Рішення

від 28.09.2016 по справі 906/686/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "28" вересня 2016 р. Справа № 906/686/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Прядко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довір. від 13.04.2016 вих. № 05/1446; ОСОБА_2 - довір. від 13.04.2016 вих. № 05/1447;

від відповідача: не прибув

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області (м. Житомир)

до товариства з обмеженою відповідальністю Новоград-Волинський економіко-гуманітарний коледж (м. Новоград-Волинський, Житомирська обл.)

про стягнення 63020,38 грн

У відповідності до ч. 3 ст. 69 ГПК України, строк розгляду спору було продовжено на п'ятнадцять днів.

Позивач подав до суду позов про стягнення з відповідача 63020,38 грн заборгованості за договором оренди № 261 від 26.08.2005 нерухомого майна, що належить до державної власності, з яких: 54634,18 грн орендної плати, 7839,86 грн пені та 546,34 грн штрафу.

До початку судового засідання до суду від сторін надійшли такі документи:

- від відповідача - електронна копія заяви від 28.09.2016 з додатками щодо додаткового обґрунтування підстав зменшення штрафних санкцій (а. с. 122 - 131);

- від позивача - письмове заперечення від 27.09.2016 вих. № 05/3254 з додатками щодо наявності підстав для задоволення заяви відповідача про зменшення штрафних санкцій (а. с. 132 - 139).

Представники позивача в судовому засіданні підтримали раніше подану заяву про припинення провадження у справі від 19.09.2016 вих. № 05/3179 (а. с. 100); вважають що оплатами, здійсненими після порушення провадження у справі в рахунок погашення орендної плати, відповідач повністю погасив суму заборгованості та нараховані штрафні санкції, отже формально підстави для задоволення клопотань відповідача щодо зменшення суми штрафних санкцій та відсутності підстав для одночасного стягнення штрафу та пені відсутні.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином, доказом чого є поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 140).

В судовому засіданні 12.09.2016 представник відповідача підтвердив погашення заборгованості перед позивачем, однак як вбачається з заяви від 16.09.2016 вказав, що проведеними ним в процесі розгляду справи оплатами, було погашено тільки наявну заборгованість з орендної плати та здійснено передоплату за оренду на суму 19865,82 грн. Щодо нарахованих до стягнення позивачем штрафу та пені, відповідач подав клопотання про їх зменшення та обґрунтував підстави неможливості їх одночасного стягнення (а. с. 113 - 121).

Враховуючи, що явка представника відповідача в судове засідання обов'язковою не визнавалася, клопотань про відкладення розгляду справи та повідомлень суду щодо поважності причин відсутності представника відповідача в судовому засіданні до суду не надходило, при цьому надання письмового відзиву відповідно до вимог ст. 59 ГПК України є правом відповідача, а не його обов'язком, господарський суд вважає, що неявка відповідача повідомленого належним чином про час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Житомирській області (позивач/орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю Новоград - Волинський економіко - гуманітарний коледж (відповідач/орендар) договору оренди № 261 нерухомого майна, що належить до державної власності від 26.08.2005 (далі - договір, а. с. 8, 9) з додаткам та додатковими договорами до нього (а. с. 10 - 21, 81), на підставі підписаних між сторонами та Новоград-Волинською районною державною адміністрацією Житомирської області (балансоутримувач) актів приймання-передачі майна від 26.08.2005, від 01.03.2014, від 11.01.2016 (а. с. 10 (зі звороту), 18, 22), орендар прийняв в оренду нерухоме майно - нежитлові приміщення в будівлі учбового корпусу, площею 2079,4 кв.м, що розташовані за адресою: м. Новоград-Волинський, вул. Ушакова, 34.

Відповідно до п. 1 додаткового договору № 10 від 16.08.2016 до договору № 261 від 26.08.2005, строк дії договору продовжено до 16.11.2016 включно.

Згідно з умовами укладених до договору додаткових договорів, сторони неодноразово корегували розмір орендної плати необхідної до сплати орендарем та базовий місяць оренди.

