Постанова

від 07.12.2016 по справі 927/676/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2016 р. Справа№ 927/676/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г.

при секретарі Вінницькій О.В.

За участю представників:

від позивача: Довгун І.В. - представник за довіреністю від 08.11.2016

Мартиненко С.В. - представник за довіреністю від 08.11.2016

від відповідача: Блохіна Н.В. - представник за довіреністю від 26.08.2016

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Праця Стольне»

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.09.2016

у справі № 927/676/16 (суддя Федоренко Ю.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Праця Стольне»

до Фермерського господарства «Золотай»

про визнання права власності на врожай пшениці 125 533,44 грн.

ВСТАНОВИВ:

В липні 2007 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання за ним права власності на врожай пшениці 2016 року, на полі № 6, площею 43,31 га на території Стольненської сільської ради Менського району Чернігівської області.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач послався на те, що у вересні та жовтні 2015 року колишній директор позивача, перевищуючи службові повноваження та перебуваючи у злочинному зговорі, за допомогою техніки, матеріалів та людських ресурсів позивача на полі №6 Стольненської сільської ради засіяв (вартість таких робіт 30 576,86 грн.) насіння пшениці, яке належало позивачу (вартість насіння 69 553 грн.), в кількості 292 кг на 1 га землі та виконував додаткові роботи, спрямовані на отримання врожаю, а саме: дискування площі на суму 18 103,58 грн., протруювання 14,6 т. насіння пшениці на суму 7 300 грн., з огляду на що позивач вважає себе власником врожаю пшениці, а дії відповідача, який цей врожай зібрав, незаконними.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачем подано заяву (а.с. 61-62), в якій він просив суд доповнити предмет позову наступною вимогою: «Відшкодувати завдану позивачу шкоду та стягнути з відповідача 125 533,44 грн. на користь позивача».

Зі змісту вказаної заяви слідує, що звернення з нею обумовлено тим, що на момент розгляду справи в суді спірний врожай пшениці 2016 року вже зібраний відповідачем, а відтак, позивач, з урахуванням приписів ч. 3 ст. 386 ЦК України, згідно з якою власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди, розмір якої у спірному випадку дорівнює витратам, які позивач поніс при обробці та засіванні поля № 6.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 29.09.2016, повний текст якого підписаний 30.09.2016, у справі № 927/676/16 у позові відмовлено повністю. Водночас у вказаному рішенні суд першої інстанції частково задовольнив вимогу відповідача про покладення на позивача судових витрату вигляді оплати за адвокатські послуги в сумі 6 000 грн. (вказана вимога викладена у відзиві на позовну заяву - примітка суду) та стягнув з позивача на користь відповідача витрати на оплату послуг адвоката в сумі 3 500 грн.

Зі змісту рішення слідує, що судом першої інстанції вказану заяву прийнято до розгляду як заяву про зміну предмету позову при збереженні первісних підстав позову, які були доповнені новими обставинами, і вимоги, які розглянув суд першої інстанції, є вимоги про відшкодування завданої позивачу шкоди та стягнення з відповідача 125 533,44 грн. на користь позивача.

Колегія суддів не може погодились з такими висновками суду першої інстанції з огляду на те, що, як слідує зі змісту вказаної заяви позивача, він не просив змінити предмет позову та не розглядати позовні вимоги про визнання за ним права власності на врожай пшениці, а лише доповнив позов ще однією вимогою про стягнення майнової шкоди.

За таких обставин, предметом розгляду у цій справі є позовні вимоги про:

- визнання за позивачем права власності на врожай пшениці 2016 року, на полі № 6, площею 43,31 га на території Стольненської сільської ради Менського району Чернігівської області;

- стягнення з відповідача на користь позивача шкоди в сумі 125 533,44 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, на які він послався як на підставу для задоволення своїх вимог, а саме того, що спірні роботи були проведені саме позивачем та з насіння, яке знаходилось у власності відповідача, в той час як відповідачем надано докази того, що спірна земельна ділянка оброблялась ФОП ОСОБА_5 та була засіяна насінням, придбаним відповідачем у ФОП ОСОБА_5

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Праця Стольне» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.09.2016 по справі № 927/676/16 в повному обсязі та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

В апеляційній скарзі апелянт послався на те, що спірне рішення прийняте при неповному з'ясуванні обставин справи, з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, а викладені в ньому висновки не відповідають обставинам справи.

