Рішення

від 27.09.2016 по справі 906/753/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "27" вересня 2016 р. Справа № 906/753/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

при секретарі Антонюк Н.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - дов. №0299 від 02.02.2016; ОСОБА_2 - дов. №1150 від 26.04.2016

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України "Боярська лісова дослідна станція"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаліс-Полісся"

про стягнення 324579,56грн

Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 323805,60грн, з яких: 229669,24грн - основного боргу, 65554,88грн - пені, 21825,89грн - інфляційних втрат, 6755,59грн - 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договірних зобов`язань щодо оплати вартості переданого товару у встановлений договором купівлі-продажу продукції №301 від 08.07.2015 строк.

11.08.2016 до суду від позивача надійшла заява №09/08-2016 від 09.08.2016 про збільшення розміру позовних вимог, у якій позивач просить стягнути з відповідача 324579,56грн, з яких: 229669,24грн - основного боргу, 21825,89грн - інфляційних втрат, 7529,55грн - 3% річних, 65554,88грн - пені. До заяви додано розрахунок боргу та докази відправлення відповідачу заяви про збільшення розміру позовних вимог, зокрема: фіскальний чек та опис вкладення від 09.08.2016 (а.с. 88-89).

Ухвалою від 16.08.2016 суд прийняв заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог та вважав заявленим до розгляду спір про стягнення з відповідача 324579,56грн (а.с. 104-105).

Представники позивача в судовому засіданні на виконання вимог ухвали суду від 16.08.2016 надали довідку щодо заборгованості відповідача, згідно якої станом на 27.09.2016 сума боргу останнього перед позивачем складає 229669,24грн.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. До суду від відповідача повернулися ухвали суду від 01.08.2016 і 16.08.2016, які були направлені останньому на адреси, вказані як у позовній заяві, так і в Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 08.08.2016 (а.с. 98-100), з відміткою поштового зв`язку: "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до пп.3.9.1 та 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК... За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом... У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відповідач у справі був належним чином повідомлений судом за адресою, вказаною у позовній заяві, про час та місце судового розгляду справи, а тому нез'явлення його представника не перешкоджає вирішенню спору.

У зв'язку з цим, відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

08.07.2015 між Відокремленим підрозділом Національного університету біоресурсів і природокористування України "Боярська лісова дослідна станція" (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мегаліс-Полісся" (покупець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу продукції №301 (далі - Договір) (а.с. 20-21).

Згідно п.1.1 Договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю товар в асортименті, кількості та по ціні відповідно до Специфікації №1 (Додаток №1), яка є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується оплатити і прийняти товар на умовах даного договору.

Так, позивачем у матеріали справи подано Специфікацію №1 від 08.07.2015 (а.с. 22).

Пунктом 3.1 Договору визначено, що передача товару здійснюється за правилами "Інкотермс-2010" на умовах EXW - склад продавця.

Термін відпуску товару: до 31 грудня 2015 року (п.3.2 Договору).

Днем відпуску товару вважається дата підписання накладної на приймання товару (п.3.6 Договору).

За умовами п.4.1 Договору ціна на товар та орієнтовні обсяги вказані у Специфікації №1 (Додаток №1), яка є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 4.3. Договору сторони визначили, що порядком оплати товару є 100% передоплата.

При цьому, відповідно до п.3.3 Договору допускається достроковий відпуск товару за погодженням покупця, який повинен прийняти товар і оплатити.

За змістом п.8.1 Договору останній набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2015 року, а в частині розрахунків - до повного їх виконання.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України (далі - (ЦК України)).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч.1 ст.173 Господарського кодексу України (далі - ГК України)). Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше (ч.3 ст.173 ГК України).

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 ст.175 ГК України).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі договору купівлі-продажу продукції №301 від 08.07.2015, який за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (ч.ч.1, 2 ст.692 ЦК України).

Абзацом 1 частини 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як суд зазначав вище, умовами п.4.3 договору купівлі-продажу продукції №301 від 08.07.2015 сторони визначили, що порядком оплати товару є 100% передоплата. При цьому, відповідно до п.3.3 Договору допускається достроковий відпуск товару за погодженням покупця, який повинен прийняти товар і оплатити.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач свої зобов`язання згідно умов договору купівлі-продажу продукції №301 від 08.07.2015 виконав належним чином, передавши відповідачу товар на загальну суму 672669,24грн, що підтверджується товарно-транспортними накладними: №289408 від 09.07.2015 на суму 41431,20грн; №289017 від 13.07.2015 на суму 38907,24грн; №289563 від 15.07.2015 на суму 34311,12грн; №289638 від 16.07.2015 на суму 24154,92грн; №289505 від 16.07.2015 на суму 37666,68грн; №262203 від 18.07.2015 на суму 37152,24грн; №289527 від 20.07.2015 на суму 39550,14грн; №290048 від 24.07.2015 на суму 41535,78грн; №290049 від 27.07.2015 на суму 35748,00грн; №290082 від 29.07.2015 на суму 28523,52грн; №292307 від 30.07.2015 на суму 41052,90грн; №292308 від 05.08.2015 на суму 43230,18грн; №292311 від 06.08.2015 на суму 38556,42грн; №292374 від 08.08.2015 на суму 41883,84грн; №292460 від 10.08.2015 на суму 22248,00грн; №292461 від 10.08.2015 на суму 15148,80грн; №292480 від 10.08.2015 на суму 42547,26грн; №292462 від 11.08.2015 на суму 16542,00грн; №292463 від 11.08.2015 на суму 20275,20грн; №292464 від 12.08.2015 на суму 19180,80грн; №292465 від 12.08.2015 на суму 13023,00грн, а також специфікаціями-накладними на відпуск лісоматеріалів необроблених (а.с. 23-24, 27-66).

