ТОВ «ОРТІЯ» здійснило відчуження вказаного нерухомого майна, в результаті чого кінцевим власником стало ТОВ «ДЕЛЬТА ГРАНД» (відповідач по справі).

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, судова колегія виходить з наступного.

Предметом позову є віндикаційна вимога позивача про витребування об'єкта нерухомості з володіння ТОВ «ДЕЛЬТА ГРАНД» .

Віндикаційний позов є речово-правовим позовом, що може бути пред'явлений лише у разі відсутності між позивачем та відповідачем зобов'язальних правовідносин.

Об'єктом віндикаційного позову може бути індивідуально визначене майно, яке існує в натурі на момент подання позову. Позивачем у віндикаційному позові може бути власник майна або особа, яка хоч і не є власником майна, але володіє ним на підставах, встановлених законом чи договором. Відповідачем за віндикаційним позовом є особа, яка незаконно володіє майном, незалежно від того, чи заволоділа вона майном незаконно сама, чи придбала його у особи, яка не мала права його відчужувати, тобто заволоділа ним без відповідної правової підстави.

Незаконність володіння майном відповідачем повинна бути доведена позивачем у суді при зверненні з відповідною позовною заявою, оскільки законодавство презюмує добросовісне (правомірне) володіння чужим майном, якщо інше не випливає із закону або не встановлене рішенням суду.

Верховним Судом України у справі № 3-103гс11 у постанові від 17.10.2011 року висловлена позиція стосовно того, що якщо набувач набув майно за недійсним правочином, надалі відчужив таке майно іншій особі, потрібно звертатися з віндикаційним позовом.

Статтею 330 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст.388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно з частиною 1 ст. 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Добросовісне придбання, згідно зі ст. 388 Цивільного кодексу України, можливе тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно. Наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є повернення майна із чужого незаконного володіння (віндикація). Зазначена позиція узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 07.11.2012 року у справі № 6-107 цс14.

Згідно висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 24 червня 2015 року у справі № 6-251 цс 15, відповідно до якого майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, слід вважати таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

З матеріалів справи вбачається, що спірна нежитлова будівля, яка належала на праві власності позивачу, була відчужена останнім під час ліквідаційної процедури у справі про банкрутство №29/5005/6381/2011 ТОВ "Ольга." у результаті проведеного 28 грудня 2012 року Товарною біржею В«ЄвропейськаВ» цільового аукціону визнано переможцем аукціону ТОВ В«ОРТІЯВ» , однак договір купівлі-продажу не був укладений та не сплачені кошти.

Матеріалами справи підтверджується, що нерухоме майно вибуло з володіння боржника на підставі рішення господарського суду Харківської області у справі №922/110/13-г від 08.01.2014 року, яким визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "ОРТІЯ" право власності на нежитлову будівлю літ "Д-2", загальною площею 1498,6 кв. м, розташованої за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 120, що придбана на цільовому аукціоні, проведеного Товарною біржею "Європейська" (код 35281862), згідно з протоколом №2 про проведення цільового аукціону від 28.12.2012р. та акту №2 про проведений цільовий аукціон від 28.12.2012р. Вказане рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що переможцем цільового аукціону та покупцем лотів стало ТОВ "Ортія", що є підставою для переходу права на спірні приміщення.

Як вбачається з матеріалів справи 17.04.2008 між ПАТ «ВТБ Банк» та Відкритим акціонерним товариством «Ольга» було укладено іпотечний договір № 173-Z/1, предметом якого є нежитлова будівля літ. "Д-2" загальною площею 1529,8 кв. м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 120 та нежитлова будівлю літ. "З-3", загальною площею 2194,3 кв. м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 120

Вказані обставини справи свідчать про те, що на момент подання позовної заяви вказане вище нерухоме майно знаходилось в іпотеці Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк».

Отже, виходячи із сказаного вище, ОСОБА_3 вибуло з володіння Позивача шляхом ухвалення Господарським судом Харківської області рішення від 08 січня 2014 року у справі № 922/110/13-г, яке було в подальшому скасоване, що свідчить про те, що ОСОБА_3 вибуло з володіння Позивача поза його волею.

Зазначене свідчить також і про те, що ТОВ «ОРТІЯ» не мало права відчужувати ОСОБА_3 на користь ТОВ «ДЕЛЬТА ГРАНД».