В обґрунтування зазначеної позиції апелянт послався на таке:

- судом взято до уваги письмові пояснення відповідача від 28.09.2016 про те, що поле № 6 засівалось пшеницею, яка була придбана у ФОП ОСОБА_5 та згідно укладеного договору нею ж оброблялась, проте судом не надано оцінку тому факту, що у відзиві на позов (сторінка 1) відповідач заявляє про самовільне зайняття земельної ділянки позивачем, з чого слідує, що відповідач визнав самовільне зайняття поля № 6 позивачем, тобто обробку і засівання землі здійснював саме позивач;

- на думку позивача, є підстави вважати надані відповідачем договори щодо обробки грунту та купівлі-продажу зерна озимої пшениці фіктивними;

- суд першої інстанції безпідставно відхилив клопотання позивача про виклик в судове засідання для дачі пояснень головного агронома позивача ОСОБА_6 та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 та не прийняв до уваги пояснення ОСОБА_7 про те, що в жовтні 2015 року він, за вказівкою колишнього директора позивача та головного агронома, проводив посівні роботи на полі № 6.

Ухвалою від 17.10.2016 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Агрикова О.В., Чорногуз М.Г. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Праця Стольне» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Під час розгляду справи представники позивача апеляційну скаргу підтримали у повному обсязі, представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції позивачем заявлено:

- клопотання про витребування у відповідача додаткових доказів, а саме: оригіналів договору про надання комплексу послуг у сфері сільського господарства № 3 від 18.08.2015, договору № 3 купівлі продажу від 14.08.2015, товарно-транспортної накладної до договору № 3 купівлі продажу від 14.08.2015, податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утримуваного з них податку (звіт за формою № 1-ДФ) за третій квартал 2015 року з відміткою фіскальних органів про отримання, платіжних доручень та/або інших документів, що підтверджують безготівковий розрахунок за договором з ФОП ОСОБА_5;

- клопотання про виклик особи для надання пояснень, в якому просив викликати в судове засідання Фізичну особу-підприємця ОСОБА_5;

- клопотання про приєднання доказів, в якому просили долучити до матеріалів справи довідки позивача про знаходження на балансі сівалки та протруювача ПС-10, копію статистичного звіту № 4-сг про засівання позивачем 956 га озимої пшениці, довідку про норми висіву озимої пшениці на 1 га землі, копію свідоцтва про реєстрацію трактора Fendt 930 Vario, який знаходиться на балансі позивача та довідки позивача про витрати ПММ на тракторі Fendt 930 Vario при проведенні дискутування землі та посівів.

Представник відповідач проти задоволення заявлених позивачем клопотань заперечив.

У задоволенні клопотань про витребування у відповідача додаткових доказів та про виклик особи для надання пояснень колегією суддів відмовляється з підстав, які викладені далі.

Водночас щодо поданих позивачем під час апеляційного перегляду додаткових доказів колегія суддів вважає за доцільне, для об'єктивного і правильного вирішення спору сторін, розглядати справу по суті з врахуванням всіх наявних в матеріалах справи доказів, в тому числі і наданих сторонами під час апеляційного перегляду справи.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач просить:

- визнати за позивачем право власності на врожай пшениці 2016 року, на полі № 6, площею 43,31 га на території Стольненської сільської ради Менського району Чернігівської області;

- стягнути з відповідача на користь позивача шкоду в сумі 125 533,44 грн.

Враховуючи, що судом першої інстанції прийнято рішення лише з другої позовної вимоги, розглядаючи апеляційну скаргу, колегія суддів виходить з правової позиції, викладеної в ч. 7 п. 9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» від 17.05.2011 № 7, згідно з якою, якщо у процесі перегляду справи апеляційним господарським судом буде встановлено, що суд першої інстанції, приймаючи процесуальний акт, неправомірно відмовив у задоволенні частини позовних вимог, або припинив провадження чи залишив без розгляду позов у певній частині, або ж не розглянув одну чи кілька заявлених вимог, у тому числі в зв'язку з неправомірною відмовою в прийнятті зустрічної позовної заяви тощо, суд апеляційної інстанції повинен самостійно усунути відповідне порушення, та, відповідно, розглядає по суті обидві позовні вимоги.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач послався на те, що у вересні та жовтні 2015 року колишній директор позивача, перевищуючи службові повноваження та перебуваючи у злочинному зговорі, за допомогою техніки, матеріалів та людських ресурсів позивача на полі № 6 Стольненської сільської ради засіяв (вартість таких робіт 30 576,86 грн.) насіння пшениці, яка належало позивачу (вартість насіння 69 553 грн.), в кількості 292 кг на 1 га землі та виконував додаткові роботи, спрямовані на отримання врожаю, а саме: дискування площі на суму 18 103,58 грн., протруювання 14,6 т. насіння пшениці на суму 7 300 грн., з огляду на що позивач вважає себе власником врожаю пшениці, а дії відповідача, який цей врожай зібрав, незаконними.