Разом з тим, відповідач взяті на себе договором купівлі-продажу продукції №301 від 08.07.2015 зобов'язання щодо своєчасної оплати за переданий позивачем товар виконав лише частково на суму 443000,00грн, про що свідчать відповідні виписки з банку (а.с. 67-75).

Тому, станом на день звернення з позовною заявою до суду у відповідача існувала заборгованість перед позивачем за договором купівлі-продажу продукції №301 від 08.07.2015 у сумі 229669,24грн (672669,24грн - 443000,00грн).

Отже, з урахуванням встановлених обставин спору, позовна вимога про стягнення основного боргу в сумі 229669,24грн за вказаним вище договором є доведеною та підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 65554,88грн пені за прострочення виконання зобов'язання щодо оплати за переданий товар.

Згідно п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.5.4 Договору за прострочення оплати покупець оплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Перевіривши розрахунок позивача розміру пені, суд вважає його правильним та таким, що здійснений згідно вимог чинного законодавства, а тому задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Також, позивач заявляє вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 21825,89грн та 7529,55грн - 3% річних.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача суми інфляційних втрат, наданий разом із позовною заявою, суд приходить до висновку про його правильність і обґрунтованість, тому задовольняє позов і в цій частині.

Що стосується вимоги позивача стосовно стягнення 3% річних, то суд, здійснивши перевірку наданого представниками позивача в судовому засіданні розрахунку суми 3% річних, в якому зазначено розмір 3% річних - 7504,53грн, вважає його правильним, а суму - такою, що підлягає задоволенню. Проте, враховуючи те, що позивачем заявлялася вимога щодо стягнення 3% річних у розмірі 7529,55грн, суд відмовляє в позові в частині стягнення 3% річних у сумі 25,02грн (7529,55грн - 7504,53грн).

Як визначає ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.34 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 ГПК України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач позов за підставою та предметом не оспорив, доказів сплати боргу суду не надав.

При цьому, позивач довів суду обґрунтованість заявлених позовних вимог щодо стягнення заборгованості за поставлений товар належними та допустимими доказами.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення 229669,24грн - боргу, 65554,88грн - пені, 21825,89грн - інфляційних втрат, 7504,53грн - 3% річних обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. У частині стягнення 3% річних у сумі 25,02грн суд відмовляє в позові.

Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України покладаються на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутися з позовною заявою до суду.

Крім того, слід зазначити, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду, зокрема, в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Як вбачається з платіжних доручень №636 від 01.07.2016 і №680 від 08.07.2016, позивачем сплачено судовий збір на загальну суму 5372,19грн (а.с. 79-80).

Ціна позову з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог №09/08-2016 від 09.08.2016 становить 324579,56грн.

Таким чином, виходячи із зазначеної ціни позову, розмір судового збору становить 4868,69грн (324579,56грн х 1,5%).

З урахуванням наведеного, господарський суд повертає позивачу судовий збір з Державного бюджету України в сумі 503,50грн (5372,19грн - 4868,69грн) ухвалою суду.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаліс-Полісся" (10025, м. Житомир, вул. Вітрука, 9-Б; ідентифікаційний код 39797058) на користь Відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України "Боярська лісова дослідна станція" (08150, Київська обл., м. Боярка, вул. Лісодослідна, 12; ідентифікаційний код 33441250):

- 229669,24грн - боргу;

- 65554,88грн - пені;

- 21825,89грн - інфляційних втрат;

- 7504,53грн - 3% річних;

- 4868,69грн - судового збору.

3. В частині стягнення 25,02грн 3% річних відмовити в позові.

4. Повернути ухвалою суду Відокремленому підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України "Боярська лісова дослідна станція" (08150, Київська обл., м. Боярка, вул. Лісодослідна, 12; ідентифікаційний код 33441250) з Державного бюджету України 503,50грн судового збору, сплаченого платіжними дорученням №680 від 08.07.2016 у зв'язку із внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 03.10.16

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати:

1 - у справу

2 - позивачу (рек. з повід.)

3 - відповідачу (рек. з повід.)