Постанова

від 28.09.2016 по справі 902/412/16

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

28 вересня 2016 року Справа № 902/412/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Саврій В.А.

судді Дужич С.П. ,

судді Огороднік К.М.

при секретарі судового засідання Ільчук Н.О.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Оратівнафтобаза" на рішення господарського суду Вінницької області від 05.07.16 р. у справі №902/412/16 (суддя Білоус В.В.)

за позовом Фермерського господарства "Діброва - Д" (22600, Вінницька обл., Оратівський р-н, смт.Оратів, вул.Котовського, буд.9)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оратівнафтобаза" (22633, Вінницька обл., Оратівський р-н, смт.Оратів, вул.Привокзальна, буд.2)

про стягнення 87 364,81 грн., в тому рахунку 65673,50 грн. - боргу із неповернутої попередньої оплати за товар згідно рахунку №155 від 02.10.2015р., 14447,03 грн. - інфляційних втрат з жовтня 2015р. по квітень 2016р., 539,78 грн. - 3% річних

за участі представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність №005 від 20.09.2016р.) (в режимі відеоконференції);

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Вінницької області від 05.07.16р. у справі №902/412/16 задоволено частково позов Фермерського господарства "Діброва - Д" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оратівнафтобаза" про стягнення 87364,81 грн., в тому рахунку 65673,50 грн. - боргу із неповернутої попередньої оплати за товар згідно рахунку №155 від 02.10.2015 р., 14447,03 грн. - інфляційних втрат з жовтня 2015 р. по квітень 2016 р., 539,78 грн. - 3% річних.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 65673 грн. 50 коп. - боргу з неповернутої попередньої оплати, 1322 грн. 88 коп. - для відшкодування судових витрат на судовий збір, 4 800 грн. - на послуги адвоката. В решті в позові відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги в частині стягнення 65673,50 грн. боргу з неповернутої попередньої оплати є обгрунтованими належними доказами, законними, а тому підлягаючими задоволенню. Позовні вимоги про стягнення 2366,54 грн. - втрат від інфляції, 399 грн. - 3% річних не підлягають задоволенню оскільки вимога про повернення суми попередньої оплати не є грошовими вимогами в розумінні ст.625 ЦК України (арк.справи 113-116).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Оратівнафтобаза" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (арк.справи 126-128).

В скарзі апелянт зазначає, що між ТОВ «Оратівнафтобаза» та ФГ «Діброва - Д» були відсутні договірні відносини, договір поставки не укладався та сторонами не було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, в тому числі строків та порядку поставки.

Суд не взяв до уваги заперечення відповідача, які полягають в тому, що згідно накладної №124 від 02.10.2015р.- 3538 кг. дизпалива вартістю 65 673,50 грн. позивач отримав, та визнав вказану накладну неналежним доказом.

Суд не звернув увагу на договір №34 від 04.11.2014 р. та те, що він стосується рахунку №155 від 02.10.2015 р. і оплати 65 673,50 грн. згідно платіжного доручення №49 від 02.10.2015р.

Також, не встановлений обов'язок ТОВ «Оратівнафтобаза» здійснити поставку ФГ «Діброва-Д», оскільки виходячи із п.7 договору купівлі-продажу №34 від 04.11.2014 року, укладеного між ТОВ «Оратівнафтобаза» та ФГ «Діброва-Д», покупець самостійно та за власні кошти забезпечував транспортування нафтопродуктів від нафтобази зливу продавця.

Скаржник зазначає, що підприємство ніколи не брало на себе зобов'язання щодо самостійної поставки дизпалива контрагентам, оскільки таких можливостей у підприємства не було.

Скаржник стверджує, що не було взято до уваги протокол наглядової ради ПрАТ «Вінницяагроспецпостач» №1 від 01.02.2013р., відповідно до якого керівником ТОВ «Оратівнафтобаза» призначено ОСОБА_2, який відповідно і виписував на ФГ «Діброва-Д» рахунок для оплати дизпалива, та брав на себе зобов'язання щодо його поставки. Під час інвентаризації ТОВ «Оратівнафтобаза» проведеною комісією у складі працівників ПрАТ «Вінницяагроспецпостач», та оформленою протоколом від 27.11.2015 року на дочірньому підприємстві виявлено недостачу дизпалива в кількості 10,256 тонн, на загальну суму 179 874,16 грн., коштів на рахунку підприємства не виявлено, будь-яких первинних бухгалтерських документів на підприємстві не виявлено.

10.12.2015р. прокуратурою Оратівського району за заявою ПрАТ «Вінницяагроспецпостач», яке є власником ТОВ «Оратівнафтобаза», до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості щодо кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.191 КК України вчиненого колишнім керівником ТОВ «Оратівнафтобаза» ОСОБА_2, протоколом №1 від 09.12.2015 року загальних зборів засновників ТОВ «Оратівнафтобаза» (пункт 2) вирішено звільнити директора ТОВ «Оратівнафтобаза» ОСОБА_2 у зв'язку із недовірою на підставі ч.1.п.2 ст. 41 КЗпП.

