Постанова

від 14.09.2016 по справі 826/6880/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2016 року місто Київ К/800/14065/14,К/800/14229/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Леонтович К.Г.

Сороки М.О.,

при секретарі: Скавуляк Т.В.,

за участю представників сторін: відповідача: Іосіфової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за касаційними скаргами Київської міської митниці Державної фіскальної служби, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Хемпель Україна» до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання незаконними та скасування рішень, стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хемпель Україна» звернулось до суду з позовом до Київської регіональної митниці про скасування рішень про коригування митної вартості від 18.02.2013 № 100250000/2013/600157/1, від 26.03.2013 № 100250000/2013/600339/2, від 30.03.2013 № 100250000/2013/600387/1 та №100250000/2013/600388/1, від 02.04.2013 №100250000/2013/600402/1; стягнення з Державного бюджету України на користь позивача надмірно перераховані до бюджету кошти у сумі 54268,14 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем протиправно, на підставі хибного висновку щодо заниження позивачем митної вартості товарів (розріджувач хімічний), що ввозилися на територію України, прийняті необґрунтовані рішення щодо її коригування, чим позивачеві заподіяно збитків у вигляді надмірно сплачених митних платежів.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано рішення Київської регіональної митниці Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості від 18.02.2013 № 100250000/2013/600157/1, від 26.03.2013 №100250000/2013/600339/2, від 30.03.2013 №100250000/2013/600387/1 та №100250000/2013/600388/1, від 02.04.2013 № 100250000/2013/600402/1; стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хемпель Україна» суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 54268,14 грн. (п'ятдесят чотири тисячі двісті шістдесят вісім гривень 14 коп.); зобов'язано відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 577,10 грн. (п'ятсот сімдесят сім гривень 10 коп.) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Хемпель Україна» за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (03680, м. Київ-680, бул. І.Лепсе, 8-А) за рахунок бюджетних асигнувань.

У поданих касаційних скаргах Київська міська митниця Державної фіскальної служби та Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просили скасувати оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі дистриб'юторського договору від 01.08.2012 та контракту від 25.06.2012 № 1003/2012, укладених між позивачем та «Хемпель Мануфэкчеринг (Польша) СП.з.о.о.» (змінило своє найменування на «Хемпель Паинтс (Польша) СП.з.о.о.»), ТОВ «Хемпель Україна» є покупцем та імпортером на територію України розріджувачів, що являють собою суміш ароматичних вуглеводнів на основі ксилолу, а саме: арт. 08080-00000 розріджувач HEMPEL'S THINNER, містить ксилол - 75%, етилбензол - 25%; арт. 08450-00000 розріджувач HEMPEL'S THINNER, містить ксилол - 40-50%, бутанол - 20-30%, сольвент - 15-20%, етилбензол - 5-10%.

У період з 18.02.2013 та 02.04.2013 позивачем ввозились на митну територію товари, придбані відповідно до зазначеного контракту, а саме: розріджувачі HEMPEL'S THINNER артикули 08080 та 08450.

У зазначений період позивачем подано митному органу п'ять вантажно-митних декларацій, зокрема, від 18.02.2013 № 100250000/2013/047537, від 26.03.2013 № 100250000/2013/051227, від 30.03.2013 № 100250000/2013/051931 та № 100250000/2013/051941, від 02.04.2013 № 100250000/2013/052134. Разом з ВМД позивачем подано визначені статтею 53 Митного кодексу України документи на підтвердження задекларованої митної вартості

Відповідно до зазначених ВМД митна вартість товару у всіх випадках визначена за основним методом, тобто, за ціною договору.

Під час здійснення контролю правильності визначення ТОВ «Хемпель Україна» митної вартості товару, який переміщувався позивачем через митний кордон України на підставі зазначених ВМД, у посадових осіб митного органу виникли сумніви щодо правильності визначення декларантом митної вартості товару, у зв'язку з чим митним органом витребувано додаткові документи.

За результатом розгляду поданих позивачем ВМД та документів, доданих до них, митним органом прийняті рішення про коригування митної вартості від 18.02.2013 № 100250000/2013/600157/1, від 26.03.2013 № 100250000/2013/600339/2, від 30.03.2013 № 100250000/2013/600387/1 та № 100250000/2013/600388/1, від 02.04.2013 № 100250000/2013/600402/1, відповідно до яких митна вартість імпортованого позивачем товару скоригована за шостим (резервним) методом.

Вважаючи зазначені рішення відповідача незаконними, ТОВ «Хемпель Україна» звернулось до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з протиправності оскаржуваних рішень митного органу про коригування митної вартості товару як таких, що прийняті за наявності факту надання декларантом відповідачеві достовірних відомостей про визначення митної вартості за ціною угоди, які базувалися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддавалися обчисленню.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується із позицією судів попередніх інстанцій щодо протиправності рішень про коригування митної вартості товарів, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з частиною третьою статті 53 Митного Кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Судами попередніх інстанцій із посиланням на докази, досліджені під час судового розгляду справи, встановлено, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару всі документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України.

Митним органом під час судового розгляду не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, не чітко ідентифікують оцінюваний товар, містять дані, що піддаються обчисленню та/або не підтверджують ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця.

Будь-яких доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем під час судового розгляду не надано.

Відповідно до частини другої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Згідно з частиною сьомою статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично

Враховуючи викладене, зважаючи на обставини, встановлені судами попередніх інстанцій на підставі доказів, досліджених під час судового розгляду справи, у тому числі, щодо надання декларантом митному органу достовірних відомостей про визначення митної вартості за ціною угоди, які базувалися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддавалися обчисленню, колегія суддів погоджується із позицією судів попередніх інстанцій щодо протиправності оскаржуваних рішень митного органу про коригування митної вартості.

У той же час, враховуючи позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 15.04.2014 року (справа № 21-29а14), за змістом якої повернення суми надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) має здійснюватися у передбаченому законодавством порядку, у тому числі передбаченому Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, що затверджений наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року №618, колегія суддів вказує на помилковість судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для захисту прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах шляхом задоволення вимоги про стягнення з Державного надмірно сплаченого ввізного мита та податку на додану вартість.

У вказаній частині суди попередніх інстанцій допустили порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення помилкового судового рішення про задоволення позовних вимог у відповідній частині.

Відповідно до частини першої статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Враховуючи викладене, зважаючи не те, що у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а рішення судів попередніх інстанцій є помилковими лише в частині, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни судових рішень.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 225, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Касаційні скарги Київської міської митниці ДФС та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року змінити, скасувавши в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хемпель Україна» суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 54268,14 грн. (п'ятдесят чотири тисячі двісті шістдесят вісім гривень 14 коп.) та зобов'язання відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 543,00 грн. (п'ятсот сорок три гривні 00 копійок) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Хемпель Україна» за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (03680, м. Київ-680, бул. І.Лепсе, 8-А) за рахунок бюджетних асигнувань.

У вказаній частині у задоволенні позову відмовити.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута в порядку статей 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: