Рішення

від 30.09.2016 по справі 927/676/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

29.09.2016 р. Справа № 927/676/16.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Праця Стольне», вул. Леніна, 17, с. Стольне Менського району Чернігівської області, 15661.

Відповідач: Фермерське господарство «Золотай», вул. Шевченко, 88, с. Стольне Менського району Чернігівської області, 15661.

Про визнання права власності на врожай пшениці 125533,44 грн.

Суддя Ю.В.Федоренко

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1, дов. від 01.06.2016 р.

Від відповідача: ОСОБА_2, адвокат, договір про надання адвокатських послуг від 26.08.2016 р., ОСОБА_3 - керівник.

С У Т Ь С П О Р У:

Рішення прийняте після перерви, яку оголошено на підставі ст.75 ГПК України.

ТОВ «Праця Стольне» (далі за текстом - Товариство) заявлено позов до відповідача - Фермерського господарства «Золотай» про визнання за товариством права власності на врожай пшениці 2016 р. на полі №6 площею 43,31 га на території Стольненської сільської ради Менського району Чернігівської області.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що у вересні та жовтні 2015 р. колишній директор Товариства, перевищуючи службові повноваження та перебуваючи у злочинному зговорі, за допомогою техніки, матеріалів та людських ресурсів Товариства на полі №6 Стольненської сільської ради засіяв насіння пшениці Товариства в кількості 292 кг на 1 га землі. Додатково Товариством на полі №6 були проведені наступні роботи: дискування площі на суму 18103,58 грн., протруювання 14,6 т. насіння пшениці на суму 7300 грн., посів насіння пшениці на суму 30576,86 грн. Для посіву було використано належне Товариству насіння пшениці на суму 69553 грн.

Після порушення провадження у справі, до початку розгляду судом справи по суті, позивачем подано письмову заяву від 20.09.2016 р. якою він просить доповнити предмет позову наступною вимогою: відшкодувати завдану Товариству шкоду та стягнути з відповідача 125533,44 грн. на користь Товариства. Як зазначено Товариством у заяві розмір шкоди дорівнює витратам, які позивач поніс про обробці та засіванні поля №6.

Відповідно до ст.22 ГПК України позивач до початку розгляду справи по суті має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Як роз'яснено у п.3.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.

Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Враховуючи, що заявою від 20.09.2016 р. позивачем змінено предмет позову при збереженні первісних підстав позову які були доповнені новими обставинами, суд приходить до висновку, що подана заява відповідає вимогам ст.22 ГПК України, а тому вона прийнята до розгляду.

Відповідач позов не визнав посилаючись на те, що вимоги Товариства не підтверджені належними доказами. Зокрема, зазначає, що на його адресу Товариством була надіслана вимога-претензія від 30.06.2016 р. про сплату боргу у розмірі 143800 грн., яка обґрунтовувалась доводами аналогічними викладеним у позовній заяві. Листом від 19.07.2016 р. відповідач зазначив про необхідність надання документів для належного розгляду претензії та вчинення відповідних дій. Товариство лист залишило без реагування.

Наявність чи відсутність прав Товариства на спірний врожай пшениці, завдання шкоди останньому діями відповідача, стали причиною виникнення спору.

Товариством заявлені клопотання про виклик у судове засідання для дачі пояснень головного агронома Товариства ОСОБА_4 та фізичну особу-підприємця з яким відповідачем були укладені договори купівлі-продажу зерна та надання послуг на обробку землі.

Клопотання судом відхилене за необгрунтованістю, оскільки відповідно до ст.34 ч.2 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

01.09.2016 р. Товариство подано заяву про залишення позову без розгляду та повернення сплаченого судового збору.

Клопотанням від 20.09.2016 р. представник Товариства просить не залишати позовну заяву без розгляду, а продовжити розгляд справи по суті з подальшим прийняттям рішення.

В зв'язку з поданим клопотанням від 20.09.2016 р. судом не розглядається заява Товариства про залишення позову без розгляду та повернення сплаченого судового збору.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін суд встановив таке.

Обгрунтовуючи свої вимоги Товариство посилається та те, що у вересні та жовтні 2015 р. колишній директор Товариства, перевищуючи службові повноваження та перебуваючи у злочинному зговорі, за допомогою техніки, матеріалів та людських ресурсів Товариства на полі №6 Стольненської сільської ради засіяв насіння пшениці Товариства в кількості 292 кг на 1 га землі. Додатково Товариством на полі №6 були проведені наступні роботи: дискування площі на суму 18103,58 грн., протруювання 14,6 т. насіння пшениці на суму 7300 грн., посів насіння пшениці на суму 30576,86 грн. Для посіву було використано належне Товариству насіння пшениці на суму 69553 грн.

