Рішення

від 31.08.2016 по справі 910/11989/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.2016Справа №910/11989/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЖЕНЕРНО-ВИРОБНИЧИЙ ЦЕНТР "ВЕКТОР"

до Приватного підприємства "ЕЛЛАДА"

про стягнення 133 667,90 грн.

Суддя Селівон А.М.

Представники сторін:

Від позивача: Миронова С.В. - представнки, дов. б/н від 10.03.16 р.

Від відповідача: не з'явились.

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНЖЕНЕРНО-ВИРОБНИЧИЙ ЦЕНТР "ВЕКТОР" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "ЕЛЛАДА" про стягнення коштів у розмірі 133 972,88 грн., з яких 119 697,70 грн. основного боргу, 14 275,18 грн. процентів річних, а також стягнення судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 2 010,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на невиконання відповідачем належним чином умов укладеного між сторонами Контракту на поставку комплекту обладнання №2263 від 20.01.2011 в частині оплати поставленого позивачем товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у визначеному вище розмірі, за наявності якої позивачем нараховано 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2016 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/11989/16 та призначено до розгляду на 27.07.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2016 розгляд справи відкладено на 31.08.2016

У судові засідання 27.07.2016 та 31.08.2016 з'явився уповноважений представник позивача, уповноважений представник відповідача не з'явився.

Про дату, час і місце розгляду даної справи відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень: №№ 0103039251802, 0103039600173.

Судом повідомлено, що до початку судового засідання 31.08.2016 через відділ діловодства господарського суду м. Києва від представника позивача надійшла заява про стягнення заборгованості (уточнення) №10/08 від 10.08.2016 від 04.12.14 р., в якій останній підтримав заявлені в позовній заяві позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача 119 697,70 грн.основного боргу, 13 970,20 грн. процентв річних та 2010,00 грн. судового збору. Заява долучена судом до матеріалів справи.

Пунктом 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) зазначено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно п. 3.10 постанови № 18 під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Згідно з частиною третьою ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Дослідивши в судовому засіданні 31.08.16р. зміст позовної заяви та подану позивачем позовну заяву про стягнення заборгованості (уточення), судом остання розцінена як заява про зменшення розміру позовних вимог, а саме в частині стягнення процентів річних.

Враховуючи, що зменшення розміру позовних вимог є правом позивача, передбачене ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не суперечить законодавству, не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, суд приймає вищевказану позовну заяву про стягнення заборгованості (уточення) (заяву про зменшення розміру позовних вимог в частині процентів річних) до розгляду і спір вирішується з її урахуванням.

Також до початку судового засідання 31.08.2016 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшли письмові пояснення до позовної заяви б/н від 23.08.2016, в яких останній підтримав позовні вимоги та зазначив, що п.п. 3.4, 6.3 Контракту виконані позивачем належним чином, що підтверджується актом здачі - приймання робіт від 02.09.11р., який фіксує готовність виробу до використання за призначенням. При цьому зобов'язання з оплати вартості поставленого обладнання у відповідача виникло з 04.08.12р., з урахуванням дати останньої видаткової накладної № 13 від 31.07.12р. Пояснення долучені судом до матеріалів справи.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог, окрім наявних в матеріалах справи, на час проведення судового засідання 31.08.2016. позивачем суду не надано.

Заяв та клопотань процесуального характеру на час проведення судових засідань 27.07.16р. та 31.08.2016р. від відповідача до суду не надходило.

Документи, витребувані ухвалами суду від 04.07.16р. та від 27.07.16р., в т.ч. відзиву на позовну заяву, відповідачем суду не надані.

Про поважні причини неявки представника відповідача в судові засідання суд не повідомлено.

Відповідно до 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно підпункту 3.9.2 п. 3.9. Постанови №18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Окрім того, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка представника відповідача в судові засідання обов'язковою не визнавалась, відповідач не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь в судових засіданнях, відповідачем не надано суду відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, беручи до уваги те, що представник позивача проти розгляду справи за відсутності представника відповідача не заперечував, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, виключно за наявними у справі матеріалами.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи обмежені процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.

