Постанова

від 28.09.2016 по справі 910/9477/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2016 р. Справа№ 910/9477/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Чорногуза М.Г.

Гаврилюка О.М.

при секретарі судового засідання Степанці О.В.

від позивача - Рижакова Л.Є., довіреність б/н від 21.01.2016 року,

від відповідача - Оксаненко В.П., довіреність б/н від 21.06.2016 року,

Деркач Т.Г., довіреність б/н від 23.06.2016 року,

від третьої особи - Ваховальська І.Б., довіреність №062/02/07-7517 від 22.07.2016 року,

розглянувши апеляційну скаргу

комунального підприємства "Печерськсервіс"

на рішення господарського суду міста Києва від 07.07.2016 року

у справі №910/9477/16 (суддя Головатюк Л.Д.)

за позовом комунального підприємства "Печерськсервіс", м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю "Аладін-2013", м. Київ,

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адмініістрації)

про стягнення заборгованості, розірвання договору та зобов'язання вчинити дії -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2016 року комунального підприємства "Печерськсервіс" подала до господарського суду міста Києва позов до товариства з обмеженою відповідальністю "Аладін-2013" стягнення заборгованості, узвязку з неналежним виконанням умов договору оренди №2050 від 20.10.2015 року у розмірі 38884,03 грн. та розірвання договору оренди №2050 від 20.10.2015 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач зобов'язання, взяті на себе згідно з умовами договору оренди № 1845 від 02.04.2015 року, виконував не належним чином, орендну плату сплачував не в повному обсязі та з порушенням строків, встановлених умовами договору оренди

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.07.2016 року у справі №910/9477/16 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Аладін-2013" на користь комунального підприємства "Печерськсервіс" 24450,96 грн. заборгованості по орендній платі, 10909,46 грн. заборгованості з компенсації витрат за користування земельною ділянкою, 2101,43 грн. пені, 155,97 грн. 3% річних, 621,72 грн. інфляційних збитків та 1355,13 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, комунальне підприємство "Печерськсервіс" подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 07.07.2016 року у справі №910/9477/16 в частині відмовлених в задоволені вимог та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилався на те, що судом першої інстанції помилково не взято до уваги те, що як вбачається із вступної частини спірного договору, його сторонами є і комунальне підприємство «Печерськсервіс», а отже позивач фактично визначений, як сторона та являється стороною за договором №2050 про передачу майна територіальної громади міста Києва.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2016 року прийнято апеляційну скаргу комунального підприємства "Печерськсервіс" на рішення господарського суду міста Києва від 07.07.2016 року у справі №910/9477/16 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Агрикова О.В., судді ОСОБА_1., Чорногуз М.Г. та призначено розгляд справи на 07.09.2016 року.

01.09.2016 року до канцелярії Київського апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення третьої особи, в яких останній підтримав позовні вимоги позивача та просив задовольнити апеляційну скаргу.

05.09.2016 року через канцелярію суду від відповідача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу.

06.09.2016 року через канцелярію суду від відповідача було подано клопотання про відкладення.

07.09.2016 року через канцелярію представником третьої особи було подано додаткові пояснення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2016 року у справі №910/9477/16 розгляд справи відкладено на 28.09.2016 року.

У зв'язку з звільненням у відставку судді ОСОБА_1., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, здійснити розгляд справи у визначеному складі неможливо.

Відповідно до пп. 2.3.25, 2.3.49 п. 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п. 5.1 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Київському апеляційному господарському суді, затверджених рішенням зборів суддів від 03.02.2016 року, автоматизованою системою має бути здійснено заміну судді ОСОБА_1. у складі визначеної колегії для розгляду вказаної вище справи, про що сформувати відповідний протокол.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів апеляційну скаргу комунального підприємства "Печерськсервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2016 року у справі №910/9477/16 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: Агрикової О.В. (головуючий), Чорногуз М.Г., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2016 року прийнято апеляційну скаргу комунального підприємства "Печерськсервіс" на рішення господарського суду міста Києва від 07.07.2016 року у справі №910/9477/16 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Гаврилюк О.М., Чорногуз М.Г.