В зв'язку з цим Товариство вважає себе власником врожаю пшениці, а дії відповідача, який цей врожай зібрав, незаконними, внаслідок чого Товариству нанесено майнову шкоду яка дорівнює витратам, понесеним Товариством при обробці та засіванні поля №6.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства, зокрема, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ст.4-3, 33, 34, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судом встановлено, що 24.12.2001 р. ОСОБА_3 видано державний акт на право постійного користування землею, а саме: земельна ділянка площею 50 гектарів на території Стольненської сільської ради Менського району. Земельна ділянка надана на підставі рішення 16 сесії 23 скликання Менської районної ради від 27.06.2001 р. Землю надано для ведення селянського (фермерського) господарства.

Як стверджує відповідач у письмових поясненнях від 28.09.2016 р. вказана земельна ділянка оброблялась та засівалась пшеницею восени 2015 р. Посівні матеріали бути придбані у ФОП ОСОБА_5 Земля оброблялась відповідно до укладеного договору з ФОП ОСОБА_5 Треті особи до обробки та засіву даної земельної ділянки не залучались.

14.08.2015 р. між відповідачем та ФОП ОСОБА_5 укладено договір №3 купівлі-продажу за умовами якого продавець (ФОП ОСОБА_5М.) зобов'язався продати, а покупець (відповідач у справі) зобов'язався прийняти та сплатити сільськогосподарську продукцію в кількості і асортименті згідно специфікації (Додатку)

Згідно з додатком №1 до цього договору товаром є пшениця озима у кількості 12,500 тн на суму 47500 грн.

Видатковою накладною №РН-000015 від 14.08.2015 р. підтверджується отримання відповідачем за цим договором пшениці озимої у кількості 12,500 тн на суму 47500 грн.

18.08.2015 р. між відповідачем (Замовник за договором) та ФОП ОСОБА_5 (виконавець) укладено договір №3 про надання комплексу послуг у сфері сільського господарства за умовами якого виконавець зобов'язався здійснити комплексні послуги у сфері сільського господарства, а замовник зобов'язався їх прийняти та оплатити. До цих послуг сторонами договору включено: дискування та посів с/г культури - пшениці озимої на площі 50 га.

10.09.2015 р. сторонами договору підписано акт про те, що виконавець виконав у встановлений термін і в повному об'ємі послуги, відповідно до п.1.1 договору надання послуг №3 від 01.08.2015 р. і вимогами, представленими замовником на момент укладення договору, а саме, послуг з дискування та посіву 50 га пшениці озимої.

Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів про недійсність укладених відповідачем договорір з ФОП ОСОБА_5 суду не надано, а тому суд приймає вказані докази як належні, що підтверджують виконання робіт з посіву пшениці на спірному полі,яке надане у постійне користування ОСОБА_3 для ведення селянського (фермерського) господарства, ФОП ОСОБА_5

Листом від 28.09.2016 р. №03-10/215 Управління статистики у Менському районі повідомило, що згідно державного статистичного спостереження за формою №4-сг «Посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2016 року», посівні площі сільськогосподарських культур ФГ «Золотай» у 2016 році становлять 50 га в т.ч. пшениця озима 50 га. Звіт за формою №4-сг було отримано Управлянням статистики у Менському районі 01.06.2016 р.

Отже, надані відповідачем докази підтверджують, що земельна ділянка оброблялась ФОП ОСОБА_5 та була засіяна насінням, придбаним відповідачем у ФОП ОСОБА_5

Судом встановлено, що надані Товариством докази на підтвердження своїх вимог, а саме: довідка Товариства від 20.09.2016 р. №20103 про понесені витрати на обробку поля №6 в сумі 125533,44 грн.; бухгалтерська довідка про те, що у 03.09.2015 р. Товариством було оприбутковано 154 т насіння озимої пшениці під урожай 2015 р. власного виробництва вартістю продажу 5500 грн. за 1 т.; видаткові накладні на придбання Товариством у 2015 р. товару: дизельного пального 7900 л. на суму 111390 грн., стиракс-зоря 270 л. на суму 40905 грн., метакса 120 л на суму 181860 грн., наноактиватор, альтер на суму 65700 грн.; комерційна пропозиція ТОВ «Аграрні системні технології» з цінами на виконання сільськогосподарських робіт, не підтверджують виконання робіт Товариством на спірному полі, а тому до уваги судом не приймаються.