Враховуючи відсутність на час проведення судових засідань клопотань представника позивача щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколах судового засідання.

Перед початком розгляду справи представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судових засіданнях повідомив суд, що права та обов'язки стороні зрозумілі.

Відводу судді представником позивача не заявлено.

В судовому засіданні 31.08.16р. уповноважений представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві, з урахуванням поданої позовної заяви про стягнення заборгованості (уточнення) (заяви про зменшення розміру позовних вимог в частині процентів річних).

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими позивачем доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як встановлено судом за матеріалами справи, 20 січня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інженорно-виробничий центр «Вектор» (продавець за договором, позивач у справі) та Приватним підприємством «Еллада» (покупець за договором, відповідач у справі) був укладений Контракт № 2263 на поставку комплекту обладнання (далі - Контракт), відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язався виготовити, поставити, здійснити монтаж, пуско-налагодження, ввести в експлуатацію комплект обладнання для автоматизованої рушально - віяльної дільниці потужністю з переробки 1700 т/добу насіння соняха та 1200 т/добу насіння рапсу, що складається з наступних секцій: приймання сировини, зважування, чищення насіння соняха та рапсу; обсушування насіння соняха та відвіювання лушпиння, очищення лушпиння та подавання для подальшої переробки; транспортування ядра насіння соняшника або насіння рапсу в накопичувальний бункер постачальника лінії пресування.

Розділами 2-5 Контракту сторони погодили умови оплати та поставки, пакування та маркування обладнання, права та обов`язки сторін, документацію, якість, монтаж та пуско - налагоджувальні роботи, введення обладнання в експлуатацію, навчання персоналу покупця на поставленому обладнанні, відповідальність сторін тощо.

Згідно з п. 12.1 Контракту він набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, передбачених дійсним Контрактом, включаючи гарантійні зобов'язання.

Вказаний Контракт підписаний предтавниками продавця та покупця та засвідчений печатками сторін.

Судом встановлено, що між сторонами фактично був укладений договір поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України з елементами договору підряду, який регулюється нормами норм § 1, 3 глави 61 Цивільного кодексу України.

Суд зазначає, що можливість укладення сторонами змішаного договору та узгодження ними умов в такому договорі не суперечить приписам ч.2 ст. 628 Цивільного кодексу України, відповідно до яких сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

В силу приписів ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Частиною 1 ст. 843 Цивільного кодексу України визначено, що договором підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Згідно ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Як зазначено в п. 1.2 Контракту загальний перелік (номенклатура) обладання, що постачається, зазначається сторонами в Додатку № 2 «Межі постачання» (далі - Додаток № 2). Детальний перелік (номенклатура) комплектного обладання, що постачається продавцем для автоматизованої рушально- віяльної дільниці зазначається сторонами в Специфікаціях.

Постачання обладання здійснюється партіями (п. 1.6 Контракту).

Згідно п. 3.1 Контракту поставка обладнання здійснюється партіями згідно Специфікацій на умовах FCA (склад виробника), згідно з Правилами Інкотермс-2000. Днем поставки обладнання являється дата фактичного отримання обладнання покупцем в місці відвантаження.

Приймання-передавання обладнання у місці відвантаження здійснюється за кількістю пакувальних місць та одиниць обладнання і оформляється шляхом підписання накладної. Приймання-передавання обладнання за якістю здійснюється шляхом підписання сторонами Акту введення обладнання в експлуатацію на умовах, вказаних у Договорі. (п.3.4 Контракту).

При цьому за умовами п. 1.5 Контракту продавець разом з постачанням кожної партії обладнання повинен передати покупцеві документи: товаросупровідні документи, паспорти, технічну документацію на обладнання.

Аналогічні умови містяться в розділі 3 Контракту, зокрема, перелік документації (проектної та технічної), яка має бути передана продавцем.

Так, в матеріалах справи містяться підписані сторонами Додаток № 2 до Контракту «Межі постачаня для комплекту обладнння атоматизованої рушально- віяльної дільниці», яки визначено, зокрема, кількість та найменування одиниць обладнання.

