Рішення

від 16.09.2016 по справі 314/1081/16-ц

ВІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 314/1081/16-ц

Провадження № 2/314/366/2016

Повне рішення суду, складено 16 вересня 2016 року

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Вільнянськ 12 вересня 2016 року

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:

головуючий суддя - Кофанов А.В.,

при секретарі - Лазечна Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до СВК "Вільнянськ" про визнання договору припиненим, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до СВК "Вільнянськ", в якому вимагає визнати припиненим укладений між його батьком ОСОБА_2 та відповідачем договір оренди земельної ділянки від 01.07.2004 року.

Як зазначив позивач у своїй позовній заяві, 01.07.2004 року ОСОБА_2 уклав з відповідачем договір оренди землі, згідно якого передав йому у користування свою земельну ділянку площею 6,74 га; договір було укладено строком на 10 років. Державна реєстрація договору відбулася 05.04.2007 року. Також 28.05.2009 року була укладена додаткова угода до зазначеного договору. 05.12.2011 року ОСОБА_2 помер, його правонаступником є позивач ОСОБА_1 Позивач вважає, що моментом укладення договору є момент його підписання, а тому вважає, що його дія припинилася 01.07.2014 року.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 підтримав позов, просить його задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві, наголошуючи на тому, що строк договору необхідно обчислювати з моменту його підписання, і тому на даний момент цей строк закінчився.

Представник відповідача ОСОБА_4І у судовому засіданні позов не визнав. Суду представник відповідача пояснив, що згідно ст.18 Закону України "Про оренду землі", договір набуває чинності з моменту державної реєстрації, а не з моменту підписання, тобто строк дії договору слід обчислювати з 05.04.2007 року. Крім того, акт прийому-передачі був підписаний у 2006 році, тому договір можна вважати укладеним з моменту передачі майна відповідно до положень ч.2 ст.640 ЦК України. Також представник відповідача просить звернути увагу, що у разі, якщо строк договору все ж таки збіг, його дію слід вважати поновленим, оскільки орендар продовжує користуватися спірною земельною ділянкою, і орендодавець проти цього не заперечує. Враховуючи наведене, представник відповідача просить у позові відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, та дослідивши надані йому докази, вважає, що позов підлягає задоволенню.

Так, 01.07.2004 року ОСОБА_2, правонаступником якого є позивач ОСОБА_1, та СВК "Вільнянськ" уклали між собою договір оренди землі, згідно умов якого відповідачу в оренду була передана в строкове платне користування земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 6,74 га (а.с.7-9). Згідно п.8 цього договору, він був укладений на 10 років.

Вирішуючи питання про строк дії договору між ОСОБА_2 та СВК "Вільнянськ" від 01.07.2004 року, суд виходить з того, що:

згідно ч.1 ст.640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції;

згідно ч.3 ст.16 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, що діяла на момент укладення зазначеного договору), у разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду сторони укладають договір оренди землі відповідно до вимог цього Закону.

Таким чином, учасники такого правочину, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний документ. Волевиявлення є важливим чинником, без якого неможливо вчинення правочину, що узгоджується із принципом свободи договору, встановленого ст.627 ЦК України.

Згідно ст.ст.18, 20 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, що діяла на момент укладення договору), укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації, і набирає чинності після такої реєстрації.

Відповідно до п.2 "Порядку державної реєстрації договорів оренди землі", затвердженого постановою КМУ № 2073 від 25.12.1998 року, що діяв в момент укладення договору, державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок.

Згідно зі ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (в редакції, що діяла на момент реєстрації договору від 01.07.2004 року), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що моментом вчинення правочину слід вважати момент, коли сторони свого часу досягли згоди з усіх істотних умов, склали та скріпили підписом письмовий документ, в якому зафіксовані правові наслідки цього правочину. Реєстрація ж договору є адміністративним актом, тобто елементом зовнішнім щодо договору. Вказана правова позиція наведена у правових висновках, викладених в постановах Верховного Суду України № 6-127цс13 від 18 грудня 2013 року, та № 6-118цс13 від 25 грудня 2013 року.

Посилання представника відповідача на положення ч.2 ст.640 ЦК України щодо обчислення моменту укладення договору з моменту передачі майна, у даному випадку є некоректним, оскільки ця норма закону має загальний характер, а порядок укладення договору оренди землі врегульований окремо спеціальним Законом "Про оренду землі".

За таких обставин, договір оренди землі між ОСОБА_2 та СВК "Вільнянськ" є вчиненим з моменту його укладення та підписання, тобто з 01.07.2004 року; після підписання сторонами договору оренди землі між ними виникли права та обов'язки, пов'язані зі зміною та припиненням договірних відносин.

Вирішуючи питання щодо можливості продовження дії договору, суд виходить з того, що:

згідно ч.9 ст.33 Закону України "Про оренду землі", відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі можуть бути оскаржено в суді, але зустрічних вимог щодо цього відповідачем не заявлялися;

згідно п.8 договору від 01.07.2004 року (а.с.5), для поновлення договору на новий строк орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію, а згідно ч.3 ст.33 Закону України "Про оренду землі", при цьому він має подати орендодавцю проект додаткової угоди; але ці умови відповідачем виконані не були ані протягом вказаного строку, ані після закінчення строку дії договору.

Відповідно до ч.1 ст.598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, дія договору і відповідних зобов'язань за ним припинилася 01.07.2014 року, і вимоги позивача з цього приводу є такими, що ґрунтуються на законі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 60, 212-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до СВК "Вільнянськ" про визнання договору припиненим - задовольнити повністю.

Визнати припиненим договір оренди землі, укладений 01.07.2004 року між ОСОБА_2 та СВК "Вільнянськ" (враховуючи додаткову угоду віл 28.05.209 року).

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Запорізької області через Вільнянський районний суд Запорізької області.

Суддя А.В. Кофанов

12.09.2016 року

16.09.2016