Товариством також надано витяг з кримінального провадження №12016270170000398 про те, що Менським відділом поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області здійснюється розслідування справи за заявою жителя ІНФОРМАЦІЯ_1 який просить провести перевірку службових повноважень колишнього директора Товариства ОСОБА_6; пояснювальна записка ОСОБА_7 від 19.09.2016 р. про те, що у жовтні 2015 р. він, за вказівкою колишнього директора Товариства та головного агронома проводив посівні роботи на полі №6;

Вказані докази не підтверджують перевищення службових повноважень колишнім директором Товариства та перебування ним у злочинному зговорі, оскількі такі дії переслідуються у кримінальному порядку, а тому належними та допустимими доказами про вчинення таких дій можуть бути постанова чи вирок суду. Письмове пояснення працівника Товариства також не є належним та допустимим доказом на підтвердження заявлених вимог.

З цих підстав вказані докази судом відхиляються.

Разом із тим, Товариство не позбавлене права звернутися до суду з заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у разі встановлення в ході кримінального провадження в діях колишнього керівника Товариства ознак кримінального правопорушення.

Згідно з ч.1 та 2 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 Цивільного кодексу України необхідно довести такі факти:

а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.

б) Наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті 1166 Цивільного кодексу України завдана шкода відшкодовується в повному обсязі (мова йдеться про реальну шкоду та упущену вигоду).

в) Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

г) Вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.

На підставі наданих Товариством доказів і пояснень, а також наявних у справі матеріалів не було встановлено повний склад правопорушення, з яким закон пов'язує відшкодування шкоди, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (шкода); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. При цьому відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення виключає відповідальність особи (в даному випадку - відповідача).

За таких обставин суд приходить до висновку, що у позові необхідно відмовити повністю.

Відповідач просить судові витрати по оплаті послуг адвоката покласти на Товариство.

Статтею 44 ГПК України до складу судових витрат віднесено і витрати на оплату послуг адвоката.

Відповідно до ст.49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за послуги, зокрема, адвоката, покладаються при відмові від позову - на позивача.

Копією свідоцтва №393 від 12.09.2008 р. підтверджується, що ОСОБА_2 має право на зайняття адвокатською діяльністю.

26.08.2016 р. між адвокатом ОСОБА_2 та відповідачем було укладено договір про надання адвокатських послуг предметом якого є надання адвокатом адвокатських послуг Клієнту у справі №927/6716, яка розглядається Господарським судом Чернігівської області за позовом ТОВ «Праця Стольне» до ФГ «Золотай» про визнання права власності на врожай пшениці 125533,44 грн.

Згідно з п.5.1 цього договору вартість послуг адвоката встановлюється додатковою угодою до даного договору.

01.09.2016 р. сторонами укладено додаткову угоду до договору про надання адвокатських послуг від 26.08.2016 р. (згідно п.5.1 договору) яка підтверджує надання відповідачу таких адвокатських послуг: вивчення позовної заяви -1,5 година (1500 грн); надання консультацій Клієнту стосовно визнання права власності на врожай - 3 години (1500 грн.); підготовка відзиву на позовну заяву - 3 години (1500 грн.); участь у судових засіданнях (орієнтовано 3 години)- 1500 грн.

Всього вартість адвокатських послуг ( з урахуванням вартості одного часу роботи адвоката в розмірі 500 грн.) становить 6000 грн.

Платіжним дорученням №1 від 29.08.2016 р. відповідачем було сплачено нарахунок отримувача ОСОБА_2 6000 грн. з призначенням платежу: оплата послуг адвоката.

Вказані докази підтверджують понесені витрати позивача на оплату послуг адвоката по зазначеній справі.

У відповідності з практикою Європейського суду з прав людини заявнику відшкодовуються тільки ті судові витрати, які були доведені, що вони були необхідними та фактично понесеними, а також обґрунтованими щодо розміру (справа Двойних проти України, заява №72277/01).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, крім судового збору, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат (п.6.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 р.).

Враховуючи тривалість розгляду справи та її складність, обсяг наявних у справі матеріалів, суд вважає, що розумно необхідною сумою для оплати послуг адвоката по даній справі є сума в 3500 грн. сплату якої слід покласти на позивача.

Керуючись ст.49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Праця Стольне», вул. Леніна, 17, с. Стольне Менського району Чернігівської області, ідентифікаційний код 34140027, на користь Фермерського господарства «Золотай», вул. Шевченко, 88, с. Стольне Менського району Чернігівської області, ідентифікаційний код 31849132, 3 500 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 30.09.2016 р.

Суддя Ю.В. Федоренко