Постанова

від 29.09.2016 по справі 904/1149/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2016 року Справа № 904/1149/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Дмитренко Г.К.- доповідач

суддів Джихур О.В., Іванова О.Г.

при секретарі Ситниковій М.Ю.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність б/н від 04.06.2016 р.;

від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність № 18/904 від 03.02.2015 р.;

представник третьої особи в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином

розглянувши апеляційну скаргу державного підприємства В«Східний гірничо-збагачувальний комбінатВ» на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2016 року у справі № 904/1149/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю В«Юридична фірма В«Жук і партнериВ» , м. Кривий Ріг

до державного підприємства В«Східний гірничо-збагачувальний комбінатВ» , м. Жовті Води

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: товариство з обмеженою відповідальністю В«НВП ГеоаспектВ» , м. Кривий Ріг

про стягнення 1283710 грн. 54 коп.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2016 року (головуючий суддя Мартинюк С.В., судді Золотарьова Я.С., Рудь І.А.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з державного підприємства В«Східний гірничо-збагачувальний комбінатВ» на користь товариства з обмеженою відповідальністю В«Юридична фірма В«Жук і партнериВ» 620416 грн. 67 коп. основного боргу, 52417 грн. 95 коп. 3% річних, 430437 грн. 46 коп. інфляційних втрат та 16549 грн. 90 коп. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, державне підприємство В«Східний гірничо-збагачувальний комбінатВ» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове, яким у позові відмовити в повному обсязі. При цьому відповідач посилається на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Товариство з обмеженою відповідальністю В«Юридична фірма В«Жук і партнериВ» товариство з обмеженою відповідальністю В«НВП ГеоаспектВ» у відзивах на апеляційну скаргу просять в її задоволенні відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю В«НВП ГеоаспектВ» у відзиві на апеляційну скаргу просить розглядати справу без участі його уповноваженого представника на підставі раніше поданих доказів.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

13.08.2012 року між державним підприємством В«Східний гірничо-збагачувальний комбінатВ» (замовник) і товариством з обмеженою відповідальністю В«Науково-виробниче підприємство ГеоаспектВ» (виконавець) було укладено договір №768/06 про створення (передачу) науково-технічної продукції (т.1, а.с. 27-33).

Згідно п. 1.1 договору виконавець приймає на себе виконання у 2012 році науково-технічної продукції В«Дослідження та геолого-економічна оцінка залишкових запасів Ватутінського, Мічурінського і Центрального родовищ з метою їх перезатвердження в Державній комісії по запасах УкраїниВ» , а замовник приймає та сплачує за виконану продукцію.

Ціна договору, відповідно до розділу 2 договору, протоколу угоди про договірну ціну на науково-технічну продукцію (додаток №2 до договору) та кошторису з розрахунком договірної ціни, складає 744500 грн. (п.2.1. договору).

Остаточний термін здачі робіт за договором - 25.12.2012 року (п.1.3 договору).

У відповідності з п.1.4 договору він вважається виконаним, якщо замовник прийняв за актом здачі-приймання створену продукцію, яка оформлена документально згідно вимог нормативних актів (за технічним регламентом) чинного законодавства України.

В подальшому між відповідачем і третьою особою укладено додаткову угоду №1, відповідно до умов якої сторони зменшили суму договору на 124083 грн. 33 коп. та виклали п. 2.1. договору в наступній редакції: "2.1. Ціна договору, відповідно до протоколу договірної ціни (додаток № 5, який є невід’ємною частиною додаткової угоди № 1) та кошторису (додаток № 6, який є невід’ємною частиною додаткової угоди № 1), складає 620416 грн. 67 коп. без урахування ПДВ" (т.1, а.с. 37, 38, 39, 40, 41).

Підписавши протокол угоди про договірну ціну на науково-технічну продукцію сторони дійшли згоди про величину договірної ціни на створення науково-технічної продукції у сумі 620 416 грн. 67 коп. (т.1, а.с.38).

З урахуванням вищевказаної додаткової угоди сторони за договором відкоригували акт здачі-приймання науково-технічної продукції від 14.11.2012 року №1, зменшивши зазначені в ньому договірну ціну і вартість виконаних робіт на суму ПДВ, про що складено акт № 1 (т.1, а.с.51).

На виконання умов договору товариством з обмеженою відповідальністю В«Науково-виробниче підприємство ГеоаспектВ» здано, а відповідачем прийнято науково-технічну продукцію, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі - приймання науково-технічної продукції, накладними на передачу геологічних матеріалів (т.1, а.с.45-50, 59-68)

Таким чином, загальна вартість створеної науково - технічної продукції за договором, яка була прийнята за актами здачі-приймання №№1-6, складає 620416 грн. 67 коп.