Так, Верховний Суд України в постанові від 13 травня 2015 року у справі № 6-53цс15 дійшов висновку, відповідно до якого «ЯКЩО СУДОВИЙ ОСОБА_2, ТО ВІН НЕ ПОРОДЖУЄ ЖОДНИХ ПРАВОВИХ НАСЛІДКІВ З МОМЕНТУ ЙОГО УХВАЛЕННЯ».

Відповідно до ч. 1 ст. 111-28, ч. 3 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 Господарського процесуального кодексу України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Таким чином, рішення господарського суду Харківської області від 08 січня 2014 року у справі 922/110/13-г не породжує жодних наслідків, в т.ч. наслідків переходу права власності на спірне нерухоме ОСОБА_3 до ТОВ «ОРТІЯ», починаючи з 08 січня 2014 року, тобто з моменту його ухвалення, що свідчить про відсутність у ТОВ «ОРТІЯ» прав власника спірного нерухомого ОСОБА_3 і на момент його відчуження на користь ТОВ «ДЕЛЬТА ГРАНД».

Частиною 3 статті 30 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (надалі по тексту - «Закон») передбачено, що у разі надходження двох і більше пропозицій щодо придбання майна банкрута ліквідатор проводить конкурс (аукціон). Порядок проведення конкурсу (аукціону) визначається згідно із Законом України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (надалі по тексту - «Закон про малу приватизацію»).

Частиною 10 статті 30 Закону передбачено, що продаж майна банкрута оформляється договорами купівлі-продажу, які укладаються між ліквідатором і покупцем відповідно до законів України, тобто, як вбачається, до будь-яких законів, які підлягають застосуванню до відповідних правовідносин.

В свою чергу відповідно до положень ч. 8 статті 18 Закону про малу приватизацію, за результатами проведення конкурсу з продажу майна укладається договір купівлі-продажу.

Згідно ч. 1 статті 626 Цивільного Кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як видно з положень ч. 1 статті 638 Цивільного Кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, при цьому істотними умовами ця ж правова норма визначає умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В той же час, положення ч. 1 статті 657 Цивільного Кодексу України передбачають, що договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Виходячи із системного аналізу згаданих вище норм Цивільного кодексу України та інших законів чітко вбачається, що відчуження (продаж) нерухомого майна підприємства, визнаного судом банкрутом, відбувається шляхом досягнення між банкрутом та покупцем такого майна згоди щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу, при цьому відчуження відбувається на підставі укладеного належним чином договору, який підлягає нотаріальному посвідченню, а також з дотриманням порядку, передбаченого розділом III Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Можливість переходу права власності на майно банкрута в іншому порядку законом не передбачена.

Як встановлено під час розгляду даної справи, переможцем аукціону ТОВ «Ортія» договір купівлі-продажу щодо спірного нерухомого ОСОБА_3 укладений не був, а зазначена в Протоколі № 2 про проведення цільового аукціону сума коштів переможцем аукціону сплачена не була ні повністю, а ні частково. Крім того, 11 червня 2015 року ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області у справі №29/5005/6381/2011 про банкрутство ТОВ «Ольга.» було визнано недійсними результати прилюдних торгів у формі цільового аукціону з реалізації ОСОБА_4 шляхом визнання недійсним Протоколу №2 від 28.12.2012 року про проведення цільового аукціону та ОСОБА_2 №2 від 28.12.2013 про проведення цільового аукціону. Постановою Вищого господарського суду України від 10 листопада 2015 року вказана вище ухвала Господарського суду Дніпропетровської області була скасована, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції. 09 грудня 2015 року, в результаті повторного розгляду заяви про визнання результатів торгів недійсним Господарський суд Дніпропетровської області виніс ухвалу у справі №29/5005/6381/2011, відповідно до якої, повторно визнав недійсними результати прилюдних торгів у формі цільового аукціону з реалізації ОСОБА_4 шляхом визнання недійсним Протоколу № 2 від 28.12.2012 року про проведення цільового аукціону та ОСОБА_2 № 3 від 28.12.2013 про проведення цільового аукціону.