Крім того, відповідно до накладної на відпуск від 02.10.2015р. №124 ФГ «Діброва-Д» в особі ОСОБА_3, отримано дизпаливо в кількості 3538 т. на суму 65673,50 грн., а отже, враховуючи наявність такого документу, в ТОВ «Оратівнафтобаза» відсутні невиконанні зобов'язання перед ФГ «Діброва Д».

Оскільки між сторонами відсутні договірні відносини, розмір та порядок виплати у разі заборгованості не встановлений, а отже, у позивача немає правових підстав для покладення на відповідача відповідальності за порушення грошового зобов'язання відповідно до правил ст.625 ЦК України.

На підставі викладеного скаржник просить суд скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 05.07.2016р. та прийняти нове рішення яким позовні вимоги фермерського господарства «Діброва - Д» - залишити без задоволення.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 01.08.2016р. апеляційну скаргу ТОВ «Оратівнафтобаза» прийнято до провадження, справу призначено до слухання 28.09.2016р. о 12:00 год. (арк.справи 125).

Позивач надіслав на адресу суду відзив на апеляційну скаргу (арк.справи 137-142), в якому заперечує проти доводів скаржника.

У відзиві зазначає, що оплата позивачем рахунку відповідача №155 від 02.10.2015р. підтверджує погодження сторонами найменування товару, його кількості, ціни, вартості, а відтак і про укладення між позивачем і відповідачем у спрощений спосіб договору купівлі-продажу 4237 літрів дизельного пального за ціною 15,50 грн. за літр загальною вартістю 65673,50 грн. з ПДВ.

Зазначає, що у ФГ «Діброва-Д» виникло право на підставі ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України вимагати повернення суми попередньої оплати (оскільки кошти були перераховані до отримання товару, то таке перерахування є попередньою оплатою) 65 673,50 грн.

Вважає, що відповідачем не було доведено того, що накладна №124 від 02.10.2015 р. - 3 538 кг. дизпалива вартістю 65 673,50 грн. стосується предмету спору та судом було надано належну оцінку цим доводам.

ФГ «Діброва-Д» заперечує отримання матеріальних цінностей за накладною №124 від 02.10.2015р. на суму 65673,50 грн. на яку відповідач посилається як на підставу своїх заперечень, вважає даний документ підробкою з метою уникнути повернення коштів. В названій накладній немає посилання на довіреність ФГ «Діброва-Д», вона не містить відтиску печатки позивача біля підпису особи, яка розписалася за отримання матеріальних цінностей. Більше того, позивачу взагалі невідомо хто та на якій підставі підписали так звану накладну.

Також вважає неналежним та недопустимим доказом договір №34 від 04.11.2014р., оскільки відповідачем не доведено, що він стосується рахунку №155 від 02.10.2015р. і оплати 65673,50 грн. згідно платіжного доручення №49 від 02.10.2015р.

На підставі викладеного просить суд залишити апеляційну скаргу ТОВ "Оратівнафтобаза" без задоволення, а рішення господарського суду Вінницької області 05 липня 2016 року - без змін.

28.09.2016р. на електронну адресу суду від представника ТОВ «Оратівнафтобаза» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою представника.

Розглянувши клопотання скаржника про відкладення розгляду справи, суд зазначає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18, від 26.12.2011 року, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що представництво в господарському процесі не обмежується певним колом осіб, тому відповідач зобов'язаний добросовісно користуватися своїми процесуальними правами та забезпечити явку свого представника в судове засідання, таким представником може бути сам керівник, головний бухгалтер, бухгалтер, інші працівники підприємства або представники на підставі доручення, які не перебувають з ним у трудових відносинах. Відповідачем не доведено, а судом не встановлено наявності обставин, які б унеможливлювали вирішення справи без участі його представника, а тому в задоволенні клопотання слід відмовити.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи, явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні апеляційної інстанції 28.09.2016р. представник ФГ "Діброва-Д" заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, вважає її необґрунтованою та безпідставною, а рішення господарського суду Вінницької області від 05 липня 2016 року у даній справі законним та обґрунтованим, таким, що прийняте з дотриманням норм чинного законодавства, а тому просить залишити апеляційну скаргу ТОВ "Оратівнафтобаза" без задоволення, а рішення господарського суду Вінницької області 05 липня 2016 року - без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

02.10.2015р. відповідач виставив позивачеві рахунок №155 на оплату 65673,50 грн. з ПДВ за 4237л. дизельного пального (арк.справи 12).

Позивач прийняв пропозицію відповідача і платіжним дорученням №49 від 02.10.2015 р. перерахував відповідачу 65673,50 грн.(арк.справи 13).