Окрім того, сторонами узгоджені та підписані Специфікації: № 1 від 20.01.2011 року, № 2 від 27.01.2011 року, № 3 від 09.02.2011 року, № 4 від 09.02.2011 року, №5 від 01.03.2011 року, №6 від 01.03.2011 року, №7 від 01.03.2011 року, №8 від 01.03.2011 року, №9 від 11.07.2011 року, №10 від 20.03.2012, якими передбачено асортимент, найменування, кількість та ціну відповідного обладнання, що постачалось позивачем.

Також до контракту сторонами укладено Додаток № 1 «Гарантійні показники та технічні характеристики», Додаток № 3 «Проведення монтажних, пусконалагоджувальних робіт та робіт по введенню обладнання в експлуатацію», зі змінами, внесеними Додатковою угодою до Контракту від 14.11.2012р.

Як встановлено судом за матеріалами справи та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, на виконання умов Контракту та специфікацій до нього позивач протягом березня 2011 року - липня 2012 здійснив постачання на адресу відповідача обладнання на загальну суму 27 043 964,89 грн., що підверджєуться що підтверджується видатковими накладними: № 4 від 28.03.11 р., № 5 від 29.03.11 р., № 15/1 від 09.06.11 р., № 15/2 від 09.06.11 р., № 16 від 10.06.11 р., №117 від 14.06.2011, №18 від 17.06.2011, №19 від 20.06.2011, №20 від 21.06.2011. №21 від 22.06.2011, №22 від 22.06.2011. №23 від 23.06.20111, №25 від 29.06.2011, №26 від 01.07.2011, №27 від 04.07.2011, №28 від 04.07.2011, №29 від 05.07.2011, №30 від 09.07.2011, №31 від 09.07.2011, №32 від 12.07.2011, №33 від 29.07.2011, №34 від 29.07.2011, №35 від 29.07.2011, №39 від 30.09.2011, №40 від 30.09.2011, №42 від 31.10.2011, №43 від 31.10.2011, №44 від 31.10.2011, №45 від 31.10.2011, №46 від 31.10.2011, №47 від 31.10.2011, №48 від 31.10.2011, №49 від 31.10.2011, №11 від 11.05.2012, №13 від 31.07.2011, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Факт отримання обладнання відповідачем підтверджується підписами уповноваженого представника останнього Тимченко С.В., на вищевказаних видаткових накладних, який діяв на підставі виданих ПП «Еллада» довіреностей на отримання товарно - матеріалних цінностей, а саме: № ЕЛ-Д0000002 від 18.03.11 р. строком дії до 28.03.11 р., № ЕЛ-Д0000003 від 29.03.11 р. строком дії до 08.04.11 р., № ЕЛ-Д0000006 від 27.05.11 р. строком дії до 06.05.11 р., № ЕЛ-Д0000008 від 06.06.11 р. строком дії до 16.06.11 р., № ЕЛ-Д0000011 від 09.06.11 р. строком дії до 19.06.11 р., № ЕЛ-Д0000010 від 09.06.11 р. строком дії до 19.06.11 р., № ЕЛ-Д0000012 від 10.06.11 р. строком дії до 20.06.11 р., № ЕЛ-Д0000013 від 14.06.11 р. строком дії до 24.06.11 р., № ЕЛ-Д0000017 від 17.06.11 р. строком дії до 27.06.11 р., № ЕЛ-Д0000016 від 16.06.11 р. строком дії до 26.06.11 р., № ЕЛ-Д0000018 від 20.06.11 р. строком дії до 30.06.11 р., № ЕЛ-Д0000019 від 22.06.11 р. строком дії до 02.07.11 р., № ЕЛ-Д0000020 від 22.06.11 р. строком дії до 02.07.11 р., № ЕЛ-Д0000021 від 23.06.11 р. строком дії до 03.07.11 р., № ЕЛ-Д0000022 від 29.06.11 р. строком дії до 09.07.11 р., № ЕЛ-Д0000023 від 01.07.11 р. строком дії до 11.07.11 р., № ЕЛ-Д0000024 від 04.07.11 р. строком дії до 14.07.11 р., № ЕЛ-Д0000025 від 05.07.11 р. строком дії до 15.07.11 р., № ЕЛ-Д0000026 від 08.07.11 р. строком дії до 18.07.11 р., № ЕЛ-Д0000027 від 12.07.11 р. строком дії до 22.07.11 р., № ЕЛ-Д0000028 від 27.07.11 р. строком дії до 06.08.11 р., № ЕЛ-Д0000040 від 31.10.11 р. строком дії до 10.11.11 р., № ЕЛ-Д0000041 від 31.10.11 р. строком дії до 10.11.11 р., № ЕЛ-Д0000042 від 31.10.11 р. строком дії до 10.11.11 р., № ЕЛ-Д0000043 від 31.10.11 р. строком дії до 10.11.11 р., № ЕЛ-Д0000044 від 31.10.11 р. строком дії до 10.11.11 р., № ЕЛ-Д0000045 від 31.10.11 р. строком дії до 10.11.11 р., № ЕЛ-Д0000046 від 31.10.11 р. строком дії до 10.11.11 р., № ЕЛ-Д0000047 від 31.10.11 р. строком дії до 10.11.11 р., № ЕЛ-Д0000044 від 11.05.11 р. строком дії до 11.05.11 р., № ЕЛ-Д0000067 від 24.07.12 р. строком дії до 03.08.12 р., копії яких надані позивачем.