Таким чином, суд приходить до висновку, що спірне нерухоме ОСОБА_4 на жодному етапі провадження у справі про банкрутство ТОВ «Ольга.» не було продане чи іншим чином відчужене, адже не було укладено жодних правочинів щодо відчуження, згідно якими чинне законодавство пов'язує перехід права власності на нерухоме майно від підприємства, визнаного банкрутом, до будь-яких третіх осіб, а тому кваліфікація цих обставин при розгляді даної справи, зокрема, при визначенні відсутності та/або наявності волі ТОВ «ОЛЬГА.» на «відчуження» майна (якого насправді не відбулося) у процедурі банкрутства взагалі є недоцільною та не має ніякого правового значення у даній справі.

При цьому, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. З ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник майна має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

По-перше, згідно з п. З ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що позивач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо це майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Виходячи зі змісту даної статті, факт наявності відплатного договору підлягає встановленню лише у правовідносинах між набувачем ОСОБА_4 та особою, яка не мала права його відчужувати, тобто між ТОВ «ОРТІЯ» та ТОВ «ДЕЛЬТА ГРАНД».

По-друге, суд приходить до висновку про наявність відплатного договору при відчуженні спірного ОСОБА_4 на користь ТОВ «ДЕЛЬТА ГРАНД». Так, ОСОБА_3 дійсно було передано ТОВ «ОРТІЯ» в якості внеску до статутного капіталу ТОВ «ДЕЛЬТА ГРАНД».

Враховуючи особливості процедури внесення майна до статутного капіталу, її правову природу (заснування нової юридичної особи на основі переданого до статутного капіталу майна), наявність терміну виконання (ч. З ст. 144 ЦКУ), складання сторонами акту приймання-передачі майна, подальшу необхідність переоформлення і державної перереєстрації не тільки права власності на внесок (інвестицію) з учасника на товариство, а і самого Статуту товариства у зв'язку із змінами до статуту (ч. З ст. 144 ЦКУ), взаємну юридичну відповідальність учасників правовідносин (сторін договору) та взаємні негативні наслідки у разі порушення зобов'язання про надання внеску (інвестиції) і для учасників, і для товариства (ч. З ст. 144 ЦКУ), невідчужуваність в подальшому цього майна навіть при виході учасника з товариства (а тільки своєї частки, яка отримана в обмін на внесок) - все це є оформленням договірних відносин між засновниками і товариством, а відтак, як випливає зі змісту ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України, є правочином.

Зазначений вище правочин з урахуванням його характерних ознак, а саме наявності домовленості між двома і більше особами, повністю кореспондується з визначенням договору, наведеним у ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України та положенням про презумпцію його відплатності (ч. 5 ст. 626 ЦКУ). Такий висновок Позивача цілком співпадає з висновком Верховного Суду України, який викладено в Узагальненні Верховного Суду України щодо Практики розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними, де зазначено, що, щоб запобігти неоднаковому застосуванню норм про правочини у практиці судів, слід зазначити, що договір та угода є тотожними поняттями, тому дво- і багатосторонні правочини є водночас як договорами, так і угодами.

Відповідно до п. 24 постанови № 5 від 07 лютого 2014 року Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ під час розгляду позову власника про витребування майна, переданого як вклад майна до статутного капіталу господарського товариства суд має враховувати, що отримання майна як вкладу до статутного капіталу є відплатним придбанням, оскільки в результаті передання вкладу особа набуває права учасника господарського товариства.

Про те, що відповідно до приписів ст. 388 Цивільного кодексу України витребуванню підлягає майно, яке було внесено до статутного капіталу Відповідача, свідчить стала судова практика Вищого господарського суду України.

Так, постановою Вищого господарського суду України від 13 листопада 2012 року у справі №5024/61/2012 суд касаційної інстанції підтвердив законність рішення суду першої інстанції про задоволення позову про витребування майна в особи, яка набула це майно шляхом внесення до статутного капіталу.

Такого ж висновку суд касаційної інстанції дійшов в постанові від 28 жовтня 2014 року у справі № 921/329/14-г/17 та постанові від 23 лютого 2016 року у справі № 916/3372/15 (копії постанов додаються до цих пояснень). В кожній із вказаних справ предметом позову була вимога про витребування майна в порядку ст. 388 ЦК України у добросовісного набувача.