Листами від 06.06.2013 року №06-02/4333, від 09.07.2014 року №06-02/4805 відповідач повідомив товариство з обмеженою відповідальністю В«Науково-виробниче підприємство ГеоаспектВ» про те, що питання щодо погашення заборгованості за виконані роботи на підставі договору від 13.08.2012 року №768/06 буде вирішено після затвердження плану та наявності фінансування (т.1, а.с.54,55).

12.11.2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю В«Науково-виробниче підприємство ГеоаспектВ» і товариством з обмеженою відповідальністю В«Юридична фірма В«Жук і партнериВ» укладено угоду №48/15 про заміну кредитора (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 Цивільного кодексу України) (т.1, а.с.69-71).

У розділі 1 цієї угоди зазначено, що первісний кредитор (товариство з обмеженою відповідальністю В«Науково-виробниче підприємство ГеоаспектВ» ) відступає новому кредитору (товариство з обмеженою відповідальністю В«Юридична фірма В«Жук і партнериВ» ), а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредитору, і стає кредитором за договором на створення (передачу) науково-технічної продукції від 13.08.2012 року №768/06, укладеним між первісним кредитором і державним підприємством В«Східний гірничо-збагачувальний комбінатВ» (боржник).

За цією угодою новий кредитор набуває право замість первісного кредитора вимагати від боржника належного виконання зобов'язань, а саме: сплати суми заборгованості за створення (передачу) науково-технічної продукції, штрафних санкцій, 3% річних, інфляційних втрат за весь період існування заборгованості згідно із договором від 13 .08.2012 року № 768/06 та додатку №1, укладеного між первісним кредитором і державним підприємством В«Східний гірничо-збагачувальний комбінатВ» .

Пунктом 4.1. угоди від 12.11.2015 року №48/15 передбачено, що первісний кредитор відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання цієї вимоги боржником.

Первісний кредитор має сповістити боржника про відступлення права вимоги за цією угодою (п. 4.2. угоди № 48/15).

На виконання умов п. 4.1, 4.2. угоди товариство з обмеженою відповідальністю В«Науково-виробниче підприємство ГеоаспектВ» передало товариству з обмеженою відповідальністю В«Юридична фірма В«Жук і партнериВ» оригінали та копії документів, що стосуються права вимоги до боржника.

13.11.2015 року новим кредитором - товариством з обмеженою відповідальністю В«Юридична фірма В«Жук і партнериВ» відповідачеві направлено вимогу про сплату заборгованості у зв'язку із відступленням права вимоги, в якій вимагалося сплатити визначену у договорі суму 744500 грн. (т.1, а.с. 73-74).

У відповідь на вимогу позивача державне підприємство В«Східний гірничо-збагачувальний комбінатВ» у листі від 27.11.2015 року №18/9866 заперечило проти висунутих вимог та пропонувало уточнити суму боргу, оскільки у вимозі не враховано зменшення суми договору до 620416 грн. 67 коп. на підставі додаткової угоди №1 (т.1, а.с.75-76).

Відповідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовник) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцю вказану послугу, якщо інше не встановлено договором.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом апеляційної інстанції відхиляються посилання державного підприємства В«Східний гірничо-збагачувальний комбінатВ» на пропуск позивачем строку позовної давності враховуючи наступне.

Як вказувалось вище, листами від 06.06.2013 року №06-02/4333, від 09.07.2014 року №06-02/4805 відповідач повідомляв товариство з обмеженою відповідальністю В«Науково-виробниче підприємство ГеоаспектВ» про те, що питання щодо погашення заборгованості за виконані роботи на підставі договору від 13.08.2012 року №768/06 буде вирішено після затвердження плану та наявності фінансування (т.1, а.с. 54, 55). Також листом від 27.11.2015 року №18/9866 відповідачем на вимогу позивача надано відповідь, в якій відповідач зазначив, що сума заборгованості становить 620416 грн. 67 коп (т.1, а.с. 75-76).

20.01.2014 року листом №06-02/501 відповідач повідомив товариство з обмеженою відповідальністю В«НВП ГеоаспектВ» про відсутність бюджетного фінансування та можливості розрахунку за договором від 13.08.2012 року №768/06 (т.1, а.с.204).

Вищезгадані листи державного підприємства В«Східний гірничо-збагачувальний комбінатВ» від 09.07.2014 року та 20.01.2014 року підписано головним інженером ОСОБА_3, повноваження якого заперечуються відповідачем. Однак у матеріалах справи міститься довіреність від 09.11.2011 року №18/10584, видана ОСОБА_3 строком на 3 роки, яка підписана генеральним директором ОСОБА_4 (т.1, а.с. 145). Цією довіреністю головному інженеру ОСОБА_3 надавались наступні повноваження:

- вести переговори щодо планів проектно-вишукувальних робіт, науково-дослідницьких та науково-конструкторських робіт;

- підписувати від імені державного підприємства В«Східний гірничо-збагачувальний комбінатВ» договори (контракти) щодо проектно-вишукувальних робіт, науково-дослідницьких, науково-конструкторських робіт та робіт, пов’язаних з проведенням експертиз;

- підписувати від імені державного підприємства В«Східний гірничо-збагачувальний комбінатВ» договори (контракти), пов’язані з охороною праці, навколишнього середовища та радіаційної безпеки на державному підприємстві В«Східний гірничо-збагачувальний комбінатВ» ;

- підписувати та здійснювати усі інші законні дії, пов’язані з виконанням цієї довіреності.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який надано суду позивачем, станом на 09.07.2014 року, ОСОБА_3 був визначений як особа, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори (т.1, а.с. 207-209).