Так, відповідно до п. 3.1 договору (в редакції змін, внесених згідно з додатковим договором № 9 від 11.01.2016), сторони погодили, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої Постановою КМУ від 04.10.1995 № 786 (із змінами та доповненнями), і становить без ПДВ 19894,14 грн за базовий місяць оренди - жовтень 2015 року.

Згідно з п. 3.3 договору (в редакції змін, внесених відповідно до додаткового договору № 2 від 25.08.2009), орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50% до 50% щомісяця не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених КМУ і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Як вбачається з позовної заяви, позивач зазначає про неналежне виконання відповідачем зобов'язання щодо своєчасної та у повній мірі сплати орендних платежів. Вказує, що за січень 2016 року відповідачем було лише частково оплачено суму оренди у розмірі 8257,58 грн проти нарахованих 11806,56 грн, та повністю не сплачено оренду за лютий - червень 2016 року, внаслідок чого у відповідача перед позивачем рахується заборгованість на суму 54634,18 грн, яка розраховується наступним чином: сума боргу за січень (11806,56 - 8257,58 = 3548,98) + сума боргу за період прострочки лютий - червень 2016 року (10217,04 х 5 = 51085,20).

Зважаючи на приписи ст. 2 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" та ст. ст. 626, 629 ЦК України, які вказують на те, що орендою є засноване на договорі строкове, платне користування майном, а договір є обов'язковим до виконання сторонами, суд вказує про підставність вимог позивача про стягнення з відповідача боргу за неналежне виконання зобов'язання зі сплати орендних платежів, однак зазначає, що позивачем при здійсненні розрахунку заборгованості було помилково включено до суми боргу, заявленого до стягнення з відповідача, орендну плату за червень місяць 2016 року, оскільки строк платежу за вказаний період у відповідача існував до 15.07.2016 включно, тоді як позовна заява була подано до суду позивачем - 14.07.2016, тобто завчасно в частині вимог про стягнення з відповідача 10217,04 грн.

Таким чином, правомірно заявленою до стягнення з відповідача станом на момент подання позову до суду є сума боргу у розмірі 44417,14 грн (54634,18 - 10217,04).

Наданими в процесі розгляду справи відповідачем до суду платіжними дорученнями (а. с. 84 - 87, 116) підтверджено повне погашення ним суми боргу по орендній платі.

Разом з тим, з огляду на суму проведених відповідачем оплат (74500,00 грн) проти наявної у нього суми заборгованості (44417,14 грн), суд констатує факт здійснення відповідачем сплати орендних платежів на суму 30082,86 грн, які враховуючи умови п. 3.6 договору (в редакції змін, внесених згідно з додатковим договором № 6 від 31.12.2013) підлягають заліку позивачем в рахунок подальших платежів з орендної плати (червень-серпень), з огляду на що суд вказує про безпідставність дій позивача щодо зарахування суми сплачених орендних платежів в рахунок погашення заборгованості зі штрафу та пені та відсутність підстав для задоволення заяви позивача про припинення провадження у справі від 19.09.2016 вих. № 05/3179 в цій частині.

Оскільки сума основного боргу була сплачена відповідачем після звернення позивача до суду з даним позовом, суд дійшов висновку, що провадження у справі в частині стягнення з відповідача 44417,14 грн слід припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, частково задовольнивши заяву позивача про припинення провадження у справі. У частині стягнення на користь позивача 10217,04 грн орендної плати суд відмовляє, з огляду на передчасність заявлення позовних вимог до відповідача в цій частині.

При перевірці обґрунтованості та законності нарахування позивачем до стягнення з відповідача пені у розмірі 7839,86 грн та 546,34 грн штрафу, суд враховує, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 ЦК України.

Так, за статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Умовами договору (п. п. 3.5, 3.7, в редакції змін, внесених згідно з додатковим договором № 2 від 25.08.2009) сторони передбачили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.3 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати. Нарахування та стягнення пені здійснюється за весь термін прострочення орендарем виконання зобов'язання щодо перерахування орендної плати в терміни, встановлені п. 3.3 договору. У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 1% від суми заборгованості.

