Постанова

від 29.09.2016 по справі 910/6644/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2016 р. Справа№ 910/6644/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Агрикової О.В.

Тищенко О.В.

секретар судового засідання - Пугачова А.С.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 29.09.2016 року по справі №910/6644/16 (в матеріалах справи).

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Колекторське агентство "Фактор"

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2016р.

по справі №910/6644/16 (суддя: Мельник Ю.О.)

за позовом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Фінанси та Кредит"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Колекторське агентство "Фактор"

про стягнення 299 475, 85 грн.

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2016 року Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Фінанси та Кредит" (далі-позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Колекторське агентство "Фактор" (далі-відповідач) 299 475,85 грн., з яких: 227 467,59 грн. заборгованість за неповернутим кредитом, 28 274,01 грн. заборгованість по прострочених відсотках за користування кредитом, 41 619,60 грн. пеня за несвоєчасну сплату кредиту, 2 114,64 грн. пеня за прострочення сплати відсотків за користування кредитом.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором відновлювальної кредитної лінії № 1527-14 від 20.10.2014р. в частині своєчасної сплати кредиту та процентів за користування кредитом, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.06.2016р. у справі №910/6644/16 позов задоволено.

Стягнуто з Товариства обмеженою відповідальністю "Колекторське агентство "Фактор" на користь Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Фінанси та Кредит" заборгованість за неповернутим кредитом у сумі 227 467,59 грн., заборгованість по прострочених відсотках за користування кредитом у сумі 28 274,01 грн., пеню за несвоєчасну сплату кредиту у сумі 41 619,60 грн., пеню за прострочення сплати відсотків за користування кредитом у сумі 2 114,65 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 492,13 грн.

Не погоджуючись з рішення суду першої інстанції від 06.06.2016р., відповідач звернувся з апеляційної скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить зазначене рішення суду скасувати та прийняти нове, в яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування обставин господарським судом, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду, обставинам справи; неправильне застосування і порушення норм матеріального та процесуального права.

Позивачем подано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.

Також, позивачем подано до суду клопотання, в якому просить долучити до матеріалів справ копії документів, а саме: меморіальний ордер №47751 від 22.10.2014р. на суму 211 047,51 грн., письмову заявку №535 від 22.10.2014р., меморіальний ордер №38967 від 19.11.2014р. на суму 284 800,69 грн., письмову заявку №605 від 19.11.2014р. Судовою колегією дане клопотання задоволено та долучено до матеріалів справи зазначені документи.

02.08.2016р. представником відповідача подано до суду клопотання про витребування у позивача доказів, а саме: письмові заявки на видачу кредитних коштів; виписки з поточного рахунку позичальника на підтвердження перерахування кредитних коштів; детальний розрахунок заборгованості; докази надіслання та/або вручення претензій (вимог) позивача до відповідача на підтвердження додержання процедури досудового врегулювання спору.

Розглянувши в судовому засіданні, яке відбулося 29.09.2016р., дане клопотання, дослідивши матеріали справи та заслухавши думку представників сторін, судова колегія зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи вважає, що зазначене клопотання не підлягає задоволенню. Також, судовою колегіє враховано клопотання позивача про долучення до матеріалів справи зазначених вище копій документів.

Згідно із ч.1 ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

У відповідності до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.10.2014р. між Публічним акціонерним товариством "Банк Фінанси та Кредит", як банком, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Колекторське агентство "Фактор", як позичальником, був укладений договір про відновлювальну кредитну лінію №1527-14 (далі - Договір), відповідно до умов якого банк відкриває позичальникові відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 227 467,59 грн., а позичальник зобов'язується повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошти згідно з графіком зниження ліміту кредитної лінії (додаток № 2 до цього договору) з кінцевим строком погашення до 19.10.2015р. і сплатити за користування кредитними коштами процентів відповідно до розділу 3 цього договору.

У відповідності до п.2.1 Договору видача кредитних коштів у межах кредитної лінії здійснюється траншами в строк з 20.10.2014р. по 18.10.2015р. по письмових заявках позичальника, за згодою банку, шляхом перерахування їх з позичкового на поточний рахунок позичальника, якщо інше не вказано в письмовій заявці.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що позичальник сплачує банку проценти за користування кредитними коштами у валюті кредиту за процентними ставками:

- 16,0 % річних за період з дня надання кредиту до 19.10.2015 р. включно, а у разі порушення позичальником строків погашення кредиту згідно з графіком зниження ліміту кредитної лінії - 32 % річних від суми невиконаного своєчасно зобов'язання за кредитом згідно з вищезгаданим графіком, за період часу з моменту непогашення кредиту (частини кредиту) до дня фактичного погашення цієї заборгованості за кредитом;

- 32,0 % річних за період з терміну повернення кредиту, що зазначений в п. 1.1 цього договору.