В призначенні платежу в платіжному дорученні вказано: "згідно рахунку №155 від 02.10.2015 р.". В названому рахунку вказано найменування товару, його кількість, вартість.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідач у вигляді рахунку №155 від 02.10.2015р. надіслав позивачеві пропозицію (оферту) продати 4237 літрів дизельного пального за ціною 15,50 грн. з ПДВ загальною вартістю 65673,50 грн. з ПДВ, а позивач акцептував цю пропозицію шляхом перерахування 65673,50 грн. згідно платіжного доручення №49 від 02.10.2015 р. на підставі рахунку №155 від 02.10.2015р.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно ч.1, п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України встановлено: якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Оплата позивачем рахунку відповідача №155 від 02.10.2015р. підтверджує погодження сторонами найменування товару, його кількості, ціни, вартості, а відтак і про укладення між позивачем і відповідачем у спрощений спосіб договору купівлі - продажу 4 237 літрів дизельного пального за ціною 15,50 грн. за літр загальною вартістю 65 673,50 грн. з ПДВ.

У вказаному договорі позивач виступив покупцем, а відповідач продавцем.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, оскільки не було передачі товару в день оплати товару, що сторонами не був встановлений строк передачі товару.

Згідно ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

14.04.2016р. позивач направив відповідачеві вимогу - претензію в якій вимагав передати 4237 літрів дизпалива або повернути 65 673,50 грн. попередньої оплати (арк.справи 14). Вказана претензія відповідачем отримана, що вбачається з відповіді ТОВ «Оратівнафтобаза» від 04.05.2016р. №2 на претензію та поясненнями представника відповідача в судовому засіданні (арк.справи 50).

Відповідно до вимог ч.2 ст.530, ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України відповідач зобов'язаний був на протязі 7 днів з дня отримання вимоги передати позивачеві 4237 літрів дизпалива вартістю 65673,50 грн., але не зробив цього.

Тому, як вірно зазначено судом першої інстанції, у позивача виникло право на підставі ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України вимагати повернення суми попередньої оплати 65 673,50 грн., оскільки зазначені кошти були перераховані до отримання товару, то таке перерахування є попередньою оплатою.

При цьому, суд першої інстанції вірно не взяв до уваги заперечення відповідача, які полягають в тому, що згідно накладної №124 від 02.10.2015 р.- 3538 кг. дизпалива вартістю 65673,50 грн. і визнає вказану накладну неналежним доказом.

Згідно ч.1,2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 р., п.2.4, абз.1,3 п.2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704 зі змінами, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Скаржник посилається на накладну №124 від 02.10.2015р. на суму 65673,50 грн. як на підставу своїх заперечень. Позивач заперечив отримання матеріальних цінностей.

Як встановлено п.2.4, абз.1,3 п.2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704 зі змінами, ст.33, ч.2 ст.34 ГПК України, доказом отримання товару за накладною №124 від 02.10.2015р. повноважною особою позивача мала б бути довіреність позивача, посилання на неї в накладній, скріплення підпису особи яка отримала товар відтиском печатки позивача.

Як вбачається з накладної, в останній відсутні послання на довіреність позивача, вона не містить відтиску печатки позивача біля підпису особи яка розписалася за отримання матеріальних цінностей. Представники позивача заперечував видачу довіреності на отримання товару вказаного у цій накладній

Зважаючи на викладене, відповідачем не доведено отримання повноважною особою позивача згідно накладної №124 від 02.10.2015 р. 3538 кг. дизпалива вартістю 65673,50 грн.

Договір №34 від 04.11.2014р. також не приймається до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, що він стосується рахунку №155 від 02.10.2015р. і оплати 65 673,50 грн. згідно платіжного доручення №49 від 02.10.2015р.

Тому, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимоги про стягнення 65 673,50 грн. боргу з неповернутої попередньої оплати є обгрунтованими належними доказами, законними, а тому підлягаючими задоволенню.

Фермерським господарством "Діброва - Д" також були заявлені вимоги про стягнення 2366,54 грн. - втрат від інфляції, 399 грн. - 3% річних.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що зазначені вимоги не підлягають задоволенню оскільки вимога про повернення суми попередньої оплати не є грошовими вимогами в розумінні ст.625 ЦК України. Це узгоджується із правовою позицією Верховного суду України в постанові від 15.10.2013 р. в справі №3-30гс13, в п.5.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань". У зв'язку з зазначеним у позові в цій частині відмовлено правомірно.

Також, договором про правову допомогу №9 від 12.04.2016р., ордером серії ВН №023130 від 12.04.2016р., платіжним дорученням №17 від 14.04.2016р., актом приймання - передачі робіт від 30.06.2016р., свідоцтвом адвоката стверджується понесення позивачем в зв'язку з даною справою судових витрат на послуги адвоката в сумі 5000 грн. З огляду на часткове задоволення зменшених позовних вимог, суд першої інстанції вірно стягнув з відповідача на користь позивача оплату послуг адвоката у розмірі 4800 грн. (96%).

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оратівнафтобаза" на рішення господарського суду Вінницької області від 05.07.16 р. у справі №902/412/16 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Огороднік К.М.