В той же час, приписами статті 61 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами спірного договору, а саме пунктами 3.5, 3.7 передбачено застосування пені та штрафу як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по даному договору.

Враховуючи вище викладене, оскільки штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, суд дійшов висновку про неможливість їх одночасного застосування за одне й те саме порушення - порушення строків виконання грошових зобов'язань за договором поставки, що свідчить про недотримання сторонами в договорі положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

При вирішення питання щодо можливості одночасного застосування до вказаних правовідносин відповідальності у вигляді штрафу і пені за вчинення одного і того ж виду договірного правопорушення, суд враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові № 6-2003цс15 від 21.10.2015.

Таким чином, твердження відповідача, викладені у заяві від 17.09.2016 вих. № 136 (а. с. 118 - 121) суд вважає правомірними, а вимоги позивача про стягнення на його користь 546,34 грн штрафу, безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах закону, у зв'язку з чим у їх задоволенні відмовляє.

Що стосується заяви відповідача від 16.09.2016 про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), то суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Керуючись вище вказаним, суд дослідив наведені відповідачем обставини, покладені в основу заяви від 16.09.2016, та виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, дійшов висновку, що вони не є винятковими, оскільки поряд з наданням освітніх послуг, як одного з напрямків діяльності відповідача, останній, з огляду на п. 1.8 статуту товариства, з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку має право також займатися різними видами підприємницької діяльності, що є джерелом доходу, та засвідчує статус відповідача як рівноцінного учасника майнових відносин у сфері господарювання і не звільняє його від зобов'язань перед позивачем, що випливають із договору оренди № 261 від 26.08.2005, в т. ч. щодо сплати неустойки за порушення строків виконання зобов'язання. Окрім того, вирішення питання щодо зменшення пені є правом суду, а не обов'язком, наявність підстав для обґрунтування позиції щодо зменшення якої враховується судом при прийнятті рішення у справі за результатами оцінки доказів в сукупності, а тому наявність обставин, які на думку відповідача, свідчать при необхідність зменшення пені, для суду не є визначальними.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що заява відповідача від 16.09.2016 про зменшення розміру неустойки задоволенню не підлягає.

Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами і іншими учасниками процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на наявні в матеріалах справи докази та зроблені господарським судом в процесі розгляду справи висновки, суд вважає позов позивача заявленим у відповідності до вимог чинного законодавства та таким, що підлягає задоволенню частково на суму 7839,86 грн пені. У частині стягнення з відповідача 10217,04 грн основного боргу та 546,34 грн штрафу суд відмовляє. У частині стягнення з відповідача 44417,14 грн основного боргу, суд вважає за необхідно припинити провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, частково задовольнивши заяву позивача про припинення провадження у справі.

Оскільки ухвалою суду від 18.07.2016 позивачу було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у даній справі та враховуючи часткову правомірність заявлених позовних вимог, при вирішенні питання щодо розподілу судового збору за результатами розгляду даної справи суд ухвалив стягнути з позивача в дохід Державного бюджету України 235,35 грн судового збору, а з відповідача - 1142,65 грн судового збору.

Керуючись ст.ст. 49, п.1-1 ч.1 ст. 80, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Новоград-Волинський економіко-гуманітарний коледж" (11708, Житомирська обл., м. Новоград-Волинський, вул. Ушакова, буд. 34, код ЄДРПОУ 24703775) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області (10008, м. Житомир, вул. 1-го Травня, буд. 20, код ЄДРПОУ 13578893) 7839,86 грн пені.

3. У частині стягнення 44417,14 грн основного боргу провадження у справі припинити за п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

4. У іншій частині в позові відмовити.

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Новоград-Волинський економіко-гуманітарний коледж" (11708, Житомирська обл., м. Новоград-Волинський, вул. Ушакова, буд. 34, код ЄДРПОУ 24703775) в дохід Державного бюджету України 1142,65 грн судового збору.

6.Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області (10008, м. Житомир, вул. 1-го Травня, буд. 20, код ЄДРПОУ 13578893) в дохід Державного бюджету України 235,35 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 03.10.16

Суддя Прядко О.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - відповідачу - рек. з повід.