У відповідності до п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 р. № 99 (далі - Інструкція) сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Згідно п.п. 3, 4 Інструкції бланки довіреностей видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей, який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Нумерація виданих протягом року довіреностей є наскрізною.

Довіреність на одержання цінностей видається тільки особам, що працюють на даному підприємстві. Довіреність особам, що не працюють на даному підприємстві, може бути видана з дозволу керівника підприємства, якщо підприємство, де працює дана особа, видало їй довіреність на одержання тих самих цінностей і такої ж кількості з цього підприємства.

Відповідно до статті 239 Цивільного кодексу України передбачає, що інститут представництва передбачає права і обов'язки як особи, яку представляє так і самого представника, оскільки саме від добросовісності представника залежать наслідки його дій для учасників правочину, який вчиняє представник. Отже, оскільки зазначений в видаткових накладних уповноважений представник ПП «Еллада» вчинив дії від імені останнього, саме зазначена юридична особа несе відповідальність за дії відповідних своїх представників та наслідки їх дій.

Відповідно до листа Міністерства фінансів України від 31.10.2000 р. № 053-29151 довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Без довіреності не може бути створено (виписано, підписано) інший первинний документ - накладну вимогу, товарно-транспортну накладну, який є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей і відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є підставою для її бухгалтерського обліку.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За приписами ч. 1 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, який є обов'язковим видом обліку, що ведеться підприємством. (ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Виходячи з приписів вищенаведених положень законодавства та умов Контракту підписання сторонами видаткових накладних підтверджує факт прийняття відповідачем обладнання від позивача відповідно до змісту товаророзпорядчих документів на нього.

Згідно ч. 1 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі - продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 680 Цивільного кодексу України покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як визначено сторонами в п. 7.4 Контракту продавець гарантує, що обладнання, що постачається, комплектне, повністю нове, без дефектів, виготовлено із першокласного та високоякісного матеріалу та відповідає всім нормам та вимогам українських державних органів технічного контролю, ДСТУ.

При цьому якість обладання повинна відповідати Додатку № 1 та специфікаціям до даного Контракту на постачання обладнання (п. 7.3 Контракту).

В свою чергу доказів пред'явлення претензій щодо якості, кількості та термінів поставки обладнання у відповідності до умов Контракту, а також наявності письмових претензій щодо поставленого за вказаними видатковими обладнання від відповідача до суду не надходило.

Як вбачається із матеріалів справи, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання ТОВ «ІВЦ «ВЕКТОР» умов Договору в частині постачання обладнання з боку ПП «ЕЛЛАДА» відсутні.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідачем виконані прийняті на себе на підставі укладеного між сторонами Контракту зобов'язання з передачі обладнання Товариством з обмеженою відповідальністю «ІВЦ «ВЕКТОР», а ПП «ЕЛЛАДА», у свою чергу, прийняте це обладнання без будь - яких зауважень. Факт передачі позивачем продукції належним чином підтверджено матеріалами справи.