Даних про наявність у ОСОБА_3 будь-яких обмежень щодо представництва від імені юридичної особи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не містить.

Таким чином листи державного підприємства В«Східний гірничо-збагачувальний комбінатВ» щодо розрахунків за виконані за договором № 768/06 роботи були підписані уповноваженою особою.

Крім того, саме головним інженером ОСОБА_3 від імені державного підприємства В«Східний гірничо-збагачувальний комбінатВ» був підписаний договір від 13.08.2012 року № 768/06 про створення (передачу) науково-технічної продукції та акти здачі-приймання науково-технічної продукції. Всі вказані документи скріплені печаткою державного підприємства В«Східний гірничо-збагачувальний комбінатВ» .

Через недоведеність факту подання позовної заяви у грудні 2015 року, оскільки поштове відправлення, яким було направлено позовну заяву, неможливо відстежити за даними "Укрпошти", тому що дане поштове відправлення було направлено простою кореспонденцією і не мало 13-значного коду, та зважаючи на те, що позовна заява надійшла до господарського суду 25.02.2016 року, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що з урахуванням поштового пробігу позивач фактично звернувся до суду - 20.02.2016року.

Відповідно до ч.1 ст.264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу, або іншого обов'язку.

Як роз’яснено у п. 4.1.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №10 В«Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорівВ» , у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 Цивільного кодексу України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

З урахуванням наявних у матеріалах справи листів відповідача, якими останній фактично визнав суму боргу, господарським судом правильно вказано, що мало місце переривання строку позовної давності. Враховуючи те, що на момент подання позову строк оплати науково-технічної продукції є таким, що настав, докази сплати заборгованості у матеріалах справи відсутні, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача боргу в сумі 620416 грн. 67 коп. (з урахуванням погодженого сторонами зменшення договірної ціни) господарським судом задоволено обґрунтовано.

Згідно п.4.2 договору за кожен день прострочення виконання робіт, а також за кожен день прострочення оплати винна сторона повинна сплатити штрафні санкції у розмірі, передбаченому ст. 231 Господарського кодексу України, від обсягу невиконаних робіт або неоплаченої суми.

На підставі п. 4.2. договору позивачем нараховано пеню в сумі 116240 грн. 18 коп. за період з 20.11.2012 року по 30.06.2013 року (по кожному акту окремо) та штраф в сумі 44 498 грн. 60 коп.

В силу ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 231 Господарського кодексу України унормовано, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

У п. 2.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" вказано, що господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 Господарського кодексу України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Виходячи з того, що сплата заборгованості за договором є грошовим зобов'язанням, а нарахування пені, з урахуванням положень абз. 3 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, можливе лише за допущене прострочення виконання негрошового зобов'язання, судом першої інстанції правомірно залишено без задоволення вимоги щодо стягнення пені в сумі 116240 грн. 18 коп. та штрафу в сумі 44498 грн. 60 коп.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 56839 грн. 69 коп. за загальний період з 20.11.2012 року по 15.12.2015 року та інфляційні втрати в сумі 430437 грн. 46 коп. за період з 01.12.2012 року по 15.12.2015року.

В апеляційній скарзі державне підприємство В«Східний гірничо-збагачувальний комбінатВ» не погоджується з висновком суду щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних, оскільки, на думку апелянта, у зв’язку зі спливом строку позовної давності стосовно стягнення основного боргу сплив також і строк позовної давності щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

З такими доводами скаржника колегія суддів не погоджується, оскільки, як вказувалось вище, мало місце переривання строку позовної давності щодо суми боргу. Господарським судом здійснено перерахунок річних і втрат від інфляції з урахуванням строку позовної давності та стягнуто ці суми за період з 20.02.2013 року по 15.12.2015 року, який судом визначено правильно.

Будь-яких порушень норм процесуального права матеріалами справи не підтверджено.

З огляду на відповідність висновків, викладених у рішенні господарського суду, обставинам справи та чинному законодавству, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2016 року у справі № 904/1149/16 залишити без змін, а скаргу державного підприємства В«Східний гірничо-збагачувальний комбінатВ» без задоволення.

Головуючий суддя Г.К. Дмитренко

Суддя О.В. Джихур

Суддя О.Г. Іванов

повний текст постанови виготовлений 03.10.16р.