Постанова

від 08.12.2016 по справі 910/11989/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2016 р. Справа№ 910/11989/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Алданової С.О.

Мартюк А.І.

секретар: Горбунова М.Є.

за участю представників

позивача: Миронова С.В.;

відповідача: Жданов В.Г., Пипко Р.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного підприємства "ЕЛЛАДА"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 31.08.2016р.

у справі №910/11989/16 (суддя Селівон А.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЖЕНЕРНО-

ВИРОБНИЧИЙ ЦЕНТР "ВЕКТОР"

до Приватного підприємства "ЕЛЛАДА"

про стягнення 133 667,90 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНЖЕНЕРНО-ВИРОБНИЧИЙ ЦЕНТР "ВЕКТОР" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного підприємства "ЕЛЛАДА" (далі - відповідач) заборгованості за контактом №2263 від 20.01.2011р. на поставку комплекту обладнання у розмірі 133 972,88 грн. (з них: 119 697,70 грн. - основний борг, 14 275,18 грн. - 3% річних), обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач неналежним чином виконував свої договірні зобов'язання в частині дотримання строків оплати вартості поставленого позивачем обладнання, що й призвело до виникнення заборгованості.

В процесі судового розгляду позивач уточнив свої вимоги та просив суд стягнути з відповідача 119 697,70 грн. основного боргу і 13 970,20 грн. 3% річних (том справи - 1, аркуші справи - 133-136).

Відповідач явку свого представника у судові засідання місцевого господарського суду не забезпечив, відзиву на позов не надав, у зв'язку з чим справа розглядалася судом на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.08.2016р. у справі №910/11989/16 позов задоволено повністю, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 119 697,70 грн. боргу, 13 970,20 грн. процентів річних, а також 2 005,02 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2016р. у справі №910/11989/16 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Зокрема, відповідач звертав увагу суду апеляційної інстанції на наступні обставини:

- судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не було в повній мірі досліджено умови укладеного між сторонами Контракту, а саме в частині порядку здійснення розрахунків за виконані роботи;

- в ході розгляду справи в суді першої інстанції позивач не надав суду будь-яких документів, які б підтвердили виконання ним умов п.2.1.4 Контракту. Тобто, позивачем не надано Акту введення обладнання в експлуатацію, з відображенням якісних показників отриманої сировини, як це передбачено Додатком №1 до Контракту;

- у разі не підписання сторонами Акту вводу обладнання в експлуатацію та/або не досягнення якісних показників вказаних у даному Контракті відповідач має право за умовами п.2.1.4 Контракту утримати та не оплатити 5% від вартості обладнання, в якості санкції за порушення умов Контракту.

- задовольняючи позов, суд першої інстанції мав би з'ясувати виконання позивачем зобов'язання зазначеного умовами п.2.1.4 Контракту, оскільки у разі відсутності Акту введення Обладнання в експлуатацію, з відображенням якісних показників отриманої сировини, як це передбачено Додатком №1 до Контракту, позивач не мав права на стягнення з відповідача грошових коштів, зазначених у позовній заяві.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2016р. (головуючий суддя Зубець Л.П., судді: Алданова С.О., Мартюк А.І.) апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 10.11.2016р.

10.11.2016р. через Відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшла заява про залучення до матеріалів справи додаткових документів, а саме: копії листа №606-12/Ел від 08.05.2013р.; копії листа №802-12/Ел від 19.06.2013р.; копії розрахунків переробки насіння від 12.06.2013р., від 13.06.2013р., від 14.06.2013р., від 15.06.2013р.; копії протоколу №1471-12/Ел від 01.10.2013р.; копії листа №16/07-7 від 16.07.2014р..

В судовому засіданні 10.11.2016р. представники відповідача підтримали апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просили суд скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2016р. у справі №910/11989/16 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

В судовому засіданні 10.11.2016р. представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін як таке, що було прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

В судовому засіданні 10.11.2016р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 08.12.2016р.

