Ухвала

від 03.10.2016 по справі 450/2502/14-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

У х в а л а

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2016 рокум. Київ

Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Дем’яносовМ.В., розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» ОСОБА_2 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 28 листопада 2014 року та рішення апеляційного суду Львівської області від 07 червня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

в с т а н о в и в:

У вересні 2014 року ПАТ «Дельта Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, посилаючись на те, що 31 березня 2008 року між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, згідно якого банк надав відповідачу кредитні кошти в розмірі 300 тис. доларів США зі сплатою 13,5 % річних та кінцевим терміном повернення до 30 березня 2029 року.

З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за зазначеним кредитним договором 31 березня 2008 року між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки, згідно якого було передано в іпотеку банку будинок № 12, розташований по вул. Вишневій у с. Оброшино Пустомитівського району Львівської області та земельну ділянку, площею 0,0990 га, кадастровий номер 4623684900:01:001:0064, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташовану в с. Оброшино Пустомитівського району Львівської області.

08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого відбулася заміна кредитора за кредитними та забезпечувальними договорами, втому числі і за кредитним договором та договором іпотеки, укладеними з ОСОБА_4

У зв'язку з неналежним виконанням своїх зобов'язань у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 7 179 438,65 грн, з яких: 3 659 157,67 грн - заборгованість за кредитом та 3 520 280,98 грн - заборгованість зі сплати процентів за користування кредитними коштами.

Позивач просив в рахунок виконання основного зобов'язання відповідача щодо оплати заборгованості у сумі 7 179 438,65 грн звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю у власність зазначеного вище предмета іпотеки.

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 28 листопада 2014 року у задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 27 квітня 2015 року рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 28 листопада 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» відмовлено з інших підстав.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2015 року рішення апеляційного суду Львівської області від 27 квітня 2015 року скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 07 червня 2016 року рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 28 листопада 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» ОСОБА_2 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно із частиною третьою статті 36 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30 березня 2016 року у справі № 6-1851цс15, яка відповідно до положень ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що при вирішенні даного спору підлягає застосуванню Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (набрав чинності 07 червня 2014 року), згідно з яким предмет іпотеки не може бути примусово стягнутий (відчужений без згоди власника), при цьому наявні всі умови для застосування цього Закону.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з інших підстав, апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, з урахуванням встановлених обставин і вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку про те, що не підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок задоволення його вимог у спосіб, який визначено останнім, а саме шляхом визнання за ним права власності на предмет іпотеки, оскільки такий спосіб є позасудовим способом врегулювання такого питання.

Рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи скарги висновки суду не спростовують та не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, крім того, зводяться до оцінки доказів, їх належності та допустимості, проте, в силу ст. 335 ЦПК України, суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,

у х в а л и в:

Відмовити Публічному акціонерному товариству «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» ОСОБА_2 у відкритті касаційного провадження на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 28 листопада 2014 року та рішення апеляційного суду Львівської області від 07 червня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Додані до скарги матеріали повернути заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого спеціалізованого

суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ М.В. Дем’яносов