В судове засідання, призначене на 28.09.2016 року, з'явились представники позивача, відповідача та третьої особи, надали усні пояснення по суті спору, відповіли на запитання суду.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

На підставі ст. 101 ГПК України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що скарга не підлягає задоволенню.

Суд першої інстанції, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з яким колегія суддів погоджується.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 20.10.2015 року Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації (Орендодавець) та товариство з обмеженою відповідальністю "Аладін-2013" (Орендар), а також комунальне підприємство "Печерськсервіс" (Підприємство, балансоутримувач) уклали договір № 2050 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (далі - Договір) у відповідності до якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в орендне користування нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва, площею 176,40 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Військовий проїзд, 1, літера "Ж" корпус 6, для розміщення складу. (том 1, а.с. 26-30).

Пунктом 3.1. договору передбачено, що орендна плата визначена на підставі методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21 квітня 2015 року № 415/1280, і становить без ПДВ: сорок п'ять грн. 27 коп. за 1 кв. м орендованої площі, що в цілому складає за базовий місяць розрахунку серпень 2015р. сім тисяч дев'ятсот двадцять три грн.

Як вказано у ч.2 п. 3.1. договору згідно п. 11 рішення Київської міської ради від 21 квітня 2015 року № 415/1280 місячна орендна плата у розмірі 50% від встановленого обсягу становить 3961 грн. 66 коп. та нараховується починаючи з 20 жовтня 2015 року по 14 липня 2016 року.

Також, пунктом 3.2. договору передбачено, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, опублікований у поточному місяці.

Крім того, відповідно до п. 3.5. договору встановлено, що додатково до орендної плати, компенсації витрат підприємства та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою, компенсацією витрат підприємства та компенсацією витрат підприємства за користування земельною ділянкою.

Відповідно до п. 3.6., 3.7 договору, орендна плата та компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою сплачується Орендарем на рахунок Підприємства-балансоутримувача, починаючи з дати підписання Акту приймання-передачі,незалежно від наслідків господарської діяльності Орендаря щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця.

За доводами позивача, станом на 16.05.2016 року відповідач в порушення покладеного на нього законом та Договором обов'язку по сплаті орендної плати за користування приміщенням в повному обсязі не виконав, в зв'язку з чим, у останнього перед позивачем виникла заборгованість по орендній платі в сумі 24 450 грн. 96 коп. (листопад-грудень 2015 року, лютий,квітень,травень 2016 року) та за користування земельною ділянкою у розмірі 10 909 грн. 46 коп. в період листопад 2015 року, лютий, квітень, травень 2016 року.

Враховуючи вказану заборгованість, позивач звернувся до відповідача з вимогою №08-12 від 10.03.2016 року про сплату боргу, яка залишилась відповідачем без виконання. (том 1, а.с. 37-39).

Крім того, позивача направив на адресу відповідача вимогу №01-16 від 25.03.2016 року про звільнення орендованих приміщень, у зв`язку з порушенням істотних умов договору №2050 від 20.10.2015 року та підписання акту прийому-передачі приміщень в строк до 29.03.2016 року. (том 1, а.с. 46-48).

Згодом, відповідач листом №46 від 06.04.2016 року повідомив позивача про відсутність станом на 31.03.2016 року заборгованості за оренду нежитлових приміщень протягом трьох місяців підряд з дня закінчення строку платежу. (том 1, а.с. 49).