23.11.2016р. через Відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшли обґрунтування до апеляційної скарги.

В судовому засіданні 08.12.2016р. представники відповідача підтримали раніше надані пояснення, просили суд апеляційну скаргу задовольнити.

В судовому засіданні 08.12.2016р. представник позивача також підтримав пояснення, надані у попередньому судовому засіданні, просив суд залишити скаргу без задоволення.

В судовому засіданні 08.12.2016р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

20.01.2011р. між позивачем, як продавцем, та відповідачем, як покупцем, було укладено контракт на поставку комплекту обладнання №2263 (далі - Контракт) (том справи - 1 , аркуші справи - 23-25).

За умовами Контракту (п.п.1.1, 1.2, 1.5, 1.6) продавець зобов'язується виготовити, поставити, здійснити монтаж, пуско-налагодження, ввести в експлуатацію комплект обладнання для автоматизованої рушально-віяльної дільниці потужністю з переробки 1700 т/добу насіння соняха та 1200 т/добу насіння рапсу, що складається з наступних секцій: приймання сировини, зважування, чищення насіння соняха та рапсу; обсушування насіння соняха та відвіювання лушпиння, очищення лушпиння та подавання для подальшої переробки; транспортування ядра насіння соняшника або насіння рапсу в накопичувальний бункер постачальника лінії пресування.

Загальний перелік (номенклатура) обладнання, яке поставляється, зазначається сторонами в Додатку №2 «Межі поставки» (далі - Додаток №2). Детальний перелік (номенклатура) комплектного обладнання, що поставляється продавцем для автоматизованого рушально-віяльної дільниці (далі - обладнання) вказується сторонами у Специфікаціях. Продавець разом з постачанням кожної партії обладнання повинен передати покупцеві документи: товаросупровідні документи, паспорти, технічну документацію на обладнання. Постачання обладнання здійснюється партіями.

В розділі 2 Контракту визначені умови здійснення оплати, відповідно до п.п.2.1, 2.2 якого оплата вартості обладнання здійснюється покупцем на розрахунковий рахунок продавця, що вказаний в даному Контракті після отримання рахунку-фактури таким чином:

- 50% від вартості обладнання поставленого обладнання - оплачується покупцем на умовах передоплати, не пізніше 5 банківських днів після підписання сторонами Специфікації до Договору;

- 30% від вартості партії поставленого обладнання - оплачується покупцем на розрахунковий рахунок продавця, через 45 банківських днів після здійснення першої передоплати;

- 15% від вартості партії поставленого обладнання - оплачується покупцем на розрахунковий рахунок продавця, протягом 3 банківських днів за фактом готовності партії обладнання до відвантаження. Оплата здійснюється після отримання письмового повідомлення продавця про готовність партії обладнання до відвантаження на підставі специфікації і рахунку-фактури продавця;

- 5% від вартості обладнання (згідно усіх підписаних специфікацій) оплачується покупцем на розрахунковий рахунок продавця, не пізніше 3 банківських днів після підписання сторонами Акта вводу обладнання в експлуатацію.

Умови поетапної оплати, строки та вартість послуг за проведення монтажних, пуско-налагоджувальних робіт, робіт по введенню обладнання в експлуатацію зазначається сторонами у Додатку №3, що є невід`ємною частиною Контракту. Додатком №3 до Контракту вказуються вимоги до проведення монтажних, пусконалагоджувальних робіт та робіт по введенню в експлуатацію, відповідальність та обов'язки сторін, кількість та кваліфікація працівників при здійсненні вказаних робіт. Додаток № 3 "Проведення монтажних, пуско-налагоджувальних робіт та робіт з введення обладнання в експлуатацію" повинен бути підписаний сторонами за ініціативою продавця на протязі 30 календарних днів з моменту підписання даного Контракту.