Частина 1 ст. 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування

Отже, для вирішення спору сторін по суті слід встановити, яка саме особа та на замовлення кого з учасників судового процесу виконувала роботи з вирощування врожаю пшениці 2016 року, на полі № 6, площею 43,31 га

Матеріалами справи підтверджується таке.

24.12.2001 ОСОБА_8 видано державний акт на право постійного користування землею, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування земель № 146 (а.с. 23), за яким йому на підставі рішення 16 сесії 23 скликання Менської районної ради від 27.06.2001 передано у постійне користування для ведення селянського/фермерського господарства земельну ділянку площею 50 гектарів на території Стольненської сільської ради Менського району.

З матеріалів справи слідує та сторонами не заперечується той факт, що спірний врожай пшениці був вирощений саме на вказаній земельній ділянці, при чому, як стверджує позивач, виконання ним робіт у вересні та жовтні 2015 року на вказаній земельній ділянці відбувалося позивачем внаслідок злочинного зговору колишнього директора позивача.

Щодо вказаних посилань позивача слід зазначити таке.

За умовами укладеного відповідачем як замовником з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 договору про надання комплексу послуг у сфері сільського господарства № 3 від 18.08.2015 (а.с. 80-82), останній взяв на себе зобов'язання здійснити власною або орендованою сільськогосподарською технікою та автотранспортом, власним або найманим персоналом, з урахуванням витрат на придбання та доставку матеріалів (ПММ), ремонтними та іншими послугами третіх осіб та без додаткової оплати за вищевказані послуги, комплексні послуги в сфері сільського господарства (дискування - початок вересня 2015 року, посів - до 10.09.2015), а відповідач зобов'язався прийняти ці послуги та оплатити їх.

На підтвердження факту виконання вищевказаного договору, відповідачем надано акт від 10.09.2015, в якому встановлено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 виконав у встановлений термін і в повному об'ємі послуги, відповідно до п.1.1 договору надання послуг №3 від 01.08.2015 р. і вимогами, представленими відповідачем на момент укладення договору, а саме, послуг з дискування та посіву 50 га пшениці озимої. (а.с. 83).

Також відповідачем надано копію укладеного з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 договору купівлі-продажу № 3 від 14.08.2015 (а.с. 84-86), предметом якого є купівля відповідачем 12,5 тон пшениці озимої. На доказ виконання цього договору, до матеріалів справи залучено копію видаткової накладної № РН-000015 від 14.08.2015 (а.с. 87).

Щодо посилань позивача на фіктивність вказаних договорів колегія суддів зазначає таке.

Згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Стаття 204 ЦК України встановлює презумпцію правомірності правочину, а саме те, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів визнання договорів, укладених відповідачем з ФОП ОСОБА_5, недійсними в судовому порядку, в тому числі з підстав їх фіктивності, колегія суддів вважає недоведеним факт фіктивності договору про надання комплексу послуг у сфері сільського господарства № 3 від 18.08.2015 та договору купівлі-продажу № 3 від 14.08.2015 та виходить з того, що такі правочини є правомірними.

Крім того, листом № 03-10/215 від 28.09.2016 (а.с. 93), копію якого долучив відповідач до матеріалів справи, Управління статистики у Менському районі повідомило, що згідно державного статистичного спостереження за формою №4-сг «Посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2016 року», посівні площі сільськогосподарських культур ФГ «Золотай» у 2016 році становлять 50 га в т.ч. пшениця озима - 50 га. Звіт за формою №4-сг було отримано Управлянням статистики у Менському районі 01.06.2016.

