Постанова

від 26.09.2016 по справі 823/326/16

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2016 року справа № 823/326/16

11 год. 22 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Коваленка В.І.,

за участю секретаря - Савости С.В.,

за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідачів - не з'явились,

третіх осіб - не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Айова" до Тальнівського районного управління юстиції Черкаської області, Тальнівської районної державної адміністрації Черкаської області, державного реєстратора Тальнівської районної державної адміністрації Черкаської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1, товариство з обмеженою відповідальністю "ВП "Імпульс Плюс", про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Айова» звернулось до суду з адміністративним позовом до Тальнівського районного управління юстиції Черкаської області, Тальнівської районної державної адміністрації Черкаської області, державного реєстратора Тальнівської районної державної адміністрації Черкаської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1, товариство з обмеженою відповідальністю «ВП «Імпульс Плюс», в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Тальнівського районного управління юстиції Черкаської області індексний номер 28395199 від 23.02.2016р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що державним реєстратором протиправно проведено подвійну державну реєстрацію за товариством з обмеженою відповідальністю «ВП «Імпульс Плюс» права оренди земельної ділянки, яка на підставі укладеного з ОСОБА_1 договору вже перебуває в оренді позивача, а тому оскаржене рішення порушує права позивача та підлягає скасуванню.

В судове засідання представник позивача не з'явився, проте направив до суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідач - Тальнівська районна державна адміністрація Черкаської області, подав заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначив, що позов не підлягає задоволенню з мотивів його безпідставності та просив розгляд справи провести без участі його представника за наявними матеріалами.

В судове засідання відповідачі - Тальнівське районне управління юстиції Черкаської області та державний реєстратор Тальнівської районної державної адміністрації Черкаської області не з'явились, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином.

В судове засідання третя особа - ОСОБА_1, не з'явилась, проте направила до суду клопотання, в якому зазначила, що не заперечує проти задоволення позовних вимог та розгляд справи просила провести без її участі.

Представник третьої особи - товариства з обмеженою відповідальністю "ВП "Імпульс Плюс" в судове засідання не з'явився, проте направив до суду заперечення проти позову, в яких зазначив, що державний реєстратор перевіряє відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних в Державному реєстрі прав та поданих документах. Однак, вимоги Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» здійснювати перевірку таких відомостей у інших базах даних не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, а тому державний реєстратор не мав права відмовити в державній реєстрації права оренди.

Також представник третьої особи звернув увагу, що право оренди земельної ділянки у ТОВ "ВП "Імпульс Плюс" виникає після закінчення дії договору оренди земельної ділянки, який укладений власником з позивачем, а тому не порушує прав позивача. Як наслідок в задоволенні позову слід відмовити.

У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши подані документи і матеріали, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до такого висновку.

В судовому засіданні встановлено, що 20 травня 2006 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Айова" та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі строком на десять років, згідно якого земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 загальною площею 3,0 га передана в оренду позивачеві для сільськогосподарського використання. Вказаний договір підписаний сторонами та зареєстрований у Тальнівському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП «Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах» 04.09.2006р., про що у Державному реєстрі земель вчинено запис №040679300259.

Згідно відомостей, які містяться в матеріалах справи, 27 квітня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Айова" та ОСОБА_1 укладено додатковий договір № 137 до договору оренди землі від 20 травня 2006 року. За умовами додаткового договору строк дії договору становить 6 років. Вказаний додатковий договір підписаний сторонами та зареєстрований у Тальнівському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП «Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах» 26.11.2010р., про що у Державному реєстрі земель вчинено запис №041079300216.

Як встановлено судом, державним реєстратором Тальнівського районного управління юстиції Черкаської області Озюменко Олександрою Вікторівною на підставі договору оренди землі № 117 від 15.09.2015р. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 28248071 від 15.02.2016р., яке передбачає проведення державної реєстрації за товариством з обмеженою відповідальністю «ВП «Імпульс Плюс» права оренди земельної ділянки площею 2,999 га з кадастровим номером НОМЕР_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належить ОСОБА_1.

Досліджуючи обставини правомірності прийняття спірного рішення, суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Частиною 5 статті 6 Закону України «Про оренду землі» визначено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

За змістом положень частини 4 статті 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, що підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Положеннями статей 125-126 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права, яке оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

З наведених положень Законів вбачається, що право особи на оренду земельної ділянки виникає з моменту його державної реєстрації на підставі договору оренди землі.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право оренди земельної ділянки підлягає обов'язковій державній реєстрації.

Разом з тим, оскаржуваним рішенням у період дії договору оренди землі, укладеного між позивачем та ОСОБА_1, зареєстровано за ТОВ «ВП «Імпульс Плюс» право оренди вищевказаної земельної ділянки, що виникне з 04.09.2016р.

Враховуючи, що відповідно до статті 17 Закону України «Про оренду землі» об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом, суд погоджується з доводами позивача про порушення оскаржуваним рішенням його прав.

Суд не заперечує право сторін договору визначати будь-який строк, з якого почнуть діяти їхні права та обов'язки. Однак, з огляду на системний аналіз зазначених норм законодавства України, державній реєстрації підлягає виключно діюче речове право і за умови, що відносно його предмета в цей період відсутні інші діючі зареєстровані цього виду речові права.

Так, згідно частини 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав; встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд; перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації; відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником; видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

В розумінні частини 4 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права що підлягають державній реєстрації чи його дубліката.

Пунктом 3 частини 3 статті 10 цього Закону під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01.01.2013р., державний реєстратор запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі.

З наведеного слідує висновок, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов'язаний перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації.

Зазначена правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду України від 29.09.2015 у справі №21-760а15.

Відповідно до статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених п.п. 1 і 2 ч. 1 ст. 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

При вирішенні спору суд враховує відсутність матеріалах реєстраційної справи доказів розірвання чи визнання недійсним договору оренди, який укладено між позивачем та ОСОБА_1.

Підсумовуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що в даному випадку реєстрація договорів оренди землі з новим орендарем можлива лише після реєстрації угод про розірвання договорів оренди землі з попереднім орендарем.

За таких обставин, реєструючи право оренди на ту ж земельну ділянку за іншими юридичними особами, державний реєстратор Тальнівського районного управління юстиції не перевірив наявність вже зареєстрованого права оренди на спірну земельну ділянку, внаслідок чого неправомірно здійснив повторну реєстрацію права оренди однієї і тієї самої земельної ділянки за різними орендарями, не врахувавши, що право оренди в них виникло з моменту його державної реєстрації, а тому спірне рішення державного реєстратора є протиправним та підлягає скасуванню.

У відповідності до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому в силу положень частини 2 статті 71 вказаного кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В силу положень частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на ту обставину, що в ході судового розгляду справи відповідачі не надали жодних доказів та не зазначили обставин правомірності прийняття рішення про реєстрацію права оренди спірної земельної ділянки за товариством з обмеженою відповідальністю «ВП «Імпульс Плюс», виходячи з системного аналізу положень чинного в Україні законодавства та матеріалів справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 11, 14, 70, 71, 94, 159 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Тальнівського районного управління юстиції Черкаської області індексний номер 28248071 від 15.02.2016р.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тальнівської районної державної адміністрації Черкаської області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Айова» судовий збір в розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строки та порядку передбаченому статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Коваленко

Повний текст постанови виготовлено 03.10.2016р.