Умови поставки наведені в розділі 3 Контракту, згідно з п.п.3.1, 3.4 якого поставка обладнання здійснюється партіями згідно Специфікацій на умовах FCA (склад виробника), згідно з Правилами Інкотермс-2000. Днем поставки обладнання являється дата фактичного отримання обладнання покупцем в місці відвантаження. Приймання-передавання обладнання у місці відвантаження здійснюється за кількістю пакувальних місць та одиниць обладнання і оформляється шляхом підписання накладної. Приймання-передавання обладнання за якістю здійснюється шляхом підписання сторонами Акту введення обладнання в експлуатацію на умовах, вказаних у Договорі.

В п.12.1 Контракту передбачено, що останній набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, передбачених дійсним Контрактом, включаючи гарантійні зобов'язання.

Між сторонами було підписано Специфікації №№1-10, в яких визначено асортимент, найменування, кількість та ціну відповідного обладнання, що постачалось позивачем (том справи - 1, аркуші справи - 29-38).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про те, що на виконання умов Контракту позивач у період з березня 2011 року до липня 2012 року він поставив відповідачу обладнання на загальну суму 27 043 964,89 грн., а також у періоді з вересня 2011 року до липня 2012 року виконав роботи на загальну суму 2 948 568,04 грн. Однак відповідач не розрахувався з позивачем у повному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості, яка за розрахунком позивача на дату розгляду справи у суді становила 119 697,70 грн.

Позивач звернувся до відповідача з претензією №1001/2 від 01.10.2015р. (том справи - 1, аркуші справи - 21-22), в якій просив погасити заборгованість у сумі 119 697,70 грн.

Однак звернення позивача було залишене відповідачем без належного реагування.

Зважаючи на відмову відповідача в добровільному порядку погасити заборгованість, окрім основного боргу у сумі 119 697,70 грн., позивач просив суд стягнути з відповідача 13 970,20 грн. 3% річних.

Місцевий господарський суд позов задовольнив повністю, визнавши вимоги позивача нормативно обґрунтованими та документально підтвердженими.

Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу.

В ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

В процесі судового розгляду встановлено, що на виконання умов Контракту позивач протягом березня 2011 року - липня 2012 року поставив, а відповідач прийняв обладнання на загальну суму 27 043 964,89 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи видаткові накладні, підписані представниками обох сторін і скріплені їх печатками, а також довіреності відповідача на отримання товарно-матеріальних цінностей (том справи - 1, аркуші справи - 44-81; 152-182).

В п.п.7.3, 7.4 Контракту зазначено про те, що продавець гарантує, що обладнання, що постачається, комплектне, повністю нове, без дефектів, виготовлено із першокласного та високоякісного матеріалу та відповідає всім нормам та вимогам українських державних органів технічного контролю, ДСТУ. При цьому якість обладнання повинна відповідати Додатку №1 та специфікаціям до даного Контракту на постачання обладнання.

Згідно зі ст. 680 Цивільного кодексу України покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не надано доказів, які б свідчили про пред'явлення відповідачем письмових претензій позивачу щодо якості, кількості та термінів поставки обладнання у відповідності до умов Контракту.

Відповідно до п.5.3 Контракту продавець зобов'язаний, зокрема, виготовити, поставити, здійснити монтування, пуско-налагодження, навчання персоналу та введення в експлуатацію обладнання, поставлене відповідно до умов даного Контракту. При цьому, Умови поетапної оплати, строки та вартість послуг за проведення монтажних, пуско-налагоджувальних робіт, робіт по введенню обладнання в експлуатацію зазначається сторонами у Додатку №3, що є невід`ємною частиною Контракту. Додатком №3 до Контракту вказуються вимоги до проведення монтажних, пусконалагоджувальних робіт та робіт по введенню в експлуатацію, відповідальність та обов'язки сторін, кількість та кваліфікація працівників при здійсненні вказаних робіт. Додаток №3 "Проведення монтажних, пуско-налагоджувальних робіт та робіт з введення обладнання в експлуатацію" повинен бути підписаний сторонами за ініціативою продавця на протязі 30 календарних днів з моменту підписання даного Контракту.