Позивачем, в свою чергу, на підтвердження факту виконання спірних робіт до матеріалів справи долучено довідку позивача № 20103 від 20.09.2016 за підписом уповноваженого представника позивача, де він визначає, що на обробку поля № 6, проведену у вересні-жовтні 2015 року, та посів пшениці озимої на площі 43,31 га ним понесені витрати в сумі 125 533,44 грн., видаткові накладні на придбання позивачем у 2015 році у третіх осіб: дизельного пального 7900 л. на суму 111 390 грн., стиракс-зоря 270 л. на суму 40 905 грн., метакса 120 л на суму 181 860 грн., наноактиватор, альтер на суму 65 700 грн., бухгалтерську довідку позивача про те, що у 03.09.2015 ним було оприбутковано 154 т насіння озимої пшениці під урожай 2015 року власного виробництва вартістю продажу 5 500 грн. за 1 т (а.с. 53-58), та комерційну пропозицію ТОВ «Аграрні системні технології» з цінами на виконання сільськогосподарських робіт (а.с. 72-74).

З огляду на надані сторонами вказані документальні докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в тому, що надані відповідачем докази підтверджують, що спірна земельна ділянка на замовлення відповідача оброблялась ФОП ОСОБА_5 та була засіяна насінням, придбаним відповідачем у ФОП ОСОБА_5, в той час як всі надані позивачем документи свідчать лише про придбання ним товарів та не підтверджують виконання ним робіт на спірному полі.

Водночас надані позивачем під час апеляційного розгляду довідки позивача про знаходження на балансі сівалки та протруювача ПС-10, копія статистичного звіту № 4-сг про засівання позивачем 956 га озимої пшениці, довідка про норми висіву озимої пшениці на 1 га землі, копія свідоцтва про реєстрацію трактора Fendt 930 Vario, який знаходиться на балансі позивача, та довідка позивача про витрати ПММ на тракторі Fendt 930 Vario при проведенні дискутування землі та посівів також не можуть вважатися належним доказом виконання ним робіт на спірному полі.

На підтвердження факту злочинного зговору колишнього директора позивача (позивач в жодному з документів не зазначає, з якою саме особою або особами колишній керівник позивача перебував в зговорі - примітка суду) позивачем надано витяг з кримінального провадження №12016270170000398 (а.с. 76), з якого слідує, що Менським відділом поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області здійснюється розслідування справи за заявою жителя м. Чернігова, який просить провести перевірку службових повноважень колишнього директора позивача ОСОБА_9 (а.с. 76), та пояснювальна записка ОСОБА_7 від 19.09.2016, в якій зазначено про те, що у жовтні 2015 року він, за вказівкою колишнього директора позивача та головного агронома, проводив посівні роботи на полі № 6.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вказані докази не підтверджують перевищення службових повноважень колишнім директором позивача та перебування ним у злочинному зговорі, оскільки належними та допустимими доказами вчинення таких дій можуть бути постанова чи вирок суду, в той час як з наданих позивачем документів слідує лише те, що на даний час триває досудове розслідування, та про те, що письмове пояснення працівника позивача також не є належним та допустимим доказом на підтвердження заявлних вимог.

Згідно із ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому прядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 20 ГК України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 392 ЦК України встановлено право власника майна пред'явити позов про визнання його права власності у випадках, якщо, по-перше, його право оспорюється, по-друге, його право не визнається, по-третє, у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.

Отже, звернутися з позовом про визнання права власності може саме власник майна, при чому відповідно до приписів ст. 33 ГПК України саме на таку особу покладений обов'язок довести належними та допустимими доказами факт перебування в його власності спірного майна.

Позивачем належними та допустимими доказами не доведено тих обставин, на які він посилається як на підставу для задоволенні свої позовних вимог, а саме те, що у вересні та жовтні 2015 року колишній директор позивача, перевищуючи службові повноваження та перебуваючи у злочинному зговорі, за допомогою техніки, матеріалів та людських ресурсів позивача на полі № 6 Стольненської сільської ради засіяв (вартість таких робіт 30 576,86 грн.) насіння пшениці, яка належало позивачу (вартість насіння 69 553 грн.), в кількості 292 кг на 1 га землі та виконував додаткові роботи, спрямовані на отримання врожаю, а саме: дискування площі на суму 18 103,58 грн., протруювання 14,6 т. насіння пшениці на суму 7 300 грн.

За таких обставин, у задоволенні позовних вимог про визнання за позивачем права власності на врожай пшениці 2016 року, на полі № 6, площею 43,31 га на території Стольненської сільської ради Менського району Чернігівської області колегією суддів відмовляється.