Окрім цього, як визначено умовами п. 5.3 Контракту продавець зобов'язаний, зокрема, виготовити, поставити, здійснити монтування, пуско - налагодження, навчання персоналу та введення в експлуатацію обладання, поставлене відповідно до умов даного Контракту.

При цьому Умови поетапної оплати, строки та вартість послуг за проведення монтажних, пуско-налагоджувальних робіт, робіт по введенню обладнання в експлуатацію зазначається сторонами у Додатку №3, що є невід`ємною частиною Контракту. Додатком №3 до Контракту вказуються вимоги до проведення монтажних, пусконалагоджувальних робіт та робіт по введенню в експлуатацію, відповідальність та обов'язки сторін, кількість та кваліфікація працівників при здійсненні вказаних робіт. Додаток № 3 «Проведення монтажних, пуско - налагоджувальних робіт та робіт з введення обладання в експлуатацію» повинен бути підписаний сторонами за ініціативою продавця на протязі 30 календарних днів з момету підписання даного Контракту (п. 2.2 Договору).

Як визначено п. 8.1 Контракту монтаж, пуско - налагодження, ввод обладнання в експлуатацію та навчання персоналу покупця на поставленому обладанні здійснюється продавцем за адресою: проспект Промисловий, 14, м. Кіровоград, України.

Строк всього монтажу обладнання не повинен перевищувати 90 робочих днів (п.8.3 Контракту).

Після завершення в повному обсязі монтажних робіт у відповідності до документації на протязі 3 робочих днів уповноважені представники обох сторін повинні підписати Акт про завершення монтажу комплекту обладнання, складений в 2-х екземплярах, по одному для кожної із сторін. Дата підписання Акту вважається датою закінченняя монтажу (п.8.4 Контракту).

При цьому за умовами п. 8.5 Контракту після закінчення монтажу обладнання та підписання Акту про закінченняі монтажу обладнання продавець за участю представників покупця здійснює пуско - налагоджувальні роботи окремих одиниць обладнання та всього комплекту. Строк проведення пуско - налагоджувальних робіт не повинен перевищувати 14 календарних днів.

Якщо пуско - налагоджувальні роботи пройшли з гарантованими показниками згідно Додатку № 1, то на протязі 3 робочих днів уповноважені представники обох сторін повинні підписати Акт про завершення пуско - налагоджувальних робіт, який складений в 2 екземплярах, по одному для обох сторін. Дата підписання акту буде вважатись датою завершення пуско - налагоджувальних робіт по обладнанню (п.8.7 Контракту).

Також згідно п. 8.10 Контракту за умови відповідності якісних показників при проведенні робіт із вводу обладнання в експлуатацію відповідає гарантованим показникам, визначеним в Додатку № 1 та при цьому лільниця відпрацювала безперервно 72 години, на протязі 5 робочих днів уповноважені представники обох сторні повинні підписати Акт про введення обладнання в експлуатацію, який складається в 2 екзмплярах по одному для кожної зі сторін.

Згідно частини 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

В силу ч. 2 ст. ст. 853 Цивільного кодексу України замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Як встановлено судом за матеріалами справи та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, на виконання умов Контракту протягом вересня 2011- липня 2012 виконано роботи на загальну суму 2 948 568,04 грн., на підтвердження чого позивачем надані копії:

- Акту здачі - приймання робіт від 02.09.11 р. на суму 83641,00 грн., згідно якого роботи з демонтажу існуючої лінії очищення, а також монтаж з об'єднанням основного технологічного обладання із існуючою лінією, згідно Специфікації № 5 до Контракту, виконані в повному обсязі, сторони претензій одна до одної не мають;

- Акту № 1 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2012 р. від 31.07.12 р., згідно якого виконані та прийняті монтажні роботи на суму 2 435 710,06 грн.;

- Акту № 2 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2012 р. від 31.07.12 р., згідно якого виконані та прийняті пуско-налагоджувальні роботи на суму 429 216,98 грн., які підписані повноважними представниками замовника та підрядника та скріпленими печатками обох сторін.