Згідно з п.п.8.1, 8.3-8.5, 8.10 Контракту монтаж, пуско-налагодження, ввід обладнання в експлуатацію та навчання персоналу покупця на поставленому обладнанні здійснюється продавцем за адресою: проспект Промисловий, 14, м. Кіровоград, Україна. Строк всього монтажу обладнання не повинен перевищувати 90 робочих днів. Після завершення в повному обсязі монтажних робіт у відповідності до документації на протязі 3 робочих днів уповноважені представники обох сторін повинні підписати Акт про завершення монтажу комплекту обладнання, складений в 2-х екземплярах, по одному для кожної із сторін. Дата підписання Акту вважається датою закінчення монтажу. Після закінчення монтажу обладнання та підписання Акту про закінчення і монтажу обладнання продавець за участю представників покупця здійснює пуско- налагоджувальні роботи окремих одиниць обладнання та всього комплекту. Строк проведення пуско-налагоджувальних робіт не повинен перевищувати 14 календарних днів. Якщо пуско-налагоджувальні роботи пройшли з гарантованими показниками згідно Додатку № 1, то на протязі 3 робочих днів уповноважені представники обох сторін повинні підписати Акт про завершення пуско-налагоджувальних робіт, який складений в 2 екземплярах, по одному для обох сторін. Дата підписання акту буде вважатись датою завершення пуско-налагоджувальних робіт по обладнанню. У разі, якщо якісні показники при проведенні робіт із введення обладнання в експлуатацію відповідають гарантованим показникам, визначеним в Додатку №1, та при цьому дільниця відпрацювала безперервно 72 години, протягом 5 робочих днів уповноважені представники обох сторін повинні підписати Акт про введення обладнання в експлуатацію, який складається в 2 екземплярах по одному для кожної зі сторін.

В процесі судового розгляду було встановлено, що на виконання умов Контракту у період з вересня 2011 року до липня 2012 року позивач виконав, а відповідач прийняв роботи на загальну суму 2 948 568,04 грн., про що сторонами було складено та підписано відповідні Акти, а саме:

- Акт здачі-приймання робіт від 02.09.2011р. на суму 83 641,00 грн., згідно з яким роботи з демонтажу існуючої лінії очищення, а також монтаж з об'єднанням основного технологічного обладнання із існуючою лінією, згідно Специфікації № 5 до Контракту, виконані в повному обсязі, сторони претензій одна до одної не мають (том справи - 1, аркуш справи - 82);

- Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2012 року від 31.07.2012р., згідно з яким виконані та прийняті монтажні роботи на суму 2 435 710,06 грн. (том справи - 1, аркуші справи - 83-88);

- Акт №2 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2012 року від 31.07.2012р., згідно з яким виконані та прийняті пуско-налагоджувальні роботи на суму 429 216,98 грн., які підписані повноважними представниками замовника та підрядника та скріпленими печатками обох сторін (том справи - 1, аркуші справи - 89-91).

Відповідно до норм ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

В наданих суду Актах, про які зазначалося вище, відсутні посилання на наявність у відповідача зауважень щодо якості та строків виконання позивачем робіт з монтажу, пуско-налагоджувальних робіт та вводу в експлуатацію комплектного обладнання. Доказів на підтвердження пред'явлення відповідачем претензій щодо виявлення відхилень при виконанні позивачем робіт від належної якості, обсягів та ціни робіт, а також термінів виконання робіт, як і приписів про їх усунення, не надано. Докази відступів від умов Контракту та відмови від приймання виконаних робіт та підписання Актів приймання цих робіт (за вересень 2011 року та липень 2012 року), а також заперечення щодо повного та належного виконання позивачем умов Контракту з боку відповідача відсутні.

Належних та допустимих доказів, які б свідчили про протилежне ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не надано.