Щодо вимог позивача про відшкодування школи та стягнення з відповідача 125 533,44 грн. слід зазначити таке.

Згідно з ч.1 та 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

З огляду на зазначені норми законодавства, для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування шкоди, необхідною є наявність чотирьох умов:

- неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії;

- наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті 1166 Цивільного кодексу України завдана шкода відшкодовується в повному обсязі (мова йдеться про реальну шкоду та упущену вигоду);

- причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди;

- вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

З огляду на наявні в матеріалах справи документальні докази, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивачем не доведено наявності жодної з визначених законом умов, для застосування до відповідача відповідальності у вигляді відшкодування шкоди та, відповідно, законно відмовив відповідачу у задоволенні позовних вимог про стягнення шкоди в сумі 125 533,44 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Водночас колегія суддів зауважує позивачеві на тому, що у випадку встановлення в судовому порядку факту злочинної змови колишнього директора позивача, позивач не буде позбавлений права звернутися до суду з відповідною заявою про перегляд рішення у цій справі за нововиявленими обставинами.

З огляду на підстави відмови у позовних вимогах, а саме на те, що позивачем на надано належних та допустимих доказів виконання ним спірних робіт, у задоволенні клопотань позивача про витребування у відповідача додаткових доказів та про виклик особи для надання пояснень, колегією суддів відмовляється, оскільки задоволення таких клопотань жодним чином не впливає на вирішення спору сторін по суті і фактично призведе лише до затягування розгляду цієї справи в суді.

У відзиві на позов відповідач просить покласти на позивача судові витрати у вигляді оплати за адвокатські послуги в сумі 6 000 грн.

Щодо вказаних вимог слід зазначити таке.

Відповідач просить стягнути з позивача зазначені 6 000 грн., вважаючи ці витрати судовими витратами на послуги адвоката в розумінні ст. 44 ГПК України, на які розповсюджуються правила ст. 49 ГПК України.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката.

В контексті цієї норми, судові витрати на послуги адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Згідно з ч. 2 вказаної вище статті порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

26.08.2016 між адвокатом Блохіною Наталією Вікторівною (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №393 від 12.09.2008) та ФГ «Золотай» (клієнт) укладено договір про надання адвокатських послуг (а.с.14-15), предметом якого є надання адвокатом адвокатських послуг відповідачу у справі №927/6716, яка розглядається Господарським судом Чернігівської області за позовом ТОВ «Праця Стольне» до ФГ «Золотай» про визнання права власності на врожай пшениці 125 533,44 грн.

Згідно з п.5.1 цього договору вартість послуг адвоката встановлюється додатковою угодою до даного договору.

01.09.2016 сторонами укладено додаткову угоду до договору про надання адвокатських послуг від 26.08.2016 (акт приймання-передачі послуг), в якій погоджено факт надання адвокатом відповідачу таких адвокатських послуг: вивчення позовної заяви -1,5 година (1 500 грн.); надання консультацій клієнту стосовно визнання права власності на врожай - 3 години (1 500 грн.); підготовка відзиву на позовну заяву - 3 години (1 500 грн.); участь у судових засіданнях (орієнтовано 3 години)- 1 500 грн. Всього вартість адвокатських послуг ( з урахуванням вартості одного часу роботи адвоката в розмірі 500 грн.) становить 6 000 грн.

Платіжним дорученням №1 від 29.08.2016 р. відповідачем сплачено адвокату 6 000 грн. з призначенням платежу: оплата послуг адвоката.

Як слідує з матеріалів справи, участь в судових засіданнях в якості представника позивача приймав особисто адвокат Блохіна Н.В.

З огляду на зазначені документальні докази, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що адвокат Блохіна Н.В. входить до кола осіб, витрати на оплату послуг яких, при належному їх оформленні і виконанні, є судовими витратами в розумінні ст. 44 ГПК України.

Водночас, з огляду на участь адвоката в кожному з 6 судових засіданнях в суді першої інстанції, надання пояснень та виконання відповідачем всіх вимог суду, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про зменшення розміру присуджених до стягнення з позивача витрат на оплату послуг адвоката до 3 500 грн. та задовольняє вказані вимоги в повному обсязі в сумі 6 000 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

Щодо викладеного відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу клопотання про стягнення з позивача витрат на оплату послуг адвоката в сумі 2 000 грн., які пов'язані з розглядом цієї апеляційної скарги, слід зазначити таке.

