Рішення

від 27.09.2016 по справі 922/2583/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2016 р.Справа № 922/2583/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Кухар Н.М.

при секретарі судового засідання Руденко О.О.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Реалінвест Софт", м.Харків, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техімпекс Плюс", м.Харків, про стягнення 31006,50 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність б/н від 01.07.2016р.);

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Реалінвест Софт" звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техімпекс Плюс" заборгованість за Договором про надання поворотної фінансової допомоги № 1/23-11 від 23.11.2015р. у загальному розмірі 31006,50 грн., у тому числі: 27000,00 грн. основного боргу; 389,52 грн. - 3% річних; 940,35 грн. інфляційних втрат; 2676,63 грн. неустойки. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився; витребуваних судом документів не надав; про причину неявки суд не повідомив. Доказів отримання відповідачем копії ухвали про відкладення розгляду справи на 27.09.2016р. на час даного судового засідання до суду не надійшло. Копії попередніх ухвал суду (про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи на 19.09.2016р.) були своєчасно отримані відповідачем, про що свідчить підпис його представника на повідомленнях про вручення поштового відправлення.

Відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що суд визнав наявні у матеріалах справи докази достатніми для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявку представника відповідача такою, що не перешкоджає вирішенню справи по суті, суд, з метою дотримання строку вирішення спору, визначеного статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними у ній матеріалами в даному судовому засіданні, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

23.11.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Реалінвест Софт" (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техімпекс плюс" (відповідачем) було укладено Договір про надання поворотної фінансової допомоги № 1/23-11, згідно п. 1.1. якого позивач (позикодавець) надав відповідачу (позичальнику) поворотну фінансову допомогу, а відповідач зобов'язався повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним Договором.

Відповідно до п. 1.2 Договору, поворотна фінансова допомога (надалі допомога) - сума шипів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає рахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування wtjmu коштами, та є обов'язковою до повернення (згідно п. 14.1.257 Податкового кодексу України).

Згідно п. 2.1 Договору, поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в межах суми 27000,00 грн. без ПДВ.

У відповідності до п. 2.3. Договору, поворотна фінансова допомога надається позикодавцем повністю або частинами. Перерахування грошових коштів здійснюється позикодавцем на поточний рахунок позичальника.

Як вбачається з матеріалів справи, після укладення Договору позивачем на поточний рахунок відповідача були перераховані наступні суми грошових коштів:

- 25.11.2015р. - 7500,00 грн. згідно платіжного доручення № 41;

- 27.11.2015р. - 2500,00 грн. згідно довідки про платіж № 165РО21153310061;

- 02.12.2015р. - 10000,00 грн. згідно платіжного доручення № 43;

- 17.12.2015р. - 7000,00 грн. згідно платіжного доручення № 45.

Відповідно до п. 3.1., п. 3.2. Договору, повернення поворотної фінансової допомоги позичальник повинен здійснити протягом 45 днів з дати отримання грошових коштів на поточний рахунок позичальника.

Повернення грошових коштів проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позикодавця.

Проте, відповідач у встановлений Договором строк (45 днів з моменту отримання грошей) грошові кошти у загальному розмірі 27000,00 грн. позивачу не повернув.

01.06.2016р. позивач направив на адресу відповідача лист за вих. № 0203/1-16 від 02.03.2016р. з вимогою виконати умови Договору № 1/23-11 від 23.11.2015р. протягом п'яти банківських днів. Даний лист був отриманий відповідачем 29.06.2016р, що підтверджується відстеженням поштових відправлень за штрихкодовим ідентифікатором № 6105232287681. Однак, відповіді на даний лист відповідач не надав, грошові кошти на рахунок позивача не перерахував.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 цієї статті передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином, не допускаються.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 624 ЦК України встановлено: якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

З розділу 4 укладеного між сторонами Договору вбачається, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України. Тобто між сторонами не було досягнуто домовленості щодо розміру та порядку притягнення сторін до відповідальності за порушення зобов'язань.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", за приписами статті 1 якого платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язань щодо повернення грошових коштів, позивачем здійснено нарахування пені по кожному з чотирьох платежів за періоди, що не перевищують шести місяців. Загальний розмір нарахованої пені склав 2676,63 грн., та суд визнав, що дана штрафна санкція нарахована позивачем у відповідності до вимог Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки, суд визнав вимоги про стягнення з відповідача 389,52 грн. - 3% річних та 940,35 грн. інфляційних витрат законними та обґрунтованими.

Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем склав 31006,50 грн., у тому числі: 27000,00 грн. основного боргу, 2676,63 грн. пені, 389,52 грн. - 3% річних та 940,35 грн. інфляційних витрат.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного, враховуючи, що відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості або обґрунтованих заперечень проти позову, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Реалінвест Софт" обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 611, 612, 624, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техімпекс плюс" (61022, м.Харків, пр.Правди, 5, під’їзд 3, цоколь; ідентифікаційний код: 36988437; п/р 26001052205042 в ПАТ КБ "Приватбанк" м.Харків, МФО 351533) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Реалінвест Софт" (61099, м.Харків, вул.Лодзька, буд. 7-А; ідентифікаційний код: 37579379; р/р 26006052342427 в ПАТ КБ "Приватбанк" м.Харків, МФО 351533) - грошові кошти за Договором про надання поворотної фінансової допомоги № 1/23-11 від 23.11.2015р. у загальному розмірі 31006,50 грн. (у тому числі: 27000,00 грн. основного боргу; 389,52 грн. - 3% річних; 940,35 грн. інфляційних витрат; 2676,63 грн. пені.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 30.09.2020 р.

Суддя ОСОБА_2