Оскільки, відповідачем систематично за спірний період не виконувались зобов`язання по сплаті орендної плати та відмову останнього від звільнення орендованих приміщень, позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення заборгованості, розірвання договору оренди та зобов`язання повернення орендованого приміщення.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 1 ст. 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Положеннями ч. 1 ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ч. 1 ст. 284 Господарського кодексу України закріплено, що істотними умовами договору оренди є, зокрема, орендна плата з урахуванням її індексації.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 7 вказаної статті, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За розрахунками комунального підприємства «Печерськсервіс», які відповідачем не спростовані, у товариства з обмеженою відповідальністю "Аладін-2013" перед позивачем існує заборгованість зі сплати орендної плати по договору оренди №2050 від 20.10.2015 року у розмірі 24 450, 96 грн., та заборгованість з компенсації витрат за користування земельною ділянкою в сумі 10 909, 46 грн. (том 1, а.с. 35-36).

Оскільки відповідачем не доведено, що він зобов'язання за спірним договором виконав своєчасно, в повному обсязі та відповідно до умов договору, доказів відсутності заборгованості по орендній платі не надав, тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 24 450, 96 грн. та заборгованості з компенсації витрат за користування земельною ділянкою в сумі 10 909, 46 грн.

Крім того, відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання грошового зобов'язання встановлений судом та відповідачем не спростований.

Положеннями п. 3.2 договору оренди передбачено, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць.

Відповідно до п. 5.3 Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду (додаток № 3 до рішення Київської міської ради № 415/1280 від 21.04.2015 року, чинного протягом спірного періоду) розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Відповідно до ч. 3 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 3.6 договору оренди передбачено, що орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 20 числа наступного місяця.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до частини 1 статті 546 та частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 вказаної статті).

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 6.2 договору оренди передбачено, що за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь підприємства (балансоутримувача) пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

За умов наведених вище, з огляду на те, що відповідач прострочив виконання зобов'язань, а також здійснивши власний перерахунок заявлених до стягнення 3 % річних, інфляційних втрат та пені, колегія суддів встановила, що місцевим судом обґрунтовано задоволено позовні вимоги в цій частині, а саме: 3 % річних в розмірі 155, 97 грн., інфляційні збитки в розмірі 621, 72 грн. та пені в розмір 2 101, 43 грн.

Щодо вимог позивача про розірвання договору оренди та зобов`язання передати за актом приймання-передачі об`єкт оренди, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено пунктом 9.1. договору оренди, строк дії договору оренди визначено до 18.10.2018 року.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 1 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах, зокрема, належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду (ч. 5 вказаної статті).

Частиною 1 ст. 18 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування у місті Києві є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності громади міста або знаходяться в її управлінні.

На підставі розпорядження Печерської районної у місті Києві ради № 222-р від 03.08.2010 року за комунальним підприємством "Печерськблагоустрій" (найменування якого було змінено на КП "Печерськсервіс" на підставі рішення Київської міської ради № 405/6621 від 27.10.2011 року) на праві оперативного управління були закріплені нежилі приміщення, розташовані за адресою: Військовий проїзд, 1.

Правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом) (ч.1 ст. 137 Господарського кодексу України).

Матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає в з'ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.

При цьому принагідно виходити з положень ст. 11 Цивільного кодексу України. Відповідно до якої, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства, Конституцією України та міжнародними договорами України, а також із дій осіб, не передбачених цими актами, але які породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є: договори та інші правочини, створення речей, творча діяльність, результатом якої є об'єкти права інтелектуальної власності, завдання майнової (матеріальної та моральної) шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

Згідно з п. 4.2.11 статуту КП "Печерськсервіс" надання в оренду (суборенду) рухомого та/або нерухомого майна здійснюється виключно за рішенням власника.

Частиною 2 ст. 28 Статуту територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради № 371/1805 від 28.03.2002, встановлено, що Київська міська рада від імені та в інтересах територіальної громади міста Києва відповідно до чинного законодавства України володіє, користується та розпоряджається об'єктами права комунальної власності, в тому числі може передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, передавати в заставу.