Як вбачається із наданих позивачем актів, а також підтверджено представником позивача в судовому засіданні, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання робіт за вказаними Актами відсутні.

Доказів пред'явлення відповідачем претензій щодо виявлення відхилень при виконанні робіт від належної якості, обсягів та ціни робіт, а також термінів виконання робіт, як і приписів про їх усунення, до суду не надходило, будь-які докази відступів від умов Контракту та відмови від приймання виконаних робіт та підписання Актів приймання останніх (за вересень 2011 р., липень 2012 р.,), а також заперечення щодо повного та належного виконання позивачем умов Контракту в частині виконання робіт з монтажу, пуско - налагоджувальних робіт та вводу в експлуатацію комплектного обладання з боку відповідача відсутні.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем виконано прийняті на себе зобов'язання по виконанню вказаних робіт, обумовлених Контрактом та в обсягах, зазначених в Актах виконаних робіт, а відповідачем, у свою чергу, прийнято виконання цих робіт у вказаних обсягах без будь - яких зауважень. Факт виконання робіт та їх обсяг за вказаними Актами згідно умов Контракту відповідачем не заперечувався.

При цьому зважаючи на зміст вказаних Актів приймання виконаних будівельних робіт, зокрема, примітки щодо тлумачення використаного в них терміну будівельні роботи як будівельних, монтажних, пуско - налагоджувальних та інших робіт, що виконуються при новому будівництві, реконструкції, реставрації, капітальному та поточному ремонті будівель та споруд, оскільки Контрактом та Додатками до нього форма відповідних актів про завершення монтажу комплекту обладання, завершення пуско - налагоджувальних робіт та вводу в експлуатацію обладання не передбачена та доказів наявності актів іншого змісту сторонами суду не надано, зазначені Акти приймання виконаних будівельних робіт № 1 та № 2 від 31.07.12р. розцінені судом за умовами розділу 8 Конракту в якості актів про завершення монтажу комплекту обладання, завершення пуско - налагоджувальних робіт та ввод в експлуатацію обладання відповідно, та якими згідно умов останнього підтверджується факт виконання та приймання - передачі робіт сторонами.

Окрім того, Акт № 2 приймання - передачі будівельних робіт від 31.07.12р. про виконання пуско - налагоджувальних робіт, у відповідності до положень п. 3.4 Контракту засвідчує приймання -передачу обладнання за якістю.

За висновками суду, виходячи з приписів Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», документами, які підтверджують як факт виконання позивачем зобов'язання з виконання робіт згідно Контракту, так і факт виникнення у відповідача зобов'язання з їх оплати, є Акти прийняття виконаних робіт, які сторонами належним чином оформлені та підписані без будь - яких зауважень.

Тобто, саме ці документи є первинними бухгалтерським документами, які засвідчують здійснення господарських операцій і містять інформацію про вартість виконаних робіт.

Отже, підписання замовником (відповідачем) Актів прийняття виконаних робіт, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за виконані будівельні роботи.

Згідно із ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором,- у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно частини 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ч. 2 ст. 854 Цивільного кодексу України підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Умови оплати, які діяли на час підписання видаткових накладних та Актів приймання виконаних робіт, визначені розділом 2 Конракту. Так, відповідно до умов п.2.1 Конракту оплата вартості обладнання здійснюється покупцем на розрахунковий рахунок продавця, що вказаний в даному Контракті після отримання рахунку-фактури таким чином:

- 50% від вартості обладнання поставленого обладнання - оплачується покупцем на умовах передоплати, не пізніше 5 банківських днів після підписання сторонами Специфікації до Договору (п.2.1.1);

- 30% від вартості партії поставленого обладнання - оплачується покупцем на розрахунковий рахунок продавця, через 45 банківських днів після здійснення першої передоплати (п.2.1.2);

- 15% від вартості партії поставленого обладнання - оплачується покупцем на розрахунковий рахунок продавця, протягом 3 банківських днів за фактом готовності партії обладнання до відвантаження. Оплата здійснюється після отримання письмового повідомлення продавця про готовність партії обладнання до відвантаження на підставі специфікації і рахунку-фактури продавця (п.2.1.3);

- 5% від вартості обладнання (згідно усіх підписаних специфікацій) оплачується покупцем на розрахунковий рахунок продавця, не пізніше 3 банківських днів після підписання сторонами Акта вводу обладнання в експлуатацію (п.2.1.4).