У постанові від 25 вересня 2013 року у справі № 5011-66/6958-2012 про витребування майна Вищий господарський суд України зазначив: «Таким чином, у відповідності до вимог статей 330, 388 Цивільного кодексу України право власності на майно, яке було передане за актом приймання-передачі в статутний капітал товариства як внесок, поза межами волі власника не набувається у тому числі і добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується, і не припиняється із втратою ним цього майна. Статтею 346 Цивільного кодексу України не передбачено припинення права власності дійсного власника в зв'язку з реєстрацією права власності за іншими особами під час його неодноразового відчуження, у тому числі передачі майна до статутного капіталу іншого товариства, що відбувалось поза межами волі дійсного власника».

Враховуючи, що застування нової юридичної особи на основі переданого до статутного капіталу майна, наявність терміну виконання (ч. З ст. 144 Цивільного кодексу України), обов'язковість складання сторонами акту приймання - передачі майна, подальшу необхідність переоформлення та державної перереєстрації не тільки права власності на внесок (інвестицію) з учасника на товариство, а і самого Статуту товариства у зв'язку зі змінами до статуту, передбачають оформлення договірних відносин між засновниками і товариством, а відтак, у відповідності до ч. І ст. 202 Цивільного кодексу України зазначені дії слід вважати правочином. Таким чином, відчуження майна шляхом його внесення до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю є відплатним придбанням, оскільки в результаті передання вкладу особа набуває права учасника господарського товариства, отже, нерухоме майно слід вважати таким, що перейшло у володіння ТОВ «Дельта Гранд» на підставі відплатного договору.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

Згідно ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо витребування майна та визнання за позивачем права власності обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Виконуючи вказівки Вищого господарського суду України в постанові від 11.04.2016 р. щодо розподілу судових витрат, розподіляючи судові витрати між сторонами, суд виходить з положень ст. 49 ГПК України, відповідно до якої у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

При зверненні позивача з позовом до господарського суду було сплачено 22520,94 грн. судового збору за майнову вимогу про визнання права власності, яку було задоволено судом цим рішенням та 1827 грн. судового збору за клопотання про забезпечення позову, яке також було задоволено судом ухвалою суд 20.08.2015.

Таким чином, вказані судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Разом з тим, розподіляючи судовий збір, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача в дохід Державного бюджету України судового збору в розмірі 1218 грн., який не було сплаченого позивачем при поданні позову за вимогу про витребування майна, та яку було задоволено судом цим рішенням.

При цьому, судом враховано п. 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в якому вказано, що у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством.

Вирішуючи питання щодо розподілу судового збору за вимогу про скасування в державному реєстрі запису про право власності в розмірі 1218 грн. суд з огляду на положення ч. 2 ст. 49 ГПК України дійшов висновку, що судовий збір за цю вимогу при поданні позову, від яких він в подальшому відмовився, позивачем сплачено не було, вказані витрати не покладаються на будь-яку зі сторін по справі.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 35, 43, 44, 49, 75, п. 4 ч. 1 ст. 80, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати право власності на нежитлову будівлю літ. В«Д-2В» , загальною площею 1 498,6 кв. м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 120 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Ольга" (49033 м. Дніпропетровськ, вул. Краснопільська, 9, код ЄДРПОУ 30236375).

Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Гранд" (61036, м. Харків, вул. Морозова, 13, код ЄДРПОУ 39067387) нежитлову будівлю літ. В«Д-2В» , загальною площею 1 498,6 кв. м., яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 120.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Гранд" (61036, м. Харків, вул. Морозова, 13, код ЄДРПОУ 39067387) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольга" (49033 м. Дніпропетровськ, вул. Краснопільська, 9, код ЄДРПОУ 30236375) 22520,94 грн. судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Гранд" (61036, м. Харків, вул. Морозова, 13, код ЄДРПОУ 39067387) на користь Державного бюджету України 1218, 00 грн. судового збору.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Прийняти відмову Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольга" від позовних вимог про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності № 5460409 внесений державним реєстратором Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області на підставі Свідоцтва про право власності, серія та номер 21057703, виданого 28.04.2014 року, видавник Реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 12648412 від 24.04.2014 року, власник Товариство з обмеженою відповідальністю "Дельта Гранд".

Провадження по справі в частині позовних вимог про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності № 5460409 внесений державним реєстратором Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області на підставі Свідоцтва про право власності, серія та номер 21057703, виданого 28.04.2014 року, видавник Реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 12648412 від 24.04.2014 року, власник Товариство з обмеженою відповідальністю "Дельта Гранд" припинити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 26.09.2016 р.

Головуючий суддя Суддя Суддя ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7

(справа №922/4707/15)