Підпунктом 5.4 п. 5 Положення про Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 2383 від 29.12.2012, закріплено, що Департамент відповідно до визначених галузевих повноважень у сфері оренди майна здійснює повноваження орендодавця майна комунальної власності територіальної громади міста Києва у порядку, встановленому Київською міською радою.

Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права, колегія суддів зазначає, що саме Департамент комунальної власності м. Києва, як структурний підрозділ виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), уповноважений виступати стороною договору оренди та здійснювати функції орендодавця майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, у тому числі приймати рішення про дострокове розірвання договору оренди.

Відповідно до змісту ст. ст. 5, 6 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" сторонами орендних правовідносин є орендодавець та орендар; ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України сторонами договору оренди є орендодавець та орендар; ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України сторонами договору найму (оренди) є наймодавець та наймач.

Частиною 1 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що одностороння відмова від договору оренди не допускається.

На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України (ч. 3 вищевказаної статті).

Умовами спірного договору оренди позивача - КП "Печерськсервіс", визначено як підприємство-балансоутримувач, а отже позивач має лише ті права та обов'язки за договором оренди, що стосуються прав та обов'язків зазначеного у тексті договору підприємства-балансоутримувача, а саме: право отримувати грошові кошти (п. 3.5); обов'язок забезпечувати додержання вимог нормативно-правових актів з пожежної безпеки (п. 4.3); право вимагати проведення звірки взаємних розрахунків (п. 4.7); право проводити необхідний огляд та перевірку виконання орендарем умов договору (п. 5.1).

Водночас, право відмовитись від договору та вжити необхідних заходів для примусового виселення орендаря має лише орендодавець (п. 5.2 договору оренди), а також право дострокового розірвання договору за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України, надано одній із сторін (п. 9.6 договору оренди).

Сторонами спірного договору оренди є орендодавець - Департамент комунальної власності м. Києва, та орендар - ТОВ "Аладін-2013", і саме названі сторони можуть звернутись у даному випадку з вимогою про розірвання укладеного між ними договору оренди.

Спірним договором оренди не передбачена можливість його розірвання за вимогою балансоутримувача об'єкта оренди, яким є КП "Печерськсервіс" (правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 12.02.2015 по справі № 916/3285/14).

Колегія суддів також зазначає, що лист № 062/07/15-2668 від 16.03.2016 року Департаменту комунальної власності м. Києва до ТОВ "Аладін-2013", у якому Департамент вимагав сплатити заборгованість з оплати орендної плати до 25.03.2016 року і повідомити про здійснення оплати та вказав, що у випадку не надання відомостей про оплату заборгованості після 25.03.2016 року цей лист буде являтись відмовою від договору оренди, не є підставою для задоволення вимоги про розірвання договору оренди, оскільки не змінює тієї обставини, що вказана позовна вимога заявлена балансоутримувачем - КП "Печерськсервіс", а не Департаментом комунальної власності м. Києва, як орендодавцем.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що вимога позивача про розірвання спірного договору оренди задоволенню не підлягає.

Також, не підлягає задоволенню і вимога про зобов'язання відповідача передати за актом приймання-передачі об'єкт оренди, оскільки дана вимога є похідною від вимоги про розірвання договору оренди, в задоволенні якої місцевим господарським судом відмовлено.

Твердження скаржника про те, що під час прийняття оскаржуваного рішення суд першої інстанції не дотримався вимог процесуального закону, щодо повного та всебічного дослідження обставин справи, судова колегія вважає необґрунтованими та безпідставними, оскільки суд першої інстанції надав правову оцінку наявними у матеріалах справи доказами.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З огляду на вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні господарського суду міста Києва повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами ст. 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про часткове задоволення заявлених позовних вимог відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування рішення місцевого суду не вбачається.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу комунального підприємства "Печерськсервіс" на рішення господарського суду міста Києва від 07.07.2016 року у справі №910/9477/16 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 07.07.2016 року у справі №910/9477/16 залишити без змін.

3.Справу №910/9477/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді М.Г. Чорногуз

О.М. Гаврилюк