28.10.2016 між адвокатом Блохіною Наталією Вікторівною (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №393 від 12.09.2008) та ФГ «Золотай» (клієнт) укладено договір про надання адвокатських послуг (а.с.14-15), предметом якого є надання адвокатом адвокатських послуг відповідачу у справі №927/6716, яка розглядається Київським апеляційним господарським судом за позовом ТОВ «Праця Стольне» до ФГ «Золотай» про визнання права власності на врожай пшениці 125 533,44 грн.

Згідно з п.5.1 цього договору вартість послуг адвоката встановлюється додатковою угодою до даного договору.

31.10.2016 сторонами укладено додаткову угоду до договору про надання адвокатських послуг від 28.10.2016 (акт приймання-передачі послуг) в якій погоджено факт надання адвокатом відповідачу таких адвокатських послуг: вивчення рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.09.2016 у справі за позовом ТОВ «Праця Стольне» до ФГ «Золотай» про визнання права власності на врожай пшениці 125 533,44 -0,5 години (250 грн.); підготовка відзиву на апеляційну скаргу - 1,5 години (750 грн.); участь у судових засіданнях (орієнтовано 2 години)- 1 000 грн. Всього вартість адвокатських послуг ( з урахуванням вартості одного часу роботи адвоката в розмірі 500 грн.) становить 2 000 грн.

Платіжним дорученням №1 від 03.11.2016 адвокату Блохіній Н.В. відповідачем перераховано 2 000 грн. з призначенням платежу: «за надання адвокатських послуг згідно договору від 28.10.2016 р без ПДВ».

Як слідує з матеріалів справи, участь в судових засіданнях в якості представника відповідача брала особисто адвокат Блохіна Н.В.

Враховуючи, що позивач безпідставно звернувся до відповідача з цим позовом, чим змусив останнього нести додаткові витрати, з огляду на результат вирішення судом спору по суті, колегія суддів вважає, що судові витрати відповідача на оплату послуг адвоката за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в сумі 2 000 грн. також слід покласти на позивача в повному обсязі.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мале місце невірне застосування норм процесуального права, тому рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.09.2016 у справі № 927/676/16 підлягає зміні з прийняттям нового рішення, яким у задоволенні позовних вимог про визнання за позивачем права власності на врожай пшениці 2016 року, на полі № 6, площею 43,31 га на території Стольненської сільської ради Менського району Чернігівської області відмовляється та у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача шкоди в сумі 125 533,44 грн. відмовляється.

Враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі та підстави зміни рішення суду першої інстанції, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Праця Стольне» задоволенню не підлягає, судові витрати за її подачу, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Праця Стольне».

Керуючись ст. 99, ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Праця Стольне» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.09.2016 у справі № 927/676/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.09.2016 у справі № 927/676/16 змінити.

3. Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.09.2016 у справі № 927/676/16 в редакції:

«1. У задоволенні вимог про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю «Праця Стольне» права власності на врожай пшениці 2016 року, на полі № 6, площею 43,31 га на території Стольненської сільської ради Менського району Чернігівської області відмовити.

2. У задоволенні позовних вимог про стягнення шкоди в сумі 125 533,44 грн. відмовити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Праця Стольне» (Чернігівська область, Менський район, с. Стольне, вул. Леніна, 17, ідентифікаційний код 34140027) на користь Фермерського господарства «Золотай» (Чернігівська область, Менський район, с. Стольне, вул. Шевченко, 88, ідентифікаційний код 31849132) витрати на оплату послуг адвоката в сумі 6 000 (шість тисяч) грн.

4. Видати наказ після набрання рішення суду законної сили.»

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Праця Стольне» (Чернігівська область, Менський район, с. Стольне, вул. Леніна, 17, ідентифікаційний код 34140027) на користь Фермерського господарства «Золотай» (Чернігівська область, Менський район, с. Стольне, вул. Шевченко, 88, ідентифікаційний код 31849132) витрати на оплату послуг адвоката за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в сумі 2 000 (дві тисячі) грн.

5. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Чернігівської області.

6. Повернути до Господарського суду Чернігівської області матеріали справи № 927/676/16.

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді О.В. Агрикова

М.Г. Чорногуз