Контрактом та Додатками до нього форма актів про завершення монтажу комплекту обладнання, завершення пуско-налагоджувальних робіт та вводу в експлуатацію обладнання не передбачена. Натомість в Актах приймання виконаних будівельних робіт в графі «Примітки» міститься тлумачення використаного в них терміну «будівельні роботи» як будівельних, монтажних, пуско-налагоджувальних та інших робіт, що виконуються при новому будівництві, реконструкції, реставрації, капітальному та поточному ремонті будівель та споруд. Доказів наявності актів іншого змісту сторони не надали, у зв'язку чим колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом в тому, що вищевказані Акти приймання виконаних будівельних робіт №1 та №2 від 31.07.2012р. за умовами розділу 8 Контракту є актами про завершення монтажу комплекту обладнання, завершення пуско-налагоджувальних робіт та введення в експлуатацію обладнання, якими згідно умов Контракту підтверджується факт виконання та приймання-передачі робіт сторонами.

Акт №2 приймання-передачі будівельних робіт від 31.07.2012р. про виконання пуско-налагоджувальних робіт відповідно до п.3.4 Контракту засвідчує приймання-передачу обладнання за якістю.

Підписання відповідачем, як замовником, Актів прийняття виконаних робіт, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які відповідають вимогам ст. 9 названого Закону та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, а також фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за виконані будівельні роботи.

В Додатку №3 до Контракту визначено проведення монтажних, пуско-налагоджувальних робіт та робіт з введення обладнання в експлуатацію (том справи - 1, аркуші справи - 39-40), згідно з п.1.1 якого в порядку та на умовах даного Контракту підрядник бере на себе зобов'язання власним силами, на власний ризик виконати монтаж основного обладнання згідно специфікацій №№1-9, Додатків №№1, 2 та кошторисної документації, які є невід'ємною частиною даного Контракту.

В п.2 Додатку № 3 до Контракту визначений розмір оплати та порядок проведення розрахунків між сторонами, відповідно до п.п.2.2 якого вартість виконаних підрядником робіт сплачується поетапно, а саме:

- 1-й етап - передплата в розмірі 50% від вартості кошторису на проведення монтажних робіт та оплата в розмірі 100%, згідно відомості ресурсів, на протязі 3-х банківських днів на підставі рахунку - фактури підрядника;

- 2-й етап - 50% від вартості монтажних робіт замовник оплачує підряднику через 90 робочих днів після початку виконання монтажних робіт та підписання акту про звершення монтажу (згідно п.8.4 Контракту), на протязі 3-х банківських днів на підставі рахунку - фактури підрядника;

- 3-й етап - оплата в розмірі 100% згідно кошторисної документації пуско-налагоджувальних робіт здійснюється після початку виконання монтажних робіт (згідно п.8.4 Контракту), на протязі 3-х банківських днів на підставі рахунку - фактури підрядника;

- 4-й етап - замовник сплачує 5% від вартості Контракту після підписання сторонами Акту про введення обладнання в експлуатацію (згідно з умовами п.8.10 Контракту), на протязі 3-х банківських днів на підставі рахунку-фактури підрядника.

Як вірно зазначив у своєму рішенні місцевий господарський суд, умови Додатку №3 до Контракту не містять точної дати підписання останнього представниками підрядника та замовника, в ньому вказано лише рік підписання та місяць (серпень 2011 року).

Порядок обліку закінчення строку наведений в ст. 254 Цивільного кодексу України, згідно з ч.3 якого строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

З матеріалів справи вбачається, що Акти прийняття виконаних будівельних робіт за липень 2012р. підписані обома сторонами 31.07.2012р., тобто на час виконання робіт та підписання актів Контракт в частині виконання робіт діяв в редакції, чинній на дату укладення.

За умови відсутності будь-яких доказів, на підставі яких можливо дійти беззаперечного висновку про дату підписання Додатку №3 до Контракту, за висновками суду Додаток №3 до Контракту слід вважати підписаним уповноваженими представниками замовника та підрядника в останній день відповідного місяця, тобто 31.08.2011р., з якої і підлягають застосуванню умови останнього.

