Постанова

від 28.09.2016 по справі 910/14900/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2016 р. Справа№ 910/14900/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Мальченко А.О.

Сухового В.Г.

секретар судового засідання Яценко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Девелопмент» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.08.2016 року

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Плюс» про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежиле приміщення

у справі № 910/14900/16(суддя - Шкурдова Л.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Плюс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Девелопмент»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Триазот»

про визнання договору недійсним

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: Резнік А.Б., довіреність б/н від 01.03.2016 року

від відповідача: Пархомчук Р.І., довіреність б/н від 26.08.2016 року

від третьої особи: не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Плюс» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Девелопмент» про визнання недійсним Договору іпотеки №1418 від 14.07.2016 року.

19.08.2016 року (вх. № 06-37/60188/16) від позивача до Господарського суду міста Києва надійшла заява про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежиле приміщення (літ.Р), загальною площею 4 242,4 кв. м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Смоленська, 31-33.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2016 року клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на нежитлове приміщення (літ. Р), загальною площею 4 242,4 кв. м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Смоленська, 31-33.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Стар Девелопмент» подав апеляційну скаргу (вх. № 06-29.2/5677 від 31.08.2016 року), в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.08.2016 року у справі №910/14900/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваної ухвали порушено норми матеріального та процесуального права, оскільки, враховуючи що предметом позову у даному спорі є немайнова вимога про визнання недійсним договору без пред'явлення вимог майнового характеру, то відповідно підстави для накладення арешту на нерухоме майно відсутні, так як не застосування заявленого засобу забезпечення позову не може вплинути на фактичне виконання рішення у справі про визнання договору недійсним.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2016 року Товариству з обмеженою відповідальністю «Стар Девелопмент» відновлено пропущений строк на подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.08.2016 року прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Жук Г.А., суддів: Мальченко А.О., Сухового В.Г. та призначено розгляд справи на 28.09.2016 року.

26.09.2016 року від позивача у справі до Київського апеляційного господарського суду надійшов відзив №2609/16-1 від 26.09.2016 року (вх. №09-11/19091/16) на апеляційну скаргу, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Плюс» зазначає про правомірність та обґрунтованість висновків місцевого господарського суду, оскільки вважає, що невжиття заходів до забезпечення позову значно утруднить відновлення порушених прав та інтересів позивача та відповідно зробить неможливим виконання рішення у даній справі.

У судовому засіданні 28.09.2016 року представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просить суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.08.2016 року у справі №910/14900/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову.

Представник позивача у справі у судовому засіданні 28.09.2016 року заперечив проти доводів апеляційної скарги, просить залишити без змін ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.08.2016 року у справі №910/14900/16 з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Представники третьої особи у судове засідання 28.09.2016 року не з'явились, про дату час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Беручи до уваги належне повідомлення учасників судового процесу про розгляд апеляційної скарги, закінчення, встановлених ст. 102 ГПК України строків розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, відсутність заяв та клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників третьої особи за наявними в ній матеріалами, так як їх нез'явлення не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм процесуального права при винесені оскаржуваної судової ухвали, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом позову у справі є позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Плюс» про визнання недійсним Договору іпотеки №1418 від 14.07.2016 року, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Девелопмент» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Триазот».

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Стар Девелопмент», яке не є власником нежитлового приміщення, загальною площею 4 242,4 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Смоленська, 31-33, неправомірно передало дане нерухоме майно в іпотеку Товариству з обмеженою відповідальністю «Триазот». Оскільки позивач вважає себе власником спірного нерухомого майна, він звернувся з позовом до суду про визнання недійсним Договору іпотеки №1418 від 14.07.2016 року, як такого, що вчинено з порушенням приписів Закону України «Про іпотеку» та Цивільного кодексу України.

18.08.2016 року до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежиле приміщення (літ.Р), загальною площею 4 242,4 кв.м., яке знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Смоленська, 31-33.

Заява про вжиття заходів до забезпечення позову мотивована тим, що право власності на спірне нежитлове приміщення згідно договору купівлі-продажу від 11.03.2011 року належить позивачу. За Товариством з обмеженою відповідальністю «Євромейл» було зареєстроване право власності на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2014р., постанови Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2016 року, які були скасовані постановою Вищого господарського суду України від 27.04.2016р. В період реєстрації права власності на майно за ТОВ «Євромейл», останнє відчужило майно відповідачу, який передав його в іпотеку за спірним договором іпотеки. Строк виконання грошового зобов'язання що забезпечено іпотекою настає 30.09.2016. Таким чином, позивач посилається на те, що до закінчення розгляду даної справи іпотекодержатель може отримати право задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки, що зробить неможливим виконання рішення суду у даній справі в разі задоволення вимог позивача.