При цьому як зазначалось вище, за умовами п. 2.2 Контракту умови поетапної оплати, строки та вартість послуг за проведення монтажних, пуско-налагоджувальних робіт, робіт по введенню обладнання в експлуатацію зазначається сторонами у Додатку №3, що є невід`ємною частиною Контракту. Додатком №3 до Контракту вказуються вимоги до проведення монтажних, пусконалагоджувальних робіт та робіт по введенню в експлуатацію, відповідальність та обов'язки сторін, кількість та кваліфікація працівників при здійсненні вказаних робіт. Додаток № 3 «Проведення монтажних, пуско - налагоджувальних робіт та робіт з введення обладання в експлуатацію» повинен бути підписаний сторонами за ініціативою продавця на протязі 30 календарних днів з момету підписання даного Контракту (п.2.2 Договору).

В матеріалах справи міститься Додаток № 3 до Контракту «Проведення монтажних, пуско - налагоджувальних робіт та робіт з введення обладання в експлуатацію» до Контракту, згідно якого в порядку та на умовах даного Контракту підрядник бере на себе зобов'язання власним силами, на власний ризик виконати монтаж основного обладнання згідно специфікацій № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, Додатків № 1, 2 та кошторисної документації, які є невід'ємною частиною даного Контракту.

Строк та порядок виконання монтажних робіт передбачений розділом 8 Контакту на постачання комплекту обладнання (п.3.2 Додатку № 3 до Контракту).

Також вказаним Додатком № 3 до Контракту визначений розмір оплати та порядок розрахунків, строк виконання робіт, права та обов'язки підрядника та замовника, відповідальність сторін тощо.

Зокрема, згідно п.2.2 Додатку № 3 до Контракту вартість виконаних підрядником робіт сплачується поетапно:

1-й етап - передплата в розмірі 50% від вартості кошторису на проведення монтажних робіт та оплата в розмірі 100%, згідно відомості ресурсів, на протязі 3-х банківських днів на підставі рахунку - фактури підрядника;

2-й етап - 50% від вартості монтажних робіт замовник оплачує підряднику через 90 робочих днів після початку виконання монтажних робіт та підписання акту про звершення монтажу (згідно п.8.4 Контракту), на протязі 3-х банківських днів на підстві рахунку - фактури підрядника;

3-й етап - оплата в розмірі 100% згідно кошторисної документації пуско - налагоджувальних робіт здійснюється після початку виконання монтажних робіт (згідно п.8.4 Контракту), на протязі 3-х банківських днів на підстві рахунку - фактури підрядника;

4-1 етап - замовник сплачує 5% від вартості Контракту післяя підписання сторонами Акту про введення обладнання в експлуатацію (згідно умов п.8.10 Контракту), на протязі 3-х банківських днів на підстві рахунку - фактури підрядника.

Окрім того судом встановлено, що текст вказаного Додатку № 3 не містить точної дати підписання останнього представниками підрядника та замовника, зазначено тільки рік підписання та місяць - серпень 2011, без зазначення дати.

Згідно ст. 254 Цивільного кодексу України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

При цьому згідно матеріалів справи Акти прийняття виконаних будівельних робіт за липень 2012р. підписані обома сторонами 31.07.12р., тобто на час виконання робіт та підписання актів Контракт в частині виконання робіт діяв в редакції, чинній на дату укладення.

Таким чином, враховуючи фактичні обставини справи, за умови відсутності будь - яких доказів, на підставі яких можливо дійти беззаперечного висновку про дату підписання Додатку № 3 до Контракту, за висновками суду Додаток № 3 до Контракту слід вважати підписаним уповноваженими представниками замовника та підрядника в останній день відповідного місяця, тобто 31 серпня 2015 р., з якої і підлягають застосуванню умови останнього.