В процесі судового розгляду було встановлено, що за поставлене обладнання та виконані позивачем роботи за Контрактом відповідач розрахувався не в повному обсязі, оплативши позивачу 29 872 835,23 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи банківські виписки з поточного рахунку позивача (том справи - 1, аркуші справи - 92-120, 149-151). Згідно з поясненнями позивача, вказана сума коштів була зарахована позивачем в рахунок оплати за виконані роботи та поставлене обладнання. Частково непогашеною залишилась заборгованість відповідача перед позивачем за обладнання поставлене за видатковою накладною №13 від 31.07.2012р. в сумі 119 697,70 грн.

Претензія позивача №1001/2 від 01.10.2015р. про погашення боргу була залишена відповідачем без належного реагування.

В апеляційній скарзі відповідач зазначав про те, що у нього виникло право за умовами п.2.1.4 Контракту утримати та не оплатити 5% від вартості обладнання, в якості санкції за порушення умов Контракту.

З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Дійсно, в п.п.2.1.4 Контракту передбачено, що у разі недосягнення продуктивності та якісних показників, вказаних у даному Контракті та Додатку №1 «Гарантовані показники та технічні характеристики», оплата 5% вартості обладнання утримується покупцем (не оплачується) як санкція за порушення умов Контракту покупцем.

Як уже зазначалося вище, позивач в повному обсязі поставив обладнання відповідачу та виконав свої зобов'язання по Контракту 31.07.2012р., про що свідчать підписані сторонами видаткові накладні та Акти приймання виконаних будівельних робіт.

Передумовою для утримання відповідачем 5% вартості обладнання є недосягнення продуктивності та якісних показників, вказаних у даному Контракті та Додатку №1.

Відповідач в додаткових обґрунтуваннях до апеляційної скарги зазначав про те, що ним так і не було досягнуто якісних показників олійності. Окрім того, відповідач надав до матеріалів справи листи до позивача №606-12/Ел від 08.05.2013р. та №802-12/Ел від 19.06.2013р., в яких відповідач просив позивача виконати домовленості, досягнуті під час наради, оформленої протоколом від 14.02.2013р.

Однак, докази надіслання або вручення названих листів позивачу відсутні.

До того ж, ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції відповідач не надав доказів, які б свідчили про те, що він звертався до позивача та викликав представників останнього для складання дефектних актів (актів про виявлені недоліки та дефекти у поставленому обладнанні чи виконаних роботах).

Тобто, відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження недосягнення продуктивності та якісних показників, вказаних у даному Контракті та Додатку №1, у зв'язку з чим підстави для утримання 5% вартості обладнання в порядку, передбаченому п.п.2.1.4 Контракту у відповідача відсутні.

Відповідач не надав доказів на підтвердження належного виконання ним своїх грошових зобов'язань перед позивачем та відсутності заборгованості за Контрактом у сумі 119 697,70 грн., у зв'язку з чим у вказаній частині вимог позов підлягає задоволенню.

В ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки в процесі судового розгляду було встановлено факт прострочення виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань перед позивачем, нарахування 3% річних є правомірним.

За розрахунком колегії суддів, який збігається з розрахунком місцевого господарського суду, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних в загальній сумі 13 970,20 грн., нарахованих за період з 04.08.2012р. по 23.06.2016р.

В ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

З вищенаведеного слідує, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування висновків місцевого господарського суду.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За результатами перегляду справи колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи. Натомість місцевим господарським судом було надано належну оцінку поданим доказам та у повному обсязі з'ясовано обставини, які мають значення для справи, у зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування рішення відсутні і апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Враховуючи відмову у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на відповідача (апелянта).

Зважаючи на вищевикладене, керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 32-34, 43, 49, 75, 77, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "ЕЛЛАДА" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2016р. у справі №910/11989/16 - без змін.

2. Матеріали справи №910/11989/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді С.О. Алданова

А.І. Мартюк