Задовольняючи заяву позивача та вживаючи заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, загальною площею 4 242,4 кв.м., яке знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Смоленська, 31-33, місцевий господарський суд, виходив з того, що оскільки на момент розгляду даної справи між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євромейл» існує спір про право власності на спірне нежитлове приміщення, то правомірність подальшого відчуження даного майна Товариству з обмеженою відповідальністю «Стар Девелопмент» та передача його останнім в іпотеку третій особі ставиться під сумнів та відповідно у разі звернення стягнення на спірне майно, як на предмет іпотеки, може порушити права та інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Плюс» (яке вважає себе власником майна), за захистом яких він звернувся з позовом у даній справі. З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у даній справі.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що процесуальні підстави для застосування заходів до забезпечення позову визначені статтею 66 ГПК України, згідно з приписами якої Господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду

Згідно з ч. 1 ст. 67 ГПК України позов зокрема забезпечується накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу. Види забезпечення позову повинні бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

При цьому, судом не розглядається питання правомірності заявлених позовних вимог і наявності обставин, як підстав для його задоволення. В даному випадку, судом встановлюється саме існування спору і обираються адекватні заходи для забезпечення позову, які будуть діяти до моменту вступу у законну силу судового рішення.

Згідно роз'яснень, викладених у постанові пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу, що метою забезпечення позову є вжиття судом відповідних заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій інших осіб з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Разом з тим, предметом позовних вимог у даній справі є визнання недійсним договору. При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Однак, як вбачається із змісту позовної заяви, Товариство з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Плюс» не ставить на розгляд суду жодної вимоги майнового характеру, як-то повернення майна, його витребування чи вчинення інших дій щодо спірного нерухомого майна.

Тобто, фактично незалежно від результатів вирішення господарським судом спору в даній справі видача наказу та примусове виконання рішення (тобто, вчинення певних дій, наприклад, передача приміщення чи виселення з займаного приміщення) за заявленими позовними вимогами про визнання договору недійсним провадитись не буде, оскільки право позивача захищається шляхом визнання факту щодо недійсності такого правочину, а не передачі майна чи вчинення інших дій щодо нього. Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність обставин, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у цій справі, та недоведеність того, що накладення арешту на нерухоме майно може забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Окрім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що поданими сторонами документами та наданими в судовому засіданні поясненнями підтверджується існування між сторонами інших спорів в тому числі щодо визнання права власності, яке розглядається у справі №910/22897/13, щодо витребування майна з чужого незаконного володіння у справі №910/6851/16, в межах розгляду яких судом за наявності відповідних підстав можуть бути вжиті заходи до забезпечення позову, однак при розгляді даної справи про визнання недійсним договору іпотеки без пред'явлення вимог про застосування наслідків недійсності правочину позивачем не доведено доцільності вжиття заходів до забезпечення позову саме шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки.

З урахуванням наведеного, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що судом першої інстанції неправильно застосовано приписи ст. ст. 66, 67 ГПК України, оскільки застосування визначених ст. 67 ГПК України заходів, можливо лише у разі, якщо невжиття заходів до забезпечення позову може у подальшому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, що у даному випадку матеріалами справи не підтверджується.

З огляду на наведене, колегія суддів, вважає, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення (літ. Р), загальною площею 4 242,4 кв. м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Смоленська, 31-33, є таким, що не перебуває у зв'язку з предметом позовної вимоги, та не є адекватним заявленим вимогам, а тому ухвала Господарського суду міста Києва від 19.08.2016 року підлягає скасуванню, а в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Плюс» про вжиття заходів до забезпечення позову суд відмовляє.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, враховуючи задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Девелопмент», судові витрати за перегляд ухвали в апеляційній інстанції покладаються на позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Плюс».

Керуючись ст. ст. 49, 66, 67, 99, 101, п. 2 ч. 1 ст. 103, ст. 105, 106, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Девелопмент» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.08.2016 року у справі №910/14900/16 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.08.2016 року у справі №910/14900/16 про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення (літ. Р), загальною площею 4 242,4 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Смоленська, 31-33, скасувати.

3. В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Плюс» про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Плюс» (03061, м. Київ, вул. Шепелєва Миколи, буд. 6, код ЄДРПОУ 36309527) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Девелопмент» (03005, м. Київ, вул. Смоленська, буд. 31-33, код ЄДРПОУ 40331176) 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн 00 коп судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду

6. Матеріали оскарження №910/14900/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді А.О. Мальченко

В.Г. Суховий