Проте, як свідчать матеріали справи та підтверджено представником позивача в судовом засіданні, відповідач за поставлене обладання та виконані роботи за Контрактом розрахувався з позивачем не в повному обсязі, перерахувавши на рахунок ТОВ «ІВЦ «Вектор» грошові кошти в загальній сумі 29 872 835,23 грн., що підтверджується відповідними банківськими виписками з поточного рахунку позивача, наявними в матеріалах справи.

Вказані кошти були зараховані позивачем в рахунок оплати за виконані роботи та поставлене обладання, при цьому, як зазначає позивач, непогашеною залишилась заборгованість відповідача перед позивачем за поставлене обладнання частково за видатковою накладною № 13 від 31.07.2012 року в сумі 119 697,70 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з листом № 1001/2 від 01.10.15 р. про погашення заборгованості в сумі 119 697,70 грн., отримання якого ПП «Еллада» 15.10.15 р. підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 6248300028067.

Проте, вказаний лист залишився без відповіді та задоволення, заборгованість відповідачем сплачена не була.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.2 ст. 193 ГКУ кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, свої зобов'язання щодо сплати Товариству з обмеженою відповідальністю «Інженерно-виробничий центр «Вектор» грошових коштів в сумі 119 697,70 грн. у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Контракту відповідач не виконав, в результаті чого у Приватного підприємства "Еллада" утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним Контрактом у зазначеному вище розмірі, яку останній просив стягнути в позовній заяві та заяві про зменшення розміру позовних вимог.

У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України покладено на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Саме змагальність сторін, яка реалізується в господарському процесі через ст. 33 ГПК України дає змогу суду всебічно, повно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи та внаслідок чого ухвалити законне, обґрунтоване і справедливе рішення у справі.

Тобто, вказана норма Господарського процесуального кодексу України зобов'язує доводити свою правову позицію саме ту сторону, яка на неї посилається.

При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Контракту № 2263 на поставку комплекту обладнання від 20.01.11 р. суду не надано.

Будь-які заперечення щодо укладення та досягнення згоди по всіх істотних умовах спірного Контракту на час його підписання та під час виконання з боку відповідача відсутні.

Отже, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за Контрактом у встановлений строк, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 119 697,70 грн. за вказаним Контрактом підлягає задоволенню.

Окрім цього суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною другою статті 9 названого Кодексу законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Відповідні особливості щодо наслідків порушення грошових зобов'язань у зазначеній сфері визначено статтями 229-232, 234, 343 Господарського кодексу України та нормами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Аналогічні вимоги містяться і в ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України.

Як вбачається з аналізу ст.ст. 519, 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України (постанова від 23.01.12 р. у справі №37/64, постанова від 01.10.14 р. у справі №6-113цс14).

Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати за поставлене обладнання у строк, визначений умовами Договору, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення 3% річних в сумі 13970,20 грн. за період з 04.08.12 р. по 23.06.16 р., які він просив стягнути з відповідача відповідно до наданих розрахунків та заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Згідно п.1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (далі - Постанова № 14) з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

В свою чергу, відповідачем не подано суду контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог або заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку.

За результатами здійсненої за допомогою системи «ЛІГА» перевірки нарахування позивачем відсотків річних судом встановлено, що заявлений позивачем до стягнення розмір відсотків річних в сумі 13970,20 грн. відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного та господарського законодавства та умовам Контракту і є арифметично вірним, а тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків річних в розмірі 13970,20 грн. підлягають задоволенню.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Еллада" (011032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, код 32265612) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-виробничий центр "Вектор" (61044, м. Харків, просп. Московський, 257, код 34629751) 119697,70 грн. боргу, 13970,20 грн. процентів річних, а також 2005,02 грн. витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складений та підписаний 29 вересня 2016 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом 10 днів з дня складання та підписання повного тексту рішення.

Суддя А.М.Селівон