Згідно із п. 3.3 договору розрахунок процентів здійснюється за період користування кредитними коштами до моменту повернення коштів на позичковий рахунок позичальника.

Нарахування і сплата процентів за користування кредитними коштами здійснюється щомісячно. Позичальник сплачує проценти в строк з 26 числа кожного місяця та не пізніше за останній робочий день кожного місяця (п.3.4 Договору).

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань (п.8.6 Договору).

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов Договору позивач в строки, передбачені даним договором, надав відповідачу грошові кошти у сумі 495 848,20 грн., що підтверджується меморіальними ордерами №38967 від 19.11.2014р., №47751 від 22.10.2014р. та письмовими заявками відповідача №535 від 22.10.2014р., №605 від 19.11.2014р.

Проте, відповідач неналежним чином виконав покладені на нього зобов'язання, а саме - в обумовлені строки, визначені кредитним Договором, погашення кредитної заборгованості здійснив частково - на суму 268 380,61 грн. та не сплатив банку процентів за користування кредитними коштами у передбаченому сторонами розмірі.

Постановою Національного Банку України від 17.09.2015р. №612 Публічне акціонерне товариство "Банк Фінанси та кредит" віднесено до категорії неплатоспроможних банків.

17.09.2015р. виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 171 щодо запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію у позивача. Тимчасову адміністрацію в банку запроваджено строком на 3 місяці з 18.09.2015р. по 17.12.2015р.

У подальшому Постановою Правління Національного банку України від 17.12.2015р. №898 було відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Банк Фінанси та кредит", в зв'язку з чим виконавчою дирекцією Фонду було прийнято рішення від 18.12.2015р. №230 про початок здійснення процедури ліквідації відповідача, та призначено уповноважену особу фонду на ліквідацію.

Згідно із ст. 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду з дня початку процедури ліквідації банку вживає у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб.

У зв'язку з простроченням відповідачем зобов'язання за кредитним договором, 20.10.2015р. та 02.11.2015р. позивач звернувся до відповідача з вимогами №3-204210/20163 та №3-204210/21092/1 про повернення кредиту у сумі 227 467,59 грн. та сплати процентів, нарахованих відповідно до умов Договору. Вказані вимоги були залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Посилання апелянта на те, що позивачем не було додержано процедуру досудового врегулювання спору, судовою колегією не приймаються до уваги, оскільки обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Відповідно п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судова колегія проаналізувавши умови Договору вважає, що останній за своїм змістом та правовою природою підпадає під правове регулювання норм глави 71 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 536 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

У відповідності до ч.1 ст.1056-1 Цивільного кодексу України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частин 1, 2 та 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Дана норма кореспондується зі ст.525, 526 Цивільного кодексу України.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідачем відповідно до вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України не надано належних та допустимих доказів на спростування наявності вказаної вище заборгованості.

Факт наявності заборгованості за Договором та відсотками у відповідача перед позивачем в сумі 255 741,60 грн., з яких 227 467,59 грн. заборгованість за неповернутим кредитом та 28 274,01 грн. заборгованість по прострочених відсотках за користування кредитом, належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в цій частині, судовою колегією визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно позовних вимог про стягнення пені за несвоєчасну сплату кредиту в розмірі 41 619,60 грн. та пені за прострочення сплати відсотків за користування кредитом в розмірі 2 114,65 грн., судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

В силу статті 611 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 7.1 кредитного договору сторони погодили, що за прострочення повернення кредитних коштів та/або сплати процентів та/або комісійної винагороди позичальник сплачує банку пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

Згідно із ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перерахувавши заявлену позивачем суму штрафних санкцій відповідно до подвійної облікової ставки Національного банку України та вимог ст.232 Господарського кодексу України, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в цій частині.

Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом обставини, сторонами не надано.

Доводи, наведені відповідачем в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційні скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судові витрати на підставі ст.49 ГПК України покладаються на апелянта.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Колекторське агентство "Фактор" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2016р. по справі №910/6644/16 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2016р. у справі №910/6644/16 залишити без змін.

3.Матеріали справи №910/6644/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді О.В. Агрикова

О.В. Тищенко